Ухвала суду № 56006356, 18.02.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/163/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1 Категорія спори про відшкодування шкоди

Доповідач Сукач Т. О.

УХВАЛА

Іменем України

18.02.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Сукач Т.О.

суддів - Бубличенко В.П.

ОСОБА_2

при секретарі - Савченко Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 17 листопада 2015 року і

в с т а н о в и л а :

Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 17 листопада 2015 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» про відшкодування моральної шкоди.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким її вимоги задовольнити.Зокрема, зазначає, що моральна шкода, завдана їй неправомірними діями посадових осіб відповідача, полягає у намаганні примусити її до сплати коштів на виплату заробітної плати черговим гуртожитку, в якому вона проживає, та у погрозах звільнити з роботи за прогул, якщо вона залишить робоче місце і буде брати участь у судовому засіданні апеляційного суду Кіровоградської області під час розгляду цивільної справи за апеляційною скаргою відповідача на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 21 лютого 2012 року, яким було відмовлено у стягненні з неї зазначених грошових коштів. Розмір моральної шкоди вона визначила з урахуванням завданих їй відповідачем моральних страждань, тому помилковим є висновок суду про його недоведеність.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_3, яка підтримувала доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу представника Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта», ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обґрунтованість доводів апеляційної скарги у встановлених ст.303 ЦПК України межах, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 працювала в Кіровоградської дирекції Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» з 19 квітня 1999 року на різних роботах. 01 грудня 2014 року її було звільнена з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України (у звязку із скороченням штату) (а.с.96).

На підставі ордеру № 27 від 05 грудня 2008 року позивачці надано право на зайняття окремої кімнати № 10 у гуртожитку по вул. Бєляєва, 15, корпус, 1 у місті Кіровограді, що знаходився на балансі відповідача.

03 грудня 2008 року (до вселення позивачки) мешканці гуртожитку на зборах прийняли рішення про запровадження посади чергових у гуртожитку, заробітну плату яким виплачувати за рахунок мешканців гуртожитку шляхом розподілення заробітної плати чергових на кількість кімнат гуртожитку, включивши цю заробітну плату до переліку житлово-комунальних послуг.

Оскільки позивачка відмовилася сплачувати кошти на утримання чергових у гуртожитку, в жовтні 2011 року УДППЗ «Укрпошта» звернулося до суду з позовом про стягнення з неї заборгованості за квартплату та комунальні послуги в сумі 1 966,07 грн.

Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 21 лютого 2012 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 25 квітня 2012 року, у задоволенні позову УДППЗ «Укрпошта» відмовлено. Як на підставу для відмови у задоволенні позову суди посилалися на те, що стягнення з відповідачки такої заборгованості як заробітна плата черговим гуртожитку не відноситься до складу житлово-комунальних послуг визначених Законом України « Про житлово-комунальні послуги» ( а.с.22, 26-27 ).

Обґрунтовуючи свої вимоги про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_3 у позовній заяві та уточненнях до неї, посилалася на те, що дирекція «Укрпошти» подала апеляційну скаргу на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 21 лютого 2012 року з метою подавити її волю та спонукати до сплати неіснуючого боргу. Адміністрація відповідача в особі начальника відділу торгівлі і маркетингу ОСОБА_5 погрожувала їй звільненням з роботи за прогул, якщо вона залишить місце роботи і зявиться в судове засідання апеляційного суду. Лише після втручання прокуратури міста Кіровограда вона змогла брати участь у розгляду справи в апеляційному суді. Зазначене, на її думку, свідчить про те, що відповідачем їй завдано моральної шкоди, яка полягає в порушені її нормальних життєвих звязків, взаємовідносин з оточуючими по роботі людьми та мешканцями гуртожитку, неможливістю продовжувати активне громадське життя, що в свою чергу змінило звичайний спосіб життя і вимагає додаткових зусиль для організації її існування.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано доказів на підтвердження винних дій працівників відповідача та адміністрації УДППЗ «Укрпошта» в заподіянні їй моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає встановленим судом обставинам справи та наданим сторонами доказам.

Згідно ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини ( ч.1 ст. 1167 ЦК України).

Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови № 4 від 31 березня 1995 року (із змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди» розяснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні,в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спор (п.5 вказаної постанови Пленуму).

Отже,юридичною підставою відповідальності є склад цивільного правопорушення: шкода, протиправна поведінка, причинний звязок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.

Згідно з принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у ст.11 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст.10,60 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У порушення цих вимог закону позивачкою не надано доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди.

Сама по собі наявність рішення суду про відмову у задоволенні позову УДППЗ «Укрпошта» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, що виникла у звязку із її відмовою сплачувати грошові кошти на заробітну плату чергових гуртожитку не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди.

Суд правильно встановив обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позову у звязку з недоведеністю позивачкою факту завдання їй моральної шкоди з вини відповідача.

Доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування рішення суду.

Ухвалюючи рішення суд правильно встановив характер правовідносин у справі та застосував до цих правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи, на підставі наданих сторонами доказів і колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст.209,307,308,313,314,315 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 17 листопада 2015 року залишити без змін .

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді