Постанова № 56029089, 18.02.2016, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2-а/742/20/16

Єдиний унікальний № 742/349/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2016 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області Бездідько В.М., розглянувши в судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_2 до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання дій протиправними, скасування постанови, та зобов»язання вчинити дії щодо виконання в цілому вимог виконавчого провадження по виконавчому листу №2-а-285 виданого Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області 20 жовтня 2011 року,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Прилуцького міськрайонного суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання дій протиправними, скасування постанови, та зобов»язання вчинити дії щодо виконання в цілому вимог виконавчого провадження по виконавчому листу №2-а-285 виданого Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області 20 жовтня 2011 року.

Позивач в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представники відповідачів будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, однак надіслали заперечення проти позову та просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Вислухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, доводи позовної заяви суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

26.01.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, за виконавчим листом № 2-а-285 виданим Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області 20.10.2011 року про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради перерахувати та виплатити ОСОБА_2 разову грошову допомогу на оздоровлення як інваліду 3 групи учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у розмірі 4 мінімальних заробітних плат, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ

Частинами 1, 2 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Як встановлено положеннями ч.2 ст.1 Закону України "Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Система органів державної виконавчої служби визначена у статті 3 цього Закону.

Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачений обов`язок державного виконавця здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що постанова про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом, виданим Прилуцьким міськрайонним судом по справі № 2-а-285/11, прийнята державним виконавцем з посиланням на п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", а саме, у зв`язку з поважністю невиконання рішення суду.

Відповідно до статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження підлягає закінченню у випадках: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби: 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.

Частиною 3 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Частинами 1 та 2 статті 89 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Таким чином, Законом України "Про виконавче провадження" чітко передбачено послідовність дій державного виконавця, що має передувати закінченню виконавчого провадження за п.11 ст.49 даного Закону.

З урахуванням вищенаведеного, відповідачем зроблено висновок про неможливість виконання рішення суду без участі боржника, у зв'язку з чим виконавче провадження закінчено з посиланням на п.11 ч.1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Суд вважає такий висновок відповідача передчасним та необґрунтованим виходячи з наступного.

Суд зазначає, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства, незалежно від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Таким чином, суд вважає, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Судом встановлено, що із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, боржник (Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради) не звертався.

Не надано суду боржником і доказів вжиття будь-яких інших дій, спрямованих на виконання рішення суду, а також не вказано інших причин, які б перешкоджали виконання рішення суду про стягнення грошових коштів на користь позивача.

Крім того, суд вважає за необхідне відмітити, що відсутність грошових коштів в Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради є тимчасовою обставиною, яка може бути усунена наступного бюджетного року шляхом передбачення відповідних витрат у кошторисних документах.

Частиною 1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені наслідки закінчення виконавчого провадження, а саме, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Враховуючи наведену норму, суд зазначає, що позивач фактично позбавлений права повторно пред'явити виконавчий лист до виконання.

За змістом ст. 95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Статтею 30 Бюджетного кодексу України передбачено, що видатки та кредитування Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, пов'язані з реалізацією програм та заходів згідно із статтею 87 цього Кодексу, відповідно до якої до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать також видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 2.10 Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України, затвердженого наказом Державного казначейства України від 09.08.2004 року за №136, у разі змін умов бюджетних зобов'язань (додаткові договори, розірвання договору тощо) розпорядник бюджетних коштів повинен протягом 7 робочих днів з дати їх виникнення подати до органів Державного казначейства України Реєстр та/або Реєстр фінансових зобов'язань і відповідні підтвердні документи щодо уточнення реквізитів та показників таких бюджетних зобов'язань.

Пунктом 2.12 вказаного Порядку було передбачено, що бюджетні фінансові зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Таким чином, для виконання рішення суду в частині здійснення перерахунку виплат, Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради повинен був подати до органів державного казначейства необхідні документи для реєстрації та обліку зобов'язань по сплаті позивачу одноразової грошової допомоги і належним чином проінформувати відповідача.

Відповідно до положень ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду, що видав виконавчий лист, із поданням, а сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, змін чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про те, що ним, до винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, були вжиті всі заходи, спрямовані на виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що постанова від 26.01.2016 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 31303362 прийнята без дотримання вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Стосовно вимог зобов'язати відповідача вчинити дії щодо виконання в цілому вимог виконавчого листа Прилуцького міськрайонного суду у справі №2-а-285/11, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.51 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позовних вимог в частині зобов»язання вчинити дії щодо виконання виконавчого листа №2-а-285 виданого Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області 20 жовтня 2011 року слід відмовити.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. ст. ст.69, 71,104, ,159,160-162,181,186,256 КАС України , суд , -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання дій протиправними, скасування постанови, та зобов»язання вчинити дії щодо виконання в цілому вимог виконавчого провадження по виконавчому листу №2-а-285 виданого Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області 20 жовтня 2011 року - задовольнити частково.

Визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, щодо винесення постанови ВП №31303362 від 26 січня 2016 року про закінчення виконавчого провадження.

Визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Петренко С.В про закінчення виконавчого провадження ВП №31303362 від 26 січня 2016 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в Київському апеляційному адміністративному суді шляхом подання протягом десяти днів апеляційної скарги з дня її проголошення через Прилуцький міськрайонний суд, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.М.Бездідько