Рішення № 56023217, 15.02.2016, Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/430/15-ц

Провадження № 2/499/17/16

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"15" лютого 2016 р. смт. Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Кравчука О.О., учасника цивільного провадження секретаря судового засідання Кирилової С.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа відділ державної виконавчої служби Роздільнянського міжрайонного управління юстиції про зняття арешту з нерухомого майна, визнання права власності на земельну ділянку, зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи відділ державної виконавчої служби Роздільнянського міжрайонного управління юстиції, Фірма «Одеса-Бласко» мале приватне підприємство, ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними,

В С Т А Н О В И В:

25 квітня 2015 року ОСОБА_1 (далі позивач), звернулася до суду із позовної заявою до ОСОБА_2 (далі відповідач), третя особа відділ державної виконавчої служби Роздільнянського міжрайонного управління юстиції (далі третя особа 1), яку 09 листопада 2015 року змінила й остаточно просила зняти арешт з земельної ділянки загальною площею 0,0087 га, розташованої за адресою: вулиця Леніна, 94б, селища Іванівка, Іванівського району, Одеської області, яка є складовою частиною земельної ділянки загальною площею 0,9710 га кадастровий номер 5121855100:02:001:0007 (далі земельна ділянка 1) та визнати за нею право власності на земельну ділянку 1 (далі позовна заява, а.с. 2-5, 112-114).

02 липня 2015 року представник відповідача звернулася з зустрічною позовною заявою до позивача, третя особа 1, третя особа Фірма «Одеса-Бласко» мале приватне підприємство (далі третя особа 2), третя особа ОСОБА_3 (далі третя особа 3) за якою просила визнати недійсними: договір купівлі-продажу від 03 жовтня 2008 року, адміністративної будівлі загальною площею 54,84 кв.м., розташованої за адресою: Одеська область, Іванівський район, смт. Іванівка, вул. Леніна, 94б, укладеного між позивачем та третьою особою 3 (далі будівля); договір купівлі-продажу від 03 жовтня 2008 року, земельної ділянки, укладений між позивачем та третьою особою 2 (далі зустрічна позовна заява, а.с. 48-50).

Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 30 вересня 2015 року зустрічна позовна заява була обєднана з позовною заявою для спільного розгляду (а.с. 90-91).

Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 15 лютого 2015 року позовну заяву в частині вимог про визнання права власності на земельну ділянку 1 залишено без розгляду (а.с. 205-206).

Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 15 лютого 2015 року зустрічна позовна заява залишена без розгляду (а.с. 211-213).

Представник позивача, позивач в судове засідання не зявилися про причини своєї неявки суд не повідомили, представник позивача направила до суду заяву в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд їх задовольнити та розглянути справу за відсутності позивача.

Відповідач та його представник в судове засідання не зявилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, представник відповідача направила до суду повідомлення про розгляд клопотання про витребування доказів за відсутності її та відповідача, проте щодо розгляду справи заяв та клопотань до суду не подавали, хоча повідомлені були належним чином, про час, дату та місце судового розгляду справи.

Представник третьої особи 1, до судового засідання не зявився, направив суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Треті особи 2, 3 до судового засідання не зявилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, заяв та клопотань до суду не подавали, хоча повідомлені були належним чином, про час, дату та місце судового розгляду справи.

Сторонам в ухвалі про відкриття провадження у справі від 21 травня 2015 року роз'яснено, що вони зобов'язані подати до суду усі наявні, належні та допустимі докази й надано строк для подання до суду доказів (далі ухвала від 21 травня 2015 року, а.с. 25-26).

Суд забезпечивши сторонам сприяння всебічному, повному з'ясуванню обставин справи вирішив справу на підставі наступних доказів наданих сторонами.

03 жовтня 2010 року позивач та Фірма «Одеса-Бласко» мале приватне підприємство в особі директора ОСОБА_3 (далі відчужувач 2) уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки (а.с. 9-10).

За договором купівлі-продажу від 03 жовтня 2008 року укладеного між позивачем та ОСОБА_3 (далі відчужувач 1), позивач купила будівлю (а.с. 11-13).

З державного акту на право приватної власності на землю ОД №049440 від 08 грудня 2003 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №733, кадастровий №5121855100:02:001:0007, розташованої за адресою: вулиця Леніна, 94, селища Іванівка, Іванівського району, Одеської області вбачається, що відчужувач 2 є власником земельної ділянки площею 0,9710 га (далі земельна ділянка 2, а.с. 14-15).

Рішенням виконавчого комітету Іванівської селищної ради від 24 грудня 2013 року № 432 будівлі, яка розташована на земельній ділянці 1 була присвоєна адреса вулиця Леніна 94б, селище Іванівка, Іванівський район, Одеська область (а.с. 17).

Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження державним виконавецем накладено арешт на земельну ділянку 2 (а.с. 8).

За повідомленням відділу Держземагенства в Іванівському району Одеської області від грудня 2013 року позивачу відмовлено у здійсненні реєстрації земельної ділянки 1, так як на неї накладено арешт (а.с. 19).

Ухвалою Приморського районного суду міста ОСОБА_4 від 19 травня 2006 року на майно, яке належить МПП «Бласко», що знаходиться за адресою Одеська область смт. Іванівка вул. Леніна, 94 накладено арешт (далі ухвала від 19 травня 2006 року, а.с. 51).

Ухвалою Приморського районного суду міста ОСОБА_4 від 30 травня 2006 року було розяснено, що арешт повинен бути накладений на майно МПП «Одеса-Бласко» у межах ціни позову, яка дорівнює 556000 гривень (а.с. 52).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вбачається, що арешт на земельну ділянку був накладений 30 липня 2012 року на підставі постанови державного виконавця про арешт майна від 27 липня 2012 року (а.с. 190-191).

В ухвалі апеляційного суду Одеської області від 22 грудня 2015 року по справі в якій брали участь сторони по цій справі суд констатував, про порушення прав позивача, яка є власником земельної ділянки 1 (а.с. 195-199).

Встановивши зазначені обставини і визначивши відповідно до них правовідносини, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Вирішуючи питання про застосування норм матеріального права, суд виходив з такого.

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним ( ч.1, 3 ст. 41 Конституції України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.1, 2 ст. 15 ЦК України).

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч.1 ст. 316 ЦК України).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст. 317 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1 ст. 319 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.1, 2 ст. 321 ЦК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (ч.1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження»).

Застосовуючи зазначенні в рішенні нормативно-правові акти, беручи до уваги докази в їх сукупності та кожен окремо, суд задовольняючи позов виходить з таких мотивів.

Системний аналіз наведених в рішенні норм Конституції України, ЦК України вказує, що ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння.

Позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню, оскільки позивач є власником майна (має речове право) з підстави, передбаченої договором, а виходячи з дій відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується право позивача.

Позов має бути задоволений і в тому разі, коли є реальна небезпека порушення права власності чи законного володіння позивача зі сторони відповідача.

Позивача слід вважати добросовісним набувачем, так як на момент вчинення правочинів з набуття земельної ділянки 1, будівлі право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване за відчужувачами та у Єдиному реєстрі заборон не було записів наявності судового спору, арешту майна відчужувачів або інших обтяжень відносно цього майна.

Вчинення дій щодо накладення, на підставі ухвал від 19 травня 2006 року, 30 травня 2006 року, в тому числі й на належну позивачу земельну ділянку1 арешту тільки 30 липня 2012 року не може вказувати на недобросовісність дій, як відчужувачів так і позивача, оскільки зворотне відповідачем доведено не було.

Таким чином, судом констатується, що існує реальна небезпека порушення права власності чи законного володіння позивача, яка тривалий час не може реалізувати своє право на обєкти нерухомого майна внаслідок арешту земельної ділянки 1, тому її порушене право щодо земельної ділянки 1, будинку підлягає відновленню шляхом звільнення майна з-під арешту.

Вирішуючи справу керуючись процесуальними нормами суд виходив з такого.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст.10 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб, в межах позовних вимог та на підставі поданих ними доказів (ч.1 ст.11 ЦПК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із житлових, земельних сімейних, трудових відносин ( п.1 ч.1 ст. 15 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.58 ЦПК України).

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставі своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір (ч.1, 2 ст.60 ЦПК України) .

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати (ч.1 ст. 88 ЦПК України).

Аналізуючи зібрані у справі докази, кожен окремо та всі в сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 60, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зняття арешту з нерухомого майна задовольнити.

Зняти арешт з належної ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 0,0087 га, розташованої за адресою селище Іванівка, вул. Леніна, 94б, Іванівського району, Одеської області, яка є складовою частиною земельної ділянки загальною площею 0,9710 га, кадастровий номер 5121855100:02:001:0007.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 243 гривні 60 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Іванівський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційної скарги.

СуддяОСОБА_4