Рішення № 56007507, 17.02.2016, Зміївський районний суд Харківської області

621/557/14-ц

2/621/16/16

РІШЕННЯ

іменем України

17 лютого 2016 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Овдієнка В.В.

з участю: секретаря Іванової О.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідачки ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Олійник Людмила Михайлівна, з вимогами: про встановлення факту проживання однією сім'єю; про визнання житлового будинку з надвірними будівлями спільною сумісною власністю; про визнання недійсними договорів купівлі-продажу часток житлового будинку; про поділ нерухомого майна, що є спільною сумісною власністю, з відступом від рівності часток; про визначення порядку користування житловим будинком з надвірними будівлями,

в с т а н о в и в:

28.02.2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою, а 01.04.2014 року та 29.01.2015 року - з уточненими позовними заявами, до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з наступними вимогами:

- встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 01 січня 2004 року по 2013 рік;

- визнати житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_5, у зв'язку з тим, що воно істотно збільшилося у своїй вартості за час фактичного проживання однією сім'єю;

- визнати недійсною угоду купівлі-продажу 3/4 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, укладену між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 від 19.02.2014 року, посвідчену приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Олійник Л.М. та записану до реєстрової книги за №279;

- визнати недійсною угоду купівлі-продажу 1/4 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, укладену між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 від 19.02.2014 року, посвідчену приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Олійник Л.М. та записану до реєстрової книги за №284;

- поділити майно, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відступивши від рівності часток: визнати за ОСОБА_4 право приватної власності на гараж літ. В, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, право приватної власності на 1/2 частину житлового будинку літ. А-1, що розташований за адресою: АДРЕСА_2; огорожу №1 та ворота №2 залишити у сумісній власності;

- визначити порядок користування житловим будинком літ А-1, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, наступним чином: виділити ОСОБА_4, з урахуванням інтересів неповнолітньої дитини ОСОБА_7, в користування наступні приміщення: житлову кімнату №2, загальною площею 9,6 м2, житлову кімнату №3, загальною площею 8,2 м2; ОСОБА_5 виділити у користування житлову кімнату №8, загальною площею 13,3 м2; місця загального користування: кухня №1, сходова клітина №4, санвузол №5, передпокій №6, сходова клітина №7, підвал І, тамбур ІІ - залишити у загальному користуванні.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач ОСОБА_4 зазначив, що з 1995 року він перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5, мають сина ОСОБА_7

Спочатку вони проживали разом з відповідачкою ОСОБА_5 в найманих квартирах, потім у квартирі за адресою: АДРЕСА_1.

Мешкали вони разом та мали спільний сімейний бюджет, вели сумісне господарство, між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

21 червня 2003 року вони, за його кошти, придбали у ОСОБА_8 житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2. Покупцем у договорі було вирішено вказати ОСОБА_5

В 2004 році він, сумісно з батьком ОСОБА_9 та рідною тіткою ОСОБА_10, зі згоди відповідачки ОСОБА_5, вирішили перебудувати будинок, провести водопостачання, газ, опалення до будинку, побудувати гараж, паркан та інше, з метою відпочинку, як влітку так і взимку.

Перебудування домоволодіння проводилося власними коштами та за власний рахунок як його так і батька та рідної тітки.

Відповідачка ОСОБА_5 ніяким чином не опікувалась цим майном та не звертала уваги, що там будується, та не приймала участі у будівництві.

З 2004 року по 2014 рік домоволодінням користувалися він, його батько та рідна тітка.

За час сумісного проживання та ведення сумісного господарства між ним та відповідачкою ОСОБА_5, а саме з 2003 року по 2014 рік, майно придбане на ім'я відповідачки ОСОБА_5, а саме домоволодіння, суттєво збільшилося як за загальною площею так і за вартістю.

З 2003 року по 2014 рік загальна площа будинку збільшилась за рахунок будівництва: веранда літ. а (бетон, цегла, шифер 14,3 кв. м), тамбура літ. а2 (бетон, цегла, шифер 6,6 кв. м), прибудова літ. а3 (бетон, цегла, шифер 5,7 кв. м), житлова збільшилась на 0,2 кв.м за рахунок знесення пічного комину в житловій кімнаті 1-3, у 2006 році збудовано гараж цегляний літ. В, загальна площа 23,6 кв.м, у 2006 році збудована огорожа цегляна №1115,3 кв. м, у 2006 році, збудовані ворота №2 дерев'яні.

У 2003 році майно (домоволодіння з надвірними будівлями) за адресою АДРЕСА_2, було придбано за 1060 грн. На цей час, у зв'язку з тим, що воно було перебудовано, воно коштує орієнтовно 159475 грн.

Також, у вказаний період вартість майна (домоволодіння з надвірними будівлями) суттєво збільшилась за рахунок переобладнання самого будинку. В будинку було проведено централізоване газопостачання, централізований водопровід, встановлено газове опалення, проведено перепланування та капітальний ремонт житлових кімнат (реставровано вікна та поли, замінено двері, побудовано веранду, тамбур, вбиральню та ванну кімнату, замінено дах і т. д.).

З 2003 року по 2014 рік ним було обладнано домоволодіння меблями та побутовою технікою. Ним особисто було придбано та встановлено у домоволодінні: телевізор "Soni", холодильник, плиту газову, диван кутовий, стіл кухонний, сервант, стіл журнальний, крісло-качалку, крісло, книжкову шафу, сейф, в якому зберігається господарський інструмент, ліжко "книжка", спальні ліжка 4 шт., шафа платтяна, газовий котел "Житомир", газова колонка "Юнкерс", у гаражі було складовано сітка "рабиця" - 6 рулонів, велосипеди 2 шт., цегла лицювальна - 1000 шт. Тобто ним було придбано та зберігалося у домоволодінні майна на загальну суму 15000 грн.

Відповідачка ОСОБА_5 приїжджала та користувалася домоволодінням за весь час дуже рідко. Весь час, переважно у літній період, домоволодінням користувався він, його батько та його рідна тітка.

У травні 2013 року стосунки між ним та відповідачкою ОСОБА_5 погіршились. Сумісне господарство з цього часу вони не ведуть, фактичні шлюбні відносини між ними припинилися. Він з дитиною мешкає окремо від відповідачки ОСОБА_5 З часу окремого проживання відповідачка ОСОБА_5 матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.

Відповідачка ОСОБА_5 у 2013 році, ще за час фактичних шлюбних відносин з ним, користуючись тим, що його батьки сприймають її як його дружину, без його згоди, не повідомивши його про свої наміри, забрала у його матері правовстановлюючі та технічні документи на домоволодіння з надвірними будівлями, а також забрала комплект ключів.

Забравши документи на домоволодіння з надвірними будівлями, відповідачка ОСОБА_5 без його згоди самостійно розпорядилася майном шляхом відчуження його відповідачеві ОСОБА_3

Відповідачка ОСОБА_5 самостійно вела перемовини з відповідачем ОСОБА_3 щодо купівлі-продажу домоволодіння.

На його погляд ОСОБА_3, ще до укладення договору купівлі-продажу домоволодіння з надвірними будівлями, знав, що вказане домоволодіння не є особистою власністю відповідачки ОСОБА_5, оскільки вона не могла надати ключі від гаражу ОСОБА_3

В лютому 2014 році на його телефон зателефонував відповідач ОСОБА_3 З телефонної розмови йому стало відомо, що останній приїхав за адресою: АДРЕСА_2, з метою доступу до домоволодіння. Сусіди у с. Курортне дали відповідачеві ОСОБА_3 його телефонний номер з метою узгодження питання про передачу ключів від гаражу, оскільки сусіди завжди знали тільки його, як власника домоволодіння, а ОСОБА_3 бачили перший раз. Він ОСОБА_3 по телефону повідомив, що він самостійно будував це домоволодіння, є власником майна та згоди на його огляд та продаж не давав, у домоволодінні та в гаражі знаходяться його особисті речі. ОСОБА_3 йому повідомив, що він є власником майна та бажає змінити замки на всіх дверях. На його питання щодо можливості отримати особисті речі, що знаходяться у домоволодінні та гаражі на суму 15000 грн., ОСОБА_3 повідомив, що ніякі речі віддавати не буде, оскільки придбав домоволодіння в цілому з речами, які там знаходяться, і порекомендував звернутися до відповідачки ОСОБА_5

На цей час, він не має доступу до особистих речей та майна, оскільки відповідач ОСОБА_3 самостійно змінив замки.

Вчинення відповідачкою ОСОБА_5 незаконного правочину порушує законні права та інтереси як його, так і дитини ОСОБА_7, який позбавлений можливості відпочивати в період канікул, а також порушує інтереси членів його родини батька та рідної тітки, які з 2004 року по 2013 рік надавали власні кошти та брали участь у будівництві домоволодіння.

З урахуванням викладеного, вважав, що ним надано всі належні та допустимі докази участі у набутті спірного майна - житлового будинку що розташований за адресом: АДРЕСА_2, оскільки на той момент вони фактично були сім'єю, несли обов'язки по придбанню та утриманню будинку, а він особисто здійснив технічне поліпшення стану будинку.

Під час судового розгляду позивач ОСОБА_7 підтримав зазначений позов з підстав, викладених у позовній заяві. Також пояснив, що спірне нерухоме майно було придбано та покращено за його кошти, а також кошти батька і тітки. Однак, спірний будинок був оформлений на ім'я відповідачки ОСОБА_5 через те, що, внаслідок його підприємницької діяльності, у нього був нестабільний майновий стан, і він побоювався, що на його майно може бути звернуто стягнення за борги. Виходячи з цього, він не хотів оформлювати на себе право власності на нерухоме майно.

Представник позивача ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та повідомлених позивачем під час судового розгляду.

Представник відповідачки ОСОБА_5 ОСОБА_2 заперечував проти позову мотивуючи тим, що між відповідачкою та позивачем були близькі стосунки, але шлюбними їх вважати неможливо, оскільки у кожного із них був окремий бюджет, спільного побуту не було, не завжди проживали разом, а у 2010 році повністю припинили стосунки. На той час позивач зловживав спиртними напоями, вів аморальний спосіб життя, зустрічався з іншими жінками, та проживав у квартирі батьків за адресою: АДРЕСА_3.

Також, посилався на пояснення позивача ОСОБА_4, який під час судового розгляду не зміг пояснити суду, які у нього виникли взаємні права та обов'язки, що притаманні подружжю з відповідачкою ОСОБА_5, а навпаки вказував, що грошові кошти зароблені ним особисто, витрачав на власний розсуд, що в свою чергу вказує, що на той час у позивача та відповідачки був окремий бюджет.

Також, на його думку, з показань свідків неможливо встановити, які ж саме виникли взаємні права та обов'язки, що притаманні подружжю, між позивачем та відповідачкою.

Спірне домоволодіння було придбано відповідачкою у 2003 році, коли сам факт проживання проживання чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу не створював правових наслідків щодо майна, набутого до 01.01.2004 року.

Вважав, що відсутні підстави, передбачені ст. 62 СК України, для визнання за рішенням суду спірного домоволодіння об'єктом права спільної сумісної власності сторін, оскільки вказаною нормою така підстава передбачена виключно для подружжя, що перебуває в зареєстрованому шлюбі, чого в даному випадку немає.

Відповідачка одна виховувала дитину, що у свою чергу підтверджує окремий побут, бюджет та місце проживання у відповідачки з позивачем.

Вважав, що спірний будинок є власністю відповідачки, і позивач не має права на частку цього будинку.

Просив відмовити у позові в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 заперечував проти позову мотивуючи тим, що він придбав спірне домоволодіння у належного власника ОСОБА_5, повноваження якої були перевірені під час нотаріального оформлення купівлі-продажу.

Крім того, на час виникнення спору він, як належний власник, здійснив необхідні ремонтні роботи у домоволодінні.

Просив у позові відмовити.

Третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Олійник Л.М. в судове засідання не з'явилася, надала письмові пояснення, в яких підтвердила факт посвідчення нею спірних договорів купівлі-продажу та вказала, що правочини були здійснені у відповідності із законодавством, що діяло на момент їх укладання.

Просила провести судовий розгляд за її відсутністю.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши показання свідків ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Спірним є право власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: Харківська область, АДРЕСА_2.

На підставі договору купівлі-продажу купівлі-продажу 3/4 частин житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 від 19.02.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Олійник Л.М. та записаного до реєстрової книги за №279, та договору купівлі-продажу 1/4 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, укладену між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 від 19.02.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Олійник Л.М. та записаного до реєстрової книги за №284, спірне нерухоме майно належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 132-134, 147-149, т. 2 а. с. 60-62).

Зазначений житловий будинок з надвірними будівлями належав продавцеві ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 21.06.2003 року приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Трубніковою В.В., зареєстрованого в реєстрі за №2429. (т. 1 а. с. 12-26, 92-106, 212-225).

Відповідно до розділу VII Прикінцеві положення до Сімейного кодексу України, цей Кодекс набрав чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України і регулює відносини, які виникли починаючи з дня набрання ним чинності. Сімейний кодекс України не має зворотної сили і не може поширюватися на відносини, які виникли до цього моменту.

Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що набув чинності з 01.01.2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Враховуючи дату придбання спірного домоволодіння, відповідно до п. 1 розділу VII Прикінцевих положень СК України, п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до спірних правовідносин належить застосовувати норми КпШС України та ЦК УРСР, що діяли на час укладання договору купівлі-продажу від 21.06.2003 року.

Статтею 24 КпШС України передбачено, що майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші.

Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 13 КпШС України права і обов'язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану.

Час виникнення прав і обов'язків подружжя визначається моментом реєстрації шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану.

За таких обставин, на час укладання договору купівлі-продажу від 21.06.2003 року, відповідно до вимог ст. ст. 13, 24 КпШС України між відповідачкою ОСОБА_5 та позивачем ОСОБА_4 не виникли і не могли виникнути права та обов'язки подружжя, тому на спірне домоволодіння не поширюється правовий режим спільного майна подружжя.

Крім того, зі змісту уточненої позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_4 не заперечує, що станом на 01.01.2004 року спірне домоволодіння в цілому належало на праві власності ОСОБА_5, тому, відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України зазначена обставина не підлягає доказуванню.

Не оспорюючи права власності ОСОБА_5 на спірне домоволодіння в цілому станом на 01.01.2004 року, позивач ОСОБА_4 наполягав на тому, що після 01.01.2004 року він проживав однією сім'єю з ОСОБА_5, під час спільного проживання він за власні кошти та кошти своїх родичів здійснив будівельні та ремонтні роботи в спірному житловому будинку, внаслідок чого суттєво збільшилася його вартість, що вважав підставою для визнання домоволодіння об'єктом права спільної сумісної власності.

На підтвердження факту проживання однією сім'єю з відповідачкою ОСОБА_5 позивач ОСОБА_4 посилався: на наявність у них спільного сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а. с. 11); на показання свідків: ОСОБА_12, яка є матір'ю відповідачки; ОСОБА_7, який є спільним сином позивача ОСОБА_4 і відповідачки ОСОБА_5; дані фотознімків, щодо яких представник позивача пояснила, що це сімейні фотознімки, зроблені протягом 1997-2006 років (т. 1 а. с. 82-91).

На підтвердження факту істотного збільшення вартості спірного домоволодіння внаслідок трудових та грошових витрат позивача ОСОБА_4 та його родичів позивач та представник позивача посилалися на показання вказаних вище свідків, а також наступні докази: відомості технічних паспортів на домоволодіння станом на 2003 рік та станом на 2009 рік (т. 1 а. с. 16-26, 94-104, 214-219); відомості будівельного паспорту від 30.11.2011 року на будівництво прибудов, тамбуру, веранди до житлового будинку, переобладнання приміщень у житловому будинку та будівництво гаражу в АДРЕСА_2 (т. 1 а. с. 222-225); довідки про наявність доходів у ОСОБА_4, його матері ОСОБА_16, тітки ОСОБА_10, батька ОСОБА_9 (т. 1 а. с. 130, 203-211); фотознімки, якими зафіксовано їх участь у будівельних та ремонтних роботах (т. 1 а. с. 107-124); висновок судової будівельно-технічної експертизи №7170/8696 від 15.10.2014 року, в якому зазначено, що домоволодіння АДРЕСА_2, враховуючи площу та вартість, починаючи з дати придбання, тобто з 21.06.2003 року по теперішній час з урахуванням проведених у 2004-2007 роках будівельних робіт збільшилися в 2,4 рази (на 242%). Вартість проведених у 2004-2007 роках будівельних робіт на час оцінки складає 140290 грн, ринкова вартість домоволодіння на теперішній час складає 364914 грн. (т. 2 а. с. 24-55).

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підтвердження своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 59 ЦПК України передбачено, що належними є докази, що містять інформацію щодо предмета доказування.

В межах заявлених позивачем ОСОБА_4 вимог і на підставі зазначених вище, досліджених під час судового розгляду, доказів, наданих на підтвердження позовних вимог, відсутні підстави для встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 01 січня 2004 року по 2013 рік та визнання спірного житлового будинку з надвірними будівлями сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_5, у зв'язку з тим, що воно істотно збільшилося у своїй вартості за час фактичного проживання однією сім'єю.

Факт спільного проживання сторін однією сім'єю чи відсутність такого доводиться сторонами належними доказами та показаннями свідків.

Представник відповідачки під час судового розгляду пояснив, що відповідачка ОСОБА_5 не заперечує того факту, що вона проводила спільно з позивачем вільний час протягом з 1995 року до 2004 року, мали близькі стосунки, у них народився спільний син, мали спільних знайомих і друзів.

Водночас, ОСОБА_5 категорично заперечувала наявність у неї сім'ї з позивачем у розумінні ст. 3 СК України.

Внаслідок цього, підлягають критичній оцінці показання свідків ОСОБА_12 (матері відповідачки) та ОСОБА_7 (сина позивача та відповідачки), які, внаслідок суб'єктивного сприйняття, помилково вважали, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 проживали однією сім'єю.

Показання свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14 в цілому узгоджуються з доводами представника відповідачки, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

Позивачем не надано належних доказів, якими б переконливо підтверджувалося, що в періоди придбання спірного майна ОСОБА_5, а також під час перебудови вказаного домоволодіння, між ним та відповідачкою існували взаємні права та обов'язки, притаманні поняттю «сім'я».

Пояснення представника позивача, за відсутності інших належних доказів, не можуть сприйматися судом належним доказом факту проживання однією сім'єю, ведення спільного господарства, наявності спільного сімейного бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Зазначеною нормою передбачено можливість визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності лише у тому випадку, якщо майно дружини збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат чоловіка саме за час шлюбу.

Статтею 21 СК України визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не реєстрували шлюб у державному органі реєстрації актів цивільного стану, на правовідносини щодо права власності на майно, власником якого є ОСОБА_5 не поширюється дія ч. 1 ст. 62 СК України.

Згідно ч. ч. 2, 4 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що є ознаками сім`ї.

Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або у будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 р. за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї») визначено таку обов'язкову ознаку члена сім'ї, як ведення спільного господарства.

Таким чином, положеннями вказаних норм передбачено, що для визначення майна спільною сумісною власністю чоловіка та жінки, які не перебувають у шлюбі, необхідним є придбання ними цього майна за час спільного проживання однією сім`єю, яке характеризується пов'язаністю спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю взаємних прав та обов'язків.

Позивачем ОСОБА_4 заявлено позовну вимогу про встановлення факту його проживання однією сім'єю з ОСОБА_5 з 01 січня 2004 року.

Як зазначено вище, спірне домоволодіння було придбано у власність ОСОБА_5 у 2003 році, тобто до тієї дати, яку позивач просив вважати початком його проживання однією сім'єю з відповідачкою.

Виходячи з викладеного, незалежно від того, чи проживали ОСОБА_4 та ОСОБА_5 однією сім'єю з 01.01.2004 року, до правовідносин щодо права власності на спірне домоволодіння, придбане на підставі договору купівлі-продажу від 21.06.2003 року, не може бути застосовано положення ч. 1 ст. 74 СК України.

Будь-яких письмових доказів, якими б підтверджувалася наявність між позивачем та відповідачкою угоди щодо виникнення у них права спільної сумісної власності на спірне домоволодіння, сторонами не надано.

Всі правовстановлюючі та технічні документи видавалися на ім'я ОСОБА_5, як власника домоволодіння. Докази, яким б спросотвувалося право власності ОСОБА_5 на домоволодіння в цілому, суду не надані.

За таких обставин, позовна заява в частині вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 01 січня 2004 року по 2013 рік та визнання спірного житлового будинку з надвірними будівлями сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_5, є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Вчинення ОСОБА_5 інших правочинів, зокрема придбання квартири у матері позивача ОСОБА_16 (т. 1 а. с. 71-75), не має правового значення для вирішення даного спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Оскільки не підлягає задоволенню вимога щодо визнання спірного домоволодіння об'єктом права спільної сумісної власності, позивач ОСОБА_4 не є співвласником вказаного майна та не набув права на виділ частки у праві власності на це домоволодіння, внаслідок чого не підлягають задоволенню вимоги про поділ спірного нерухомого майна, визнання за позивачем права власності на частку вказаного домоволодіння та визначення порядку користування домоволодінням.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 1 ст. 215 передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 328 ЦПК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідач ОСОБА_3 правомірно набув право власності на спірне домоволодіння на підставі договорів купівлі-продажу 3/4 та 1/4 частин житлового будинку з надвірними будівлями, укладених між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідчених 19.02.2014 року приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Олійник Л.М., реєстри №279, №284.

Набувши право власності на спірне домоволодіння, ОСОБА_3 добросовісно здійснює права власника, зокрема вчинив дії щодо підтримання майна в стані, придатному для використання за призначенням. (т. 2 а. с. 132-195).

Статтею 1 Протоколу до Конвенціїї про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Позивач ОСОБА_4 не є стороною спірних договорів купівлі-продажу, а також не є співвласником домоволодіння, яке є предметом зазначених договорів.

Таким чином, немає підстав вважати, що спірні договори купівлі-продажу укладені ОСОБА_5 та ОСОБА_3 всупереч вимогам діючого законодавства з порушенням права власності позивача на предмет договорів.

Відсутні передбачені законом і загальними принципами міжнародного права умови для позбавлення ОСОБА_3 свого майна у виді спірного домоволодіння, тому вимоги про визнання спірних договорів купівлі-продажу недійсними є безпідставними і задоволенню не підлягають.

За таких обставин, належить відмовити у повному обсязі у задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю; про визнання житлового будинку з надвірними будівлями спільною сумісною власністю; про визнання недійсними договорів купівлі-продажу часток житлового будинку; про поділ нерухомого майна, що є спільною сумісною власністю, з відступом від рівності часток; про визначення порядку користування житловим будинком з надвірними будівлями.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Олійник Людмила Михайлівна, з вимогами: про встановлення факту проживання однією сім'єю; про визнання житлового будинку з надвірними будівлями спільною сумісною власністю; про визнання недійсними договорів купівлі-продажу часток житлового будинку; про поділ нерухомого майна, що є спільною сумісною власністю, з відступом від рівності часток; про визначення порядку користування житловим будинком з надвірними будівлями.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами. які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні - в той самий строк з дня отримання його копії.

Головуючий: