Рішення № 56027252, 18.02.2016, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2016Справа №917/2234/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", б-р Незалежності, 14, м. Бровари, 07400

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вересень", вул. Жовтнева, буд. 27, с. Погреби, Глобинський район, Полтавська область, 39075.

про стягнення заборгованості в сумі 551510,71 грн

Суддя Сірош Д.М.

Представники:

від позивача: не зявились

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.09.2015.

від третьої особи: не зявились.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про дату складення повного рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Суть спору: розглядається позов про стягнення з відповідача 551510,71 грн заборгованості на підставі договору поставки №28/10-12 ВЕ-АФ2010 від 27.10.2010.

15.02.2016 від позивача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи та про продовження строку вирішення спору, у звязку з неможливості явки представника в засідання.

Суд відмовляє в задоволенні клопотань, виходячи з наступного:

Згідно зі ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено протягом двох місяців з дня надходження позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище (ч. 2 ст. 28 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 28 ГПК України представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

У п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Таким чином, юридична особа не обмежена у виборі особи та наданні такій особі повноважень на представництво її інтересів у господарському суді.

Також, слід зазначити, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 ГПК України розглядає справу за наявними у ній матеріалами.

Виняткових випадків для продовження вирішення спору на 15 днів позивач не навів.

Ухвалою від 22.12.2015 суд замінив неналежного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Оболонь" на належного - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вересень" (вул. Жовтнева, буд. 27, с. Погреби, Глобинський район, Полтавська область, 39075).

Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечує, подав заяву про застосування строку позовної давності.

Від третьої особи письмових пояснень по суті предмету спору не надійшло.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд встановив:

27.10.2010 ТОВ Волари Експорт та ТОВ Агрофірма Оболонь уклали договір поставки № 27/10-12 ВЕ-АФ 2010.

Відповідно до п. 3 зазначеного договору, ТОВ Агрофірма Оболонь (Продавець) зобов'язувалося передати, а ТОВ Волари Експорт (Покупець) прийняти та оплатити Товар згідно умов договору поставки і додатків до цього договору.

Згідно з п. 4 договору поставки, товаром є зернова група урожаю 2011 року, в кількості, згідно додатків до договору поставки +/- 5% по заліковій вазі.

Відповідно до п. 6 договору поставки, ціна товару визначається в момент фактичної поставки продукції згідно додатків до даного договору і дійсна протягом строку поставки, вказаного у кожному додатку. Загальна сума договору становить 2175372,71 грн (два мільйони сто сімдесят п'ять тисяч триста сімдесят дві гривні сімдесят одна копійка) у т.ч. ПДВ - 362562,12 грн (триста шістдесят дві тисячі п'ятсот шістдесят дві гривні дванадцять копійок).

У відповідності з п. 4 додатку № 1 до договору поставки, терміном поставки даної партії є 15.02.2011 включно.

ТОВ Волари Експорт виконав свої грошові зобов'язання по договору поставки на суму 551510,71 грн, що підтверджується випискою від 28.10.2010 з банківського рахунку ТОВ Волари Експорт № 26001010676401, відкритого в ПАТ Альфа-Банк .

Як зазначає позивач, підтвердженням виконання зобов'язань ТОВ Волари Експорт, передбачених договором поставки та визнання існуючої суми боргу ТОВ Агрофірма Оболонь, є акти звіряння взаємних розрахунків станом на 31.01.2014 та станом на 31.10.2013.

Порушуючи умови договору ТОВ Агрофірма Оболонь поставку товару в порядку, передбаченому п. 8 договору поставки, не здійснило.

Відповідно до п. 10 договору поставки 2, у разі порушення Продавцем умов та/або строку поставки Товару, згідно в п. 7 даного договору і відповідних додатків до нього, Продавець сплачує Покупцю (ТОВ Волари Експорт) пеню в розмірі 0,2% від вартості не поставленого (не допоставленого) Товару за кожний день прострочки поставки. У разі прострочки поставки Товару на строк більше 10 днів Покупець вправі переглянути ціну Товару або розірвати договір в односторонньому порядку. В останньому випадку Продавець зобов'язаний провести повернення всіх раніше перерахованих на його рахунок грошових коштів, отриманих за даним договором.

26.12.2014 ТОВ Волари Експорт та ТОВ Кредитні ініціативи уклали договір факторингу № 05.

Згідно з п. 2.1. договору факторингу, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Фактор (позивач) зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ТОВ Волари Експорт) за плату, а Клієнт зобов'язується відступити Факторові свої права грошової вимоги до Боржника за Основним договором в розмірі та на умовах, передбачених цим договором.

Опис, характеристика, обсяг та розмір прав вимоги до Боржника за основним договором, що відступаються відповідно до умов цього договору зазначені в Додатку №1 до цього договору.

Так, відповідно до Додатку 1 до договору факторингу № 05 від 26.12.2014, у порядку та на умовах, визначених договором Фактору відступаються наступні права вимоги:

Права вимоги за договором поставки № 27/10-12 ВЕ-АФ 2010 від 27.10.2010 (надалі - Основний договір), укладеного між Клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Оболонь, а саме: право вимоги повернення авансового платежу в сумі 551510,71 грн; право вимоги сплати неустойки (пені, штрафів) у випадку невиконання чи неналежного виконання Боржником зобов'язань за основним договором; інші, крім зазначених вище, права грошової вимоги, строк платежу за якими настав (наявна вимога), а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (майбутня вимога) на підставі Основного договору; інші будь-які Права вимоги до Боржника за Основним договором, що існують на момент укладення цього договору та/або виникнуть в майбутньому відповідно до умов Основного договору.

Перелік договорів, що свідчать про права вимоги: договір поставки № 27/04-12 ВЕ-АФ 2010 від 27.10.2010; Додаток № 1 від 10.02.2011 до договору поставки № 27/04-12 ВЕ-АФ 2010 від 27.10.2010 ; Додаток № 1 від 12.04.2011 до договору поставки № 27/04-12 ВЕ-АФ 2010 від 27.10.2010 (п.1.2.).

Згідно з п. 2.3 договору факторингу права вимоги вважаються відступленими фактору в день підписання цього договору.

Відповідно до п. 3.1. договору факторингу 2, загальна сума прав грошової вимоги, що відступаються відповідно до умов даного договору становить 551 510,71 грн.

Згідно з п. 3.2. договору факторингу, позивач зобов'язаний передати в розпорядження Клієнта шляхом перерахування на рахунок останнього, зазначений в п. 12.1. цього договору, грошові кошти в загальній сумі 1000,00 грн не пізніше третього робочого дня, наступного за днем отримання позивачем від боржника суми його заборгованості за основним договором (в тому числі в результаті проведення претензійно-позовної роботи та/або примусового стягнення).

Пунктом 3.3. договору факторингу визначено, що за передані позивачем в розпорядження Клієнта грошові кошти, Клієнт сплачує позивачу плату (комісійну винагороду) в розмірі 100,00 грн у строк до 19.01.2015 , шляхом перерахування коштів на рахунок.

Так, на виконання вимог вказаного пункту договору факторингу, Клієнт сплатив комісійну винагороду позивачу в розмірі 100,00 грн, що підтверджується квитанцією №1-678К від 20.01.2015.

Позивачем та Клієнтом підписано Додаток 2 до договору факторингу №05 від 26.12.2014 та акт прийому-передачі від 26.12.2014, відповідно до яких Клієнт передав, а позивач прийняв оригінали документів, а саме: договір поставки № 27/04-12 ВЕ-АФ 2010 від 27.10.2010 та Додаток № 1 від 10.02.2011 до договору поставки № 27/04-12 ВЕ-АФ 2010 від 27.10.2010 (а.с. 21-22).

Листом від 05.01.2015 ТОВ Волари-Експорт повідомило ТОВ Агрофірма Оболонь про відступлення права вимоги позивачу шляхом укладення договору факторингу, відповідно до якого, останньому відступлено права вимоги за договором поставки, у тому числі повернення авансового платежу в сумі 551510,71 грн, сплати неустойки (пені, штрафів) тощо.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 22.12.2015 замінено неналежного відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Оболонь" на належного - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вересень", оскільки останнє є правонаступником прав та обов'язків ТОВ "Агрофірма "Оболонь".

Як досліджено судом, ТОВ Агрофірма Оболонь поставку товару не здійснило, кошти не повернуло ні позивачу, ні первісному кредиторові ТОВ Волари-Експорт.

Станом на час розгляду справи заборгованість відповідача по договору поставки №27/10-12ВУ-АФ 2010 від 27.04.2010 складає 551510,71 грн.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається. Аналогічні положення містяться і в статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтями 513, 514 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 статті 516 Цивільного кодексу України).

Як зазначено вище, сума авансового платежу, що відступається відповідно до умов договору факторингу від 26.12 2014 № 05 становить 551510,71 грн.

Згідно з ч. 1 статті 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

На виконання цих положень, відповідача повідомлено про відступлення права вимоги та про те, що він є боржником ТОВ Кредитні ініціативи за договором поставки № 27/10-12 ВЕ-АФ 2010 від 27.10.2010.

З наведеного вбачається, що позивач має визначене законодавством право на грошову вимогу до відповідача за неналежне виконання останнім основного зобовязання (договору поставки від 27.10.2010).

Проте, 09.02.2015 відповідачем через канцелярію суду подано клопотання про застосування позовної давності.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалися або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитору виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Як вбачається з п. 4 додатку 1 до договору поставки № 27/10-12 ВЕ-АФ 2010 від 27.10.2010 термін поставки 15.02.2011. Таким чином, строк позовної давності закінчився 15.02.2014.

Позивач у позовній заяві зазначає про переривання позовної давності, у звязку з підписанням відповідачем акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.10.2013 та 31.01.2014.

Відповідач вважає зазначений акт звірки неналежним доказом у справі, оскільки останній не відповідає Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Як розяснено у 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке:

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір (п. 4.4.1.)

Відповідно до ч. 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В наданому суду акті звіряння взаємних розрахунків станом на 31.10.2013 (а.с. 36) не зазначене місце складання акту, посади, прізвища посадових осіб агрофірми Вересень (боржник) та Товариства з обмеженою відповідальністю Волари Експорт, які підписали зазначений акт.

Таким чином, суд позбавлений можливості перевірити повноваження представників зазначених сторін на підписання акту звіряння від 31.10.2013.

Також, слід зазначити, що чинним законодавством акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили доказу у розумінні ст.ст. 9,10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами - накладними, рахунками тощо.

Зазначеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у Постанові від 16.12. 2010 у справі № 17/717, у Постанові від 29.04.2013 у справі № 40/5005/7052/2012.

Таким чином, суд не вважає акт звіряння взаємних розрахунків належним доказом у справі, у розумінні ст. 32 ГПК України.

За таких обставин, позивачем не доведено факт вчинення відповідачем в межах строку позовної давності дій, які свідчили б про визнання відповідачем боргу.

Таким чином, судом не встановлено обставин переривання строку позовної давності стосовно вимог, які є предметом позову.

Як розяснено у п. 1.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", за змістом частини другої статті 9 ЦК України та частини першої статті 223 ГК України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених статтею 175 ГК України.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобовязаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (п. 2.3. Постанови Пленуму ВГСУ № 10).

Відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності (заява від 09.02.2016, а.с 93).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

На підставі вищевикладеного вимоги позивача задоволенню не підлягають та відхиляються судом в зв'язку із спливом позовної давності.

Відповідно до ст. 49 ГПК України при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32 - 33, 43 - 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 15.02.2016

Суддя Д.М. Сірош