Рішення № 5602768, 08.05.2009, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" травня 2009 р.Справа № 12/2058 За позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Славута

до Відкритого акціонерного товариства „Славутський завод залізобетонних конструкцій” м.Славута

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ЗАТ „Об'єднання „Прогрес”.

про визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення магазину „Гастроном №14, що розташований за адресою: м.Славута, вул.. Чапаєва,3 № 27 від 01.10.2007р. укладеного між приватним підприємцем ОСОБА_1 та ВАТ „Славутський завод залізобетонних конструкцій”, стягнення з відповідача: витрат на ремонтні роботи в розмірі 17644 грн. 55коп.; проплачену товариству орендна плату за жовтень та листопад 2007року в розмірі 1988 грн.; моральну шкоду в розмірі 25000 грн.

за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства „Славутський завод залізобетонних виробів” м. Славута

до Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Славута

про стягнення заборгованості по оренднійплаті в сумі - 13995,38 грн. та за несвоєчасну сплату орендної сплати санкцій (пені) згідно умов Договору п. 9.1, в сумі - 32184,18грн.,

Представники сторін:

Позивача : не зявився

Відповідача : Береза П.С. - директор

Рішення приймається 08.05.2009року, оскільки в засіданні оголошувалась перерва.

Суть спору:

Приватний підприємець ОСОБА_1 м. Славута звернувся з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Славутський завод залізобетонних конструкцій” м. Славута про визнання недійсним договору оренди приміщення площею 90,5кв.м., розташованого за адресою м. Славута, вул.. Чапаєва,3 №27 від 01.10.2007 р. та стягнення коштів на суму 45198,06 грн., з яких витрати на ремонтні роботи в розмірі 17644грн. 55 коп., непрямі збитки у вигляді втраченого прибутку в розмірі 25000 грн. та проплачена товариству орендна плата за жовтень та листопад 2007 року в розмірі 1988 грн.

В обґрунтування вимог посилається на те, що відповідач не будучи власником приміщення уклав з ним договір його оренди. Власником вказаного приміщення відповідно до витягу Славутського БТІ є ЗАТ “Обєднання “Прогрес”.

Під час розгляду справи представником позивача надано письмове пояснення, в якому він зазначив, що перед укладанням договору оренди директором ВАТ „Славутський завод ЗБВ” Березою Петром Степановичем було продемонстровано позивачу інвентарну справу на магазин „Гастроном”, що знаходиться за адресою: м.Славута, вул. Лапаєва, 3 (далі - предмет договору оренди). Інвентарна справа була виконана Шепетівським БТІ (копія, завірена директором була долучена до справи). Тому, згідно ст.216 п.2 - якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною, згідно ст.230 п.1,2 - сторона, яка застосувала обман (стверджуючи і підробивши документи, які стверджують, що магазин належить саме відповідачу), зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку із вчиненням цього правочину., згідно ст.22 про відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди - збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Виходячи з вищевказаного, позивач стверджує, що дирекція ВАТ „Славутський ЗБВ”, в особі директора Берези П.С., шляхом обману та підробки документів (виготовлення інвентарної справи у Шепетівському БТІ) незаконно заволоділа приміщенням, далі надала його в оренду позивачу, не маючи на нього законних прав. На цьому основані вимоги позивача стосовно повернення йому вкладених в ремонт коштів - прямі збитки, моральної шкоди у подвійному розмірі.

З вказаних пояснень вбачається, що позивач фактично змінив позовні вимоги, а саме, просить суд визнати недійсним правочин (договір оренди №27 від 01.10.2007р.) відповідно до п.п.1,2 ст.230 та п.2 ст.216 Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні позивач підтвердив зазначені ним у поясненні позовні вимоги.

Крім того, в судовому засіданні 17.12.2008року позивач подав пояснення в яких уточнив вимоги і просить суд визнати недійсним договір оренди від 01.10.2007року на майбутнє і стягнути з відповідача : витрат на ремонтні роботи в розмірі 17644 грн. 55коп.; проплачену товариству орендна плату за жовтень та листопад 2007року в розмірі 1988 грн.; моральну шкоду в розмірі 25000 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнав. У судовому засіданні зазначив, що вказане приміщення належить на праві власності відповідачу і він вправі був передавати його в користування. Документи на які посилається позивач є фіктивні.

Відповідач під час розгляду справи 06.03.2009року подав зустрічний позов про стягнення з ПП ОСОБА_1 заборгованість по оренднійплаті в сумі - 13995,38 грн. та за несвоєчасну сплату орендної сплатити санкції (пеню) згідно умов Договору п. 9.1, в сумі - 32184,18грн.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився. У поясненні по справі зазначив, що ЗАТ „Обєднання „Прогресс” не згідне з позицією відповідача по тій причині, що нежиле приміщення в м.Славута, вул.Чапаева,3 (до якого входить i торговий зал площею 90, 5 м2 ) є власністю ЗАТ „Обєднання „Прогресс”. Воно було придбане ЗАТ „Обєднання „Прогресс” 22.05.1996 року згідно договору купівлі-продажу майна у представництва Фонду державного майна України по м.Славута i Славутському районі.

ПП ОСОБА_1 вимоги зустрічного позову не визнав. У відзиві зазначив, що приміщення магазину „Гастроном №14”, що розташований за адресою: м. Славута, вул..Чапаєва,3 належить, згідно витягу Славутського БТІ ЗАТ „Об'єднанню „Прогрес”. Відповідно орендну плату за користування приміщенням він повинен платити законному власнику, тому нарахування орендної плати, яке проводив ВАТ „Славутський завод ЗБВ” є безпідставним. Окрім цього, звертає увагу суду на навмисне затягування розгляду справи зі сторони ВАТ „Славутський завод ЗБВ”.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

01.10.07 р. відповідно до договору оренди приміщення №27 ВАТ „Славутський завод ЗБВ” передав у тимчасове користування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 приміщення загальною площею 90,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п.4.1.Договору строк оренди становить з 01.10.2007року по 01.10.2010року.

На виконання умов п.3 Договору Сторонами підписаний Акт прийому-передачі приміщення в оренду, в якому зафіксовано, що приміщення потребує ремонту.

Позивачеві 14 листопада 2007 р. стало відомо, що Відповідач не має права власності на об'єкт оренди, що підтверджується дублікатом нотаріально посвідченого Договору купівлі-продажу від 22.05.1996 р., Свідоцтвом про право власності на майно реєстр. №82, Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14.11.07 р.

1 лютого 2008року позивач звернувся з вимогою до ВАТ „Славутського заводу ЗБВ” про повернення вартості зроблених поліпшень приміщення та внесеної орендної плати.

Із вищевказаних документів вбачається, що власником об'єкта оренди виступає ЗАТ „Об'єднання „Прогрес”.

Матеріали позовної заяви ВАТ „Славутський завод ЗБВ” до ЗАТ „Прогрес” про визнання недійсним договору купівлі продажу №858 від 22.05.1996р. та визнання права власності на магазин „гастроном” №14, розташований за адресою: АДРЕСА_1 повернуті господарським судом Хмельницької області без розгляду ухвалою від 10 березня 2009року.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши доводи представників сторін, суд встановив.

Позивач просить визнати договір оренди приміщення №27 від 01.10.2007року недійсним. як такий, що укладений з ним внаслідок обману.

Відповідно до ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

При цьому, під обманом законодавець має на увазі як активну поведінку сторони правочину, яка проявляється в запереченні обставин, так і пасивну поведінку, яка полягає в тому, що особа замовчує існування істотних обставин. Визначаль ною ознакою обману є умисні дії сторони правочину. Поряд з цим, необхідною умовою для визнання правочину недійсним є також те, щоб приховувані (шляхом заперечення чи замовчування) обставини могли перешкодити вчи ненню правочину, якби інша особа дізналась про їх існування. Внаслідок того, що сторона правочину, яка вводить в оману іншу сторо ну, вчиняє тим самим протиправну дію, на неї покладається відповідальність у вигляді відшкодування іншій стороні (яка введена в оману) збитків у подвійному розмірі.

Представник відповідача в судовому засіданні, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що документи про право власності на спірне приміщення є фіктивними. Що дії позивача ПП ОСОБА_1 та голови правління ЗАТ „Об'єднання „Прогрес” спрямовані на обман відповідача та суду. Він вважає, що вказане приміщення в дійсності належало і належить ВАТ „Славутський завод ЗБВ”.

Позивач, же в свою чергу, стверджує, що директор Відкритого акціонерного товариства „Славутський завод залізобетонних конструкцій” умисно ввів його в оману під час укладення договору оренди приміщення чим причинив йому збитки.

Ухвалою господарського суду області справу №12/2058 було направлено в прокуратуру Хмельницької області для проведення перевірки в порядку ст. 97 КПК України.

За результатами перевірки 6 листопада 2008року відмовлено в порушенні кримінальної справи по факту підроблення документів щодо купівлі-продажу приміщення, розташованого за адресою: м.Славута, вул.Чапаєва, 3 на підставі п.1 ст.6 КПК України у зв'язку з відсутністю події злочину. Також відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно директора ВАТ „Славутський завод ЗБВ” Берези Петра Степановича на підставі п.2 ст.6 КПК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст. 367 КК України.

За нормою ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Приймаючи до уваги, що позивачем не доведено наявності у відповідача умислу на введення його в оману стосовно орендованого приміщення, в позові Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Славута до Відкритого акціонерного товариства "Славутський завод залізобетонних виробів” м. Славута про визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення магазину „Гастроном №14, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 № 27 від 01.10.2007р. відповідно до ст. 230 Цивільного кодексу України необхідно відмовити.

Під час розгляду справи було встановлено, що 22.05.1996року між Славутською міською радою в особі представництва Фонду державного майна по м.Славута та Славутському району і ЗАТ „Обєднання „Прогрес” укладено договір купівлі-продажу державного майна, а саме майна цілісного майнового комплексу державного торгівельного підприємства „Промінь”, розташованого за адресою АДРЕСА_1.

В п.п. 3.1, 3.2 договору зазначено, що передача обєкту покупцю здійснюється в десятиденний термін після повної сплати його ціни і оформляється актом передачі.

Вказане майно по акту було передане ЗАТ „Обєднання „Прогрес”.

Відповідно до ст. 128 Цивільного кодексу УРСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Таким чином, на час укладення договору оренди (01.10.2007року) ВАТ „Славутський завод залізобетонних виробів” не був власником вказаного майна, оскільки воно перейшло у власність ЗАТ „Обєднання „Прогрес”.

Право власності обєднання також підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14.11.2007року.

Статтею 761 Цивільного кодексу України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Таким чином, ВАТ „Славутський завод залізобетонних виробів” не мав права передавати в оренду приміщення загальною площею 90,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, оскільки не був його власником.

Відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право:

1) визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В п.3 ст.207 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Приймаючи до уваги, що ВАТ „Славутський завод залізобетонних виробів” у зустрічному позові просить стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Славута заборгованість по оренднійплаті в сумі - 13995,38 грн. та штрафні санкції (пеню) по Договору №27 від01.10.2007року, суд рахує за необхідне в порядку ст. 83 Господарського процесуального кодексу України визнати вказаний договір недійсним і припинити на майбутнє відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України .

Під час користування зазначеним приміщенням Приватний підприємець ОСОБА_1 здійснив ремонтні роботи в приміщенні на суму 17644грн.55коп., а також оплачену ним орендну плату в сумі 1988грн., які він просить стягнути з відповідача.

В обґрунтування стягнення посилається на те, що вказане поліпшення було здійснено за згодою Орендодавця відповідно до п.7.2 Договору. Акт приймання виконаних робіт було затверджено директором ВАТ „Славутський завод залізобетонних виробів”

В силу ст. 778 Цивільного кодексу України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.

Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Однак, вказане положення стосується лише тих випадків, коли згоду на поліпшення давала особа, яка володіла певним обсягом повноважень.

В даному ж випадку ВАТ „Славутський завод залізобетонних виробів” не міг давати такої згоди, оскільки не міг виступати в якості орендодавця. Крім того, вказані поліпшення було здійснено в приміщенні, яке не належить відповідачу.

Тому вимоги Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 17644грн.55коп. вартості здійснених поліпшень, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Оскільки позивачем не подано доказів, що неправомірні дії відповідача призвели до його душевних страждань, до приниження честі та гідності фізичної особи, в стягненні 25000грн. моральної шкоди належить відмовити.

Приватний підприємець ОСОБА_1 відповідно до п.5 договору оренди приміщення №27 від 01.10.2007року надав доказ сплати ним орендної плати в сумі 1159грн.67коп.

Вказане підтверджується квитанцією прибуткового касового ордеру від 23.11.2007р. на суму 331грн.34коп.та квитанцією від 01.10.2007р. на суму 828грн.33коп.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З матеріалів справи вбачається, що ВАТ „Славутський завод залізобетонних виробів” безпідставно отримав 1159грн.67коп. від ПП ОСОБА_1 орендної плати. Тому, суд вважає, що вимоги позивача в цій частині обґрунтовані і підтверджені належними доказами по справі і підлягають задоволенню.

В частині стягнення 828грн.33коп. необхідно відмовити, оскільки позивачем не подано належних доказів про здійснення ним сплати орендної плати відповідачу.

Посилання представника ВАТ „Славутський завод залізобетонних виробів” на акт контрольно-ревізійного управління та Довідку характеристику Славутського БТІ від 28.12.2000р. судом до уваги не приймаються, оскільки вони не є правовстановлюючими документами права власності на майно.

Приймаючи до уваги, що вимоги зустрічного позову грунтуються на договорі оренди від 01.10.2007року, який визнано недійсним, в його задоволенні слід відмовити.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.49 ГПК України покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.44,49, 82,84-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

вирішив:

В позові Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Славута до Відкритого акціонерного товариства „Славутський завод залізобетонних виробів” м. Славута про визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення магазину „Гастроном №14, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 № 27 від 01.10.2007р. відповідно до ст. 230 Цивільного кодексу України, стягнення моральної шкоди в розмірі 25000 грн. і 17644грн. 55коп. витрат на поліпшення майна відмовити.

Визнати недійсним та припинити на майбутнє договір №27 від 01.10.2007р. оренди приміщення площею 90,5кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1, укладений між Приватним підприємцем ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством „Славутський завод залізобетонних виробів” м. Славута.

Позов Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Славута до Відкритого акціонерного товариства „Славутський завод залізобетонних виробів” м. Славута про стягнення проплаченої орендної плати в розмірі 1988 грн. задоволити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Славутський завод залізобетонних виробів” (м. Славута, вул.. Чапаєва,2, код 01373341) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) - 1159 (одну тисячу сто пятдесят девять гривень)грн. 67коп. безпідставно сплаченої орендної плати, 11(одинадцять гривень) 55коп. державного мита та 3(три гривні) 59коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В частині стягнення 828грн.33коп. сплаченої орендної плати відмовити.

В зустрічному позові Відкритого акціонерного товариства „Славутський завод залізобетонних виробів” м. Славута до Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Славута про стягнення заборгованості по оренднійплаті в сумі - 13995,38 грн. та за несвоєчасну сплату орендної сплати санкцій (пені) згідно умов Договору п. 9.1, в сумі - 32184,18грн. відмовити.

СуддяВ.О. Шпак

Секретар судового засідання Кобріна О..В.