Ухвала суду № 56025156, 17.02.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/9/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Комлева О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.

суддів Журавльова О.Г., Ісаєвої Н.В.

при секретарі Ліснік Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29 жовтня 2015 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфінанс» до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2015 року ТОВ «Укрфінанс» (згідно з договором про відступлення права вимоги від 01.08.2015 року ТОВ «Мігфінанс» передав право вимоги до ТОВ «Укрфінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів, посилаючись на те, що між ТОВ «Мігфінанс» та ОСОБА_2 13 травня 2015 року був укладений договір позики №2015-01-00802 на суму 2236 грн.

Відповідно до умов договору позикодавець надає позичальнику позику з нарахуванням відсотків у розмірі 2% за кожен день користування позичальником грошовими коштами (732% річних).

Позика взята строком на 7 днів з урахуванням дня отримання коштів.

Позичальник зобовязується 19 травня 2015р. повернути позикодавцю суму позики та сплатити відсотки за користування позикою, що в сумі складає 2549 грн. 04 коп.

Позивач виконав взяті на себе зобов'язання та надав відповідачу готівковими грошовими коштами позику у сумі 2236 грн., про що свідчить видатковий касовий ордер від 13.05.2015 року.

Однак у зазначений в договорі строк відповідач борг не повернув, чим порушив умови договору.

Починаючи з 19 травня 2015 року позивач в усній та письмовій формі неодноразово звертався до відповідача з вимогою про повернення боргу.

Відповідно до розділу 7 договору при прострочені сплати відсотків більше ніж на три дні позичальник має сплатити позикодавцю штраф у розмірі 250 грн.; у разі невиконання позичальником зобовязань по поверненню позики у встановлений у договорі термін позичальник сплачує позикодавцю пеню з розрахунку 2% за кожен день від суми заборгованості, що накопичилася. Сума заборгованості, що утворилася включає в себе основний борг, капіталізовані відсотки, штраф та раніше нарахована пеня.

Позивач умови договору виконав у повному обсязі, проте відповідач платежі належним чином не здійснював, у звязку з чим, у нього виникла заборгованість за договором позики в загальному розмірі 20185 грн. 22 коп. та складається з: суми основного боргу - 2236 грн., відсотки за користування грошовими коштами 122 дн. 5768 грн. 88 коп., штраф за прострочення сплати відсотків - 250 грн., 2% пені за кожен день від суми заборгованості, що накопичилася за невиконання позичальником зобовязань по поверненню позики у встановлений термін (кількість прострочених днів 122) -12180 грн. 34 коп. та яку позивач просить стягнути з відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала.

Відповідач не заперечував, що він укладав договір позики, та отримав 2236 грн.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29 жовтня 2015 року позов ТОВ «Укрфінанс» до ОСОБА_2 про стягнення коштів задоволений, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Укрфінанс» заборгованість за договором позики в розмірі 20185 грн. 22 коп., а також судовий збір.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якої просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким відмовити в задоволені позову, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

В судове засідання ОСОБА_2 не зявився, про розгляд справи був повідомлений належним чином (а.с. 43).

Згідно із ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобовязані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обовязки.

Зі змістом ст.. 11 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.

У відповідності до ст. 305 ч. 2 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно п. 3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, що 13.05.2015 року між ТОВ «Мігфінанс» та ОСОБА_3 було укладено договір позики за № 2015-01-00802, згідно якого банк надав відповідачу позику у сумі 2236 гривень з нарахуванням відсотків у розмірі 2% за кожен день користування грошовими коштами (732% річних).

Відповідно до п.3.1 Договору позики позичальник зобовязався повернути 19.05.2015 позикодавцю отриману позику та сплатити відсотки за користування позикою 2549,04 гривень.

Згідно п.п.7.1, 7.2., 7.2.1 Договору позики при простроченні сплати відсотків більше ніж на три дні, позичальник сплачує позикодавцю штраф у розмірі 250 гривень, у разі невиконання позичальником зобовязань по погашенню позики у терміни, вказані в п.3.1. договору позики, позичальник сплачує позикодавцю пеню з розрахунку 2% за кожен день від суми заборгованості, що накопичилася. Сума заборгованості, що утворилася, включає в себе основний борг, капіталізовані відсотки, штраф та раніше нараховану пеню.

01серпня 2015 року між ТОВ «Мігфінанс» та ТОВ «Укрфінанс» був укладений договір про відступлення права вимоги за № 01/08/2015.

За умовами договору про відступлдення прав вимоги ТОВ «Мігфінанс» відступило право вимоги за договором позики за № 2015-01-00802.

Також судом встановлено, що сума боргу ОСОБА_2 складає 20185,22 грн., яка складається з: суми основного боргу - 2236 грн.; 2% відсотків за користування грошовими коштами 122 дн. - 5768,88 грн.; штрафу за прострочення сплати відсотків - 250 грн.; 2% пені за кожен день від суми заборгованості, що накопичилася за невиконання позичальником зобовязань по поверненню позики у встановлений термін (кількість прострочених днів 122) -12180, 34 грн.

Задовольняючи позов ТОВ «Укрфінанс» про стягнення коштів, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст.. 512 ЦК України, кредитор у зобовязанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 516 ЦК України, передбачено, що заміна у зобовязанні здійснюється без згоди боржника.

У відповідності до ст.. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В звязку з тим, що відповідач ОСОБА_2 не виконує умови договору позики, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, про те що позивач правомірно, на підставі укладеного договору вимагає повернення грошових коштів, сплатити відсотки за користування грошовими коштами та нараховану пеню, штраф, а тому на підставі ст.ст. 525, 526, 527, 530, 553-554, 611, 612, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, ОСОБА_2 повинен відшкодувати позивачу заборгованість за договором позики в розмірі 20185,22 грн.

Судова колегія погоджується з вказаними висновками суду, та не находить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд задовольняючи позов та стягуючи з нього заборгованість за договором позики, не повно зясував дійсні обставини справи, а саме те, що між ОСОБА_2 та ТОВ «Мігфінанс» 13 травня 2015 року не було укладено договору позики №2015-01-00802 на суму 2236 грн., оскільки на вказаному договорі стоїть не його підпис, як і на інших документах, не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме договором позики від 13.05.2015 року, якій міститься в матеріалах справи, та в якому стоїть підпис ОСОБА_2, також не було надано до суду доказів відносно того, що підпис дійсно не його.

Більш того з матеріалів справи вбачається, що у суді першої інстанції ОСОБА_2 позов визнавав, про те, що дійсно позичав гроші (а.с. 21).

Інші доводи апеляційної скарги також не приймаються до уваги, оскільки вони також спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду надано не було.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційної скарги доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують, та задоволенню не підлягають, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в звязку з чим апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий ________ О.С. Комлева

Судді ________ О.Г. Журавльов

________ ОСОБА_4