Рішення № 56028103, 17.02.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2016 р.Справа № 922/237/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвой Л.О.

розглянувши справу

за позовом ФОП ОСОБА_1, смт. Ковяги до СТОВ "Дмитровка", с. Дмитрівка про стягнення 14648,94 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_2, довіреність №б/н від 19.08.2015 року;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 (смт. Ковяги) звернулась до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з СТОВ "Дмитровка" (с. Дмитрівка) заборгованість за договором поставки №24/09 від 24.09.13р. в сумі 14648,94 грн., яка складається з: 7568,00 грн. - основна заборгованість, 549,05 грн. - штрафні санкції, 488,91 грн. - 3% річних, 6042,98 грн., збитки від інфляції. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 03.02.16р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

15.02.15р. представник позивача надав клопотання з документами для долучення до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи.

17.02.15р. представник позивача надав заяву, в якій зазначив, що в період находження господарської справи № 922/37/16 у суді, а саме 04.02.2016р. Відповідачем було добровільно перераховано на поточний рахунок Позивача основну суму заборгованості за Договором поставки захисту рослин № 24/09 від 24.09.2013р. у розмирі 7 568,00 грн., у зв'язку з чим, керуючись ст.ст. 22,80 ГПК України, просить суд позовні вимоги в цій частині припинити. В іншій частині позовні вимоги підтримав та просив суд стягнути Відповідача на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафні санкції за порушення зобов'язання, а саме: пені 549,05 грн., 3 % річних відсотків за використання коштів 488,91 грн., збитки від інфляції 6 042,98 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмирі 1 378,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 17.02.16р. просив суд в частині стягнення основного боргу провадження у справі припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору, а в іншій частині заявлених вимог - підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 17.02.16р. не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

24 вересня 2013р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, в якості Постачальника (надалі за текстом - Позивач) та СТОВ "ДМИТРОВКА" (надалі за текстом - Відповідач), в якості Покупця, було укладено Договір поставки засобів захисту рослин № 24/09 (надалі - Договір). Договір укладено у письмовій формі зі ст. 639 та ст.712 ЦК України, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статей 207, 208 ЦК України.

Відповідно до умов п.1.1 Договору, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця засоби захисту рослин (наді - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в кількості, асортименті, по цінам і в строки передбачені Договором.

На виконання умов Договору Постачальник поставило Відповідачу засоби захисту рослин в асортименті, кількості та по цінам на загальну суму 7 568,00 грн. Товар було поставлено з дотриманням умов про кількість, якість, асортимент, строки згідно умов Договору. Факт поставки та отримання товару Відповідачем підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін наступними документами:

- рахунком фактурою № СФ-0000014 від 01.10.2013р.

- видатковою накладною № РН-000014 від 01.10.2013р.

Порядок розрахунків між Постачальником та Покупцем передбачений п. 3.2. Договору, відповідно до якого, повна оплата поставленого товару повинна бути здійснена Покупцем в строк до 30.11.2013р.

Станом на час звернення позивача до суду, Відповідач не виконав своїх зобов'язань по Договору, та не погасив заборгованість перед Позивачем, тим самим, Відповідач порушив умови, порядок та строки розрахунків за поставлений Постачальником товар, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані позивачем та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, судом встановлено, що відповідач, після подання позову до господарського суду сплатив основну суму заборгованості в розмірі 7568,00 грн., яка є предметом спору у даній справі. Тобто 04 лютого 2016 року було сплачено відповідачем суму основного боргу у розмірі 7568,00 грн. (платіжне доручення №27 від 04.02.16р. (належним чином засвідчена копія додається)). Втім, ухвала про порушення провадження у справі була винесена судом 03 лютого 2016 року.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.2., 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.11р. №18, припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

З огляду на наведене вище, провадження в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 7568,00 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 частини 1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку зі сплатою відповідачем заборгованості після порушення провадження у даній справі.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 549,05 грн.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Судом перевірено строк нарахування пені та встановлено, що задоволенню підялгає пеня в повному обсязі в сумі 549,05 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 488,91грн. та інфляційних втрат в розмірі 6042,98 грн., суд зазначає таке.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 488,91 грн.

Що стосується заявленої вимоги Позивача про стягнення з відповідача 6042,98грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

В інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнав їх вірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, та стягненню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 6042,98 грн.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних підтверджуються матеріалами справи, є законними та обгрунтованими, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.ст.44 - 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суму основного боргу відповідачем було сплачено вже після порушення провадження по справі, то судовий збір покладається на відповідача в повному обсязі, з вини якого спір доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6,8,19,124,129 Конституції України; ст.ст. 509, 526, 530, 598, 610-612, 625 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 193, 197, 198, 231, 232 Господарського кодексу України; ст.ст.1, 4, 12, 32, 43, 44-49, 75, п.п. 1-1 частини 1 ст.80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМИТРОВКА" (СТОВ "ДМИТРОВКА") (64130, Харківська область, Первомайський район, село Дмитрівка, вул. Леніна, Код 30774357) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Код НОМЕР_1) пеню в сумі - 549,05 грн., 3 % річних у розмірі - 488,91 гривень та інфляційні нарахування у розмірі - 6 042,98 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної суми боргу в розмірі 7568,00 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.02.2016 р.

Суддя Л.В. Шарко