Постанова № 56023473, 15.02.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 лютого 2016 р. № 820/10305/15

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Тітова О.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Таран Ю.В.,

представників сторін:

позивача - Мухіної А.І.,

відповідача - Мосійчука Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Комунального підприємства "Жовтневе трамвайне депо" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Комунальне підприємство "Жовтневе трамвайне депо", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 15.09.2015 р. № 0000922203 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 6 310 709,00 грн., - у повному обсязі, як таке, що не відповідає вимогам Податкового кодексу України та іншим актам законодавства.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Західної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 15.09.2015 р. № 0000922203 є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає що адміністративний позов задоволенню не підлягає виходячи з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Західною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку КП «Жовтневе трамвайне депо» код ЄДРПОУ 37765988 з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 13.07.2011 року по 30.06.2015 року за результатами якої складено акт №204/20-33-22-03-07/37765988 від 01.09.2015 року відповідно до висновків якого позивачем порушено:

- пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ в частині завищення витрати на загальну суму 6760709 грн., у т.ч. за 4 квартал 2012 року - 450000 грн., 2014 рік - 6310709 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 4 квартал 2012 року на 94500 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2014 рік на 6310709 грн.

- по єдиному соціальному внеску: -1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI в результаті чого занижено суму єдиного соціального внеску на загальну суму 7246,99 грн., у т.ч., грудень 2013 року -2256,74 грн., травень 2014 року - 4833,01 грн., грудень 2014 року - 157,24 грн.

- додержання норм регулювання обігу готівки в національній та іноземній валюті - відповідно до п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки» № 436/95-ВР від 12.06.1995 за порушення вимог п. 4.1 4.10 Положення № 637 застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: - за не оприбуткування готівки в касі - у 5-кратному розмірі не оприбуткованої суми: 34,80x5=174 грн.

На підставі вищезазначених висновків контролюючим органом відносно Комунального підприємства "Жовтневе трамвайне депо" прийнято податкове повідомлення - рішення №0000922203 від 15.09.2105 року.

Між Комунальним підприємством "Жовтневе трамвайне депо" (замовник) та Комунальним підприємством «Міськелектротранс» (виконавець) укладено договір №2 - торги про закупівлю послуг від 14.01.2014 року відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується надавати Замовнику послуги, суміжні з дорожнім перевезенням (послуги з використання інфраструктури наземного міського електричного транспорту), згідно ДК 016-2010, код 52.21.2 для забезпечення Замовником пасажироперевезень на трамвайних маршрутах у місті Харкові протягом 2014 року, а Замовник ~ прийняти та оплатити такі послуги відповідно до умов Договору (Перелік та вартість послуг зазначені в Спеціфікації (Додаток №1 до Договору). Послуги, суміжні з дорожнім перевезенням (послуги з використання інфраструктури наземного міського електричного транспорту), згідно ДК 016-2010 код 52.21.2. Під інфраструктурою наземного електричного транспорту у цьому Договорі розуміються об'єкти міського електротранспорту, а саме контактна мережа для трамваїв, кабельна мережа, тягові підстанції, колійне господарство, спеціалізований рухомий склад та транспортні засоби, комплекс програмно-технічних засобів автоматизованої системи диспетчерського управління міським пасажирським транспортом га інші об'єкти, які використовуються для забезпечення Замовником пасажироперевезень на трамвайних маршрутах в місті Харкові. (а.с.82-87).

На виконання умов договору сторонами підписано та скріплено печатками специфікації на надання послуг та рахунки - фактури до договору №2 торги про закупівлю послуг від 14.01.2014 року.

Позивачем надано до суду належним чином завірені копії актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) та калькуляції на наданні послуги з використання інфраструктури міського електричного транспорту до актів виконаних робіт.

До суду також надано копії платіжних доручень, з яких вбачається сплата позивачем за використання інфраструктури.

В акті перевірки №204/20-33-22-03-07/37765988 від 01.09.2015 року контролюючим органом зазначено, що КП «Міськелектротранс», серед іншого, надано послуги: утримання на поточний ремонт енергогосподарства, утримання на поточний ремонт колійного господарства і спеціального рухомого складу, утримання на поточний ремонт спеціальних транспортних засобів, а саме: (тримання на поточний ремонт колійного господарства і спеціального рухомого складу та інше). Інших документів, що підтверджують надані послуги щодо утримання на поточні ремонти, зокрема їх складові, належність до діяльності підприємства, КП "Жовтневе трамвайне депо" до перевірки не надано.

З досліджених у судовому засіданні первинних документів, зокрема з актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) вбачається, що окрім послуг які визначені в п.1 договору №2 торги про закупівлю послуг від 14.01.2014 року, КП «Міськелектротранс» надало послуги утримання на поточний ремонт енергогосподарства, утримання на поточний ремонт колійного господарства і спеціального рухомого складу, утримання на поточний ремонт спеціальних транспортних засобів, а саме: (тримання на поточний ремонт колійного господарства і спеціального рухомого складу та інше).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом п.п.138.1.1. п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; є) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Відповідно до 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, п відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

В п. 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Проаналізувавши надані документи відповідно до чинного законодавства суд дійшов до висновку, що позивач ставив за мету отримання податкової вигоди оскільки до суду позивачем не надано податкових накладних які б підтверджували право на податковий кредит.

Позивачем не надано доказів того, що придбання послуг були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення господарської діяльності, окрім того вони не підтверджені первинними документами.

Слід зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Суд зазначає, що виходячи зі змісту п. 1.1. ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Згідно ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової службу - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Так, відповідно до п.п. 4-6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд зазначає, що в акті перевірки позивача контролюючий орган вказав, що КП «Міськелектротранс», надано послуги: утримання на поточний ремонт енергогосподарства, утримання на поточний ремонт колійного господарства і спеціального рухомого складу, утримання на поточний ремонт спеціальних транспортних засобів, а саме: (тримання на поточний ремонт колійного господарства і спеціального рухомого складу та інше). Інших документів, що підтверджують надані послуги щодо утримання на поточні ремонти, зокрема їх складові, належність до діяльності підприємства, КП "Жовтневе трамвайне депо" до перевірки не надано.

Суд зауважує на тому, що документів, що підтверджують надані послуги щодо утримання на поточні ремонти, зокрема їх складові, належність до діяльності підприємства, КП "Жовтневе трамвайне депо" позивачем також не надано і до суду.

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги стосовно скасування податкового повідомлення - рішення від 15.09.2015 р. № 0000922203 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 6 310 709,00 грн., спростовані відповідачем, а відтак задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства "Жовтневе трамвайне депо" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 22 лютого 2016 року.

Суддя Тітов О.М.