Рішення № 56020939, 12.02.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/574/16-ц

Провадження № 2/127/1583/16

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 лютого 2016 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Гуменюка К.П.,

секретаря Сєрих В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамік-Плюс» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

15 січня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамік-Плюс» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди, мотивуючи позовну заяву тим, що з 01 листопада 2011 року позивач була прийнята на роботу до ППК «Володимирський масив» за професією робітник виробничої лазні. 08 січня 2014 року вона була звільнена з роботи у звязку з переведенням на роботу у ТОВ «Керамік-Плюс». 09 січня 2014 року ОСОБА_1 прийнята на роботу у ТОВ «Керамік-Плюс» на посаду за професією робітник виробничої лазні в порядку переведення з ППК «Володимирський масив». Заробітну плату останній не виплачували і вона була змушена написати заяву про звільнення.

31 жовтня 2015 року позивач звільнена з роботи за власним бажанням в порядку ст. 38 КЗпП України про що у трудовій книжці зроблено відповідний запис.

У день звільнення відповідач не розрахувався з ОСОБА_1, а саме: не виплатив заробітну плату та не надав повідомлень про суми, які мав виплатити.

Оскільки, позивач не отримала заробітну плату вона не могла належним чином організовувати своє життя, змушена була позичати кошти у родичів на громадський транспорт, щоб дістатись на роботу.

З огляду на зазначене вище, позивач дійшла висновку про необхідність звернутись до суду з даною позовною заявою та просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день винесення судового рішення та стягнути моральну шкоду у розмірі 2000 грн. 00 коп.

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити, посилаючись на обставини викладенні у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні вимоги позову визнала частково, а саме: не визнала, що своїми діями підприємство нанесло позивачу маральну шкоду та просила суд відмовити у задоволенні даної вимоги.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, надавши належну оцінку усім доказам, що є у справі, дійшов висновку про часткове задоволення вимог позовної заяви з наступних підстав.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Із записів зроблених в трудовій книжці позивача ОСОБА_1 вбачається, що 01 листопада 2011 року вона була прийнята на роботу у ПП «Компанія «Володимирський масив» за професією робітник виробничої лазні. 08 січня 2014 року Наказом № 2 звільнена з роботи у звязку з переведенням на роботу у ТОВ «Керамік-Плюс» п. 5 ст. 36 КЗпП України. 09 січня 2014 року прийнята на роботу за професією робітник виробничої лазні в порядку переведення з ПП «Компанія «Володимирський масив» (Наказ № 1 від 09 січня 2014 року). 31 жовтня 2015 року позивач була звільнена з роботи за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України (Наказ № 76 від 30 жовтня 2015 року) (а.с. 5).

З довідки про середню заробітну плату (дохід) ТОВ «Керамік Плюс», судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала на даному підприємстві та її заробітна плата за вересень 2015 року становить 1 235 грн. 21 коп., за жовтень 2015 року 1 129 грн. 42 коп., а середньоденна заробітна плата позивача становить 54 грн. 99 коп. (а.с. 29).

Відповідно до довідки ТОВ «Керамік Плюс» № 10 від 11 лютого 2016 року вбачається, що кінцевий розрахунок перед ОСОБА_1 на дату звільнення складав 12 454 грн. 36 коп., в тому числі компенсація за невикористану відпустку 354 грн. 20 коп. (а.с. 28).

Таким чином, суд приходить до висновку, що при звільненні з позивачем не було проведено розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Так, суд прийшов до висновку, що правовідносини, що виникли між сторонами, є трудовими, тому регулюються КЗпП України, а саме главою VІІ в частині, що регулює оплату праці при звільненні працівника та відповідальності підприємства за затримку розрахунку при звільненні.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Аналогічне положення міститься і в ст. 115 КЗпП України.

Відповідно до розяснень, які містяться у пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», відповідно до ст. 97 КЗпП форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження й розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі, а у випадку, коли його не укладено, - власником або уповноваженим ним органом за погодженням із профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, або, за його відсутності, - з іншим органом, уповноваженим на представництво трудовим колективом, з урахуванням загальних положень законодавства про оплату праці, суд у разі вирішення спорів з цих питань має з'ясовувати, чи були і як саме вони врегульовані у зазначеному порядку та чи було при цьому додержано норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною й галузевою (регіональною) угодами. При їх недодержанні застосовуються відповідно норми і гарантії, передбачені законодавством, генеральною, галузевою (регіональною) угодами.

Відповідно ст.ст. 94, 97 КЗпП України, ст.ст. 15, 21 Закону України «Про оплату праці» власник або уповноважений ним орган зобовязаний в першочерговому порядку виплачувати працівникові заробітну плату за виконану ним роботу у разі звільнення.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, проводиться в день звільнення.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням термінів їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У п. 21 вищевказаного Пленуму зазначено, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п. 2 зазначеної Постанови КМУ, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана відповідна виплата.

Пунктом 3 вказаної Постанови КМУ встановлюється, що при обчисленні середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад тощо). Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Згідно із п. п. 5, 8 вищевказаної Постанови КМУ, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством на число календарних днів за цей період.

Як зазначено у довідці ТОВ «Керамік Плюс», заробітна плата ОСОБА_1 за два останні місяці роботи (вересень 2015 року та жовтень 2015 року) становила відповідно 1 235 грн. 21 коп. та 1 129 грн. 42 коп., відтак її середньоденна заробітна плата за останні два місяці роботи складала: (1 235 грн. 21 коп. + 1 129 грн. 42 коп.) / 43 робочі дні = 54 грн. 99 коп.

Судом було встановлено, що розмір середнього заробітку за весь час затримки виплати становить 4 014 грн. 27 коп. (54 грн. 99 коп. ? 73 робочі дні = 4 014 грн. 27 коп.).

Враховуючи, що доводи позивача знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, а також приймаючи до уваги, що визнання позову відповідачем у цій частині не суперечить законодавству, не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб, суд приходить до висновку, що станом на день розгляду справи підприємство не виплатило заборгованість по заробітній платі на дату звільнення в сумі 12 454 грн. 36 коп. та середній заробіток за весь час затримки виплати в сумі 4 014 грн. 27 коп. Суд вважає, що заборгованість з відповідача на користь позивача підлягає примусовому стягненню.

Щодо заявлених вимог про компенсацію завданої моральної шкоди в розмірі 2000 грн. 00 коп., то суд враховує глибину душевних страждань позивача, які були викликані неможливістю позивачем отримати заробітну плату, що беззаперечно впливало на підтримання в належному фінансовому стані свого звичного життєвого рівня, а тому, виходячи із вимог розумності та справедливості, суд вважає, що в цій частині позовні вимоги підлягають до часткового задоволення із визначенням відшкодування моральної шкоди на рівні 1 000 грн. 00 коп.

Оскільки позивач була звільнена від сплати судового збору за подачу позову про стягнення заробітної плати, згідно ст. 88 ЦПК України, судовий збір слід стягнути з відповідача в розмірі 551 грн. 20 коп. в дохід держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 15, 21, 24 Закону України «Про оплату праці», ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням термінів їх виплати», ст.ст. 47, 94, 97, 115-117, 233 КЗпП України, ст.ст. 10, 57, 60, 88, 174, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамік-Плюс» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамік Плюс» (м. Вінниця, провул. Цегельний, 12, ЄДРПОУ 36547896) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 12 454 (дванадцять тисяч чотириста пятдесят чотири) грн. 36 коп. та середній заробіток за весь час затримки виплати в сумі 4 014 (чотири тисячі чотирнадцять) грн. 27 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамік Плюс» (м. Вінниця, провул. Цегельний, 12, ЄДРПОУ 36547896) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамік Плюс» (м. Вінниця, провул. Цегельний, 12, ЄДРПОУ 36547896) на користь держави судовий збір в розмірі 551 (пятсот пятдесят одна) грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Вінницького міського суду

Вінницької області ОСОБА_4