Постанова № 56029998, 18.02.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2016 р. Справа № 5023/10625/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О. В.

секретар судового засідання Курченко В.А.

за участю представників:

ліквідатора Бережного О.І. - Приведенної А.М. (довіреність від 17.02.2016р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м. Київ (вх.№ 231Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 22.12.2015р. у справі № 5023/10625/11

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритет - ЮС», м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритет - ЮС», м. Харків

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.12.2015р. затверджено наданий суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Пріоритет-ЮС», провадження у справі припинено.

ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» вказаною з ухвалою не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.12.2015р. по справі №5023/10625/11 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.01.2016р. апеляційну скаргу ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.02.2015р.

03.02.2016р. від арбітражного керуючого Бережного О.І. надійшли заперечення на апеляційну скаргу (вх.1363).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2016р. розгляд справи відкладено на 18.02.2016р.

В судове засідання 18.02.2016р. апелянт не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Представник ліквідатора наполягала на правомірності ухвали Господарського суду Харківської області від 22.12.2015р., просила залишити її без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Враховуючи, що явка апелянта обов'язковою судом не визнавалась, а також достатність матеріалів справи для об'єктивного, повного та всебічного розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м. Київ на ухвалу господарського суду Харківської області від 22.12.2015р. у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутності апелянта.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.12.2011р. порушено провадження у справі № 5023/10625/11 про банкрутство ТОВ «Пріоритет ЮС» за статтею 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності законом від 22.12.2011р. №4212). За вказаною редакцією провадження у справі здійснюється і на даний час.

Постановою господарського суду Харківської області від 27.09.2012р. ТОВ «Пріоритет ЮС» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором у справі призначено арбітражного керуючого Бережного О.І., якого зобов'язано в строк до 27.09.2013 року виконати ліквідаційну процедуру, надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури.

22.10.2015р. ліквідатором надано Господарському суду Харківської області остаточний ліквідаційний звіт та ліквідаційний баланс банкрута (вх.42778) (а.с. 20-129 т. 9).

За результатами розгляду звіту ліквідатора, 22.12.2015р. Господарським судом Харківської області прийнято ухвалу про затвердження наданого ліквідатором звіту та ліквідаційного балансу банкрута. При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що ліквідатор виконав всі заходи з ліквідації банкрута, а суду надані документи, що свідчать про завершення ліквідаційної процедури, у тому числі, ліквідаційний баланс з непогашеною кредиторською заборгованістю на загальну суму 5595,5 тис. грн.

Проте, апеляційний господарський суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що ухвала господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, винесена передчасно, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до набрання чинності законом від 22.12.2011р. №4212), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності законом від 22.12.2011р. №4212) визначено повноваження ліквідатора та членів ліквідаційної комісії, до яких зокрема, віднесені, такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 вищевказаного закону, після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону про банкрутство господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав під час розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визначених ліквідатором вимог кредиторів з наслідками його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказам, дослідженими в судовому засіданні.

Проте, оскаржувана ухвала місцевого господарського суду таким вимогам не відповідає.

Так, ліквідатор в звіті зазначає про те, що ним в ході здійснення ліквідаційної процедури виявлено, що згідно бухгалтерського обліку на балансі ТОВ «Пріоритет ЮС» знаходиться тепловоз ТГМ-40С заводський номер №0024. Згідно протоколу виїмки від 10.11.2009р. старшим слідчим УМВС України на Південній залізниці Даниленко В.Г. в якості доказу було вилучено зазначений вище тепловоз, згідно протоколу тепловоз мав зберігатися до вирішення питання по кримінальній справі на станції Південній залізниці. Матеріали справи свідчать, що ліквідатором неодноразово направлялись запити до органів прокуратури та УМВС на Південній залізниці про місцезнаходження тепловозу. Однак, згідно відповідей на запити, ні органи прокуратури ні УМВС не змогли вказати місцезнаходження тепловозу. Крім того, на вимогу Господарського суду Харківської області органом УМВС на Південній залізниці була надана відповідь про те, що кримінальна справа №18090127, в рамках якої тепловоз було вилучено, в їх провадженні не перебуває, про місцезнаходження тепловозу не відомо.

На засіданні комітету кредиторів 03.04.2015р. було прийнято рішення про виключення із ліквідаційної маси ТОВ «Пріоритет ЮС» у зв'язку з неможливістю встановлення місця знаходження тепловоза ТГМ-40С з метою недопущення затягування ліквідаційної процедури.

Тим самим, ліквідатор вважає, що ним здійснено всі заходи щодо пошуку та виявленню місцезнаходженню тепловоза ТГМ-40С. З такими доводами погодився місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу.

Однак, колегія суддів зазначає, що постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02.12.2009р. по справі №4-807/09 було скасовано постанову начальника відділу прокуратури Харківської області про порушення кримінальної справи №18090127, в рамках якої було вилучено вказаний тепловоз.

Нормами чинного кримінально-процесуального законодавства передбачено повернення вилучених речей їх власникам, у разі закриття кримінальних справ, в рамках яких такі речі було вилучено.

Колегія суддів зазначає, що листування ліквідатора з органами УМВС та прокуратури з метою пошуку тепловоза, не є всіма вичерпними заходами, які необхідно вчинити в даному випадку. На думку колегії суддів, такими заходами, зокрема, повинні бути звернення до органів досудового слідства з заявою про порушення кримінальної справи за фактом зникнення (неповернення органами УМВС) майна боржника (саме тепловозу ТГМ-40С).

Частиною 2 статті 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, в силу приписів статті 34 ГПК України такі докази в матеріалах справи відсутні.

До того ж, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», формувати ліквідаційну масу належить до повноважень ліквідатора, а ні комітету кредиторів.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону всі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси. Проте, цим визначенням обсяг ліквідаційної маси не обмежується, оскільки згідно з частиною 1 статті 213 ГК у процедурах банкрутства використовуються майнові активи, які належать йому на підставі речових та зобов'язальних прав, а також права інтелектуальної власності. Права вимоги за зобов'язаннями та об'єкти права інтелектуальної власності можуть бути предметами цивільного обігу, а тому вони підлягають включенню до складу ліквідаційної маси і реалізації ліквідатором у порядку, встановленому Законом.

В матеріалах справи не містяться докази відсутності у боржника корпоративних прав, але ж, перевірка наявності у боржника майнових прав, набутих внаслідок заснування господарського товариства чи участі у його статутному капіталі, є обов'язковим заходом з проведення аналізу його активів та необхідним для складання за результатами проведення процедури ліквідації ліквідаційного балансу боржника.

До того ж, як зазначає ліквідатор, відсутність права інтелектуальної власності боржника підтверджуються повідомленням Державної служби інтелектуальної власності про відсутність правових підстав для проведення пошукових робіт для надання інформації.

Так, згідно листа від 14.01.2014р. №1-8/194 Державної служби інтелектуальної власності України, остання повідомила ліквідатора про те, в силу приписів чинного законодавства не передбачено проведення Державною службою пошуку відносно наявності об'єкті права інтелектуальної власності будь-яким особам, тому відсутні правові підстави для пошуку об'єктів прав інтелектуальної власності. Однак, зазначила, що будь-яка особа має право ознайомитись з інформацією щодо об'єктів промислової власності шляхом одержання відповідно до свого клопотання виписки з реєстру відомостей про певний охоронний документ, за умови сплати збору за подання цього клопотання. З питаннями стосовно проведення пошуку реєстрації об'єктів промислової власності за вказаними у запиті даними можна звернутись до Філії «Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг».

На запит ліквідатора до Філії «Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг», центр відповів листом від 24.12.2013р. №06-561, що послуги центра щодо проведення патентно-інноваційного пошуку є платними, вартість цих послуг становить 720 грн.

Однак, ліквідатором вартість цих послуг сплачена не була, подальші дії щодо схвалення комітетом кредиторів цих витрат здійснено також не було.

Отже, в матеріалах справи відсутні докази виявлення ліквідатором вказаних активів боржника та їх реалізації, з метою погашення вимог заставного кредитора.

Зазначене свідчить про порушення ліквідатором вимог закону про банкрутство при здійсненні ліквідаційної процедури боржника.

А тому, колегія суддів зазначає, що прийняття судом першої інстанції ухвали про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є передчасним, оскільки наявність у боржника нереалізованих активів свідчить про відсутність підстав для ліквідації юридичної особи та внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

До того ж, колегія суддів зазначає, що ліквідатором не розглянуто заяву Основ`янської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 13.08.2015р. № 1500/9/20-38-10-11, в якій ДПІ просить ліквідатора визнати грошові вимоги Основ`янської ОДПІ до ТОВ "Приоритет ЮС" у розмірі 932873,00 грн. Відповідних доказів матеріали справи не містять.

Також матеріали справи не місять доказів надання правової оцінки цієї заяви судом першої інстанції.

Зазначене є також порушенням вимог закону про банкрутство та господарського процесуального законодавства.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення», рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції зазначеним вище вимогам не відповідає.

Враховуючи викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, ухвала господарського суду Харківської області від 22.12.2015р. по справі №5023/10625/121 підлягає скасуванню, а справа направленню до Господарського суду Харківської області для розгляду звіту ліквідатора.

Керуючись ст.101, п.2 ст.103, п.1, 4 ч.1 ст.104, ст.105, ст.106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м. Київ задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 22.12.2015 року по справі № 5023/10625/11 скасувати.

Справу №5023/10625/11 передати на розгляд Господарського суду Харківської області.

Повний текст постанови складено 23.02.16

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Шевель О. В.