Постанова № 56029905, 16.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2016 р. cправа№ 910/31058/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників:позивача - Сищук В.В.

відповідача - Кривошея Д.А.

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду м. Києва від 24.12.2015 р.

у справі № 910/31058/15 (суддя - Демидов В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тусмо»

до Міністерства оборони України

про стягнення 308 090,52 грн

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тусмо» (далі - позивач) звернулось з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач) про стягнення 308 090,52 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/31058/15 від 24.12.2015 р. позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 24.12.2015 р., Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення про повну відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що у нього відсутній обов'язок з оплати у зв'язку з тим, що саме позивачем було порушено порядок розрахунків за укладеним договором, зокрема, надання рахунків-фактур на оплату.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/31058/15, а розгляд справи призначено на 16.02.2016 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

03.12.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тусмо» (далі - постачальник) та Міністерством оборони України (далі - замовник) укладено договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/14/202 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується у 2014 році поставити замовнику одяг робочий, чоловічий (лот. 2 костюм (куртка та штани) маскувальний зимовий з тканини синтетичної водовідштовхувальної вибивної (основа білого кольору), а замовник повинен забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі.

Згідно з п. 1.2 договору номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору та визначаються специфікацією: ціна товару - 1 949 940,00 грн. Постачальник самостійно закуповує сировину, матеріали та комплектуючі вироби, які повинні відповідати нормативній документації та встановленим порядком погоджені з замовником.

Як передбачено п. 2.7 договору, приймання товару оформляється актом приймального контролю (якості), який повинен бути складений військовим представництвом Міністерства оборони України. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання товару по якості та направляється замовнику після відправки товару разом з рахунком-фактурою.

Ціна договору становить: 1 949 940,00 грн, у тому числі: ПДВ 324 990,00 грн - резервний фонд (п. 3.1 договору).

Пунктами 4.1 договору сторони погодили, що розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 30 банківських днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на поставлений товар, підписаний керівником та головним бухгалтером постачальника (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі).

Згідно з п. 4.2 договору до рахунку-фактури додаються: акт приймального контролю (якості) товару, на якому повинен бути оригінал підпису одержувача замовника, засвідчений мастичною печаткою, який підтверджує одержання товару; видаткова накладна постачальника; повідомлення-підтвердження.

У відповідності до п. 6.1.1 договору замовник зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати грошові кошти за поставлені товари протягом 30 банківських днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформлених документів, передбачених договором.

Як вказано в п. 6.3.1 договору, постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, визначені договором.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.03.2015 р., а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення (п. 10.1 договору, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 25.12.2014 р.).

У зв'язку з тим, що Міністерство оборони України своє зобов'язання за договором про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/14/202 від 03.12.2014 р. не виконало, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тусмо» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 1 949 940,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.04.2015 р. у справі № 910/5435/15-г позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тусмо» заборгованість у розмірі 1 949 940,00 грн.

25.05.2015 р. Господарським судом міста Києва у справі № 910/5435/15-г було видано наказ.

Однак, Міністерство оборони України сплатило позивачу кошти у розмірі 1 988 938,80 грн (1 949 940,00 грн основного боргу та 38 998,80 грн судового збору), лише 05.08.2015 р., що підтверджується банківською випискою по рахунку ТОВ «Тусмо» від 05.08.2015 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги в межах розгляду даної справи, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем вимог п. 4.1 договору щодо своєчасного розрахунку за фактично поставлений товар, оскільки сума боргу ним сплачена лише 05.08.2015 р., у зв'язку з чим просить суд стягнути з Міністерства оборони України інфляційні інфляційнй втрати у розмірі 308 090,52 грн.

Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони (ч. 2 ст. 35 ГПК України).

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 30.04.2015 р. у справі № 910/5435/15-г було встановлено, що факт поставки товару на загальну суму 1 949 940,00 грн підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 6 від 23.01.2015 р. на суму 649 980,00 грн, № 7 від 30.01.2015 р. на суму 649 980,00 грн, № 13 від 12.02.2015 р. на суму 324 990,00 грн, № 19 від 16.02.2015 р. на суму 324 990,00 грн, оголошеннями-повідомленнями № 1 від 23.01.2015 р., № 2 від 30.01.2015 р., № 3 від 12.02.2015 р., № 4 від 16.02.2015 р., актами приймального контролю якості № 1 від 03.01.2015 р., № 2 від 30.01.2015 р., № 3 від 12.02.2015 р., № 4 від 16.02.2015 р., повідомленнями-підтвердженнями № 13 від 24.01.2015 р., № 15 від 02.02.2015 р., № 31 від 14.02.2015 р., № 38 від 17.02.2015 р.

Відповідно до п. 4.1 укладеного договору розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 30 банківських днів з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на поставлений товар.

Рахунки-фактури позивач направив на адресу відповідача листами № 11 від 26.01.2015 р., № 17 від 02.02.2015 р., № 35 від 19.02.2015 р., № 36 від 19.02.2015 р., у зв'язку з чим термін сплати за поставлений товар настав по накладній № 6 від 23.01.2015 р. - 18.03.2015 р., по накладній № 7 від 30.01.2015 р. - 18.03.2015 р., по накладній № 13 від 12.02.2015 р. - 06.04.2015 р., по накладній № 19 від 16.02.2015 р. - 06.04.2015 р., проте відповідач розрахувався за поставлений товар лише 05.08.2015 р.

Згідно з п. 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 308 090,52 грн інфляційних втрат за період з 18.03.2015 р. по 05.08.2015 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, колегія зазначає, що постановлення судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання та наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальність за порушення строків розрахунків.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 308 090,52 грн підлягає задоволенню повністю, розмір їх перевірений судом та відповідає вимогам чинного законодавства.

Посилання скаржника на відсутність у нього обов'язку з оплати товару з огляду на те, що позивачем порушено порядок надання рахунків-фактур на оплату, є безпідставним, враховуючи наступне.

Як передбачено п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України та п. 4.1 договору розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 30 банківських днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на поставлений товар, підписаний керівником та головним бухгалтером постачальника.

Таким чином, зобов'язання відповідача по оплаті виникло починаючи із моменту підписання відповідних видаткових накладних. Претензій з приводу кількості та якості товару відповідачем не надавалось.

Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 24.12.2015 р. у справі № 910/31058/15 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Міністерства оборони України задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 24.12.2015 р. у справі № 910/31058/15 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/31058/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

5. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран