Постанова № 56029895, 19.02.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2016 р.Справа № 914/2214/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Кузь В.Л., Хабіб М.І.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

з участю представників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

у відкритому судовому засіданні розглянув справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія управління проектами Акрополь» на рішення господарського суду Львівської області від 15 вересня 2015 року у справі №914/2214/15 за позовом Державної фітосанітарної інспекції Львівської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія управління проектами Акрополь» за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Національна компанія «Укрексперт» про виселення з приміщення

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року Державна фітосанітарна інспекція Львівської області звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія управління проектами Акрополь». Позивач просив суд виселити відповідача з нежитлових приміщень другого поверху загальною площею 104 кв. м, за адресою: м. Львів, вул. Вітовського, 18, за номерами 25, 26, 27, 28, 29, 30 згідно поверхового плану.

Господарський суд Львівської області ухвалою від 10 липня 2015 року залучив до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Державну ветеринарну та фітосанітарну службу України, третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, товариство з обмеженою відповідальністю Національна компанія Укрексперт.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач безпідставно знаходиться у спірних приміщеннях, оскільки договір оренди нерухомого майна від 30 грудня 2003 р. і договір піднайму від 01 січня 2014 року припинили свою дію 28 лютого 2014 року. На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2012 р. № 125, наказу Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України № 281 від 29.08.2012 р. спірні нежитлові приміщення, якими користується відповідач, закріплені за позивачем на праві оперативного управління. Позивач несе витрати з утримання цих приміщень, які відповідачем йому не відшкодовуються. Також позивач вважає, що договір піднайму є нікчемним, оскільки сторони не дотримали вимоги закону щодо нотаріального посвідчення договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк три роки і більше.

Правовою підставою позовних вимог позивач зазначає, зокрема, ст. ст. 215, 220, 774, 785 ЦК України, ст. 137 ГК України.

Господарський суд Львівської області (суддя Бортник О.Ю.) рішенням від 15 вересня 2015 року у справі №914/2214/15 задовольнив позов державної фітосанітарної інспекції Львівської області. Суд присудив виселити товариство з обмеженою відповідальністю Компанія управління проектами Акрополь з нежитлових приміщень другого поверху загальною площею 104 м. кв., за адресою: м. Львів вул. Вітовського, 18, за номерами 25, 26, 27, 28, 29, 30 згідно поверхового плану.

Місцевий господарський суд керуючись приписами ст.ст. 774, 763, 785 Цивільного кодексу України, ст. 35 ГПК України, ст. 22 закону України «Про оренду державного і комунального майна» дійшов висновку, що договір піднайму припинив свою дію 28 лютого 2014 року - одночасно із припиненням договору оренди, а на вимогу позивача відповідач не звільнив спірні приміщення. Відтак у відповідача відсутні правові підстави для перебування у приміщеннях загальною площею 104,0 м кв. за номерами 25,26,27,28,29,30 згідно поверхового плану за адресою м. Львів вул. Вітовського, 18. Суд в порядку ст.35 ГПК України прийняв як доведені обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 19 листопада 2014 року у справі № 914/2574/14, яке набрало законної сили.

Виходячи із положень ст.ст. 203, 215, 219, 793 Цивільного кодексу України суд відхилив, як необґрунтовані та безпідставні доводи відповідача про те, що він перебуває у спірних приміщеннях на законних підставах, встановлених договором піднайму від 01 січня 2014 року, який у встановленому законом порядку недійсним не визнаний. Суд вказав, що всупереч вимогам закону договір піднайму укладено на строк понад три роки, однак цей договір нотаріально не посвідчений, що прямо суперечить вимогам ст. 793 Цивільного кодексу України. Згідно з ст. 219 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним. Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Суд також врахував розяснення, викладені у пунктах 4,5 постанови пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року N 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними та у пункті 2.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 12.

В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія управління проектами Акрополь» просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 15 вересня 2015 року по справі №914/2214/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю. Стверджує, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, зокрема ст.ст. 387, 391, 331, 334, 183 Цивільного кодексу України, ст.3 закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Суд не врахував, що на момент звернення до суду у позивача було відсутнє зареєстроване речове право на спірні приміщення. Однак суд не надав належної оцінки цій обставині. Крім того, відповідач користується спірним майном на підставі договору піднайму від 01 січня 2014 року, який ніким не оскаржений, не визнаний недійсним. Державне проектно-конструкторське технологічне підприємство Львівхарчопроект подало відмову від позову у справі № 914/2574/14, оскільки вважало чинним договір оренди державного майна від 30 грудня 2003 року.

Додатково відповідач надав постанову Київського апеляційного господарського суду від 02 грудня 2015 року у справі №910/18583/15 за позовом Державного підприємства Проектно-конструкторський технологічний інститут Львівхарчопроект до товариства з обмеженою відповідальністю Національна компанія Укрексперт про стягнення орендної плати, обставин. Стверджує, що встановлені цим судовим рішенням обставини мають значення для цієї справи. У постанові від 02 грудня 2015 року у справі №910/18583/15 апеляційний суд встановив чинність договору оренди державного майна від 30 грудня 2003 року, з чого випливає правомірність користування спірними приміщеннями відповідачем.

Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України у своїх поясненнях обґрунтовує та підтримує позовні вимоги позивача у повному обсязі, заперечує доводи апеляційної скарги, рішення господарського суду Львівської області від 15 вересня 2015 року у справі №914/2214/15 вважає законним і обгрунтованим.

З метою перевірки законності і обґрунтованості оскарженого рішення у повному обсязі, забезпечення процесуальних прав сторін, третьої особи суд неодноразово відкладав розгляд справи. Про розгляд справи учасникам процесу повідомлено належним чином.

Згідно з ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухав пояснення представників і вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 15 вересня 2015 року по справі №914/2214/15 слід залишити без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи слідує, що 30 грудня 2003 року державне проектно-конструкторське технологічне підприємство Львівхарчопроект (орендодавець) і товариство з обмеженою відповідальністю Національна компанія Укрексперт (орендар) уклали договір оренди нерухомого державного майна, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення другого поверху загальною площею 182,7 кв. м, розташоване за адресою: м. Львів вул. Вітовського, 18, за номерами 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31 згідно поверхового плану (п. 1.1. договору). Сторони домовились, що договір діє з дати підписання акту приймання-передачі та укладено терміном на пять років (п. 10.1.).

Названі приміщення передано в оренду актом приймання-передачі нерухомого державного майна від 01 березня 2004 року.

09 квітня 2004 року сторони підписали додаток до цього договору, яким п. 10.1. договору викладено у новій редакції. Сторони погодили у додатку № 1, що договір діє з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення та укладається терміном на 10 років.

01 січня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю Національна компанія Укрексперт і товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія управління проектами Акрополь» уклали договір піднайму приміщень за номерами 25, 26, 27, 28, 29, 30 загальною площею 104 кв. м, які розташовані у будівлі за № 18 по вул. Вітовського у м. Львові. Термін дії договору піднайму - з 01 січня 2014 року до 31 грудня 2017 року.

Господарський суд м. Києва рішенням від 19 листопада 2014 року у справі № 914/2574/14, яке набрало законної сили, задовольнив позов Державної фітосанітарної інспекції Львівської області - виселив товариство з обмеженою відповідальністю Національна компанія Укрексперт з нежитлових приміщень другого поверху загальною площею 182,7 кв. м, розміщених за адресою: м. Львів вул. Вітовського, 18, за номерами 20,21,22,23,24,25,26,27,28,29,30,31 (згідно поверхового плану). У рішенні суд встановив, що договір оренди від 30 грудня 2003 року припинив свою дію 28 лютого 2014 року.

При примусовому виконанні рішення Господарського суду міста Києва від 19 листопада 2014 року у справі № 914/2574/14 державною виконавчою службою встановлено, що у приміщеннях згідно поверхового плану 25 30 будівлі № 18 по вул. Вітовського у м. Львові перебуває не товариство з обмеженою відповідальністю Національна компанія Укрексперт, а товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія управління проектами Акрополь» на підставі договору піднайму від 01 січня 2014 року, про що складено акт.

Державна фітосанітарна інспекція Львівської області 08 червня 2015 року надіслала відповідачу лист, яким повідомила про припинення договору оренди нерухомого майна, укладеного 30 грудня 2003 року державним проектно-конструкторським технологічним підприємством Львівхарчопроект з товариством з обмеженою відповідальністю Національна компанія Укрексперт , а відтак і про припинення договору піднайму, укладеного 01 січня 2014 року товариством з обмеженою відповідальністю Національна компанія Укрексперт і товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія управління проектами Акрополь» та надала 10 днів для звільнення займаного приміщення.

Відповідач отримав цей лист 10 червня 2015 року, однак вимоги про звільнення приміщення не виконав.

За змістом частини першої статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі (ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно з частиною 2 статті 22 закону України "Про оренду державного та комунального майна" строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди.

Виходячи з умов договору оренди нерухомого державного майна від 30 грудня 2003 року, додатку №1 від 09 квітня 2004 року та акту приймання-передачі від 01 березня 2004 року, такий діяв з 01 березня 2004 року до 01 березня 2014 року.

Господарський суд міста Києва рішенням від 19 листопада 2014 року у справі №914/2574/14 встановив, що договір оренди від 30 грудня 2003 року припинив свою дію 28 лютого 2014 року і виселив товариство з обмеженою відповідальністю Національна компанія Укрексперт з нежитлових приміщень другого поверху загальною площею 182,7 кв. м, за адресою: м. Львів вул. Вітовського, 18, за номерами 20,21,22,23,24,25,26,27,28,29,30,31 (згідно поверхового плану). Рішення суду набрало законної сили.

Відповідно до частини 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Державна фітосанітарна інспекція Львівської області і товариство з обмеженою відповідальністю Національна компанія Укрексперт брали участь у справі №914/2574/14. Відтак обставини, встановлені у справі № 914/2574/14 не доказуються знову при розгляді цієї справи, у якій Державна фітосанітарна інспекція Львівської області є позивачем, а товариство з обмеженою відповідальністю Національна компанія Укрексперт третьою особою.

Таким чином оскільки договір оренди від 30 грудня 2003 року припинив свою дію 28 лютого 2014 року, то у силу закону з цієї ж дати закінчився й строк договору піднайму, укладеного 01 січня 2014 року товариством з обмеженою відповідальністю Національна компанія Укрексперт (наймач) і товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія управління проектами Акрополь» (піднаймач). Відповідач повинен був на вимогу позивача звільнити приміщення за номерами 25, 26, 27, 28, 29, 30 загальною площею 104 кв. м, які розташовані у будівлі за № 18 по вул. Вітовського у м. Львові, проте не звільнив.

Щодо права позивача на спірне приміщення.

Згідно з частиною 1 статті 2 закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною першою статті 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Статтею 326 Цивільного кодексу України установлено, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Частиною п'ятою статті 22 Господарського кодексу України визначено, що держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Відповідно до наказу № 567 Міністерства аграрної політики України від 11 серпня 2009 року та акту приймання-передачі частини приміщення від 15 вересня 2009 року нежитлові приміщення другого поверху будівлі (загальною площею 406,4 кв. м), за адресою: м. Львів, вул. Вітовського, 18, передані безоплатно з балансу Державного проектно-конструкторського технологічного підприємства Львівхарчопроект на баланс Державної інспекції з карантину рослин у Львівській області на праві оперативного управління.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2012 року № 125 утворено як юридичну особу публічного права Державну фітосанітарну інспекцію Львівській області шляхом злиття Державної інспекції з карантину рослин по Львівській області та Державної інспекції захисту рослин Львівської області.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 червня 2012 року № 380-р Про передачу цілісних майнових комплексів підприємств, установ та організацій до сфери управління Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, наказом Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України від 04 липня .2012 року за № 211 створено комісії з питань передачі цілісних майнових комплексів. Голові комісій наказано забезпечити їх приймання-передачу в установленому законодавством порядку. Згідно з актом приймання-передачі від 21 серпня 2012 року з балансу Державної інспекції з карантину рослин по Львівській області до сфери управління Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України передано й приміщення 2 поверху загальною площею 406,4 м кв. будівлі за адресою м. Львів, вул. Вітовського, 18. Наказом Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України № 281 від 29 серпня 2012 року закріплено за підприємствами, установами та організаціями на праві оперативного управління та відповідно до актів приймання-передачі майна цілісних майнових комплексів підприємств, установ та організацій згідно з Додатком 1.

Згідно з цими документами майно, усі права та обовязки Державної інспекції з карантину рослин по Львівській області після її реорганізації шляхом злиття переходить до Державної фітосанітарної інспекції Львівській області, у тому числі й щодо приміщення другого поверху площею 406,4 м кв. будинку 18 по вул. Вітовського у м. Львові. Як зазначено в пункті 1 Положення про Державну фітосанітарну інспекцію Львівської області, зареєстрованого 21 грудня 2012 року, така є правонаступником майна, прав та обовязків Державної інспекції з карантину рослин по Львівській області та Державної інспекції захисту рослин Львівської області. Голова Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України 27 грудня 2012 року затвердив Передавальний акт балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів Державної інспекції з карантину рослин по Львівській області з додатком № 1.

Право державної власності на приміщення другого і третього поверхів будинку № 18 по вул. Д. Вітовського у місті Львові загальною площею 800,1 кв.м. зареєстровано за державою в особі Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України 11 вересня 2015 року, що підтверджено свідоцтвом про право власності та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Названі обставини спростовують повідомлення Фонду державного майна України, викладені в листі від 14 серпня 20915 року про перебування нерухомого державного майна, розташованого у м. Львові, вул. Вітовського, 18 на балансі Державного підприємства Проектно-конструкторський технологічний інститут Львівхарчопроект та в управління Міністерства аграрної політики та продовольства України. Тим більше, що Фонд державного майна України у листі вказав, що відомості стосовно цього майна надано не в повному обсязі.

З урахуванням вищенаведеного місцевий господарський суд правильно вказав, що відсутність державної реєстрації права жодним чином не підтверджує законність та правомірність використання спірного майна відповідачем, не спростовує та не ставить під сумнів право позивача на володіння та користування майном, переданим йому власником цього майна або уповноваженим ним органом. Більше того, у матеріалах справи відсутні та самим відповідачем суду не подані докази реєстрації його речових прав (права користування) на спірне майно.

Щодо клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державного підприємства Проектно-конструкторський технологічний інститут Львівхарчопроект.

Відповідно до вимог статті 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін. Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

У клопотаннях, поданих суду першої та апеляційної інстанцій не обґрунтовано належними і допустимими доказами, як саме судові рішення у справі №914/2214/15 можуть вплинути на права або обов'язки Державного підприємства Проектно-конструкторський технологічний інститут Львівхарчопроект щодо сторін у цій справі.

Тому законні підстави допускати Державне підприємство Проектно-конструкторський технологічний інститут Львівхарчопроект до участі у справі третьою особою без самостійних вимог і на стадії розгляду справи судом першої інстанції та на стадії розгляду справи судом апеляційної інстанції - відсутні.

Суд апеляційної інстанції також відхиляє доводи відповідача про підтвердження постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 грудня 2015 року у справі №910/18583/15 обставин, що мають значення для цієї справи і з яких випливає правомірність користування відповідачем спірними приміщеннями.

Суд наголошує, що оцінка судом при розгляді справи №910/18583/15 договору оренди державного майна від 30 грудня 2003 року не спростовує рішення суду від 19 листопада 2014 року у справі №914/2574/14, яким суд встановив, що договір оренди від 30 грудня 2003 року припинив свою дію 28 лютого 2014 року і виселив товариство з обмеженою відповідальністю Національна компанія Укрексперт з нежитлових приміщень другого поверху загальною площею 182,7 кв. м, за адресою: м. Львів вул. Вітовського, 18, за номерами 20,21,22,23,24,25,26,27,28,29,30,31 (згідно поверхового плану).

Згідно із ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення господарського суду Львівської області від 15 вересня 2015 року у справі №914/2214/15 прийнята з дотриманням норм закону та з урахуванням фактичних обставин справи. Доводи ж апеляційної скарги не спростовують викладених в рішенні висновків суду першої інстанції, а тому законних підстав для скасування рішення немає.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги суд покладає на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 15 вересня 2015 року у справі №914/2214/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія управління проектами Акрополь» без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддяГриців В.М.

суддяКузь В.Л.

суддяХабіб М.І.