Постанова № 56023523, 18.02.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 лютого 2016 р. № 820/237/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нуруллаєва І.С.,

при секретарі судового засідання - Король Д.О.,

за участю: представника позивача - Ситніка О.О.,

представника відповідача - Троцько Б.О.,

представника відповідача - Неділько Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС, в якому просить суд скасувати винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ ДФС податкове повідомлення-рішення від 14.01.2016 року №0000024600.

Позивач обґрунтовував свій позов тим, що податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, тому є неправомірним та прийнятим з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень зазначили, що оскаржуване в даній справі податкові повідомлення - рішення є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення позивача та представників відповідача, вивчивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав.

Судом встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС на підставі наказу від 22.12.2015 року №330 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «ХМЗ «ФЕД» з питання дотримання податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по взаємовідносинах з постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю «ВТОРЦВЕТМЕТРЕСУРС» (код ЄДРПОУ 37764366) за червень 2015 року, за результатами якої складено акт від 30.12.2015 року №124/28-09-46-17/14310052.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення ДП «ХМЗ «ФЕД»:

- п.п. «є» п. 201.1, п. 201.4 ст. 201, п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. за №2755-VІ із урахуванням змін та доповнень, п. 7 порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 р. №957, (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 14.11.2014 р. № 1129), ДП «ХМЗ «ФЕД» завищено податковий кредит за червень 2015 року на суму 89664,00 грн.

- п.п. «є» п. 201.1, п. 201.4 ст. 201, п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. за №2755-VІ із урахуванням змін та доповнень, п. 7 порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 р. №957, (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 14.11.2014 р. № 1129), ДП «ХМЗ «ФЕД» занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за червень 2015 року на суму 89664,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 30.12.2015 року №124/28-09-46-17/14310052 Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.01.2016 року №0000024600.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Слід вказати на те, що фактично контролюючим органом зроблені висновки по господарським операціям між підприємством позивача та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВТОРЦВЕТМЕТРЕСУРС», з цього приводу суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВТОРЦВЕТМЕТРЕСУРС» (в якості продавця) та ДП «ХМЗ «ФЕД» (в якості покупця) 14.04.2015 року укладений договір купівлі-продажу №67, за умовами якого продавець продає, а покупець купує продукцію, іменовану надалі товар у номенклатурі, кількості, за ціною й на суму, згідно специфікації №1 (додаток №1), що є невід'ємною частиною договору(п.1.1 договору) (а.с.38).

На підтвердження здійснення господарської операції, представником позивача до матеріалів справи надано:

- копії додаткових угод №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 до договору купівлі-продажу №67 від 14 квітня 2015 р.;

- копію видаткової накладної №67 від 04.06.2015 року;

- копії специфікацій №1, 2, 3, 4, 5, 6, до договору купівлі-продажу №67 від 14 квітня 2015 р.;

- копії податкових накладних від 09.06.2015 року №11, від 03.06.2015 року №2;

- копії товарно-транспортних накладних №Р75 від 10.06.2015 року, №Р67 від 04.06.2015 року.

Разом з тим, суд вважає за необхідне вказати, що між ОСОБА_4 (в якості орендодавця) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВТОРЦВЕТМЕТРЕСУРС» (в якості орендаря) 01.07.2013 року укладено договір оренди нежитлового приміщення №1/04.

Як вбачається з предмету договору №1/04 орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування нежитлове приміщення. Нежитлові складські приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 150 м. кв.(п.1.1 договору).

Відповідно до п. 9.1 договору строк дії договору: з моменту підписання до 01.07.2016 року.

Таким чином, у товарно-транспортній накладній адреса пункту навантаження вказана саме АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 4.1 договору №67 продавець гарантує відповідність якості продукції вимогам Держстандарту та ТУ й підтверджує сертифікатом (паспортом) якості заводу-виготовлювача або витягом.

Якість товару підтверджується сертифікатами, виписками із сертифікатів та документами якості продукції, копії яких містяться в матеріалах справи(а.с.65-71).

Суд зазначає, що перевезення товару здійснено автотранспортом позивача, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про наявні автотранспортні засоби ДП «ХМЗ «ФЕД» від 18.05.2015 року №207-363.

Згідно 2.3 договору №67 оплата за цим договором здійснюється шляхом перерахування 100 відсотків грошових коштів на поточний рахунок продавця відповідно до рахунку-фактури.

Оплата здійснена в безготівковій формі та підтверджується платіжними дорученнями №1300 від 19.06.2015 року, №1255 від 17.06.2015 року, №1104 від 03.06.2015 року, №1106 від 03.06.2015 року, №2385 від 09.06.2015 року.

Судом встановлено, що отримання товару здійснювалось уповноваженими особами позивача за довіреностями, що підтверджується витягом з журналу реєстрації довіреностей(а.с.72-74).

Отриманий товар оприбуткований на складі, про що свідчать копії прибуткових ордерів №107 від 04.06.15 року, №112 від 10.06.15 року, лімітні карти, звіти 10 витратам матеріалів по цеху №31 за червень 2015 року та залишки по основним матеріалам по цеху №31 від 01.07.15 року.

Відповідно до наданих у судовому засіданні пояснень представника позивача, придбані товарно-матеріальні цінності використані у власній господарській діяльності позивача, оскільки діяльність ДП «ХМЗ «ФЕД» як вбачається з копії Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців пов'язана з виробництвом повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устаткування.

Досліджуючи питання реальності господарських операцій, суд дійшов висновку, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 року №996-XIV (із змінами та доповненнями) податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Первинний документ це документ, який містить відомості про господарські операції та підтверджує факт їх здійснення (ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 року №996-XIV), тобто це письмове свідоцтво, що фіксує та підтверджує господарську операцію, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До первинних документів бухгалтерського обліку належать видаткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, касові ордери тощо. Всі ці документи містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Щодо доводів відповідача стосовно не заповнення деяких граф товарно-транспортних накладних, суд зазначає.

Відомості зазначені в товарно-транспортних накладних, що були надані позивачем, вказують на сторін, які приймали участь в господарських операціях їх зміст та обсяг, тобто надають можливість підтвердження факту перевезення ТМЦ.

Суд вважає за необхідне зазначити, що обов'язковість товарно-транспортної накладної, як первинного документу, передбачена положеннями ст. 230 Податкового кодексу України, в інших випадках її наявність є обов'язковою тільки при автомобільних перевезеннях, що визначено нормами ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Товарно-транспортна накладна включена до переліку документів, необхідних для використання при перевезенні вантажів автомобільним транспортом при внутрішньому сполученні, як це передбачено Постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 25.02.2009 року "Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні". Однак, тільки у випадку, коли водій юридичної особи або ФОП здійснюють вантажні перевезення на договірних умовах.

Вказане свідчить, що товарно-транспортною накладною підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не сам факт придбання товару, тому за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання ТМЦ.

Також, суд зазначає, що ненадання позивачем під час перевірки документів на підтвердження якості завірених виробником на весь придбаний товар, не є підставою для висновків про відсутність реальності операцій з придбання ТМЦ та, відповідно, безпідставності формування податкового кредиту з огляду на наступне.

Докази якості продукції не є первинними документами в розумінні бухгалтерського та податкового законодавства, оскільки не містить інформації про господарську операцію та її учасників, а тому не є документами, що згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, підтверджують дані податкової звітності, отже не повинні, згідно п. 85.2 ст. 85 цього Кодексу, надаватись до перевірки тому, що не пов'язані з її предметом.

Крім того, в акті перевірки від 30.12.2015 року вказано відповідачем про невідповідність опису номенклатури товару в первинних документах.

Проте, номенклатура товару в податкових, видаткових та товарно-транспортних накладних є ідентичною, а в прибуткових ордерах окрім інформації зазначеної в накладних, позивачем, додатково, вказувалось позначення товару у відповідності до державних стандартів/технічних умов.

За таких обставин, суд робить висновок, що оглянуті документи з огляду на положення абз. 4, 10 ст. 1, ч. 1 ст. 3, ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не мають недоліків, котрі в силу ст. 9 цього Закону, ст. ст. 198, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак оглянуті документи сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Додатково суд вважає за необхідне відзначити, що відсутність у контролюючого органу інформації про імпорт товару постачальником чи його контрагентами у відповідні періоди не свідчить про відсутність здійснення ними такого імпорту взагалі, а відповідальність, згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України, за можливі порушення постачальником чи його контрагентами (в т.ч. імпорту продукції), позивач нести не може.

Надані позивачем до матеріалів справи докази в сукупності спростовують висновки відповідача про не підтвердження реальності здійснених ДП «ХМЗ «ФЕД» господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВТОРЦВЕТМЕТРЕСУРС».

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі: здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника); виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Суд зазначає, що наявна у контролюючого органу інформація про можливі порушення з боку постачальників позивача чи по ланцюгу постачання не може бути підставою для висновків про відсутність реальності здійснених ним господарських операцій з огляду на наступне.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч. 2 ст. 8 КАС України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування" отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України" (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ ДФС податкове повідомлення-рішення від 14.01.2016 року №0000024600.

Стягнути на користь Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (код ЄДРПОУ - 14310052) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 2017 (дві тисячі сімнадцять) грн. 44 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (код ЄДРПОУ - 39779935).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 23 лютого 2016 року.

Суддя Нуруллаєв І.С.