Рішення № 56005783, 22.02.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/6128/14-ц

Провадження № 22-ц/779/115/2016

Категорія 55

Головуючий у 1 інстанції Бородовський С.О.

Суддя-доповідач Ковалюк Я.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Ковалюка Я.Ю.

суддів: Матківського Р.Й., Фединяка В.Д.

секретаря Петріва Д.Б.

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до мистецького об'єднання «Елегія», третя особа Івано-Франківська обласна рада про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки середньомісячної заробітної плати на день розрахунку, індексацію заробітної плати, компенсацію моральної шкоди за апеляційною скаргою Івано-Франківської обласної ради на рішення Івано-Франківського міського суду від 09 вересня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до мистецького об'єднання «Елегія» (далі МО «Елегія») з вимогами, які збільшив під час розгляду справи, про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі - середнього заробітку за час затримання середньомісячної заробітної плати по день фактичного розрахунку за період з 01.12.2006 року по час розрахунку, проведення індексації у межах прожиткового мінімуму та стягнення моральної шкоди в розмірі 30 000 грн. Позовні вимоги мотивував тим, що 18.12.2001 року рішенням Івано-Франківської міської ради засноване МО «Елегія», з яким позивач перебував у трудових відносинах на посаді артиста симфонічного оркестру. З 01.12.2006 року бюджетне фінансування мистецького об'єднання припинилось, а 20.02.2007 року рішенням Івано-Франківської обласної ради МО «Елегія» ліквідоване. При ліквідації МО «Елегія» обласна рада не провела повний розрахунок по заробітній платі з працівниками, чим позивачеві заподіяні як матеріальні, так і моральні збитки.

Ухвалою судді від 23.03.2015 року до участі в справі залучено Івано-Франківську обласну раду.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 09.09.2015 року позов задоволено частково. Зобов'язано МО «Елегія» виплатити на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримання у виплаті нарахованої та невиплаченої заробітної плати до 09.09.2015 року та здійснити індексацію нарахованої та невиплаченої заробітної плати. Стягнуто з МО «Елегія» на користь ОСОБА_2 700 грн. моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено.

На дане рішення представник Івано-Франківської обласної ради подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що судом при розгляді справи не враховано ту обставину, що позивачу було відомо про звільнення багато років тому, що підтверджено матеріалами справи. Питання заробітної плати вже розглядалось судом, а тому воно не може бути предметом судового розгляду знову. Наказ «Про звільнення працівників МО «Елегія» №7 було видано 04.09.2008 року. Усі позовні вимоги випливають із вимоги про скасування цього наказу і взаємопов'язані. Проте, позивач звернувся до суду з пропущеним строком давності, встановленим ст.233 КЗпП України.

Також, представник Івано-Франківської обласної ради посилається на порушення норм процесуального права, щодо несплати позивачем ставки судового збору за подачу позовної вимоги про стягнення моральної шкоди. Крім того, позивачем відповідно до вимог законодавства не доведено наявності умов та підстав для відшкодування моральної шкоди.

Тому просив, оскаржуване рішення скасувати, а позов ОСОБА_2 залишити без розгляду або відмовити повністю в його задоволенні.

Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про час й місце розгляду справи, що у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Дане рішення не відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Як вбачається з позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог предметом даного спору є стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку, індексацію заробітної плати та компенсацію моральних збитків працівнику.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Івано-Франківської обласної ради від 18.12.2001 року №595-24/2001 засновано - МО «Елегія» та затверджено його статут як організації, що є спільною власністю територіальних громад, сіл, селищ, міст Івано-Франківської області і перебуває в управлінні Івано-Франківської обласної ради.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку із введенням процедури ліквідації МО "Елегія" (постанова господарського суду Івано-Франківської області по справі №Б-21/282 від 27.02.2008 року), наказом №7 від 04.09.2008 року ОСОБА_2 було звільнено з роботи з МО "Елегія" на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Виходячи з даних, що містяться у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відомості про припинення організації МО "Елегія" станом на 04.03.2014 року відсутні, що підтверджується відповідними письмовими доказами в матеріалах справи.

Колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для нарахування середнього заробітку за час затримання середньомісячної заробітної плати по день фактичного розрахунку.

Так, згідно довідки МО «Елегія» за період з 01.12.2006 року по листопад 2007 року ОСОБА_2 нараховувалась та не виплачувалась заробітна плата. Розмір загальної суми боргу становить 4323,73 грн.

Судовим наказом Івано-Франківського міського суду від 01.06.2007 року з МО «Елегія» на користь ОСОБА_2 стягнуто 2289грн. 29коп. заборгованості по заробітній платі.

Згідно повідомлення Управління ДВС ГУ юстиції в Івано-Франківській області від 13.03.2014 року №04-06/461, на виконанні у ВДВС Івано-Франківського МУЮ виконавчі документи щодо стягнення коштів з МО «Елегія» на користь ОСОБА_2. не перебували.

Згідно ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Будь-яких інших даних щодо роботи позивача в МО «Елегія» з грудня 2007 року та наявності нарахованої, проте не виплаченої заробітної плати суду не представлено. Не надано жодних розрахунків і апеляційному суду. Крім того, ОСОБА_2 не ставив позовної вимоги про визнання його звільнення незаконним.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_2 про зобов'язання відповідача здійснити індексацію нарахованої та невиплаченої заробітної плати.

Відповідно до ст.ст.1,3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг;

Суд першої інстанції, вказуючи на правові підстави здійснення нарахування та виплати індексації, не зазначив доказів, якими підтверджується розмір заробітку, який підлягає індексації та відповідні підстави такого нарахування, не зазначив розмір сум, які підлягають стягненню.

В матеріалах справи відсутні будь-які об'єктивні та допустимі докази, які підтверджують підстави для нарахування індексації заробітку у випадку позивача. Таких не здобуто і в ході розгляду апеляційною інстанцією. Саме по собі зазначення в акті перевірки від 13.08.2007 року Територіальною державною інспекцією з питань праці про виявлення факту не проведення працівникам підприємства індексації заробітку з травня 2006 року, на що посилається позивач, не є виключною підставою для такого зобов'язання, з огляду на необхідність відповідних передумов та документального підтвердження права на її нарахування.

Статтею 237-1 КЗпП України встановлено обов'язок власника або уповноваженого ним органу відшкодувати моральну шкоду працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Тобто моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Оскільки позивач не довів спричинення йому відповідачем моральної шкоди, то колегія відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

За таких обставин колегія приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є недоведеними належними засобами доказування та не підлягають до задоволення.

Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального права, судове рішення підлягає скасуванню з ухвалення нового - про відмову у задоволенні позову.

керуючись ст.ст.303,307,309,313,314,316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Івано-Франківської обласної ради - задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 09 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до мистецького об'єднання «Елегія», третя особа Івано-Франківська обласна рада про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки середньомісячної заробітної плати на день розрахунку, індексацію заробітної плати, компенсацію моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання ним законної сили.

Головуючий Я.Ю. Ковалюк

Судді: Р.Й. Матківський

В.Д. Фединяк