Постанова № 56029929, 17.02.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2016 р. Справа № 907/768/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого суддіДубник О.П.

суддівМарка Р.І.

ОСОБА_1

при секретаріЛагутіні В.Б.

розглянув апеляційну скаргу Заступника прокурора Закарпатської області № 05/2-2475-15(935) від16.10.2015р.(вх. № 01-05/4715/15 від 21.10.2015р.)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.09.2015 р.

у справі № 907/768/15 (суддя Ушак І.Г.)

за позовом прокурора Виноградівського району Закарпатської області в інтересах держави в особі Перехрестівської сільської ради, с. Перехрестя Закарпатської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) Мікаланд, с. Перехрестя Закарпатської області

про стягнення заборгованості, розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення її

за участю представників сторін:

від прокуратури: ОСОБА_2 старший прокурор відділу Прокуратури Львівської області (посвідчення № 020325 від 06.09.2013р.)

від позивача: не з`явився (належно повідомлений);

від відповідача: не з`явився (належно повідомлений)

Судом розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22, 29 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст.20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило, у звязку з чим хід судового засідання фіксується у протоколі.

Причини відкладення розгляду справи викладені у відповідних ухвалах Львівського апеляційного господарського суду.

Розпорядженнями голови суду від 23.11.2015р. та 12.01.2016р. проведено зміну членів колегії суддів (знаходяться в справі), новим складом суду розпочато розгляд справи спочатку та завершено прийняттям постанови.

Учасники процесу належним чином повідомлені про розгляд справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштових рекомендованих відправлень від 27.10.2015р. (а. с. 52-55), копії списків згрупованих поштових відправлень від 26.11.2015р. та від 15.01.2016р. (а. с. 75,78).

Сторони не скористались своїм правом надати відзив на апеляційну скаргу.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 30.09.2015 (суддя Ущак І.Г) припинено провадження у справі в частині стягнення з ТОВ Мікаланд заборгованості на суму 18871,33 грн., а в частині інших позовних вимог прокурора щодо розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки відмовлено.

Стягнено з відповідача в доход Державного бюджету України 1827,00 грн. судового збору.

Судове рішення в частині припинення провадження у справі мотивоване п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки Перехрестівською сільською радою долучені докази про сплату відповідачем 08.09.2015р. (після порушення господарським судом провадження у справі) заборгованості з орендної плати (виписка по рахунку знаходиться в матеріалах справи).

Щодо відмови прокуророві в позові, заявленого в інтересах держави в особі Перехрестівської сільської ради, то місцевим господарським судом оцінено клопотання останньої, подане 28.09.2015р. суду, про відмову в позові в частині розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки як таке, що не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних інтересів. Оскільки прокурор підтримував позов в інших частинах, то судом першої інстанції з врахуванням обставин (що на орендованій земельній ділянці знаходиться нерухоме майно відповідача) справи, умов договору, приписів ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 12, ч. 1 ст. 93 Земельного Кодексу України, ст.ст. 1, 13, 32 Закону України «Про оренду землі» зроблено висновок про недоведеність прокурором своїх вимог як заходу, спрямованого на захист інтересів держави в особі позивача, оскільки можливості останнього щодо подальшого передання земельної ділянки в оренду будуть утруднені, відтак - не буде гарантовано забезпечення надходження коштів до місцевого бюджету, чим прокурор обґрунтовує подання позову.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, оцінивши зібрані по справі докази, та дослідивши фактичні обставини у справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, при цьому, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду встановила наступні обставини та керувалася такими мотивами.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом сторони - позивач як орендодавець та відповідач як орендар 02.03.2009р. уклали строком на три роки договір оренди землі (далі спірний договір) щодо земельної ділянки - несільськогосподарських угідь - загальною площею 0,3204 га (кадастровий № 2121283901:00:001:0005) у с. Перехрестя Виноградівського району по вул. Раковці, б/н для обслуговування складських приміщень. На земельній ділянці знаходиться навіс для зерна - об'єкт нерухомого майна (п.п. договору 1-3). Договір підписаний сторонами, скріплений їх печатками та 03.03.2009р. зареєстрований Закарпатською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» за № 2121283901-040970300004.

Умовами договору передбачено його істотні умови, зокрема, орендну плату із зазначенням її розміру 5% від нормативно-грошової оцінки землі, що складає 3718,24 грн. на рік (п. 9), строків оплати та порядку її внесення щомісячно не пізніше 10 числа місяця наступного за календарним у розмірі 1/12 частини річної орендної плати, що становить 309,85 грн.

У ході судового розгляду матеріалами справи встановлено, що спірний договір є чинним, оскільки відповідач продовжує користування землею після спливу трьохрічного строку, на який він був укладений; що відповідачем порушено умови договору в частині сплати орендних платежів, оскільки він не сплачував орендну плату у встановленому договором порядку та у звязку з чим станом на 01.07.15 виникла його заборгованість на суму 18871,33 грн. (з жовтня 2013р. по червень 2015р.).

Саме наведений факт порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині сплати орендних платежів зазначається підставою вимог прокурора про розірвання спірного договору та повернення орендованої земельної ділянки позивачеві у даній справі: Перехрестівській сільській раді, яка відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України наділена повноваженнями щодо розпорядження землями територіальних громад.

Апеляційна скарга подана прокурором на судове рішення в частині позовних вимог, про задоволення яких місцевий господарський суд відмовив.

Апеляційну скаргу прокурор обгрунтовує тим, що у ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено факт неналежного виконання зобовязань орендарем щодо сплати орендних платежів. При цьому, знаходження на спірній земельній ділянці обєкту нерухомого майна, яке належить відповідачу на праві власності та його перебування у банківській заставі не звільняє відповідача від виконання взятих на себе договірних зобовязань та є підставою для розірвання спірного договору та повернення земельної ділянки позивачу на підставі пункту 37 спірного договору, ст. 32 Закону України «Про оренду землі», ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 №161-XIV в редакції Закону України №1211-IV від 02.10.2003 р. (зі змінами) (далі Закон №1211-IV) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Стаття 2 цього ж Закону зазанчає, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Однією із істотних умов договору відповідно до ст.15 Закону України «Про оренду землі» є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1211-IV орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати, а ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України визначено обовязок землекористувача своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Таким чином, несплата відповідачем орендної плати відповідно до умов договору та наведених вище норм матеріального права дає підстави зробити висновок про підставність заявлених позовних вимог прокурора в частині стягнення орендної плати у звязку із системним невиконанням відповідачем обовязку по сплаті орендної плати. Беручи до уваги докази погашення цієї заборгованості і відповідне клопотання визначеного прокурором позивача, місцевий господарський суд правомірно припинив провадження у справі стосовно цієї вимоги.

Що ж до посилання прокурором на правові позиції Вищого господарського суду, викладені у постановах по господарських справах з аналогічним предметом спору в обґрунтування своїх вимог апеляційної скарги, то суд апеляційної інстанції відзначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 32 Закону №1211-IV на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

Так, п. 37 спірного договору передбачено припинення дії договору шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обовязків, передбачених договором.

Також відповідно до п.(д) ч.1 ст.141 ЗК України визначено однією із підстав припинення права користування земельною ділянкою систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Спеціальною нормою Закону №1211-IV (ч. 1 ст. 32) визначено: на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, визначених ст.ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

З цього суд апеляційної інстанції робить висновок, що зазначена спеціальна норма Закону є диспозитивною нормою рекомендаційного характеру, тобто такою, яка дозволяє сторонам договору самим визначати варіант поведінки.

Перехрестівська сільська рада як орган місцевого самоврядування, визначена прокурором як позивач, реалізовуючи свої повноваження відповідно до п. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р. №280/97-ВР з питань регулювання земельних відносин та ст. 12 ЗК України, діючи в інтересах територіальної громади села, скористалась диспозитивною нормою ч. 1 ст. 32 Закону №1211-IV та відмовилась в частині вимог прокурора про розірвання договору оренди землі та повернення її у власність територіальної громади села. І ця обставина справи є відмінною від обставин справи №908/2131/14 встановлених рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.08.2014р. Учасники процесу не заперечують факту знаходження на орендованій земельній ділянці нерухомого майна: навісу для зерна, що належить відповідачеві. Відтак, на думку суду апеляційної інстанції, місцевим господарським судом правомірно прийнята відмова позивача від позову в цій частині і зроблено висновок про недоведеність прокурором позовних вимог щодо під ставності розірвання договору оренди землі та повернення її орендодавцю, що має призвести до захисту інтересів сільської ради і відновлення її прав.

Згідно п. 2.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Відповідно до п. 2.11. постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог (абзац другий частини третьої статті 6 Закону).

Згідно п. 3.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", яким статтю 5 Закону України "Про судовий збір" ("Пільги щодо сплати судового збору") викладено у новій редакції, набув чинності з 01.09.2015, судам слід врахувати таке.

Згаданим Законом позбавлено пільг щодо сплати судового збору, зокрема, державні органи та органи місцевого самоврядування, відтак у випадку подання ними позовних заяв, апеляційних чи касаційних скарг, заяв про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами 01.09.2015 та в подальшому, такі органи зобов'язані сплачувати відповідний судовий збір.

У випадку подання позовних заяв, апеляційних чи касаційних скарг, заяв про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами з 01.09.2015 розмір судового збору визначається відповідно до Закону у редакції Закону України від 22.05.2015 N 484-VIII. Відповідне положення застосовується також до скарг і заяв, що подаються у справах, рішення суду першої інстанції у яких прийнято до 01.09.2015.

Розмір судового збору у випадку подання апеляційних чи касаційних скарг, заяв про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, судовий збір за подання позову в яких було сплачено до 01.09.2015, розраховується виходячи з суми судового збору, сплаченого при поданні позову. Цей розмір не підлягає перерахунку відповідно до нових ставок, визначених Законом. При цьому якщо платник судового збору був звільнений від обов'язку сплачувати судовий збір (до 01.09.2015), то у випадку подання зазначених скарг та заяв після зазначеної дати розмір судового збору визначається залежно від ставки судового збору, яку мав би сплатити платник до 01.09.2015 за відсутності у нього пільги щодо сплати такого збору.

З матеріалів справи видно, що суд апеляційної інстанції задоволив клопотання прокурора і ухвалою від 26.10.2015р. надав йому відстрочку по сплаті судового збору до прийняття рішення по справі, однак доказів його сплати так і не подано. Відтак, до спеціального фонду Державного бюджету України на користь (банк: ГУДКCУ у Львівській області; МФО: 825014; отримувач: УДКСУ Личаківського району м. Львова; код ЄДРПОУ: 38007620; рахунок: 31216206782006) з прокуратури Закарпатської області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, буд. 2а, код 02909967) слід стягнути 2009,70 грн. судового збору за майнову вимогу та 2679,60 грн. судового збору за дві немайнові вимоги, разом 4689,30 грн. на підставі ст. 49 ГПК України, п.п. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції Закону від 22.05.2015р. № 484-VIII.

Керуючись ст. ст. 103, 105 ГПК України, ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.09.2015 р. у цій справі без змін.

2. Стягнути з прокуратури Закарпатської області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, буд. 2а, код 02909967) в доход Державного бюджету України (банк: ГУДКCУ у Львівській області; МФО: 825014; отримувач: УДКСУ Личаківського району м. Львова; код ЄДРПОУ: 38007620; рахунок: 31216206782006) 4689,30 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

3. Місцевому господарському суду видати наказ.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-І Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 22.02.2016р.

Головуючий суддяДубник О.П.

СуддяМарко Р.І.

СуддяМатущак О.І.