Рішення № 56026556, 18.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2016Справа №910/32516/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАТРЕЙД ДИСТРИБ'ЮШН"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діавест-Комп'ютерний Світ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегатрейд АЙТІ Дистриб'юшн"

про стягнення 15 000, 00 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Яценко В.С.;

від відповідача: Зарубін В.Б.;

від третьої особи: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГАТРЕЙД ДИСТРИБ'ЮШН" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діавест-Комп'ютерний Світ" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 15 000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до договору № Б_12-15/1397 про відступлення права вимоги від 11.12.2015, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕГАТРЕЙД ДИСТРИБ'ЮШН" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегатрейд АЙТІ Дистриб'юшн" до позивача перейшло право вимоги від відповідача сплати заборгованості за поставлений товар у розмірі 15 000, 00 грн. за договором поставки № С_05-12/123 від 16.05.2012, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегатрейд АЙТІ Дистриб'юшн" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діавест-Комп'ютерний Світ".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2015 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.01.2016 за участю представників сторін, яких зобов'язано виконати вимоги суду. Зокрема, залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегатрейд АЙТІ Дистриб'юшн" третьою особою, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

18.01.2016 через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Діавест-Комп'ютерний Світ" повністю заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки в умовах договору поставки № С_05-12/123 від 16.05.2012 вказано, що жодна із сторін не вправі передавати свої права й обов'язки за даним договором третім особам без письмової згоди іншої сторони, отже, зважаючи на те, що відповідач не надавав письмової згоди Товариству з обмеженою відповідальністю "Мегатрейд АЙТІ Дистриб'юшн" на зміну кредитора у зобов'язанні, позов не підлягає задоволенню.

19.01.2016 через загальний відділ діловодства суду від представника третьої особи надійшли письмові пояснення, у яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегатрейд АЙТІ Дистриб'юшн" повідомляє суд, що заборгованість відповідача становить загальну суму 15 000, 00 грн., і право вимоги про стягнення боргу дійсно набув позивач відповідно до укладеного договору про відступлення права вимоги, про що позивач повідомляв відповідача.

21.01.2016 через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву, у яких зазначається, що відповідно до постанови Верховного Суду України № 3-43 гс 15 від 15.04.2015, відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо її обов'язковість передбачена договором, є підставою для визнання недійсною угоди про відступлення права вимоги, а отже, положення даної постанови підтверджують законні дії відповідача про відхилення позовних вимог позивача.

Також, 21.01.2016 представник відповідача подав клопотання, у якому просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку із неможливістю повноважного представника відповідача прибути у судове засідання внаслідок хвороби.

Розгляд справи відкладався у порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

18.02.2016 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав письмові пояснення по справі, в яких зазначає, що договір про відступлення права вимоги не визнавався судом недійсним, а тому твердження відповідача вводять суд в оману.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 18.02.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.05.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегатрейд АЙТІ Дистриб'юшн" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діавест-Комп'ютерний Світ" (далі - покупець) укладено договір поставки № С_05-12/123, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця мережеве, серверне, технологічне та комп'ютерне обладнання, інше обладнання, комплектуючі та аксесуари відповідно до видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплати його вартість у строки і на умовах, визначених даним договором та/або будь-якими додатками до нього і рахунків-фактур.

Відповідно до п. 2.1. договору, постачальник зобов'язується поставити товар покупцю протягом 60 календарних днів з дня погодження сторонами замовлення на окрему партію товару, якщо інше не передбачено додатковими угодами до договору або специфікаціями на поставку окремої партії товару.

Згідно п. 3.1. договору, ціна договору складається із сум вартості товарів, поставлених за всіма підписаними сторонами видатковими накладними.

Пунктами 4.1. та 4.2. договору передбачено, що для здійснення покупцем оплати за даним договором постачальник виставляє покупцю рахунки-фактури, які складаються на підставі замовлення покупця на товар.

Покупець зобов'язаний оплатити 100 (сто) % вартості товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня поставки товару, якщо інше не передбачено додатковими угодами до договору або специфікаціями на поставку окремої партії товару.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за даним договором (п. 9.1. договору).

У відповідності до п. 9.6. договору, жодна із сторін не вправі передавати свої права й обов'язки за даним договором третім особам без письмової згоди іншої сторони.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегатрейд АЙТІ Дистриб'юшн" на виконання умов договору було поставлено відповідачеві товар (GSM карта (2 канали, 4 SIM-карти на канал (код 8517620000) на загальну суму 38 485, 20 грн., що підтверджується накладною № 90102673 від 26.06.2013, а також виставленим рахунком на оплату № 73088 від 10.06.2013 (копії в матеріалах справи).

Проте, відповідач за поставлений товар розрахувався частково у розмірі 23 485, 20 грн., що підтверджується довідкою про надходження коштів та банківськими виписками, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 15 000, 00 грн.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до положень статті 663 Цивільного Кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. ст. 691, 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, у відповідача на підставі договору поставки № С_05-12/123 від 16.05.2012 виникло грошове зобов'язання у розмірі 15 000, 00 грн., а у Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрейд АЙТІ Дистриб'юшн" - право вимагати його виконання.

Так, 11.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегатрейд АЙТІ Дистриб'юшн" (далі - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕГАТРЕЙД ДИСТРИБ'ЮШН" (далі - новий кредитор) укладено договір № Б_12-15/1397 про відступлення права вимоги, умовами якого передбачено, що в порядку та на умовах, визначених даним договором, первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває належне первісному кредиторові відповідно до договору поставки № С_05-12/123 від 16.05.2012 відповідно до видаткової накладної: № 90102673 від 26.06.2013 на суму 38 485, 20 грн., що була частково оплачена, за якою було поставлено товар Товариству з обмеженою відповідальністю "Діавест-Комп'ютерний Світ" (далі - боржник), право вимоги від боржника оплати за поставлений товар у розмірі 15 000, 00 грн.

За даним договором новий кредитор набуває право вимагати від боржника оплату в розмірі 15 000, 00 грн. з ПДВ згідно накладної.

Також, за даним договором новий кредитор набуває право вимагати від боржника стягнення три відсотки річних, пені та збитків від інфляції за весь період з початку виникнення заборгованості боржника перед первісним кредитором по накладним, а також стягнення збільшеної вартості поставленого товару внаслідок зростання курсу долара США відповідно до положень договору поставки № С_05-12/123 від 16.05.2012 (п. 2 договору).

Згідно п. 4 договору, первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником його обов'язків.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 6 договору).

Тож, на підставі наведеного вище, позивач звернувся до відповідача з листом від 11.12.2015 № 11/12/15-2, в якому повідомив останнього про укладення договору № Б_12-15/1397 про відступлення права вимоги від 11.12.2015, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГАТРЕЙД ДИСТРИБ'ЮШН" набуло право вимоги від Товариства з обмеженою відповідальністю "Діавест-Комп'ютерний Світ" оплати за поставлений товар у розмірі 15 000, 00 грн. згідно накладної, що підтверджується описом вкладення та фіскальними чеками № 5863 від 14.12.2015 та № 6945 від 17.12.2015 (копії в матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 15 000, 00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом вище, на підставі укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегатрейд АЙТІ Дистриб'юшн" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕГАТРЕЙД ДИСТРИБ'ЮШН" договору № Б_12-15/1397 про відступлення права вимоги від 11.12.2015, до позивача перейшло право вимоги до відповідача, щодо належного виконання своїх зобов'язань за договором поставки № С_05-12/123 від 15.05.2012 .

Згідно ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За приписами ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

В силу ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 Цивільного кодексу України).

З аналізу наведених норм слідує, що за загальним правилом, відступлення права вимоги здійснюється без згоди боржника, оскільки не погіршує становище останнього та не зачіпає його інтересів. Тобто заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на характер, обсяг та порядок виконання боржником своїх обов'язків, а особа кредитора, на користь якої повинно бути здійснене таке виконання, не має істотного значення для боржника, адже внаслідок відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора у конкретному зобов'язанні, а не заміна сторони в договорі.

Між тим, враховуючи, що норма ст. 516 Цивільного кодексу України має диспозитивний характер, сторони договору можуть передбачити необхідність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні або ж взагалі обумовити заборону на відступлення права вимоги.

Сторони договору можуть домовитися про можливість відступлення кредитором права вимоги виключно за згодою боржника. Відтак, невиконання вимог первісного договору щодо повідомлення боржника про уступку права вимоги виключає можливість нового кредитора вимагати виконання боржником обов'язку за первісним договором новому кредитору.

Аналогічну правову позицію наведено у постановах Вищого господарського суду України у справах №910/12929/13 від 03.07.2014, №922/846/13-г від 14.05.2014, № 910/100/15 від 01.12.2015 та № 903/812/14 від 10.02.2015.

Так, за умовами п. 9.6 договору поставки № С_05-12/123 від 16.05.2012, жодна із сторін не вправі передавати свої права й обов'язки за даним договором третім особам без письмової згоди іншої сторони.

Таким чином, судом встановлено, що у наведеному вище пункті договору поставки Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегатрейд АЙТІ Дистриб'юшн" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діавест-Комп'ютерний Світ" фактично було погоджено необхідність отримання згоди боржника на відступлення кредитором своїх прав, в тому числі, права вимоги до покупця.

Проте, за твердженнями відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегатрейд АЙТІ Дистриб'юшн" дозволу на передання Товариству з обмеженою відповідальністю "МЕГАТРЕЙД ДИСТРИБ'ЮШН" права вимоги виконання грошового зобов'язання до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діавест-Комп'ютерний Світ", що виникло на підставі поставки № С_05-12/123 від 16.05.2012, не отримувало, доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Водночас, судом не приймаються до уваги посилання позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2016 у справі № 910/32513/15, яким задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрейд Дистриб'юшн" та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діавест Енд комплексні рішення" (03186, м. Київ, б-р Чоколівський, 4, кв. 6, код 37416186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрейд Дистриб'юшн" (03005, м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, код 37176428) 30 7000, 00 грн., 4 605, 00 грн. витрат по оплаті судового збору, оскільки, зазначений спір виник на підставі договору про відступлення права вимоги № Б_12-15/1398 від 11.12.2015, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегатрейд Дистриб'юшн" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегатрейд Айті Дистриб'юшн", за яким відступлено право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діавест Енд комплексні рішення" за договором поставки № С_05-12/122 від 16.05.2012 у розмірі 30 7000, 00 грн., в той час, як даний спір виник на підставі договору № Б_12-15/1397 про відступлення права вимоги від 11.12.2015, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГАТРЕЙД ДИСТРИБ'ЮШН" набуло право вимоги від Товариства з обмеженою відповідальністю "Діавест-Комп'ютерний Світ" оплати за поставлений товар у розмірі 15 000, 00 грн. за договором поставки № С_05-12/123 від 16.05.2012.

Таким чином, викладені обставини у їх сукупності свідчать про недотримання сторонами вимог, встановлених ст. 516 Цивільного кодексу України та п.9.6 договору поставки № С_05-12/123 від 16.05.2012 щодо необхідності отримання дозволу покупця на передання постачальником своїх прав за вказаним правочином.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАТРЕЙД ДИСТРИБ'ЮШН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діавест-Комп'ютерний Світ" про стягнення заборгованості у розмірі 15 000, 00 грн. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 22.02.2016.

Суддя Бондарчук В.В.