Ухвала суду № 56023940, 17.02.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 22-3687 Головуючий у 1-й інстанції - Трусова Т.О.

Доповідач - Пікуль А.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2016 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Пікуль А.А.

суддів Невідомої Т.О.

СоколовоїВ.В.

секретар Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року частково задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Суд стягнув з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" заборгованість по тілу кредиту та процентах в сумі 37 201 доларів США 30 центів, три проценти річних в сумі 65 036 грн. 67 коп., пеню в сумі 391 093 грн. 66 коп. та судові витрати в сумі 3 654 грн.

Не погодившись з рішенням суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 18 483 доларів США 74 центи та 452 193 грн. 93 коп., ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду змінити, відмовивши позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_3 18 483 доларів США 74 центи та 452 193 грн. 93 коп. (а.с.103-105).

Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення учасників судового розгляду: представника відповідача, ОСОБА_4, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити, представника позивача, ОСОБА_5, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

При ухваленні рішення суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.

Зі статуту ПАТ "Родовід Банк" вбачається, що він є правонаступником усіх прав і зобов'язань Відкритого акціонерного товариства "Родовід Банк" (а.с.23-26).

24 січня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк" (банком) та ОСОБА_3 (позичальником) укладено Кредитний договір №33/АА-034.08.2, предметом якого є відкриття банком позичальнику відновлювальної кредитної лінії на загальну суму 38 393 доларів США зі строком кредитування до 24 січня 2015 року (а.с.7-15)

Цільовим призначенням кредиту є купівля позичальником автомобіля та сплата страхових платежів.

Згідно з умовами, визначеними у пункті 1.5. Кредитного договору, за користування кредитними коштами позичальник сплачує банку проценти за процентною ставкою 12,5% річних.

Відповідно до пунктів 3.1., 3.3. Договору позичальник зобов'язався щомісячно, до 10 числа, погашати кредит та сплачувати нараховані проценти рівними частинами - по 457,06 доларів США, шляхом внесення коштів готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку.

Сторони договору погодили, що за порушення строків повернення кредиту чи сплати процентів позичальник сплачує пеню в розмірі 1,6% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення (п.3.9. Договору).

Позивач свої зобов'язання виконав, надавши відповідачу кредит у визначеному договором розмірі, що підтверджується заявою про видачу готівки №1691_22 від 24 січня 2008 року (а.с. 16) і не оспорюється відповідачем.

До червня 2010 року відповідач в цілому виконував зобов'язання за кредитним договором, хоча і допускав порушення строків щомісячних платежів.

У липні 2010 року ОСОБА_3 припинив виконувати зобов'язання за кредитним договором і до липня 2013 року жодних сум на погашення кредиту та процентів від нього не надходило. В подальшому, в період з 28 серпня 2013 року по 1 жовтня 2014 року, ОСОБА_3 на виконання зобов'язань за кредитним договором вніс 12 платежів на загальну суму 3190 доларів США.

З листопада 2014 року будь-які сплати за кредитним договором відповідач взагалі припинив.

На підтвердження розміру позовних вимог позивач надав розрахунок, відповідно до якого загальний розмір заборгованості позичальника ОСОБА_3 станом 8 червня 2015 р. складає 37 201,30 доларів США та 12 730 928 грн. 19 коп., що включає: прострочену заборгованість за кредитом в сумі 25 526,84 доларів США; прострочену заборгованість за процентами в сумі 11 674,46 доларів США; пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в сумі 8 459 549 грн. 19 коп.; пеню за несвоєчасне погашення процентів в сумі 4 206 342 грн. 33 коп.; три проценти річних від суми простроченого кредиту в розмірі 43 437 грн. 87 коп.; три проценти річних від суми прострочених процентів в розмірі 21 598 грн. 80 коп. (а.с.17-20).

За встановлених обставин, суд першої інстанції, ураховуючи приписи ч.3 ст.551 ЦК України, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, зменшивши розмір неустойки до 391 093 грн. 66 коп.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені.

Висновки суду щодо підстав для часткового задоволення позовних вимог ПАТ "Родовід Банк" відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Всі висновки суду першої інстанції, мотиви, з яких суд вважав встановленою наявність правових підстав для часткового задоволення заявленого ПАТ "Родовід Банк" позову, нормативно-правові акти, якими керувався суд при ухваленні рішення, повно та послідовно викладені у мотивувальні частині оскаржуваного рішення.

Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга ОСОБА_3 не містить, в ході апеляційного розгляду представник відповідача, ОСОБА_4, також не навів таких обставин.

Доводи апеляційної скарги про те, що районним судом в порушення вимог цивільного законодавства не застосована позовна давність у спорі і помилково застосовані до спірних правовідносин положення ст. 264 ЦК України про переривання позовної давності, які не можуть бути застосовані, оскільки протягом 2013-2014 років відповідач погашав не заборгованість, а лише щомісячні платежі, відхиляються апеляційним судом як безпідставні з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

В цій частині районним судом правильно встановлено, що Додаток №1 до кредитного договору, який містить детальний розпис сукупної вартості кредиту та графік погашення кредиту, є дійсним лише у разі своєчасного виконання грошових зобов'язань позичальника за кредитним договором, що вбачається зі змісту самого Додатку №1 (а.с.12-13).

Ураховуючи вищенаведене положення цього Додатку у сукупності з положеннями п.3.8. Кредитного договору, у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань позичальника за кредитним договором сплачені боржником суми зараховуються кредитором не у порядку, визначеному Додатком №1, а у порядку, визначеному п.3.8. Кредитного договору: 1) погашення простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом; 2) погашення простроченої заборгованості за кредитом; 3) погашення строкової заборгованості за нарахованими процентами; 4) погашення строкової заборгованості за кредитом; 5) погашення заборгованості за пенею, а також штрафами, передбаченими цим договором (а.с.9).

Такі умови Кредитного договору та Додатку № 1, який є невід'ємною частиною кредитного договору, ОСОБА_3 погоджені та підписані (а.с.2-11).

Ураховуючи наведене, той факт, що кредитор спрямував кошти, сплачені на погашення заборгованості у розмірі, що є меншим від загального розміру заборгованості, на погашення грошових зобов'язань позичальника у черговості, визначеній п.3.8. Кредитного договору не свідчить про те, що боржник визнав лише частину свого боргу.

З огляду на викладене висновок районного суду про переривання позовної давності у даному спорі є обґрунтованим, таким, що відповідає наявним у справі письмовим доказам, а посилання апеляційної скарги про відсутність даних, які свідчать про визнання заборгованості відповідачем, відхиляються апеляційним судом як безпідставні.

Доводи апеляційної відповідача про відсутність правових підстав для застосування у даному спорі положень ст. 625 ЦК України, оскільки умовами Кредитного договору визначені проценти за користування кредитними коштами у розмірі 12.5 % річних, також відхиляються апеляційним судом як безпідставні з огляду на наступне.

По-перше, відповідач не враховує, що ст. 625 ЦК України встановлений не розмір процентів за користування кредитними коштами, а відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Отже, стягнення трьох процентів річних від простроченої суми - це компенсація (плата) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

По-друге, відповідач не враховує, що відповідно до наданого позивачем на підтвердження пред'явленого позову розрахунку заборгованості за кредитним договором (а.с.17-20) три проценти річних нараховані позивачем виключно на суму прострочених процентів за кредитним договором (а.с.19-20).

Доводи апеляційної скарги про те, що допущене районним судом зменшення неустойки до 391 093 грн. 66 коп. є незначним і не враховує у повній мірі матеріальний стан відповідача та інші суттєві обставини, також відхиляються апеляційним судом з огляду на ту обставину що розмір заборгованості ОСОБА_3 за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом становить 37 201,30 доларів США, а тому зменшення неустойки до запропонованого відповідачем розміру - 3 936 грн. 40 коп., не відповідатиме загальним засадам цивільного законодавства: добросовісності, розумності та справедливості.

Інших доводів щодо неправильності оскаржуваного рішення апеляційна скарга відповідача не містить.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підставдля скасування оскаржуваного рішення немає.

Керуючись ст.303, 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: А.А. Пікуль

Судді: Т.О. Невідома

В.В.Соколова