Ухвала суду № 56030102, 18.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/4963/15 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

18 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Ткачук М.І,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної фіскальної служби України до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення суми штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року Державна фіскальна служба України звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якому просила суд:

Стягнути з ФОП ОСОБА_2, за рішенням ДФС України від 13.11.2014 № 000314, фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн. (код плат. 21081100, р/р 31114106700002, отримувач УК у м. Черкасах, банк ГУДКСУ у Черкаській області, м. Черкаси, МФО 854018, код од. 38031150).

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та надано невірну правову оцінку діям позивача щодо правомірності накладення фінансових санкцій.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ, законів України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших нормативно-правових актів, які регулюють ліцензування, виробництво, обіг, зберігання спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, відповідно до наказу ГУ Міндоходів у м. Києві від 18.08.2014 року №577 було видано направлення на проведення фактичної перевірки №603/26-15-21-1-29 від 19.08.2014 ФОП ОСОБА_2 за адресою м. Київ, вул.. Сиренька, 31 з метою перевірки порядку дотримання вимог здійснення оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів.

Перевірка проводилась ГДРІ ОСОБА_3 з 19.08.2014, тривалість 10 діб.

В результаті проведення фактичної перевірки складського приміщення встановлено факт зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв, описаних в Додатку №1, до її фактичної перевірки, маркованих марками акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, що не відповідає сумі, з урахуванням чинного на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари чим порушено п. 20 Постанови КМ України від 27.10.2010 року №1251 «Про затвердження положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (зі змінами), ст.. 11 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

За наслідками даної перевірки складено акт від 22.08.2014 №26/135/21/НОМЕР_1.

На підставі акта перевірки, Державною фіскальною службою України винесено рішення про застосування фінансових санкцій №000314 від 13.11.2014, згідно якого за порушення ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95 ВР від 19.12.1995, а саме: зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку, вирішено застосувати до ФОП ОСОБА_2 фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Однак, судом першої інстанції вірно встановлено, що у справі №823/1785/15 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, третя особа публічне акціонерне товариство «Київський завод шампанських вин «Столичний» про скасування рішення про застосування фінансових санкцій - 30.09.2015 позов було задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної фіскальної служби України №000314 від 13.11.2014 про застосування фінансових санкцій.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2015 апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишено без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30.09.2015 без змін.

Отже, рішення ДФС України №000314 від 13.11.2014 наразі є скасованим. Рішення Київського ААС від 12.11.2015 року набрало законної сили з моменту проголошення, відповідно до ч.5 ст.254 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України - обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Наведеною нормою Кодексу адміністративного судочинства України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Водночас, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Отже, за змістом цієї процесуальної норми учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас передбачене частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому суди також повинні враховувати вимоги частин 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо необхідності офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Дана правова позиція висловлена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.06.2015 № К/800/57781/14.

Однак, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутні нові докази, на підставі яких виникла б необхідність щодо перегляду законності рішення Державної фіскальної служби України №000314 від 13.11.2014, яким накладено фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. на ФОП ОСОБА_2

Тобто, хоча предметом розгляду у справі №823/4963/15 є стягнення фінансових санкцій, а не скасування рішення про їх накладення, задовольнити даний позов неможливо, оскільки неможливо стягнути штраф на підставі скасованого рішення суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до п.10 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого Постановою КМ України від 02.03.2003 року №790 - у разі невиконання суб'єктом господарювання рішення про застосування фінансових санкцій протягом 30 днів після його отримання сума санкцій стягується на підставі рішення суду.

Як зазначалось вище, рішення про застосування фінансових санкцій №000314 від 13.11.2014 року визнано протиправним та скасоване на підставі рішення суду, тому його виконання не є можливим на даний час.

Підсумовуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана Постанова винесена судом першої інстанції відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року - без змін.

Стягнути з Державної фіскальної служби України (адреса: Львівська площа, 8, м. Київ, 04655, код ЄДРПОУ 39292197) за рахунок бюджетних асигнувань до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 38004897, банк отримувача: ГУДКCУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок отримувача 31211206781007, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір в розмірі 2009 (дві тисячі дев'ять) грн. 70 (сімдесят) коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.