Рішення № 56022931, 22.02.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/9076/14-ц 22.02.2016 22022016 22.02.2016

Провадження №22-ц/784/567/16

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 490/9076/14-ц Головуючий І інстанції Чулуп О.П.

Провадження № 22-ц/784/567/16 Доповідач Темнікова В.І.

Категорія 30

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2016 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючого Темнікової В.І.,

суддів Прокопчук Л.М., Маляренко І.Б.,

при секретарі Горенко Ю.В.,

за участю прокурора - Цвікілевич Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Державної казначейської служби України на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому посилався на те, що 15.04.2013 р. до Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області із заявою звернулася ОСОБА_2 щодо вчинення відносно неї кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.152, ч.2 ст.153, ч.1 ст.186 КК України. В той же день об 11-30 год. за підозрою у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, в порядку статті 208 КПК України, його було затримано. 16.04.2013 р. йому було повідомлено про підозру у скоєнні зазначених кримінальних правопорушень. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.04.2013 р. за клопотанням слідчого відносно нього було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. 05.06.2013р. слідчим СВ Центрального РВ ММУ складено обвинувальний акт та направлено для розгляду до суду. Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 11.06.2013р. дію запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 було продовжено до двох місяців. У подальшому строк дії вказаного запобіжного заходу продовжувався відповідними ухвалами Центрального районного суду м.Миколаєва від 08.08.2013р. та 03.10.2013р. 11.11.2013 р. вироком Центрального районного суду м. Миколаєва його визнано винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.152, ч.2 ст.153, ч.1 ст.186 КК України та призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. 08.05.2014р. ухвалою апеляційного суду Миколаївської області вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.11.2013р. скасовано, кримінальне провадження відносно нього закрито на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України через не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості в суді та вичерпаністю можливості їх отримання. Обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою було скасовано, а його звільнено з-під варти в залі судового засідання.

Крім цього, позивач зазначив, що йому було незаконно повідомлено про підозру, також його незаконно було взято під варту та утримано під вартою в період з 15.04.2013 р. по 08.05.2014 р., тобто 1 рік та 23 дні, та незаконно засуджено, внаслідок чого йому була завдана моральна шкода, яка полягає у тому, що його було позбавлено нормальних життєвих зв'язків, він знаходився у тісному ізольованому приміщенні у постійній нервовій напрузі, був позбавлений можливості вільно спілкуватися з рідними та близькими. Кожного дня він відчував на собі презирливі погляди співкамерників, презирливе ставлення співробітників установи виконання покарань, конвоїрів та інших службових осіб. Також він був позбавлений права на нормальне харчування, вільно справляти свої санітарні потреби. Він відчув великі душевні страждання, які не покидали його впритул до звільнення та посилювалися ізоляцією від суспільства та неможливістю спілкуватися з близькими людьми. Внаслідок незаконного тримання під вартою та засудження була принижена його честь та гідність.

Остаточно з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом безспірного списання коштів державного бюджету на його користь в якості відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду 500000 грн.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 вересня 2015 року по позов ОСОБА_1 задоволено частково. Судом стягнуто з Державного казначейства України за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 130000 грн.

Не погодившись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалите нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неповноту встановлення судом обставин, які мають значення для справи.

Державна казначейська служба України, також не погодившись з зазначеним рішенням, звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги, надавши пояснення, аналогічні змісту апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги Державної казначейської служби України не визнав, просив її відхилити.

Прокурор Цвікілевич Н.В. просила відмовити у задоволенні апеляційної скарг позивача, апеляційну скаргу Державної казначейської служби України просила задовольнити частково та визначити розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача у розмірі мінімальної заробітної плати на час ухвалення рішення за кожен місяць перебування позивачем під вартою та судом.

Інші учасники процесу до судового засідання не зявилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи були створені необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи з урахуванням принципу цивільно процесуального законодавства про те, що кожен учасник процесу повинен довести ті обставини, на які він посилається як на основу своїх вимог або заперечень. Судом були досліджені і оцінені в їх сукупності всі докази, надані учасниками процесу. Виходячи з наданих сторонами доказів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Приймаючи рішення по справі, суд виходив з того, що вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.11.2013 р. позивач був засуджений за ч.1 ст.152, ч.2 ст.153, ч.1 ст.186 КК України і йому остаточно на підставі ст.70 КК України було призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 08.05.2014р. вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.11.2013р. відносно ОСОБА_1 в частині засудження за ч.1ст.152, ч.2ст.153, ч.1ст.186 КК України скасовано, справу на підставі п.3 ч.1ст.284 КПК України закрито в звязку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 в суді і вичерпаністю можливості їх отримання. Обраний ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - скасовано та звільнено ОСОБА_1 з-під варти в залі судового засідання.

Судом також встановлено, що позивач з приводу незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності звертався до Прокуратури Миколаївської області з проханням провести перевірку законності дій слідчих СВ Центрального РІВ ММУ УМВС України в Миколаївській області.

Проаналізувавши зазначені обставини по справі, суд дійшов висновку про те, що перебування ОСОБА_1 під слідством і судом, перенесені моральні страждання у зв'язку з характером пред'явленого обвинувачення, тривалість перебування позивача під вартою призвело до змін в організації його життя та вимагало від нього додаткових зусиль для відновлення морального стану. При цьому розмір моральної шкоди судом був визначений із врахуванням характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних), яких зазнав позивач через незаконне притягнення до кримінальної відповідальності та через те, що в цей період часу утримувався під вартою майже 13 місяців. Враховано було судом також наявність вимушених змін у життєвих стосунках позивача, що призвели до обмеження свободи позивача та у позбавленні спілкування із рідними та оточуючими людьми, можливості реалізації життєвих планів, та потребували значних зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану. Врахувавши зазначені обставини, суд визначив розмір завданої ОСОБА_1 моральної шкоди у сумі 130000 грн.

Вказані обставини та висновки суду першої інстанції підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини. При цьому апеляційний суд враховує те, що згідно з діючим законодавством саме суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнала особа, характеру немайнових втрат та інших обставин, а також з урахуванням вимог розумності та справедливості, як того вимагає ч.3 ст. 23 ЦК України, що і було зроблено судом в межах закону та його компетенції.

В звязку з викладеним не заслуговують на увагу доводи апеляційних скарг, як ОСОБА_1, так і Державної казначейської служби України про невідповідність висновків суду в частині розміру моральної шкоди обставинам по справі та вимогам закону, оскільки відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України від 1 грудня 1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства, - відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду. Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду чи іншому рішенні суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину; 3) відмови в порушенні кримінальної справи; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення. Згідно зі ст. 3 Закону України від 1 грудня 1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» у наведених у ст. 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються наряду з іншим і моральна шкода. Відповідно до вимог ст. ст. 4, 13 зазначеного Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного

мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Таким чином, законодавством встановлений тільки мінімальний розмір моральної шкоди за даною категорією справ, а остаточний розмір визначається судом з урахуванням обставин справи та в межах, встановлених цивільним законодавством.

Як убачається з матеріалів справи, 15.04.2013р. ОСОБА_1 було затримано за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, в порядку статті 208 КПК України. 17.04.2013р. під час досудового розслідування відносно ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. 05.06.2013р. слідчим СВ Центрального РВ ММУ складено обвинувальний акт та направлено для розгляду до суду. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.06.2013р. дію запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою було продовжено до 13.08.2013р.. У подальшому строк дії вказаного запобіжного заходу продовжувався відповідними ухвалами Центрального районного суду м. Миколаєва від 08.08.2013р. та 03.10.2013р. 11.11.2013 р. вироком Центрального районного суду м. Миколаєва його визнано винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.152, ч.2 ст.153, ч.1 ст.186 КК України та призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою було залишено до набрання вироком законної сили, а період з 15.04.2013р. по 11.11.2013р. було зараховано в строк відбутого покарання. 08.05.2014р. ухвалою апеляційного суду Миколаївської області вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.11.2013р. скасовано, кримінальне провадження відносно нього закрито на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України через не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості в суді та вичерпаністю можливості їх отримання. Обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою було скасовано, а його звільнено з-під варти в залі судового засідання.

Таким чином, ОСОБА_1 знаходився під слідством та судом та перебував під вартою з 15.04.2013р. по 08.05.2014р., тобто 12 місяців та 23 дні. Мінімальна заробітна плата на час винесення рішення судом першої інстанції становила 1378 грн., тому сума, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди не могла бути меншою, ніж 17914грн. Але з урахуванням конкретних обставин по справі, в тому числі і тривалості перебування ОСОБА_1 під слідством та судом, а також характеру пред'явленого обвинувачення, тяжкості вимушених змін у його життєвих стосунках, часу та зусиль, які необхідно було вжити для відновлення попереднього стану, та врахувавши вимоги розумності та справедливості, суд обґрунтовано збільшив зазначений розмір моральної шкоди до 130000грн. З урахуванням викладеного не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги позивача про те, що судом не в повній мірі було враховано час перебування його під вартою, а також те, що його звинувачували у вчиненні таких злочинів, до яких з презирством відносяться у місцях позбавлення волі, умови утримання під вартою та інші обставини, зазначені ним в позовній заяві, так як судом була дана належна правова оцінка цим обставинам у сукупності з іншими доказами по справі і саме тому судом було збільшено можливий мінімальний розмір моральної шкоди, який підлягав стягненню на користь позивача, у 7 разів.

Не заслуговують на увагу як на підставу для скасування рішення суду також доводи апеляційної скарги позивача про те, що судом не було враховано незаконність дій органу досудового слідства при проведенні впізнання, що орган досудового слідства та прокуратури не намагалися встановити обєктивну істину по справі, збираючи докази поспіхом та з порушенням діючого законодавства, що неналежне дослідження та оцінка доказів судом першої інстанції, не прийняття до уваги доказів, які його виправдовували, призвели до ухвалення незаконного вироку, так як дані обставини були враховані під час винесення ухвали від 08 травня 2014р. апеляційним судом Миколаївської області, якою було скасовано вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.11.2013р., а кримінальне провадження по справі було закрито на підставі п.3 ч.1ст.284 КПК України закрито в звязку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 в суді і вичерпаністю можливості їх отримання. І саме через це у позивача і зявилося право на отримання моральної шкоди на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», що також було враховано судом під час визначення розміру завданої позивачу моральної шкоди. Крім того, як уже зазначалося раніше, шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного

взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодовується незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Не заслуговують на увагу, як на підставу для скасування рішення суду, також доводи, викладені в апеляційній скарзі Державної казначейської служби України, про те, що фактично ОСОБА_1 перебував під вартою у слідчому ізоляторі лише 23 дні, так як вони не відповідають матеріалам справи.

Разом з тим, слід зазначити, що суд, правильно дійшовши висновку про необхідність стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України, в резолютивній частині рішення не зовсім чітко виклав те, з якого ж рахунку необхідно провадити таке стягнення, та помилково зазначив, що моральна шкода підлягає стягненню з Державного казначейства України, тому апеляційний суд вважає необхідним змінити рішення суду та викласти резолютивну частину рішення в зазначеній частині в наступній редакції: стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди на користь ОСОБА_1 130000 грн.

В іншій частині рішення суду слід залишити без зміни.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 16 лютого 2016р. Державній казначейській службі України було відстрочено сплату судового збору по справі за подачу апеляційної скарги до прийняття рішення апеляційним судом.

Як убачається з матеріалів справи, позовну заяву до суду ОСОБА_1 було подано 10.07.2014 р. Відповідно до підпункту 2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», в редакції, яка діяла на час звернення ОСОБА_1 до суду, ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру складала 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 243,60 грн. Відповідно до підпункту 6 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», зміни до якого набрали чинності 01.09.2015 року, ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду складала 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Таким чином, за подачу апеляційної скарги Державна казначейська служба України повинна була сплатити судовий збір у розмірі 267,96 грн. (243,60х110%). Отже, з Державної казначейської служби України на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 267,96 грн. Посилання апелянта на ст. 14 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», як на підставу для звільнення від сплати судового збору, є необґрунтованим, так як дана стаття закону передбачає випадки розгляду заяви про оскарження постанови про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, чи прокуратури, і в цьому випадку сторони дійсно звільняються від сплати судових витрат. В даному випадку предметом розгляду є вимоги про стягнення моральної шкоди, які не потребують попереднього звернення особи до відповідних органів для визначення розміру завданої шкоди і винесення постанови даними органами з цього питання.

Керуючись ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Державної казначейської служби України задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 вересня 2015 року - змінити, виклавши його резолютивну частину в частині стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_1 в наступній редакції:

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди на користь ОСОБА_1 130000 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Стягнути з Державної казначейської служби України за подачу апеляційної скарги судовий збір на користь держави у розмірі 267грн.96 коп.

Рішення набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів після його проголошення в касаційному порядку.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

СУДДІ: