Ухвала суду № 56024524, 23.02.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

23 лютого 2016 року Справа № 908/3646/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовк І.В.(головуючий, доповідач),

Нєсвєтова Н.М.,

Черкащенко М.М.,

розглянувши касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.12.2015 року у справі № 908/3646/15 за позовом Мелітопольського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Мелітопольської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, третя особа: комунальне підприємство "Комунальна власність" Мелітопольської міської ради про стягнення заборгованості, розірвання договору та зобов'язання повернути комунальне майно,

В С Т А Н О В И В:

Подана заступником прокурором Харківської області касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору. Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, докази сплати судового збору відсутні.

Порядок та розмір справляння судового збору визначається Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 8 липня 2011 року.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі (ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір").

Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу, виходячи з вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, докази сплати судового збору відсутні. Проте, касаційна скарга містить клопотання про звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати, в якому заступник прокурора посилається на те, що Генеральною прокуратурою України не затверджено кошторис прокуратури Харківської області на 2016 рік, у зв'язку з чим видатки і відповідне фінансування, направлені на сплату судового збору відсутні.

Зважаючи на те, що у ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" передбачена можливість відстрочення судом сплати судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, заявник не підтвердив, що до ухвалення судового рішення у справі (постанови суду касаційної інстанції) він має намір та можливість сплачувати судовий збір за подання касаційної скарги у справі.

Враховуючи приписи статті 129 Конституції України та зміст абзацу 3 пункту 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в якій зазначено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Таким чином, прокуратура та інші органи державної влади, що утримуються за рахунок державного бюджету, і суб'єкти господарювання та громадяни поставлено законом у рівні умови щодо обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг бюджетним установам перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що підстави для звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати в даному випадку відсутні, а тому відповідне клопотання заступника прокурора підлягає відхиленню.

Отже, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

За таких обставин, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.

Керуючись п. 4 ч. 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Клопотання заступника прокурора Харківської області про звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати за подання касаційної скарги на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.12.2015 року відхилити.

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.12.2015 року повернути без розгляду.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді Н.Нєсвєтова

М.Черкащенко