Вирок № 56006508, 22.02.2016, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/166/16-к

н.п. 1-кп/415/176/16

ВИРОК

Іменем України

"22" лютого 2016 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді Старікової М.М.

за участю:

секретаря Зайченка І.А.

прокурора Тищенко А.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12015130240002455 від 10 листопада 2015 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, студента ІНФОРМАЦІЯ_4, не одруженого, інвалідом не являється, не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 353,ч.1ст.190 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

09 листопада 2015 року, з 22 години до 23 години, ОСОБА_1, знаходячись на території ринку

м. Привілля, під впливом раптово виниклого умислу на самовільне присвоєння владних повноважень, з метою використання їх для вчинення суспільно-небезпечного діяння, став видавати себе за військовослужбовця, а саме, представився військовим комендантом, та під приводом перевірки документів у ОСОБА_2, посилаючись на те, що він порушує громадський порядок, наказав останньому предявити паспорт громадянина України на його імя. ОСОБА_2, реально сприймаючи ОСОБА_1 за військового коменданта, передав йому свій паспорт громадянина України, який ОСОБА_1 забрав собі. У подальшому ОСОБА_1 почав вимагати від ОСОБА_2 гроші у сумі 500 гривень, на що останній замість грошей передав ОСОБА_1 свій мобільний телефон, який ОСОБА_1 привласнив.

В цей же час, ОСОБА_1, повідомивши неправдиві відомості, а саме, представившись військовим комендантом, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, вимагав від ОСОБА_2 гроші у сумі 500 гривень в обмін на повернення останньому його паспорту громадянина України.

ОСОБА_2 відповів, що гроші у нього відсутні, показав ОСОБА_1 свій мобільний телефон марки «GigaByte» моделі «GSmart Essence» та запропонував йому телефон замість грошей, на що ОСОБА_1 віддав ОСОБА_2 його паспорт громадянина України та привласнив зазначений мобільний телефон, спричинивши ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 1749 гривень 29 копійок.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 353, ч.1 ст. 190 КК України при обставинах, викладених у обвинувальному акті, визнав повністю, та зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, описаних в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує.

Суду пояснив, що 09 листопада 2015 року, він, знаходячись на території ринку

Привілля приблизно з 22 до 23 години став видавати себе за військового коменданта, та під приводом перевірки документів у ОСОБА_2, попросив потерпілого надати йому його паспорт, на що останній, сприймаючи його реально за військового, погодився. У подальшому він почав вимагати від ОСОБА_2 гроші у сумі 500 гривень, на що потерпілий замість грошей передав ОСОБА_1 свій мобільний телефон, а він повернув йому його паспорт. Телефон він приніс до себе додому, а вранці співробітниками міліції даний телефон було вилучено та повернуто потерпілому. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив, просив пробачити його та суворо не наказувати.

Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, просив суд розглядати дане кримінальне провадження за його відсутністю, покарання призначити на розсуд суду, майнових претензій до обвинуваченого він не має.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушеннях при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винність ОСОБА_1 у самовільному присвоєнні владних повноважень, поєднане із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ч.1 ст.353 КК України.

Також доведена винність ОСОБА_1 в заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.190 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості;

- особу винного, який являється студентом Лисичанського гірничого технікуму, має постійне місце проживання, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а.с.45), у побуті характеризується позитивно (а.с.47) за місцем навчання - задовільно (а.с.46), раніше не судимий (а.с.44) та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно дост. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, визнання вини.

Суд не визнає у якості обставини що помякшує покарання обвинуваченого відшкодування в повному обсязі майнової шкоди потерпілому ОСОБА_2, оскільки повернення останньому телефону відбулось не в результаті дій обвинуваченого, спрямованих на відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням шкоди, а в ході проведення відповідних слідчих дій.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно дост. 67 КК України, суд не вбачає.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК Українипро те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів судвважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі в межах, передбачених санкцією ч.1ст. 353 КК України, а також у виді обмеження волі в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 190 КК України, оскільки останній вчинив умисні злочини, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості.

У зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_1 скоїв більш одного злочину, при призначенні останньому покарання, суд вважає за необхідне застосувати вимогист.70 ч.1 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, за сукупністю злочинів, - шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання являється не тільки карою за вчинений злочин, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відсутність обставин, що його обтяжують, визнання вини та щире каяття винного, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, а також те, що за місцем проживання останній характеризується позитивно, являється студентом Лисичанського гірничого технікуму, за місцем навчання характеризується задовільно, вперше притягується до кримінальної відповідальності, з урахуванням думки потерпілого, який щодо призначення покарання посилався на розсуд суду, оскільки майнова шкода йому відшкодована у повному обсязі, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без відбування покарання із застосуванням вимогст.75 КК України, - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку, передбаченого ч. 4 ст. 75 КК України та з покладенням ряду обов'язків, передбаченихст.76 ч.1 п.п. 2,3,4 КК України, що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Відповідно до ст.122, ч. 2 ст. 124 КПК України у зв'язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 судово-товарознавчої експертизи 2 (а.с.52-56), витрати у сумі 614 гривень 40 копійок (а.с.57) на залучення експертів - підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази по справі:

мобільний телефон марки марки «GigaByte» моделі «GSmart Essence», IMEI 1 - 354308070074553, IMEI 2 354308070074561 у корпусі чорного кольору, який відповідно до постанови слідчого (а.с.58) знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_2С.(а.с.86) підлягає поверненню власнику - потерпілому ОСОБА_2

Керуючись ч. 3 ст.349,ст.368-370, ст.373, ст.374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 353, ч.1ст.190 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 1 ст. 353 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки;

за ч. 1 ст. 190 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

На підставіст.75 КК Українизвільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно дост. 76 КК Українипокласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки:

-не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

-повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;

-періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи у сумі 614 (шістсот чотирнадцять ) гривень 40 копійок (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Речові докази по справі:

мобільний телефон марки марки «GigaByte» моделі «GSmart Essence», IMEI 1 - 354308070074553, IMEI 2 354308070074561 у корпусі чорного кольору, який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_2 повернути потерпілому ОСОБА_2

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч.2ст.394 КПК Україницей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьоїстатті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та направити потерпілому, в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова