Рішення № 56025550, 23.02.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.02.2016р. Справа № 922/107/16

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Еталон-Прилад", ЄДРПОУ 31342156,

м.Харків

до відповідача ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська",

ЄДРПОУ 36028628, м.Білозерське

про стягнення заборгованості в сумі 42883,40 грн.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2-по дов.

від відповідача: ОСОБА_3-по дов.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Еталон-Прилад", м.Харків, позивач, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська", м.Білозерське, про стягнення заборгованості в сумі 42883,40 грн., у тому числі основний борг в сумі 40500,00 грн., три проценти річних в сумі 196,40 грн., інфляція в сумі 162,00 грн. та пеня у сумі 2025,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.01.2016р. позовна заява ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Еталон-Прилад", м.Харків до ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська", м.Білозерське про стягнення заборгованості в сумі 42883,40 грн. направлена для розгляду за територіальною підсудністю до господарського суду Донецької області.

20.01.2016р. дана позовна заява надійшла до господарського суду Донецької області.

20.01.2016р. системою автоматичного розподілу позовна заява передана на розгляд судді Левшиній Г.В.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобовязань за договором поставки №508-ШБ-УМТС від 11.02.2015р., специфікацію від 17.03.2015р., видаткову накладну №РН-0000243 від 09.04.2015р., акт звірки взаємних розрахунків.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 17.02.2016р. №01-170, в якому позовні вимоги не визнав, посилаючись на невизначеність дати поставки продукції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

11.02.2015р. між сторонами було підписано договір поставки №508-ШБ-УМТС, за умовами якого позивач зобовязався в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність відповідача, а відповідач - прийняти та оплатити продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, код ГК (далі- продукція), асортимент, кількість, ціна та якісні характеристики, якої визначені сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно п.4.1 договору поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, за якісними характеристиками та в строки, узгодженні сторонами в специфікаціях до договору.

Відповідно до умов специфікації від 17.03.2015р. до договору поставки, умови поставки: DDP (ІНКОТЕРМС - 2010) Донецька область, м.Білозерське, вул.Будівельна,17, строк поставки: до 10.04.2015р.

Як встановлено, згідно з наданою до матеріалів справи видатковою накладною №РН-0000243 від 09.04.2015р. позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 40500,00 грн.

Факт отримання від позивача товару за договором на вказану суму з боку відповідача не заперечується.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно п.5.4 договору №508-ШБ-УМТС від 11.02.2015р. оплата продукції здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з 60 (шістидесятого) календарного дня з дати поставки продукції на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 договору.

В специфікації від 17.03.2015р. до договору сторонами було узгоджено наступні умови оплати: розрахунки за даною специфікацією здійснюються на 60 календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 40500,00 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

При цьому, посилання відповідача на відсутність у видатковій накладній №РН-0000243 від 09.04.2015р. дати поставки продукції, вчиненої безпосередньо представником відповідача, суд вважає безпідставними.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Крім того, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Саме таким вимогам і відповідає накладна №РН-0000243 від 09.04.2015р., яка засвідчує встановлений факт здійснення господарської операції та договірних відносин. Відтак, у відповідача виник обов'язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.6.8 договору №508-ШБ-УМТС від 11.02.2015р. за несвоєчасну оплату продукції відповідач сплачує позивачу неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати від вартості своєчасно неоплаченої продукції, однак не більше 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції.

На підставі вказаного пункту договору позивачем нараховано та предявлено до стягнення пеню в сумі 2025,00 грн. за період з 09.06.2015р. по 06.08.2015р.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім суми основного боргу та пені, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та предявлено до стягнення 3% річних в сумі 196,40 грн. за період з 09.06.2015р. по 06.08.2015р. та інфляцію в сумі 162,00 грн. за червень 2015р.

За висновками суду, розрахунок суми пені та трьох процентів річних є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Одночасно, щодо вимог про стягнення інфляції за червень 2015р. суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Відповідно до п.3.2 постанови пленума Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, враховуючи, що за умовами підписаного між сторонами договору відповідач мав сплатити вартість отриманого від позивача товару в строк до 08.06.2015р., нарахування позивачем інфляції за червень 2015р. є неправомірним.

За таких обставин, враховуючи, що позов доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, проте, в частині вимог про стягнення інфляції в сумі 162,00 грн. є неправомірним, виходячи з того, що заперечення відповідача проти позову є безпідставними, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості підлягають частковому задоволенню в сумі 42721,40 грн., у тому числі основний борг в сумі 40500 грн., три проценти річних в сумі 196,40 грн. та пеня в сумі 2025,00 грн.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Клопотання від 18.02.2016р. №01-173 ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська", м.Білозерське про зупинення провадження по справі до розгляду справи щодо тлумачення умов договору судом залишено без задоволення.

Зокрема, згідно ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

За висновками суду, розгляд справи щодо тлумачення умов договору жодним чином не унеможливлює розгляд цієї справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Еталон-Прилад", м.Харків до ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська", м.Білозерське про стягнення заборгованості в сумі 42883 грн. 40 коп., у тому числі основний борг в сумі 40500 грн. 00 коп., три проценти річних в сумі 196 грн. 40 коп., інфляція в сумі 162 грн. 00 коп. та пеня у сумі 2025 грн. 00 коп., задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" (85014 Донецька область, м.Білозерське, вул.Будівельна, 17, ЄДРПОУ 36028628) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Еталон-Прилад" (61045 м.Харків, вул.Клочківська, 195, ЄДРПОУ 31342156) основний борг в сумі 40500 грн. 00 коп., три проценти річних в сумі 196 грн. 40 коп. та пеню в сумі 2025 грн. 00 коп., всього заборгованість в сумі 42721 грн. 40 коп., судовий збір в сумі 1372 грн. 76 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 23.02.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 23.02.2016р.

Суддя Г.В. Левшина