Рішення № 56026792, 15.02.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2016р. Справа№ 914/4293/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Український лізинговий фонд”, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “КПК-АгроІнвест”, смт Гніздичів Жидачівського району Львівської області

про стягнення 365 413, 88 грн.

Суддя Манюк П.Т.

При секретарі Підкостельній О.П.

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Український лізинговий фонд” до Товариства з обмеженою відповідальністю “КПК-АгроІнвест” про стягнення 365 413, 88 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.12.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.01.2016 року.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду.

В судові засідання представник позивача не з‘явився, проте подавав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач вимог суду, зазначених в ухвалах про порушення справи та про відкладення справи не виконав, витребуваних доказів не подав, явки свого представника в засідання суду не забезпечив, хоча належним чином був повідомленний про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомлення про вручення поштового відправлення, отриманим відповідачем 30.12.2015 р., а також його клопотанням про відкладення розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи в порядку ст. 75 ГПК України, суд встановив наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Український лізинговий фонд” (надалі - позивач) звернулося в господарський суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “КПК-АгроІнвест” (надалі - відповідач) про стягнення 365 413, 88 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 24.01.2013 р. між ним (лізингодавцем) та відповідачем (лізингоодержувачем) був укладений договір фінансового лізингу № 733/01/13-В (надалі – договір). Відповідно до умов договору, позивач набуває у власність і передає відповідачу на умовах фінансового лізингу в платне володіння і користування з правом викупу майно, найменування і характеристика якого вказані в специфікації, а відповідач зобов‘язується прийняти предмет лізингу, оплачувати лізингові платежі, а також інші платежі відповідно до умов даного договору.

На виконання умов договору позивач передав предмет лізингу відповідачу, що підтверджується актом приймання-передачі від 23.05.2013 р.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що всі чергові лізингові платежі відповідач зобов‘язаний оплачувати не пізніше дати, встановленої для їх оплати відповідно до графи 2 Графіка платежів в сумі, зазначеній у графі 6 Графіка платежів.

Відповідач, в порушення умов договору, сплату лізингових платежів здійснив частково, у зв»язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 220 494, 94 грн.

У відповідності до п. 11.4 договору, 20.08.2015 р. позивач повідомив відповідача про відмову від договору та просив повернути предмет лізингу протягом 7 днів з дати направлення повідомлення.

Згідно п. 11.6 договору, датою розірвання договору вважається дата фактичного повернення предмету лізингу відповідачем позивачу або дата вилучення предмета лізингу, шляхом підписання акту повернення майна з фінансового лізингу.

21.08.2015 р. відповідач повернув позивачу предмет лізингу, що підтверджується актом повернення майна з фінансового лізингу.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача крім заборгованості по сплаті лізингових платежів, також пеню в розмірі 55 460, 47 грн., 3% в розмірі 5 054, 18 грн., інфляційні втрати в розмірі 51 330, 01 грн. та штраф в розмірі 33 074, 28 грн.

Відповідач явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, документально та нормативно обґрунтованого відзиву на позовну заяву суду не надав.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково виходячи із наступних мотивів:

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов‘язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Як встановлено судом, 24.01.2013 р. між сторонами був укладений договір фінансового лізингу № 733/01/13-В, відповідно до умов якого позивач набуває у власність і передає на умовах фінансового лізингу в платне володіння і користування з правом викупу майно, найменування і характеристика якого вказані в специфікації, а відповідач зобов‘язується прийняти предмет лізингу, оплачувати лізингові платежі, а також інші платежі відповідно до умов даного договору.

На виконання умов договору позивач передав предмет лізингу (автомобіль МАЗ 5516А8-336) відповідачу, що підтверджується актом приймання-передачі від 23.05.2013 р.

Відповідно до статті 2 Загальних умов договору, відповідач повинен сплачувати лізингові платежі, які складаються з авансового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу та винагороду (комісію) лізингодавця, в порядку, строки та розмірі згідно з графіком внесення лізингових платежів (зі змінами згідно додаткових угод), з урахуванням суми курсової різниці відповідно до п. 8.4. договору (перша сторінка).

Пунктом 2.4 договору передбачено, що всі чергові лізингові платежі відповідач зобов‘язаний оплачувати не пізніше дати, встановленої для їх оплати відповідно до графи 2 Графіка платежів в сумі, зазначеній у графі 6 Графіка платежів.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3 ч. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Як встановлено судом, відповідач оплатив авансовий платіж та належним чином сплачував лізингові платежі з урахуванням курсової різниці відповідно до п.2.6. Загальних умов договору, однак з листопада 2014 року відповідач припинив виконувати зобов‘язання по оплаті згідно з умовами договору.

Приписами ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктами 3 та 4 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом та вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

20.08.2015 р. позивач повідомив відповідача про відмову від договору та про необхідність повернення предмету лізингу протягом 7 днів з дати направлення повідомлення.

Згідно п. 11.6 договору, датою розірвання договору вважається дата фактичного повернення предмету лізингу відповідачем позивачу або дата вилучення предмета лізингу, шляхом підписання акту повернення майна з фінансового лізингу.

21.08.2015 р. відповідач повернув позивачу предмет лізингу, що підтверджується актом повернення майна з фінансового лізингу.

Відповідно до п. 11.8. Загальних умов договору, вилучення предмету лізингу та відмова (розірвання) від договору не звільняє відповідача від сплати всіх нарахованих на момент вилучення та/або відмови (розірвання) від договору, але не сплачених платежів передбачених договором, у тому числі не сплаченої суми штрафних санкцій та відшкодування завданих збитків, в тому числі витрат, пов‘язаних з вилученням предмета лізингу.

Таким чином, відповідач повинен сплатити на користь позивача не оплачену винагороду лізингодавцю за передане в лізинг майно та суму валютного коригування, передбачену п.8.4., п.8.5. договору (перша сторінка) і розраховану за формулою згідно п.2.6. Загальних умов договору (платежі з комісії), а також нараховані штрафні санкції.

Зважаючи на те, що відповідач своїх зобов’язань, щодо здійснення оплати в повному розмірі лізингових платежів не здійснив, у нього виникла заборгованість в розмірі 220 494, 94 грн. згідно з розрахунком, долученим позивачем до позовної заяви.

Оскільки представник відповідача в судові засідання не з‘явився, доказів оплати лізингових платежів суду не надав, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 220 494, 94 грн. підлягають до задоволення.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 5 054,18 грн. та інфляційних втрат в розмірі 51 330, 01 грн., суд вважає, що вони розраховані вірно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Відповідно до п.п. 7.1.1, 7.1.2 договору, за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення. У разі несвоєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором, крім пені, передбаченої п. 7.1.1 договору, лізингоодержувач, оплачує штраф в залежності від терміну заборгованості: при затримці платежу понад 20 днів – 15% від суми простроченої заборгованості.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 55 460, 47 грн., то задовольняючи позовні вимоги в цій частині частково, суд виходив з того, що згідно з п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» у разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Зважаючи на те, що позивачем не вірно визначено період нарахування штрафних санкцій за допущення відповідачем заборгованості по лізингових платежах, без урахування вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, тому суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача підлягає пеня, розмір якої складає 24 700, 90 грн.

В частині стягнення штрафу в розмірі 33 074, 28 грн, суд вважає, що він розрахований вірно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно до позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд ,-

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КПК - АгроІнвест» (81740, смт. Гніздичів Жидачівського району Львівської області, вул. Січових Стрільців, 11, код ЄДРПОУ 37291385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» (04205, м. Київ, пр-т. Оболонський, 35-А, код ЄДРПОУ 37859096) суму у розмірі 339 642, 21 грн. з них:

- 220 494, 94 грн. – основної заборгованості;

- 5 054, 18 грн. – 3% річних

- 51 330, 01 грн. – інфляційних втрат

- 33 074, 28 грн. – штрафу

- 24 700, 90 грн. - пені

- 4 987, 90 грн. – судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 22.02.2016 року.

Суддя Манюк П.Т.