Постанова № 56023796, 19.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19 лютого 2016 року 15 год. 15 хв. № 826/16628/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аутсорсинговий контакт центр" до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві про скасування рішень та визнання протиправними дій.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі суд) надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Аутсорсинговий контакт центр" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 20 лютого 2015 року №0000792204 та №0000802204 в частині, неохопленій рішеннями про застосування податкового компромісу, (далі - оскаржувані рішення) та визнання протиправними дій відповідача щодо зміни предмету перевірки, визначеного у постанові про призначення перевірки старшого слідчого СУ ФР ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - ДПІ в Оболонському районі) Люліна І.В. від 24 жовтня 2014 року (далі - постанова про призначення перевірки) у рамках к/п №32014100050000032 згідно ЄДРДР та наказі відповідача №45 від 15 січня 2015 року.

В обґрунтування позову зазначено, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, оскільки дії та рішення відповідача суперечать нормам чинного податкового законодавства та, як наслідок, порушують права та інтереси позивача як платника податків.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Під час переходу до розгляду справи по суті представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а представники відповідача не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

У подальшому відповідною ухвалою суду у СУ ФР ДПІ в Оболонському районі витребувано засвідчені копії відповідних документів, у зв'язку з чим провадження у справі зупинено до моменту надходження до суду витребуваних доказів (або письмових пояснень із зазначенням причин неможливості їх надання).

Після надходження до суду витребуваних доказів провадження у справі поновлено, справу призначено до подальшого розгляду у судовому засіданні.

У відповідне судове засідання представник позивача не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи сторона позивача повідомлена належним чином. При цьому, до суду через канцелярію від представника позивача надійшло письмове клопотання про подальший розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 15 по 20 січня 2015 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 29 січня 2015 року складено акт №368/26-56-22-04-09/37725479 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податку на прибуток та податку на додану вартість (далі - ПДВ) по взаємовідносинах із контрагентами за період із 01 січня 2013 року по 30 вересня 2014 року відповідно до постанови про призначення перевірки (далі - акт перевірки), згідно з висновками якого, позивачем:

- занижено податок на прибуток за 2013 рік у загальному розмірі 2146753,00 грн., чим порушено, зокрема, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин);

- занижено ПДВ у загальному розмірі 4643345,00 грн., чим порушено п.п. 1982., 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України.

На підставі акту перевірки, 20 лютого 2015 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: №0000792204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 4643345,00 грн. за основним платежем та у розмірі 2321673,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0000802204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2146753,00 грн. за основним платежем та у розмірі 536688,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Під час адміністративного (досудового) оскарження позивачем подано до відповідача заяву від 30 березня 2015 року №368 та додаткову заяву від 02 квітня 2015 року №370 про намір досягнення податкового компромісу (часткового) за оскаржуваними рішеннями.

За результатами розгляду вказаних заяв, відповідачем прийнято рішення про погодження застосування податкового компромісу (часткового) від 10 квітня 2015 року №49/26-56-22-04 та визначено суму заниження податкового зобов'язання, що підлягає сплаті позивачем для досягнення податкового компромісу з податку на прибуток у розмірі 91881,00 грн. та ПДВ у розмірі 133757,00 грн., які сплачено позивачем у повному обсязі згідно з платіжними дорученнями від 02 квітня 2015 року №2326 та від 03 квітня 2015 року №2334.

Податковий компроміс застосовано за період до 01 квітня 2014 року по взаємовідносинам із ПП "Малахіт-2004" та ТОВ "Інфоколл".

Дія податкового компромісу не розповсюджується на суму заниженого податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1968216,00 грн. за основним платежем та у розмірі 984108,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), а також з податку на прибуток у розмірі 309132,00 грн. за основним платежем та у розмірі 77283,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

17 квітня 2015 року відповідачем також прийнято рішення №67/26-56-15-01-40 про погодження процедури застосування податкового компромісу за заявою позивача, зі змісту якого вбачається, що першочергово позивач заявив про намір застосування часткового податкового компромісу по взаємовідносинах із ПП "Малахіт-2004" та ТОВ "Інфоколл". Позивач повідомив відповідача про відсутність наміру застосовувати податковий компроміс щодо взаємовідносин із іншими контрагентами, зазначеними в акті перевірки, та про намір подальшого оскарження оскаржуваних рішень.

Відповідачем зазначено, що після сплати 5% грошового зобов'язання, а саме 26192,00 грн. інша сума податкових зобов'язань позивача у розмірі 95% буде вважатися погашеною.

У судовому порядку позивачем оскаржуються оскаржувані рішення в частині, неохопленій рішеннями про застосування податкового компромісу. Крім того, позивачем у судовому порядку оскаржуються дії відповідача щодо зміни предмету перевірки, визначеного у постанові про призначення перевірки у рамках к/п №32014100050000032 згідно ЄДРДР та наказі відповідача №45 від 15 січня 2015 року.

В контексті викладеного суд зазначає наступне.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що перевірку відповідачем проведено на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, згідно з яким, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Так, 24 жовтня 2014 року СУ ФР ДПІ в Оболонському районі прийнято постанову про призначення перевірки, якою призначено позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання податкового та іншого законодавства за результатами проведення фінансово-господарської діяльності за період із 01 січня 2013 року по 30 вересня 2014 року.

У зв'язку з викладеним, 15 січня 2015 року відповідачем оформлено наказ №45 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" (далі - наказ №45).

У судових засіданнях представники позивача стверджували, що відповідачем змінено предмет перевірки, визначений у постанові про призначення перевірки та наказі №45.

У постанові про призначення перевірки, за переконанням представників позивача, предметом перевірки вказано фінансово-господарські відносини позивача із ТОВ "Інфоколл", ПП "Малахіт-2004", ТОВ "Інфоколл Захід Про", ТОВ "Інфоколл Центр Про", ТОВ "Радуга Таврії", ТОВ "Фірма "Борисфен", ПП "Укркомгітех", ПП "Промагропослуга", ПП "Електросервіс".

Разом з тим, як наполягали представники позивача, позивач не мав фінансово-господарських відносин із ТОВ "Радуга Таврії", ТОВ "Фірма "Борисфен", ПП "Укркомгітех", ПП "Промагропослуга", ПП "Електросервіс".

Позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ "Інфоколл", ПП "Малахіт-2004", ТОВ "Інфоколл Захід Про", ТОВ "Інфоколл Центр Про".

Враховуючи викладене суд зазначає, що постанову про призначення перевірки прийнято у зв'язку із встановленням у ході досудового розслідування факту наявності фінансового-господарських взаємовідносин позивача із ТОВ "Інфоколл", яке протягом січня-серпня 2013 року ухилялося від сплати ПДВ в особливо великих розмірах.

У ході досудового розслідування вставлено, що ТОВ "Радуга Таврії", ТОВ "Фірма "Борисфен", ПП "Укркомгітех", ПП "Промагропослуга", ПП "Електросервіс", з якими ТОВ "Інфоколл" мало взаємовідносини, зареєстровані без мети здійснення фінансово-господарської діяльності. ТОВ "Радуга Таврії", ТОВ "Фірма "Борисфен", ПП "Укркомгітех", ПП "Промагропослуга", ПП "Електросервіс", згідно з показами особи, яка їх зареєструвала, використовувалися для проведення незаконної діяльності, направленої на конвертацію грошових коштів.

08 липня 2014 року до ЄДРДР внесено відомості за фактом фіктивного підприємництва ТОВ "Радуга Таврії", ТОВ "Фірма "Борисфен", ПП "Укркомгітех", ПП "Промагропослуга", ПП "Електросервіс" за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 105 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

У зв'язку з тим, що ДПІ в Оболонському районі складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Інфоколл" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період із 01 липня 2013 року по 03 червня 2014 року, призначено перевірку позивача як контрагента ТОВ "Інфоколл".

Суд зазначає, що у постанові про призначення перевірки, як і у наказі №45, не визначено перелік суб'єктів господарювання, по взаємовідносинам із якими необхідно провести перевірку позивача. Натомість, у вказаних постанові та наказі зазначено період, за який така перевірка має бути проведена.

Отже, підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленої позивачем вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо зміни предмету перевірки, визначеного у постанові про призначення перевірки та наказі №45, та, як наслідок, відсутність підстав для її задоволення.

Стосовно оскаржуваних рішень суд зазначає наступне.

Як з'ясовано у ході судового розгляду справи та не заперечувалося представниками сторін, предметом перевірки відповідача були взаємовідносини позивача із ПП "Малахіт-2004", ТОВ "Інфоколл", ТОВ "Інфоколл Центр Про", ТОВ "Інфоколл Захід Про", ТОВ "Прайм Комерс", ТОВ "Магабуд Компані", ТОВ "Мірра Торг", ТОВ "Велторг 2013", ТОВ "Про Сервіс", ПП "Кінос", ТОВ "Пазл-Строй", ТОВ "Юридична компанія "Фенікс ЮА", ТОВ "Голден Люкс", ТОВ "Промлайн Груп", ТОВ "ТМ Комфорт Плюс", ТОВ "Ека Строй Компані", ТОВ "Колвест-Плюс", ТОВ "Де Ля Понт", ТОВ "Евентис".

Як вже зазначено вище, по податковим зобов'язанням в частині взаємовідносин позивача із ПП "Малахіт-2004", ТОВ "Інфоколл" досягнуто податковий компроміс.

Стосовно інших перелічених вище суб'єктів господарювання суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток та ПДВ ґрунтується на переконанні у тому, що відсутня реальність вчинення господарських операцій за участю позивача та його контрагентів, взаємовідносини з якими були предметом перевірки.

В акті перевірки відповідач зазначав про те, що позивачем до перевірки надано не всі первинні документи, на підставі яких можливо було б встановити реальність таких господарських операцій.

При цьому, як з'ясовано судом, в акті перевірки не міститься інформації про господарську діяльність позивача в контексті надання оцінки укладеним договорам та іншим первинним документам, які є доказами реальності господарської діяльності позивача.

Суд зазначає, що в акті перевірки міститься інформація про проведені та не проведенні перевірки і звірки контрагентів позивача.

Тобто, висновки про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на аналізи результатів податкового контролю діяльності контрагентів позивача.

Разом з тим, судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, які містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірними.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо контролюючий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, які містяться у таких документах.

Доводи контролюючого органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Неможливість проведення зустрічної звірки контрагента платника не є імперативною ознакою протиправності діяльності такого суб'єкта господарювання та не може розцінюватись як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних таким суб'єктом.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо формування відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Відсутність у розпорядженні контролюючого органу документів суб'єкта господарювання або необізнаність контролюючого органу про його діяльність не є безумовною підставою для висновку про нікчемність всіх угод, укладених таким суб'єктом господарювання, а тим більше для висновку про настання у зв'язку з цим несприятливих наслідків для його контрагентів. Норми чинного законодавства не містять положень про те, що незнаходження суб'єкта господарювання за місцезнаходженням на момент проведення перевірки контролюючим органом, а також факт ненадання таким суб'єктом документів для перевірки є прямим та достатнім свідченням про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Сам по собі факт допущення, за переконанням контролюючого органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) №742/11/13-11 зазначено, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

При дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44, пп. 14.1.27, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139, п. 198.6 ст. 198 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за виконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагента для одержання незаконної податкової вигоди, позивач не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податків, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які могли допустити його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди.

З урахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю його контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення, суд прийшов до висновку, що висновки відповідача про нереальність господарських операцій, вчинених за участю позивача та його контрагентів з мотивів неспрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є такими, що ґрунтуються на припущеннях. У ході судового розгляду справи відповідачем не надано допустимих та достатніх доказів для підтвердження порушення позивачем податкового законодавства.

Натомість, як вже зазначено вище, представниками позивача надано суду копії первинних документів, якими підтверджується реальність господарських операцій за участю позивача та його контрагентів, а саме: договорів про надання послуг, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), додаткових угод, актів надання послуг, письмових матеріалів на підтвердження виконання умов договорів про надання послуг, податкових накладних, податкових розрахунків, договорів оренди нежитлового приміщення, актів прийому-передачі об'єкту оренди.

Згідно з абзацом 2 п. 2.1, п. 2.15, п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Суд зазначає, що первинні документи по взаємовідносинах позивача з ПП "Малахіт-2004", ТОВ "Інфоколл", ТОВ "Інфоколл Центр Про" та ТОВ "Інфоколл Захід Про" вилучені на підставі протоколу обшуку від 03 липня 2014 року та знаходились у розпорядженні СУ ФР ДПІ в Оболонському районі у рамках кримінального провадження №32014100050000032.

Листом від 27 листопада 2015 року №6542/9/26-54-22-01 СУ ФР ДПІ в Оболонському район повідомило суд, що 03 липня 2014 року у ході досудового розслідування проведено обшук в офісному приміщенні позивача, за результатами чого вилучено фінансово-господарські документи позивача по взаємовідносинам з рядом суб'єктів господарювання, у тому числі з ПП "Малахіт-2004", ТОВ "Інфоколл", ТОВ "Інфоколл Центр Про" та ТОВ "Інфоколл Захід Про".

23 вересня 2014 року матеріали кримінального провадження №32014100050000032 від 29 квітня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України, та матеріали кримінального провадження №32014230000000001 від 09 січня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 212 КК України, об'єднано в одне провадження під №32014230000000001.

27 березня 2015 року директору позивача повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Матеріали за підозрою директора позивача, у тому числі фінансово-господарські документи по взаємовідносинам позивача з ПП "Малахіт-2004", ТОВ "Інфоколл", ТОВ "Інфоколл Центр Про" та ТОВ "Інфоколл Захід Про" виділені в окреме провадження, яке зареєстроване в ЄДРДР під №32015100050000028 від 27 березня 2015 року.

Кримінальне провадження №32015100050000028 з обвинувальним актом за обвинуваченням директора позивача у порядку ст. 291 Кримінального процесуального кодексу України направлено до прокуратури Оболонського району міста Києва.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 15 травня 2015 року кримінальне провадження №32015100050000028 закрито на підставі досягнення податкового компромісу.

Таким чином, проаналізувавши вище викладені норми та обставини, суд прийшов до висновку, що викладені в акті перевірки висновки є необґрунтованими, а оскаржувані рішення, як наслідок, є безпідставними, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

При цьому, як вбачається зі змісту постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №7, акт суб'єкта владних повноважень може бути скасовано тільки у разі визнання його протиправним, тобто таким, що порушує права та законні інтереси особи, оскільки, скасування такого акта є способом захисту порушеного права, який застосовується у разі, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Аутсорсинговий контакт центр" до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві про скасування рішень та визнання протиправними дій є таким, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 20 лютого 2015 року №0000792204 та №0000802204 у частинах, неохоплених рішеннями про застосування податкового компромісу.

3. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

4. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аутсорсинговий контакт центр" (код ЄДРПОУ 37725479) частину здійсненого ним судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39467012).

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин