Рішення № 56024005, 18.02.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ [1]

18 лютого 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Немировської О.В.,

суддів - Чобіток А.О., Оніщука М.І.

при секретарі - Сірій О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою представника Міністерства оборони України - Субботіна Олександра Миколайовича на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 25 листопада 2015 року,

встановила:

у травні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3 відсотки річних в сумі 63 148 грн. 80 коп. та 1 716 грн. 16 коп., посилаючись на те, що відповідач не виконує грошове зобов'язання, яке виникло на підставі постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 08.01.2015 р. В ході розгляду справи позивач уточнив свої вимоги та просив стягнути на його користь інфляційні втрати в сумі 82 192 грн. 62 коп. та 3 відсотки річних.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 25 листопада 2015 р. позов було задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник відповідача - Субботін О.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував (з урахуванням уточнень), що постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 08.01.2015 стягнуто на його користь з Міністерства оборони України одноразову грошову допомогу, розмір якої з урахуванням сплаченої частини становив 277 610 грн. Оскільки вказана сума була виплачена йому лише 02 липня 2015 р. позивач просив стягнути інфляційні втрати в сумі 82 192 грн. та 3 проценти річних в сумі 2 509 грн. 90 коп. за період з 14 березня 2015 р. по 01 липня 2015 р.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 25 листопада 2015 р. позов було задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу було встановлено 26 червня 2012 р. і відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», однак позивачу було призначено та перераховано грошову допомогу лише 01.07.2015 р. на підставі постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 08 січня 2015 р. Суд першої інстанції вважав, що обов'язок відповідача сплатити кошти позивачеві виник не на підставі рішення суду, а був прямо передбачений актами цивільного законодавства і виник ще до 08 січня 2015 р. Однак, виходячи з принципу диспозитивності, суд першої інстанції розглядав вимоги з того часу, як визначив позивач - 14 березня 2015 року.

Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо, оскільки судом було неправильно застосовано норми матеріального права.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що позивач був звільнений зі служби у Збройних Силах України і 26 червня 2012 р. йому було встановлено другу групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби. У вересні 2014 р. він звертався до відповідача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», однак відповіді надано не було, в зв'язку з чим він в грудні 2014 р. звернувся до суду з позовом про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії. Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 08 січня 2015 р. його позов було задоволено частково - визнано неправомірними дії Міністерства оборони України щодо не призначення одноразової грошової допомоги та зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити таку допомогу. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2015 р. постанову суду першої інстанції було залишено без змін.

В ст. 625 ЦК України зазначаються загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Таким зобов'язанням в силу ст. 509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (зокрема, сплатити гроші) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. В цій статті зазначено, що такими підставами, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Висновок суду першої інстанції щодо існування між сторонами по справі грошового зобов'язання є невірним, оскільки правовідносини, що виникли між ними, регулюються нормами адміністративного законодавства у сфері публічно-правових відносин.

Також відсутні підстави для застосування положень ст. 625 ЦК України до правовідносин з приводу виконання судових рішень, оскільки ці правовідносини врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».

Вказаний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 р. по справі №6-2579цс15.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а по справі слід ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

апеляційну скаргу представника Міністерства оборони України - Субботніа Олександра Миколайовича задовольнити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 25 листопада 2015 р. скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів

Головуючий

Судді

№ справи: 760/8979/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2251/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Кицюк В.С.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.