Рішення № 56027464, 15.02.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2016 р.Справа № 922/6530/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гончарові В.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (м. Харків) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство "Агронафтопродукт" (м. Харків) про стягнення 12 619,54 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. № 53 від 13.01.2016 року);

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство "Агронафтопродукт" на свою користь збитки, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №1208000382 від 15.08.2012. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума збитків становить 12 619,54 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач зависив вартість робіт, виконаних підрядною організацією ТОВ "ТП "Агронафтопродукт" на загальну суму 12 619,54 грн., посилаючись на результати ревізії фінансово-господарської діяльності Філії "Управляння магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" за період з 01.10.2012 по 31.05.2014, які викладені в довідці Державної фінансової інспекції в Харківській області від 08.09.2014 №05-11/11. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 15 лютого 2016 р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі

Представник відповідача в судове засідання 15 лютого 2016 р. не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причину неявки суд не повідомив. Ухвала суду від 18 січня 2016 р. та від 01 лютого 2016 р., що були направлені відповідачеві рекомендованим листом на його поштову адресу, вказану в наданої позивачем детальної інформації про юридичну особу з інтернет ресурсу Міністерства Юстиції України, повернулись до господарського суду з довідкою Укрпошти про закінчення терміну зберігання.

Крім того, інформацію про дату, час та місце наступного судового засідання суду у справі № 922/6530/15 було розміщено на офіційному веб-порталі "Судова влада України" http://hr.arbitr.gov.ua/sud5023/povidomlennya/241808.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/1228, 02.06.2006 року Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками адресат вибув, адресат відсутній і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

18.08.2012 між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз") в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство "Агронафтопродукт" (підрядник) було укладено договір №1208000382.

Відповідно до п.1.1. договору, виконавець зобов'язується виконати ремонт будівель і споруд виробничого призначення КС по УМГ "Харківтрансгаз", а замовник - прийняти та оплатити такі послуги.

Згідно п.1.2. договору, склад та обсяги послуг, які підлягають закупівлі за даним договором визначені договірною ціною і кошторисом (додаток 1).

Відповідно до п.1.3. договору, зміст і строки надання послуг визначається календарним планом (додаток 2), що є невід'ємною частиною договору.

Згідно п.1.4. договору, фактичні обсяги послуг можуть уточнюватись при виконанні прихованих робіт, а саме: після розбирання та очищення прихованих елементів будівлі. Конкретизація обсягів ремонту проводиться комісією або представником технічного нагляду замовника.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання договору відповідач виконав, а позивач прийняв роботи, що підтверджується актами форми КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт (надання послуг) за договором, які повністю оплатив.

08.09.2014 Державною фінансовою інспекцією Харківської області складено довідку № 05-11/11 планової ревізії фінансово-господарської діяльності Філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" ПАТ "Укртансгаз" за період з 01.10.2012 по 31.05.2014, в якій викладені виявлені порушення при виконанні договору.

Під час проведення ревізії ДФІ в Харківській області було проведено вибіркову перевірку правильності застосування кошторисних норм по актам форми КБ-2в за жовтень, грудень 2012 р., в порушення технології виконання робіт по групі 31 збірника "Ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно-будівельні роботи. Електромонтажні роботи." ДБН Д.2.4-20-2000, затвердженого наказом Держбуду України від 13.04.01 №94 (зі змінами), необґрунтовано застосована кошторисна норма Р20-31-1 "Пробивання борозен в цегляних стінах, перетин борозен до 20 м2".

При перерахунку завищення вартості робіт, за рахунок невірного застосування кошторисних норм складає 2 985,00 грн.

Також в акті виконаних робіт форми КБ-2в №3 за жовтень, 2012 р. на суму 304 801,59 грн. підрядником виконано невірний розрахунок обсягу матеріалів, а саме: саморізів з шайбою, якими було виконано кріплення профлиста при улаштуванні покриття покрівлі, чим порушено п.3.1.10.7 ДБН. 1.1-1-2000. А саме встановлено, що при застосуванні підрядником ТОВ "ТП "Агронафтопродукт" кошторисної норми Р8-24-1 (100 м2) "Улаштування покриття з листової сталі тільки скатів" (в акті форми КБ-2в найменування кошторисної норми змінено на інше - "Улаштування покриття покрівлі з профлиста") в кількості 620 м2., витрати матеріалу-саморіз з шайбою відповідно до відомості ресурсів складають 0,3224 т. Проте, фактично підрядником виконано улаштування покриття покрівлі з профлиста, а не з листової сталі, технології виконання яких є різними. При улаштуванні покрівлі фактично підрядником для кріплення профлиста застосовано саморізи в кількості 8 шт. на 1 м2. На площу 620 м2 кількість саморізів складає 4960 шт. Вага 1 саморіза складає 0,023 кг. Загальна вага 4960 шт. саморізів складає: 4960 шт.*0,023 кг = 114,08 кг. (або 0,11408 т.).

Невірний розрахунок обсягу матеріалів, внаслідок чого невірне списання матеріалів призвело до порушення п.3.3.10.1, п.3.1.10.7 ДБН Д. 1.1-1-2000 та до завищення вартості виконаних робіт на суму 9 634,00 грн.

Таким чином, ревізією встановлено завищення вартості робіт, виконаних підрядною організацією ТОВ "ТП "Агронафтопродукт" на загальну суму 12 619,00 грн.

В вересні 2014 р. УМГ "Харківтрансгаз" та ТОВ "ТП "Агронафтопродукт" підписали довідку про вартість виконаних будівельних робіт та акт приймання виконаних будівельних робіт №11, з яких вбачається визнання відповідачем завищення вартості виконаних робіт на суму 12 619,00 грн.

Позивач неодноразово направляв на адресу Відповідача листи № 3061/27 від 11.09.2014 р., № 4207/27 від 12.11.014 р. та 3887/27 від 01.07.2015 р., щодо повернення коштів за результатами ревізії ДФІ в Харківській обл., але всі листи залишилися без відповіді.

Також, 03.11.2015 р. на адресу Відповідача було направлено інвентаризаційне повідомлення разом з актом звіряння розрахунків станом на 31.10.2015 р.

На момент винесення рішення відповідачем не було вчинено жодних дій щодо усунення вищевказаних порушень та повернення коштів позивачу у загальній сумі 12 619,00 грн.

Таким чином, позивач змушений був звернутися до суду за захистом свого порушено права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 611, 623 ЦК України, наслідками порушення зобов'язання є зокрема, відшкодування збитків, встановлене договором або законом. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки .

Аналогічні норми містять ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України та ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином .

Невиконання або неналежне виконання відповідних обов'язків є їх порушенням у розумінні ст. 610 ЦК України, що за змістом ст. 611 ЦК України має наслідком, у тому числі, відшкодування збитків.

За приписами ч. 1 ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є:

1)втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права реальні збитки);

2)доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не 5уло порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 2 ст. 317 ГК України, для здійснення робіт, можуть укладатися договори підряду в тому числі на виконання проектних робіт.

Неналежне виконання підрядником умов договору, виявлене після визнання робіт виконаними належним чином та їх прийняття, породжує правові наслідки, встановлені положеннями законодавства, що регулюють зобов'язальні та договірні відносини, зокрема - "лавами 51,61 ЦК України, главами 24 - 25 ГК України.

У відповідності до положень ч. З ст. 853 ЦК України, якщо після прийняття роботи змовник виявив відступи від умов договору підряду, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

У випадку якщо за погодженням сторін або в судовому порядку факт допущення відступлення підтверджений, застосуванню підлягають ст.ст. 852, 611 ЦК України, ст. 217 ГК України - залежно від наслідків відступлення. У цьому разі при відступі від умов договору підрядник має бути визнаний таким, що отримав оплату по договору у належному порядку, але своїми діями завдав збитків замовникові.

Зокрема, у випадку, якщо відступ підрядника від умов договору підряду має своїм наслідком невиконання певних робіт, замовник має можливість захисту своїх порушених прав та інтересів шляхом відшкодування збитків на підставі ст. 611 ЦК України, ст.ст. 217, 214 - 225 ГК України. Відповідно до ст. 225 ГК України у якості збитків підлягає відшкодуванню вартість втраченого майна. Ця норма дозволяє стягнути різницю між завищеною підрядником та належною ціною робіт у якості втрат замовника, зумовлених порушенням підрядника.

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 22 ЦК України також унормовано, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків та інших способів відшкодування майнової шкоди, у тому числі стягнення збитків, заявлених позивачем, настає за наявності таких умов як неправомірна поведінка особи, негативний результат такої поведінки (факт і розмір завданих збитків), причинний зв'язок між неправомірною поведінкою та негативним наслідком.

При цьому, стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань здійснюється в порядку ст. 623 ЦК України, при застосуванні норм якої враховується і те, що згідно норм ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Неналежне виконання відповідачем, зобов'язань, спричинило позивачем переплату по договору, в зв'язку з чим позивач наніс збитки в загальному розмірі 12 619,00 грн.

Відповідно до ст. 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, в тому числі і шляхом відшкодування збитків.

Позивачем понесені витрати, які пов'язуються з відновленням порушеного права (реальні збитки), що мають компенсуватися відповідачем шляхом відшкодування збитків.

У відповідності з нормами цивільного законодавства притягнення до цивільної відповідальності можливе за певних передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності, складовими правопорушення відповідно до зазначеної справи є:

1)протиправна поведінка відповідача, полягає у встановленні завищеної вартості робіт, що спричинило переплату за виконані роботи.

Таким чином відповідач допустив порушення ст.ст. 225, 526 ЦК України.

2)збитки - це сума 12 619,00 грн. сплачена позивачем в зв'язку із завищенням відповідачем вартості виконаних робіт. Розмір понесених збитків підтверджує Довідка ДФІ в Харківській обл.

3)причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками - неналежне виконання відповідачем, відповідно до закону, а саме порушення відповідачем ДБН Д.2.4-20-2000, п.3.1.10.7 ДБН. 1.1-1-2000 п. 5, п. 16 П(С)БО 18 «Будівельні контракти» та п. 1 ст. 9 Закону № 996., спричинило нанесення позивачеві збитків.

Згідно зі ст. 611, 623 ЦК України, наслідками порушення зобов'язання є зокрема, відшкодування збитків, встановлене договором або законом. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки .

Аналогічні норми містять статті 224, 225 Господарського кодексу України.

4)вина відповідача - не вжиття відповідачем всіх залежних від нього заходів для належного виконання взятих на себе зобов'язань, а саме не проведення корегування вартості виконаних робіт та відсутність об'єктивних причин для її не проведення.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає стягнення збитків у разі порушення зобов'язання, встановленого договором.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

З огляду на вищевикладене, позовна вимога Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1218,00 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство "Агронафтопродукт" (61058, м. Харків, майдан Свободи, буд. 8, кімн. 11; код ЄДРПОУ 31149289) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (61001, м. Харків, вул. Культури, 20-А; код ЄДРПОУ 25698645; р/р 26009300002871 в ПАТ "Діамантбанк", МФО 320854) збитки в розмірі 12 619,54 грн. та судовий збір в розмірі 1218,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.02.2016 р.

Суддя ОСОБА_2