Рішення № 56027042, 17.02.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2016 р.Справа № 916/4806/15

За позовом: Державного підприємства „Адміністрація морських портів України в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту)

до відповідача: Одеської регіональної служби Державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті м. Одеси

про стягнення 20 284,36грн.

Суддя Малярчук І.А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 23.09.2014р.

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 31.12.2014р.

В судовому засіданні 17.02.2016р. приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 23.09.2014р.

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 31.12.2014р.

Суть спору: про стягнення з Одеської регіональної служби Державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті м. Одеси на користь Державного підприємства „Адміністрація морських портів України в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) 20284,36грн. вартості безпідставно набутої теплової енергії, водопостачання та водовідведення.

Позивач позовні вимоги підтримує, в їх обґрунтування зазначає, що протягом червня 2013 грудня 2013р. на обєкти ДП „АМПУ, що перебували в користуванні відповідача на підставі укладених договорів оренди здійснювалося водопостачання та водовідведення, а також у період з 11.11.2013р. по 31.12.2013р. постачання теплової енергії. Одночасно, за умови відсутності укладення між сторонами договорів на відшкодування таких послуг, позивач вважає названі послуги як такі, що набуті відповідачем безпідставно. Оскільки, повернути послуги відповідач не може, то позивач просить суд стягнути з набувача вартість цих послуг.

Відповідач проти позову заперечує, про що виклав письмово 21.12.2015р. за вх.№32162/15, просить у задоволенні позову позивача відмовити повністю, вказуючи про те, що є бюджетною установою та фінансується з державного бюджету на підставі кошторису доходів та видатків, а за умови відсутності укладеного на період 2013р. між сторонами відповідного договору на відшкодування витрат балансоутримувача, у відповідача відсутні підстави для взяття на себе бюджетного зобовязання з відшкодування витрат позивача у 2013році. Крім того, відповідач вказав на відсутність у позивача актів надання зазначених ним послуг, підписаних обома сторонами спору.

Клопотання сторін про долучення документів до матеріалів справи від 22.12.2015р. за вх.№32349/15, про відкладення розгляду справи від 20.01.2106р. за вх.№1230/16 були судом задоволені.

Ухвалою суду від 02.02.2016р. згідно ч.3 ст.69 ГПК України, за клопотанням позивача від 21.01.2016р. за вх.№2-301/15, строк розгляду справи було продовжено до 18.02.2016р.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представників сторін та їх правові позиції, суд встановив наступне:

Згідно договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №ДФ206 від 14.10.2009р., укладеного між РВ ФДМУ по Одеській області (орендодавець) та Одеською регіональною службою Державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті м. Одеси (орендар), орендар прийняв у користування нежитлові приміщення 2-го поверху, розташовані у будівлі побутових приміщень, загальною площею 183,3кв.м., за адресою: м. Одеса, Митна площа,1, які знаходяться на балансі Державного підприємства „Адміністрація морських портів України (Адміністрація Одеського морського порту). Договір укладено строком до 14.08.2015р. включно (п.п.1.1., 10.1. договору, п.1 договору про внесення змін №ДФ206/1 від 22.08.2012р., п.1 договору про внесення змін №ДФ206/2 від 13.06.2013р.). Крім того, ДП „Адміністрація морських портів України (Адміністрація Одеського морського порту) визначена балансоутримувачем за умовами даного договору з 13.06.2013р. (п.5 договору про внесення змін до договору оренди №ДВ 206/2 від 13.06.2013р.).

Фактично майно в оренду відповідачу було передано 14.10.2009р. за актом приймання-передачі.

Також, на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №ДФ32 від 27.01.2010р., укладеного між РВ ФДМУ по Одеській області (орендодавець) та Одеською регіональною службою Державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті м. Одеси (орендар), останнє прийняло за актом приймання-передачі від 27.01.2010р. нежитлове приміщення, загальною площею 72,1кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Андріївського,2, що з 13.06.2013р. перебуває на балансі ДП „Адміністрація морських портів України (Адміністрація Одеського морського порту). Строк дії договору визначено до 27.01.2016р. включно (п.п.1.1., 1.10. договору, п.1 договору про внесення змін до договору оренди №ДФ32/6 від 21.01.2015р., п.п.1, 5 договору про внесення змін до договору оренди №ДФ32/4 від 13.06.2013р.).

Також, за актом приймання-передачі від 30.07.2010р., на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №ДФ260 від 30.07.2010р., укладеного між РВ ФДМУ по Одеській області (орендодавець) та Одеською регіональною службою Державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті м. Одеси (орендар), орендар отримав у користування нежитлове приміщення будинку площею 33,1 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1, яке перебуває на балансі ДП „Адміністрація морських портів України (Адміністрація Одеського морського порту). Строк дії договору визначено до 30.05.2016р. включно (п.п.1.1., 1.10. договору, п.1 договору про внесення змін до договору оренди №ДФ-260/1 від 31.05.2013р., п.п.1, 5 договору про внесення змін до договору оренди №ДФ-260/2 від 13.06.2013р.).

Згідно акту прийому-передачі (повернення) майна від 18.03.2014р. орендар повернув орендодавцю майно, орендоване за договором №ДФ260 від 30.07.2010р.

Поряд із цим, у відповідності до п.5.9. договорів оренди №ДФ32 від 27.01.2010р., №ДФ206 від 14.10.2009р., №ДФ260 від 30.07.2010р. орендар зобовязався здійснювати витрати, повязані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.

Позивач звернувся до відповідача із вимогою від 16.09.2015р. про відшкодування вартості отриманих послуг щодо забезпечення орендованих приміщень тепло- та водопостачанням та водовідведенням, на що з боку відповідача отримав відмову за №866 від 25.09.2015р. з посиланням на відсутність правових підстав для взяття службою бюджетних зобовязань за визначеною позивачем заборгованістю.

Так, за розрахунком позивача вартість наданих відповідачу послуг з теплопостачання за період з 11.11.2013р. по 31.12.2013р. складає 13901,70грн., а за водопостачання та водовідведення 3000,93грн., загалом вартість наданих послуг складає 19 902,63грн., та з врахуванням ПДВ 20284,36грн.

На підтвердження обґрунтованості розрахунків позивач подав до матеріалів справи накази Адміністрації ОМП №527 від 24.12.2013р. „Про введення тарифів на питну воду від водопровідної мережі ДП „АМПУ, №435 від 15.11.2013р. „Про введення тарифів на відшкодування витрат з теплопостачання тепло енергії від котелень на дизельному паливі, №208 від 29.08.2013р. „Про введення тарифів на відшкодування витрат з теплопостачання тепло енергії від котелень на природному газі, №2 від 13.06.2013р. „Про затвердження місцевих тарифів.

Між тим, позивач на підставі договору №КД5123 від 01.09.2004р. в редакції додаткової угоди №КД-5123/20 від 13.01.2103р., укладеного із ТОВ „Інфокс в особі Філії „Інфоксводоканал, протягом 2013р. отримував послуги з водопостачання, водовідведення, теплопостачання для приміщень, що знаходяться на його балансі, у т.ч. на орендовані відповідачем, про що свідчать подані позивачем до матеріалів справи рахунки Філії „Інфоксводоканал, та здійснював повністю оплату за ці послуги, підтвердженням чого слугують платіжні доручення №670 від 27.09.2013р., №№580, 587 від 17.09.2013р., №№757, 758, 765 від 11.10.2013р., №№1062, 1059, 1060 від 11.11.2013р., №№1507, 1495 від 17.12.2013р., №1591 від 25.12.2013р., №№163, 162, 167 від 20.01.2014р.

Орендовані відповідачем приміщення є невідємною частиною будівель, в яких вони розташовані, мають спільні системи тепло- та водопостачання, а також водовідведення, у звязку з чим позивач позбавлений технічної можливості відключити окремі приміщення, що орендує відповідач, від зазначених систем, оскільки це призведе до порушення прав позивача та інших орендарів.

Як на підставу власних заперечень щодо обовязку оплатити поставлені позивачем послуги відповідач послався на відсутність оформлених договором у письмовій формі, що спричинило неможливість оформлення відповідних бюджетних зобовязань. Згідно поданих відповідачем ОСОБА_3, довідок ГУДКСУ в Одеській області №05-08/33-789 від 01.02.2013р., №05-08/4-455 від 17.01.2014р., №05-08/106-2632 від 02.04.2105р. Одеська регіональна служба Державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті м. Одеси є державним органом ветеринарної медицини, повністю фінансується з державного бюджету.

Так, між сторонами спору договір на відшкодування експлуатаційних витрат укладено лише 12.03.2014р. та відповідно до його умов його дія поширюється на відносини сторін, що склались до його укладання, а саме, з 01.01.2014р., тобто, даний договір спірні правовідносини сторін не регулює, позаяк, не підлягає судом дослідженню і аналізу.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та викладені ними правові позиції, суд вважає заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з Одеської регіональної служби Державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті м. Одеси 20284,36грн. вартості безпідставно набутої теплової енергії, водопостачання та водовідведення неправомірними, необґрунтованими, такими, що невідповідають дійсним обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

За положеннями ч.ч.1, 2, 3 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. ОСОБА_3 цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. ОСОБА_3 цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

За таких умов, суд непогоджується із твердженням позивача про безпідставність отримання відповідачем послуг, оскільки мав місце факт постачання ним до орендованого відповідачем приміщення, яке знаходиться у будівлі, що належить позивачу, та яке нероздільно повязане із цією будівлею мережею водопостачання та водовідведення, - послуг водопостачання у холодній воді, водовідведення та теплопостачання. Одночасно, мовчазна згода відповідача виражалась у прийнятті таких послуг, але відповідного договору стосовно таких правовідносин укладено не було. Крім того, у договорах оренди №ДФ32 від 27.01.2010р., №ДФ206 від 14.10.2009р., №ДФ260 від 30.07.2010р. відповідач зобовязався здійснювати витрати, повязані з утриманням орендованого майна шляхом укладення з позивачем окремих договорів на відшкодування витрат балансоутримувача, але уклав його тільки на початку 2014р.

Таким чином, відповідач у другому півріччі 2013р. споживав означені послуги, але із позивачем за це не розрахувався, тобто, фактично отримував послуги на бездоговірній основі, а саме, теплопостачання (листопад-грудень 2013р.), водопостачання та водовідведення (червень-грудень 2013р.), отже, мало місце фактичне набуття послуг, з підстав чого суд відмовляє у задоволенні позову позивачу.

Поряд із цим, подані позивачем до позову розрахунки вартості спожитих відповідачем послуг тепло- водопостачання та водовідведення не є належним чином обгрунтованими, оскільки за умови відсутності у орендованих відповідачем приміщеннях приладів обліку водоспоживання, теплопостачання та водовідведення, неподання позивачем даних, на яких грунтуються розрахунки, за якими визначаються поточні індивідуальні норми водоспоживання, водовідведення та застосовання до розрахунків теплопостачання даних позивача за його договором з теплопостачальною організацією без обгрунтування фактичних об`ємів його споживання відповідачем, позовні вимоги АМПУ в частині визначення суми позову є недоведеними та необгрунтованими, внаслідок чого задоволенню судом не підлягають.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Державного підприємства „Адміністрація морських портів України в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) за недоведеністю.

Згідно ст.ст.44, 49 ГПК України судовий збір в сумі 1218 грн. відноситься за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити Державному підприємству „Адміністрація морських портів України в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) у задоволенні позову повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 22 лютого 2016 р.

Суддя І.А. Малярчук