Рішення № 56027481, 16.02.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2016 р.Справа № 922/208/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гончарові В.В.

розглянувши справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків про повернення майна та стягнення 376758,30 грн за участю представників сторін:

позивача - Ворожбянов А.М. (дов.№08-11/7216/2-15 від 26.11.2015 року);

відповідача - ОСОБА_3 (дов.№78 від 18.01.2016 року)

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з урахуванням зави про уточнення позовних вимог від 17.03.2015 року, про стягнення з відповідача доходів, отриманих від безпідставно набутого майна в розмірі 376758,30 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.03.2015 (суддя Жиляєв Є.М.) в позові відмовлено.

Постановою колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 у складі: Могилєвкіна Ю.О., Пушая В.І., Істоміної О.А. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.11. 2015 Постанову від 08.06.2015 Харківського апеляційного господарського суду у справі №922/208/15 господарського суду Харківської області та рішення від 17.03.2015 господарського суду Харківської області скасовано, справу №922/208/15 направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

26.06.2015 вказана справа надійшла до господарського суду Харківської області на новий розгляд.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2015 р. справу призначено до розгляду судді-доповідачу Сальніковой Г.І.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 грудня 2015 р. призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 14 грудня 2015 р. о 11:45 год.

У межах строків, передбачених ст.69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався у відповідності до приписів ст.77 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 лютого строк розгляду справи продовжено на 15 днів в порядку ст.69 ГПК України.

В судових засіданнях 18.01.2016 було оголошено перерву до 25.01.2016 р. о 12-30 год. 25.01.2016 р. було оголошено перерву до 01.02.2016 р. о 11-30 год. та з 08.02.2016 оголошувалась перерва до 16.02.2016 року об 11:00.

16.02.2016 року від представників сторін надійшли письмові пояснення.

Присутній у судовому засіданні 16.02.2016 року позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі із підстав викладених у позовній заяві та наданих додаткових пояснень.

Присутній у судовому засіданні 16.02.2016 року відповідач проти задоволення позову заперечував із підстав, викладених у наданих до суду запереченнях та просив суд застосувати строки позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, передані на новий розгляд Вищим господарським судом України про стягнення доходів, отриманих від безпідставно набутого майна у розмірі 376 758,30 грн., заслухавши пояснення позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, Рішенням Харківської міської ради від 22.11.2006 р. № 178/06 (т.2, а.с.123) ФО-П ОСОБА_1 надана згода на розробку проекту відведення земельної ділянки площею, орієнтовно, 0,0610 га по АДРЕСА_2 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (літ. «А'-1», «А"-1», «А-1»).

Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області від 01.07.2014 № 23630807 право власності на нежитлові будівлі літ.літ. «А'-1», «А''-1» та «А-1» загальною площею 441,7 м.кв. по АДРЕСА_2 у м. Харкові зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 26.05.2003 р. № 1725.

05.07.2014 року головним спеціалістом відділу контролю за використанням земель Департаменту самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради були здійснені відповідні заходи контролю за додержанням вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_2 в місті Харкові, про що складений акт (т. 1 а.с.15).

Актом обстеження та визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки від 05.07.2014 року, яка розташована за адресою: м. Харків, АДРЕСА_2 встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку площею 0,0560 га по АДРЕСА_2 у м. Харкові для експлуатації нежитлової будівлі.

Відповідно до листа ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 18.11.2014 р. № 5794/9/20-30-15-03-24 ФО-П ОСОБА_1 обліковується як платник земельного податку податку за земельну ділянку по АДРЕСА_2 у м. Харкові.

З листа Управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області від 03.07.2014 № 3318/08, вбачається, що станом на 29.12.2012 року, в Управлінні Держземагенства у м. Харкові Харківської області не обліковуються правовстановлюючі документи на право власності або користування на земельну ділянку по АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 23).

У відзиві відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовної заяви. Зокрема, відповідач вказував, що у нього є достатні правові підстави для використання земельної ділянки, так як він є власником нежитлової будівлі, розташованої на спірній земельній ділянці, а відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України він набув право на земельну ділянку, на якій розташована будівля. Спірні правовідносини сторін регулюються нормами щодо відшкодування збитків, а не статтею 1212-1214 ЦК України, на яку посилається позивач як на підставу позовних вимог, а тому позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Крім того, від представника відповідача через канцелярію господарського суду надійшла заява про застосування позовної давності.(т.1, а.с.81-82).

Позивач зазначає, що наявність на земельній ділянці об'єкту нерухомості, які належать на праві власності відповідачу, робить неможливим використання цієї земельної ділянки територіальною громадою міста Харкова для власних або інших цілей.

Позивач вказує про фактичне вибуття із володіння й користування міської ради зазначеної земельної ділянки.

Позивач також посилається, що речові права відповідача на земельну ділянку не зареєстровані, останній не набув належних прав власності або користування щодо земельної ділянки по АДРЕСА_2 у м. Харкові, а тому використовує земельну ділянку без достатніх правових підстав, що підтверджується листами Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 02.07.2014 № 5615/0/225-14, Управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області від 03.07.2014 № 3318/08 та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна від 01.07.2014 р. № 23630740 (т. 1, а.с.22).

Відповідач в період з 01.12.2011 р. до 01.12.2014 року не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.

Як зазначає позивач, не здійснення відповідачем плати за використання земельної ділянки в розмірі, визначеному земельними актами, тобто за регульованими державою цінами, які є фактично звичайною ціною, призвело в результаті до неодержання ним доходів.

Розмір доходу (реального набуття відповідача) від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню з боку відповідача, розрахований міською радою в сумі 376 758,30 грн., виходячи з розміру орендної плати за землю та підтверджується наступним.

Відповідно до листа ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 18.11.2014 р. № 5794/9/20-30-15-03-24 ФО-П ОСОБА_1 за період з 01.12.2011 р. по 30.11.2014 р. задекларовано 38 179,43 грн. земельного податку за земельну ділянку по АДРЕСА_2 у м. Харкові.

У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Плата за земельні ділянки державної та комунальної власності нараховуються та сплачуються за регульованою ціною.

На підставі викладених обставин, позивач наполягає на безпідставному користуванні відповідачем спірної земельної ділянки, у зв'язку з чим звернувся з відповідним позовом та просить суд стягнути з відповідача доходи, отримані від безпідставно набутого майна у розмірі 376 758,30 грн.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Вищий господарський суд, скасовуючи рішення першої інстанції та постанову Харківського апеляційного господарського суду, у своїй постанові від 05.11.2015 року повертаючи справу на новий розгляд, звернув увагу на те, що судами не дано оцінки доводам позивача про те, що внаслідок використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів, Харківська міська рада фактично була позбавлена права одержати дохід у вигляді орендної плати, який вона могла би отримати в разі своєчасного укладення договору оренди, що завдало їй шкоди у спірній сумі.

Відповідно до статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Враховуючи вказівки Вищого господарського суду України в постанові від 05.11.2015 року у справі № 922/208/15 суд, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 182 Цивільного кодексу України встановлені такі ж саме вимоги щодо здійснення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку.

З листа Управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області від 03.07.2014 № 3318/08, вбачається, що станом на 29.12.2012 року, в Управлінні Держземагенства у м. Харкові Харківської області не обліковуються правовстановлюючі документи на право власності або користування на земельну ділянку по АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 23).

Відсутність речових прав на земельну ділянку у колишнього власника будівлі в момент переходу права власності на будівлю робить неможливим перехід права на земельну ділянку до нового власника будівлі, а тому й свідчить про відсутність достатньої правової підстави у нового власника будівлі для набуття майна (земельної ділянки) в контексті статті 1212 Цивільного кодексу України.

Рішенням Харківської міської ради від 25.12.2007 р. № 292/07 ФО-П ОСОБА_1 затверджений проект відведення земельної ділянки та надана в оренду строком до 01.12.2012 земельна ділянка площею 0,0560 га по АДРЕСА_2 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (літ. «А'-1», «А"- 1», «А-1»).

Згідно листа Департаменту земельних відносин від 02.07.2014 № 5615/225-14 управлінням земельних відносин, згідно з порядком оформлення договорів оренди землі у м. Харкові, на виконання рішення від 25.12.2007 р. № 292/07 був підготовлений проект договору оренди землі з ФО-П ОСОБА_1 У зв'язку з непогодженням орендарем протягом тривалого часу підготовленого проекту договору та не виконанням ФО-П ОСОБА_1 вказаного рішення, подальше оформлення договору не вбачалося можливим.

Посилання відповідача на те, що він неодноразово звертався до позивача із заявами, які долучені до матеріалів справи щодо оформлення прав на спірну земельну ділянку не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки ці дії були зроблені поза межами строку, за який відповідач просить стягнути кошти та не мають значення для розгляду справи з огляду на приписи ст. 34 ГПК України.

Оскільки заходи щодо оформлення землекористування спірною земельною ділянкою в розмірі 0,056 га були здійснені не у повному обсязі та в матеріалах справи відсутні докази укладання договору оренди земельної ділянки, тому відповідач фактично користувався земельною ділянкою у період з 01.12.2011 р. до 01.12.2014 року без достатньої правової підстави.

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Умова для переходу прав на землю до нового власника будівлі є саме наявність цих прав у колишнього власника будівлі, які повинні бути належним чином оформлені на момент переходу прав власності на будівлю.

Таким чином, при укладанні договору купівлі-продажу будівлі, щодо земельної ділянки відбувається перехід права, а не майна (земельної ділянки), та можливість цього переходу тільки за умов попереднього виникнення прав у продавця нерухомого майна.

Відповідно до статей 1212 - 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно та відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна.

Суд приходить до висновку про те, що правова підстава для набуття, збереження майна в контексті статті 1212 ЦК України є достатньою лише у випадку її заснуванні на законі, інших правових актах чи правочині, ця достатня правова підстава є пов'язаною (кореспондує) зі спеціальними правами особи (боржника) на майно, яке ним набуто або збережено, а відсутність прав визначених законом, іншими законодавчими актами чи правочином, свідчить про відсутність у нього достатніх правових підстав для набуття майна.

Відповідно до статті 181 Цивільного кодексу України будівля як обєкт цивільних прав пов'язується із земельною ділянкою, так як є неможливим переміщення будівлі без її знецінення.

Набуття земельної ділянки відповідачем обумовлюється набуттям права власності на будівлю, розташовану на земельній ділянці, без якої існування будівлі та її використання є неможливим.

Наявність на земельній ділянці об'єкту нерухомості, належного на праві власності відповідачу, робить неможливим використання цієї земельної ділянки територіальною громадою міста Харкова для власних або інших цілей.

У відповідності до частини першої статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Як вбачається із матеріалів справи та наданого позивачем розрахунку, сума грошових коштів розрахована позивачем, виходячи з розміру орендної плати за земельну ділянку.

Згідно з пунктом 287.6 статті 287 Податкового Кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину), податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди, їх частини, з урахуванням прибудинкової території, сплачуються на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Також, відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Згідно статті 269 Податкового кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 статті 287 Податкового кодексу України ). Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Для визначення розміру податку та орендної плати, відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Харківська міська рада для розрахунку доходу відповідача від використання земельної ділянки, як юридично адекватний механізм для розрахунку розміру грошових вимог, використала звичайну ціну орендної плати, визначену відповідно до законодавчих актів.

Зазначений розмір доходу відповідача був розрахований позивачем як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, зменшений на розмір безпідставно зроблених відповідачем платежів за використання землі як земельного податку.

Розмір доходу (реального набуття відповідача) від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню з боку відповідача, розрахований міською радою в сумі 376 758,30 грн., виходячи з розміру орендної плати за землю, зменшений на розмір задекларованих відповідачем платежів за використання землі у вигляді земельного податку.

Орендна плата була розрахована на підставі даних нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2007 р. та 01.01.2013 р., яка у свою чергу була затверджена рішеннями Харківської міської ради

від 25.12.2007 № 335/07 та від 03.07.2013 № 1209/13.

Зазначені вище рішення Харківської міської ради не скасовувались та у судовому порядку незаконними не визнавались, а тому були використані Харківською міською радою для отримання відповідних даних про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка використовуються відповідачем

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються у формі витягу лише у випадках, визначених Законом України «Про оцінку земель», а саме: для цілей оподаткування, сплати державного мита та розрахунку орендної плати для укладання договорів оренди землі.

Відповідно до п 2.3. Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 № 1269/13 комунальне підприємство «Міський інформаційний центр» є користувачем програмного комплексу «Нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013» за договором з Департаментом земельних відносин, надає доступ до зазначеного програмного комплексу управлінню Держземагентства у м. Харкові Харківської області для надання витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, Департаменту земельних відносин для перевірки даних, що містяться у витягах, та виконання інших функцій у межах повноважень та Департаменту самоврядного контролю за використанням та охороною земель для здійснення відповідних контрольних повноважень.

Зазначене свідчить про безпідставність тверджень відповідача про необхідність отримання витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для розрахунку розміру доходу, отриманого відповідачем від безпідставно набутого майна територіальної громади м. Харкова.

Щодо наявності повноважень працівників міської ради для проведення обстежень земельних ділянок суд зазначає, що рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 №1188/13 затверджено Положення про Департамент самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради, відповідно до п.п. 3.2.1.-3.2.3. цього Положення Департамент має право обстежувати будь-які земельні ділянки в межах міста Харкова з метою здійснення контролю за дотриманням порядку їх використання та охорони, складати акти обстеження стану земельних ділянок та дотримання умов їх використання та охорони.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

До форм процесуальних документів, які складаються працівниками органів місцевого самоврядування під час виконання своїх повноважень, передбачених статтею 189 ЗК України, не міститься жодних законодавчих вимог, а тому доводи відповідача про недоведеність розміру земельної ділянки суд відхиляє.

Обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_2 у м. Харкові було проведено в присутності сертифікованого інженера-геодезиста (сертифікат

№ 011028 від 03.10.2013) та сертифікованого інженера землевпорядника (сертифікат № 011439 від 15.11.2013), про що зазначено у акті. Обстеження та кадастрова зйомка земельної ділянки проведені із застосуванням спеціального обладнання залучених фахівців землевпорядників: електронний тахеометр Nikon Total Station NPR: 332, приймач Lieca Viva GNSS, електронна та металева (50-м) рулетка, про що також зазначено у акті.

Посилання відповідача на Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010 р. № 376 також необгрунтоване, оскільки відповідно до п. 1.2 Інструкції № 376 встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Зазначена процедура є однією зі стадій землевпорядних робіт, визначених Законом України «Про землеустрій» при оформленні правовстановлюючих документів на земельну ділянку та ін.

Жодний законодавчий акт не містить посилань про необхідність використання цієї Інструкції для визначення меж земельної ділянки як доказу у господарській або іншій судовій справі про стягнення доходу отриманого від безпідставно набутого майна.

Пунктом 2.1. Інструкції № 376 встановлено, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, вказана Інструкція застосовується до правовідносин, які виникли не у зв'язку з безпідставним набуттям майна (земельної ділянки), а на стадії оформлення документів на землю.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

На думку відповідача, оскільки рішенням Харківської міської ради від 25.12.2007 № 292/07 встановлено строк для укладання договору оренди землі, який укладений не був, то цей факт вказує на обізнаність ще у 2007 році позивача про порушення його прав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач довідався про порушення свого права та про наявність підстав для виконання позадоговірного зобов'язання з моменту отримання відомостей від компетентних органів земельних ресурсів та органу державної реєстрації прав Міністерства юстиції України (Інформаційна довідки від 01.07.2014 № 23630740, листа Управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області від 03.07.2014 № 3318/08).

Але питання щодо укладення договору оренди землі, спонукання до його укладення та будь які інші питання договірних відносин не є предметом цього позову, а речові права можуть виникати не лише з правочинів, тобто з договорів оренди землі, купівлі-продажу та ін., а й з інших підстав визначених законом, у тому числі й на підставі судових рішень, а тому наявні у Харківської міської ради відомості про відсутність укладеного з відповідачем договору оренди землі не може свідчити про відсутність у нього речових прав, й про порушення прав позивача.

Відповідно до ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Відповідач є власником нежитлової будівлі з 26.05.2003 р. та використовує ії разом із земельною ділянкою по теперішній час.

Рішенням Харківської міської ради від 25.12.2007 № 292/07 ФО-П ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку площею 0,0560 га, по АДРЕСА_2 у м. Харкові строком до 01.12.2012 р.

Таким чином, ще у 2007 році ФО-П ОСОБА_1 усвідомлювала факт відсутності зареєстрованих договорів оренди землі, а тому й була освідчена про відсутність достатніх правових підстав для землекористування.

Крім того, суд зазначає, що використання майна відповідачем за рахунок позивача (міського бюджету) є триваючим правопорушенням, оскільки судом встановлено, що до винесення рішення по даній справі відповідач не сплатив до міського бюджету належні кошти за оренду земельної ділянки, а продовжує безпідставно утримувати це майно за рахунок позивача.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про відмову в заяві відповідача про застосування позовної давності.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача доходів, отриманих від використання безпідставно набутого майна в розмірі 376758,30 грн. підлягають задоволенню, оскільки внаслідок використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів, Харківська міська рада фактично було позбавлена права одержати дохід у вигляді орендної плати, який вона могла би отримати в разі своєчасного укладення договору оренди, що завдало їй шкоди у спірній сумі. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВГСУ від 23.07.2015 по справі № 922/4931/14).

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Харківської міської ради підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 7535,17 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 111-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243; р/р 31419611700002 в ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999649, код платежу 24062200) доходи, отримані від безпідставно набутого майна в розмірі 376 758,30 грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243; рахунок 35417005032986, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011) судовий збір в розмірі 7535,17 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.02.2016 р.

Суддя Г.І. Сальнікова