Рішення № 56026855, 16.02.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2016р. Справа№ 914/4410/15

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Полюхович Х.М.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Савтрейд», смт.Саврань, Одеська область

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго», м.Львів

про стягнення боргу, пені, інфляційних нарахувань, 3% річних за договорами поставки

ціна позову: 92042, 43 грн.

Представники:

позивача: не зявився;

відповідача: ОСОБА_1 представник (довіреність від 03.12.2015р. № 157)

Суть спору:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Савтрейд» до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» про стягнення 85512,00грн. суми основного боргу, 5544,47грн. пені, 888,56грн. трьох відсотків річних та 97,40грн інфляційних нарахувань.

Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 25.12.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 20.01.2016р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі від 20.01.2016р. та від 02.02.2016 року, в тому числі у звязку із невиконанням Відповідачем вимог ухвали суду у даній справі.

Представникам Сторін по явці оголошено права та обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38, 59 ГПК України. Крім того, в ухвалах суду по даній справі, які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмове повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обовязки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38, 59 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, 15.02.2016 року подав клопотання (вх. №6056/16), у якому з підстав неможливості забезпечити явку повноважного представника в судове засідання просить суд розглядати справу за його відсутності за наявними у справі матеріалами. Впродовж розгляду справи Позивачем позовні вимоги підтримано повністю з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 02.02.2016р.

02.02.2016р. від представника Позивача надійшла заява № 487/16 про зменшення розміру позовних вимог, у звязку з частковим погашенням Відповідачем заборгованості, а саме основного боргу в сумі 75000,00 грн., тов. Савтрейд зменшує суму позовних вимог та просить суд стягнути з ПАТ ДТЕК Західенерго на користь ТОВ Савтрейд суму основного боргу- 85512,00 грн., пеню-5544,47 грн., 3% річних-888,56 грн., інфляційні нарахування- 97,40 грн. Судом оглянуто та прийнято заяву № 487/16 про зменшення розміру позовних вимог, подальший розгляд справи здійснювався з врахуванням поданої заяви, про що зазначено в ухвалі суду по даній справі від 02.02.2016р.

Окрім того, 15.02.2016р. Позивачем подано заяву (вх. №.766/16), у якій з підстав врегулювання спору між Сторонами у добровільному порядку просить суд затвердити укладену між ТзОВ «Савтрейд» та ПАТ «ДТЕК Західенерго» мирову угоду. Суд відхилив вказане клопотання Позивача з підстав того, що подана на затвердження мирова угода не підписана від імені Відповідача та не завірена відтиском печатки ПАТ «ДТЕК Західенерго», а відтак, не містить волевиявлення Відповідача на її укладення.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, проти позову усно заперечив; відзиву на позовну заяву не подав.

02.02.2016р. Відповідачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів здійснення часткової оплати боргу з додатками згідно опису; клопотання додано до матеріалів справи.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобовязувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

При цьому суд зазначає, що, з врахуванням вимог ст.69 ГПК України, в суду відсутні правові підстави для подальшого відкладення розгляду справи.

Спір розглядається із врахуванням поданої Позивачем 02.02.2016р. заяви (вх. №487/16) про зменшення розміру позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників Сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 85512,00грн. боргу.

05.06.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Савтрейд» (Позивач, Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Західенерго» (Відповідач, Покупець) укладено Договір поставки №206-ЗЭ-БуТЭС (надалі Договір 1), відповідно до п.п.1.1 та 1.2 якого в порядку і на умовах, визначених ОСОБА_2 Постачальник зобовязувався передати (поставити) у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі ОСОБА_3), в асортименті, кількості, в терміни, за ціною і якісними характеристиками, погодженими Сторонами в Специфікації, - Балон газовий (пропан-бутан) 50 л. з механічним захистом, ковпак у кількості 80 штук на суму 120000,00грн з урахуванням ПДВ, а Покупець зобовязувався прийняти та оплатити ОСОБА_3, що поставляється у його власність, відповідно до умов ОСОБА_2.

Згідно п. 4.1. ОСОБА_2 1 поставка ОСОБА_3 здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в строки, погоджені Сторонами в ОСОБА_2. Під партією ОСОБА_3 Сторони розуміють будь яку кількість ОСОБА_3, яка супроводжується одним товаросупровідних документом.

Пунктом 4.2. ОСОБА_2 1 Сторонами встановлено, що умовами поставки ОСОБА_3 є DDP, згідно Інкотермс 2010, з урахуванням умов і обмовок, що містяться в ОСОБА_2. Погоджене місце призначення поставки: ДТЕК Бурштинська ТЕС, м. Бурштин Івано-Франківської області. Постачальник несе усі витрати та ризики, повязані із поставкою ОСОБА_3, до моменту її поставки в погоджене місце призначення.

Відповідно до пункту 4.3. ОСОБА_2 1 Постачальник зобовязаний надати Покупцеві наступні документи: рахунок на оплату; податкову накладну; видаткову накладну; товаросупровідні накладні; сертифікат якості заводу-виробника та/або паспорт; сертифікат відповідності (у разі, якщо продукція підлягає обовязковій сертифікації); дозвіл Держгіопромнагляду (у разі, якщо отримання дозволу є обов'язковим згідно вимог чинного законодавства); інструкцію (керівництво) з експлуатації (у разі, якщо такі документи передбачені заводом-виробником); технічну документацію, визначену п. 2.4. ОСОБА_2.

Документи (окрім податкової накладної) Постачальник зобов'язується надати Покупцеві разом з поставленою ОСОБА_3. Постачальник зобов'язується надати оформлену відповідно до вимог чинного законодавства податкову накладну в електронній формі не пізніше трьох календарних днів від дати події, яка настала раніше: від дати поставки ОСОБА_3 або від дати здійснення оплати ОСОБА_3. Якщо третій день припадає на вихідний або святковий день, податкова накладна надається Покупцеві в перший робочий день після такого вихідного або святкового дня.

Пунктом 4.7. ОСОБА_2 1 Сторонами встановлено, що датою поставки ОСОБА_3 вважається дата її передачі Покупцеві, вказана представником Покупця у відповідних товаросупровідних документах, наданих Постачальником.

Право власності на ОСОБА_3, ризики втрати або ушкодження ОСОБА_3 переходять від Постачальника до Покупця з моменту передачі ОСОБА_3 Покупцеві.

Згідно п. 5.1. ОСОБА_2 1 загальна сума ОСОБА_2 становить 120000,00грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Розрахунки за ОСОБА_3, поставлену за ОСОБА_2, здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника впродовж п'яти робочих днів після спливу двадцяти календарних днів від дати поставки ОСОБА_3 на підставі отриманого Покупцем рахунку і за умови надання Постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених ОСОБА_2. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця (Пункт 5.4. ОСОБА_2 1).

Пунктом 6.1. ОСОБА_2 1 Сторони встановили, що у разі невиконання або неналежного виконання будь якою із Сторін взятих на себе договірних зобов'язань, винна Сторона несе відповідальність перед іншою Стороною відповідно до вимог чинного законодавства України, у тому числі, відшкодовує збитки, сплачує штрафні санкції.

Відповідно до п. 6.7. ОСОБА_2 1 у разі несвоєчасної оплати ОСОБА_3, Покупець, на письмову вимогу Постачальника, сплачує Постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, але не більше 5% від простроченої суми.

Згідно п. 8.1. ОСОБА_2 1 він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2015 року, а в частині проведення розрахунків до повного виконання Сторонами грошових зобов'язань.

Окрім того, 16.06.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Савтрейд» (Позивач, Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Західенерго» (Відповідач, Покупець) укладено Договір поставки №243-ЗЭ-БуТЭС (надалі Договір 2), відповідно до п.п.1.1 та 1.2 якого в порядку і на умовах, визначених ОСОБА_2 Постачальник зобовязувався передати (поставити) у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі ОСОБА_3), в асортименті, кількості, в терміни, за ціною і якісними характеристиками, погодженими Сторонами в Специфікації, а Покупець зобовязувався прийняти та оплатити ОСОБА_3, що поставляється у його власність, відповідно до умов ОСОБА_2.

Згідно п. 4.1. ОСОБА_2 2 поставка ОСОБА_3 здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в строки, погоджені Сторонами в ОСОБА_2. Під партією ОСОБА_3 Сторони розуміють будь яку кількість ОСОБА_3, яка супроводжується одним товаросупровідних документом.

Пунктом 4.2. ОСОБА_2 2 Сторонами встановлено, що умовами поставки ОСОБА_3 є DDP, згідно Інкотермс 2010, з урахуванням умов і обмовок, що містяться в ОСОБА_2. Погоджене місце призначення поставки: ДТЕК Бурштинська ТЕС, м. Бурштин Івано-Франківської області. Постачальник несе усі витрати та ризики, повязані із поставкою ОСОБА_3, до моменту її поставки в погоджене місце призначення.

Відповідно до пункту 4.3. ОСОБА_2 2 Постачальник зобовязаний надати Покупцеві наступні документи: рахунок на оплату; податкову накладну; видаткову накладну; товаросупровідні накладні; сертифікат якості заводу-виробника та/або паспорт; сертифікат відповідності (у разі, якщо продукція підлягає обовязковій сертифікації); дозвіл Держгіопромнагляду (у разі, якщо отримання дозволу є обов'язковим згідно вимог чинного законодавства); інструкцію (керівництво) з експлуатації (у разі, якщо такі документи передбачені заводом-виробником); технічну документацію, визначену п. 2.4. ОСОБА_2.

Документи (окрім податкової накладної) Постачальник зобов'язується надати Покупцеві разом з поставленою ОСОБА_3. Постачальник зобов'язується надати оформлену відповідно до вимог чинного законодавства податкову накладну в електронній формі не пізніше трьох календарних днів від дати події, яка настала раніше: від дати поставки ОСОБА_3 або від дати здійснення оплати ОСОБА_3. Якщо третій день припадає на вихідний або святковий день, податкова накладна надається Покупцеві в перший робочий день після такого вихідного або святкового дня.

Пунктом 4.7. ОСОБА_2 2 Сторонами встановлено, що датою поставки ОСОБА_3 вважається дата її передачі Покупцеві, вказана представником Покупця у відповідних товаросупровідних документах, наданих Постачальником.

Право власності на ОСОБА_3, ризики втрати або ушкодження ОСОБА_3 переходять від Постачальника до Покупця з моменту передачі ОСОБА_3 Покупцеві.

Згідно п. 5.1. ОСОБА_2 2 загальна сума ОСОБА_2 становить 709943,29грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Розрахунки за ОСОБА_3, поставлену за ОСОБА_2, здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника впродовж п'яти робочих днів після спливу пятнадцяти календарних днів від дати поставки ОСОБА_3 на підставі отриманого Покупцем рахунку і за умови надання Постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених ОСОБА_2. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця (Пункт 5.4. ОСОБА_2 2).

Пунктом 6.1. ОСОБА_2 2 Сторони встановили, що у разі невиконання або неналежного виконання будь якою із Сторін взятих на себе договірних зобов'язань, винна Сторона несе відповідальність перед іншою Стороною відповідно до вимог чинного законодавства України, у тому числі, відшкодовує збитки, сплачує штрафні санкції.

Відповідно до п. 6.8. ОСОБА_2 2 у разі несвоєчасної оплати ОСОБА_3, Покупець, на письмову вимогу Постачальника, сплачує Постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, але не більше 5% від простроченої суми.

Згідно п. 8.1. ОСОБА_2 2 він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2015 року, а в частині проведення розрахунків до повного виконання Сторонами грошових зобов'язань.

Позивачем на виконання умов укладених із Відповідачем ОСОБА_2 здійснено поставку ОСОБА_3 на загальну суму 160512,00грн. Так, Видатковою накладною від 19.06.2015р. №60 та Товарно-транспортною накладною від 19.06.2015р. №18-06 на підставі наряду на тримання ТМЦ від 22.06.2015р. №БТС00000443 Позивач здійснив Відповідачу поставку 40 балонів газових (пропан-бутан), 50л. з металічним захистом, ковпак ціною 1500,00грн за штуку на суму 60000,00грн. з урахуванням ПДВ.

Окрім того, Видатковою накладною від 26.10.2015 року №1101 та Товарно-транспортною накладною від 26.10.2015р. №Сав00000110 на підставі наряду на отримання ТМЦ від 23.10.2015р. №БТС00000712 Позивач поставив Відповідачу 2 комплекти брусів деревяних просочених типу 1А під стрілочний перевід Р-65 1/11 ціною 50256,00грн. за комплект на суму 100512,00 грн. з урахуванням ПДВ. Вказані накладні підписано повноважними представниками та скріплено відтисками печаток юридичних осіб Сторін ОСОБА_2.

При цьому суд зазначає, що підписання покупцем Видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами ч.1 ст.692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).

Відповідач вказану ОСОБА_3 отримав, проте не здійснив своєчасну її оплату в порядку та на умовах, визначених ОСОБА_2 1 та 2.

З метою досудового врегулювання спору Позивач 24.07.2015р. та 03.09.2015р. звертався до Відповідача із Вимогами вих. №1-24.07.2015, №1-03/09 та №2-03/09 про негайне погашення суми заборгованості з оплати поставленої ОСОБА_3 та штрафних санкцій у вигляді пені за порушення порядку та строку здійснення платежу. Відповідачем вказані вимоги залишено без відповіді та реагування.

29.01.2015р. Відповідачем ОСОБА_4 дорученням №2116432737 здійснено часткове погашення суми заборгованості з оплати поставленої за ОСОБА_2 2 ОСОБА_3 в розмірі 75000,00грн.

З підстав наведеного Позивач, із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (від 02.02.2016 року вх. №487/16), просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 85512,00грн. суми основної заборгованості з оплати поставленої за ОСОБА_2 1 та 2 ОСОБА_3.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.179 ГК України, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У ч.1 ст.509 ЦК України зазначено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобовязань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобовязаний виконати свій обовязок.

Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною 1 статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі факту підписання повноважними представниками та скріплення печатками юридичних осіб Сторін ОСОБА_2 1 та 2 Видаткових накладних від 19.06.2015р. №60 та від 26.10.2015р. №110, відсутність заперечень Відповідача як проти самого факту поставки ОСОБА_3, її невідповідності кількісним або якісним характеристикам, які визначено Сторонами у ОСОБА_2, так і щодо факту існування у Відповідача заборгованості з оплати поставленої Позивачем ОСОБА_3, беручи до уваги часткове погашення суми заборгованості перед Позивачем, а також те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази здійснення оплати Відповідачем решти заборгованості за ОСОБА_2 1 та 2, суд зазначає про наявність правових підстав до стягнення з Відповідача на користь Позивача 85512,00грн. суми основної заборгованості з оплати поставленої за ОСОБА_2 ОСОБА_3.

При цьому суд також враховує, що сума боргу підтверджується і зареєстрованою Позивачем податковою накладною та частковою сплатою боргу Відповідачем, що свідчить про визнання такого.

Щодо стягнення пені в розмірі 5544,47грн.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 3000,00грн. пені за прострочення оплати поставленої Видатковою накладною від 19.06.2015р. №60 за ОСОБА_2 1 ОСОБА_3 та 2544,47 грн. за Видатковою накладною від 26.10.2015р. №110 за ОСОБА_2 2.

Відповідно до п. 6.7. ОСОБА_2 1 та п. 6.8. ОСОБА_2 2 у разі несвоєчасної оплати ОСОБА_3, Покупець, на письмову вимогу Постачальника, сплачує Постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, але не більше 5% від простроченої суми.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що Позивач розпочинає нарахування пені Відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленої за Видатковою накладною від 19.06.2015р. №60 ОСОБА_3 з 16.07.2015р, за Видатковою накладною від 26.10.2015р. №110 з 17.11.2015р. в той час, як дані зобов'язання відповідно мали бути виконані по 16.07.2015р та 17.11.2015р. включно. Відтак, прострочка сплати поставленої за Видатковою накладною від 19.06.2015р. №60 ОСОБА_3 наступила 17.07.2015р., за Видатковою накладною від 26.10.2015р. №110 18.11.2015р., а не 16.07.2015р. та 17.11.2015р. відповідно, як про це зазначає у своїй позовній заяві Позивач.

З підстав наведеного, враховуючи доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, здійснивши перерахунок суми пені, належної до стягнення з Відповідача на користь Позивача суд дійшов до висновку, що сума пені, належної до стягнення з Відповідача на користь Позивача за прострочення виконання грошового зобов'язання із оплати поставленої за ОСОБА_2 ОСОБА_3 становить 5423,30грн.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновків, що позовні вимоги щодо стягнення 5544,47грн. пені за період з 17.07.2015р. по 07.12.2015р. підлягають до задоволення в розмірі 5423,30грн.; в решті позовних вимог щодо стягнення пені слід відмовити.

Щодо стягнення 888,56грн. 3% річних та 97,40грн. інфляційних нарахувань.

Приписами п.1 ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань, беручи до уваги доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу та пені, суд встановив, що розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати Покупцем на користь Постачальника вартості поставленої за ОСОБА_2 ОСОБА_3 становить 875,37грн., інфляційних нарахувань 97,40грн.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 875,37грн. 3% річних та 97,40грн. інфляційних нарахувань; в решті частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

16.02.2016 року у відповідності до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 22.02.2016р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, в разі зменшення розміру позовних вимог; проте, таке клопотання станом на час вирішення спору у матеріалах справи відсутнє. Відтак, в суду відсутні правові підстави для вирішення питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору. При цьому суд зазначає, що наведене не позбавляє Позивача права звернутись з таким клопотанням в порядку, визначеному ГПК України та ЗУ «Про судовий збір».

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 38, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.6, 11, 509, 525, 526, 527, 530, 549, 610, 625, 626, 627, 629, 631, 655, 712 Цивільного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» (79026, Львівська область, м.Львів, вул.Козельницька, буд.15; ідентифікаційний код 23269555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Савтрейд» (66200, Одеська область, Савранський район, смт. Саврань, вул.Жовтневої революції, буд.76 Г; ідентифікаційний код 37015541) 85512,00грн. суми основної заборгованості, 5423,30грн. пені, 875,37грн 3% річних, 97,40грн. інфляційних нарахувань та 1378,62грн. судового збору.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т. Б.