Ухвала суду № 56005720, 16.02.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/1162/14-ц

Провадження № 22-ц/779/144/2016

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Бельмега М.В. М. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.,

суддів: Беркій О.Ю., Пнівчук О.В.,

секретаря Бойчука Л.М.,

з участю: представника апелянта ОСОБА_2, представників позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою приватного підприємства «Кедр» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Снятинського районного суду від 08.12.2014 року в справі за позовом приватного підприємства «Кедр» до ОСОБА_5, Снятинської міської ради, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог ОСОБА_6, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 ОСОБА_2 на рішення Косівського районного суду від 11 листопада 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

Заявник звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Снятинського районного суду від 08.12.2014 року в справі за позовом приватного підприємства «Кедр» (надалі ПП «Кедр») до ОСОБА_5, Снятинської міської ради, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог ОСОБА_6, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яким в задоволенні позову відмовлено.

Заявник посилався на те, що відмовляючи у задоволенні вказаного позову, Снятинський районний суд вказав, що посилання позивача на те, що прибудова є самочинною не заслуговує на увагу, так як вона узаконена свідоцтвом на право власності та договором дарування, а також суд не може взяти до уваги посилання позивача на документи із Трудового архіву, оскільки вони не є правовстановлюючими і в них по різному вказана площа приміщення: 143,7 м.кв. і 172,1 м. кв.

Зазначене рішення залишено без зміни ухвалою апеляційного суду Івано- Франківської області від 02 лютого 2015 року. При цьому, даючи правову оцінку оскаржуваному свідоцтву, апеляційний суд вказав, що воно видавалося на підставі рішення виконавчого комітету Снятинської міської ради № 30 від 26 лютого 2009 року, у відповідності до якого спірне приміщення передавалося ОСОБА_5 у власність у вказаних у свідоцтві розмірах.

04 червня 2015 року представник ОСОБА_6 звернувся до Снятинського РВ УМВС із заявою про те, що земельна ділянка ПП «Кедр» набута злочинним шляхом в результаті фальсифікації вихідної документації при виготовленні державного акту на право власності на земельну ділянку. Заявник-ПП «Кедр» зазначав, що із вказаної заяви йому стало відомо, що рішенням виконавчого комітету Снятинської міської ради №182 від 05 листопада 1993 року МП «Україна-бізнес» надано дозвіл на добудову складського приміщення по вул. Шевченка, 65 «а» у м. Снятині, яке не було предметом спору по даній справі, а 15 лютого 1996 року, відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного із представництвом РФДМУ, МП «Україна-бізнес» набула спірне приміщення у власність.

В якості однієї з підстав для відмови в позові, суд називав відсутність правовстановлюючих документів, які б достовірно визначали площу будівлі, набуту у власність МП «Україна-бізнес». Договір купівлі-продажу від 15 лютого 1996 року є правовстановлюючим документом, який дає можливість точно встановити площу будівлі, по новому оцінити обставини справи. Із даного договору вбачається, що у власності МП «Україна-бізнес» перебувало складське приміщення загальною площею 143,7 м.кв. місцезнаходженням: м. Снятин, вул. Шевченка, 65. Отже, свідоцтво про право власності на нерухоме майно могло бути видане ОСОБА_5 тільки на приміщення загальною площею 143,7 м.кв., а не на 175,2 м.кв., як зазначено в оскаржуваному свідоцтві.

За таких умов заявник вважав, що рішення виконавчого комітету №30 від 26 лютого 2009 року не є беззаперечним доказом законності видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17 березня 2009 року, оскільки його слід оцінювати з врахуванням рішення виконавчого комітету Снятинської міської ради народних депутатів № 182 від 05 листопада 1993 року, а саме: чи виконало МП «Україна-бізнес» вимогу про попереднє погодження добудови із районною архітектурою та з урахуванням договору купівлі-продажу від 15 лютого 1996 року, який визначає площу приміщення, на яке оформлено право власності. З огляду на приписи чинного на той час законодавства, попереднє погодження добудови із районною архітектурою означало: виготовлення проектної документації на добудову (будівництво) і надання дозволу на проведення будівельних робіт.

На думку заявника, вказане рішення та договір дарування є істотними для справи обставинами, які не досліджувалися і не оцінювалося судом, оскільки відповідачі по справі свідомо замовчували факт їх наявності, тому просив переглянути рішення з урахуванням цих нововиявлених обставин.

Рішенням Косівського районного суду від 11 листопада 2015 року задоволено заяву приватного підприємства «Кедр» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Снятинського районного суду від 08.12.2014 року.

Цим же рішенням скасовано за нововиявленими обставинами рішення Снятинського районного суду від 08.12.2014 року в справі №351/1162/14-ц за позовом приватного підприємства «Кедр» до ОСОБА_5, Снятинської міської ради, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог ОСОБА_6, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та ухвалено нове рішення.

Позов приватного підприємства «Кедр» задоволено.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 17 березня 2009 року, видане виконавчим комітетом Снятинської міської ради ОСОБА_5 на право власності на нежитлову будівлю за адресою: Івано-Франківська область, Снятинський район, м. Снятин, вул. Шевченка, 65 «а».

На дане рішення представник ОСОБА_6 ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав. Задовольняючи заяву ПП «Кедр», суд погодився із мотивацією заявника про те, що рішення виконавчого комітету Снятинської міської ради народних депутатів №182 від 05.11.1993 року, яким було надано дозвіл МП «Україна-Бізнес» на добудову складського приміщення по вул.Шевченка, 65 у м.Снятині за умови погодження добудови із районною архітектурою, є нововиявленою обставиною, яка має істотне значення для розгляду даної справи, і оскільки таку добудову було здійснено без погодження із районною архітектурою, то, на думку суду, дана добудова, відповідно до ст.376 ЦК України, вважається самочинним будівництвом, яке не може бути обєктом права власності. Апелянт із таким висновком суду не погоджується, оскільки вказана обставина не є нововиявленою в розумінні ч.2 ст.361 ЦПК України. Зазначає, що ПП "Кедр" мотивував позов саме відсутністю у МП «Україна-Бізнес» належного дозволу на добудову до нежитлового приміщення, а тому позивач вважав, що до спірного майна слід застосувати положення ст.376 ЦК України. Апелянт же стверджує, що наявність рішення виконавчого комітету Снятинської міської ради народних депутатів №182 від 05.11.1993 року не може вважатися нововиявленою обставиною, оскільки, навпаки, ним надано дозвіл на добудову, що свідчить про законність такої добудови. Крім того апелянт вважає, що оскільки будівництво було здійснено МП «Україна-Бізнес» ще в 90-х роках минулого століття, тобто до вступу в дію чинного Цивільного Кодексу України, тому до спірних правовідносин суд не вправі був застосовувати положення ст.376 ЦК України.

Апелянт також зазначає, що під час розгляду даної справи представники позивача не заперечили того, що на момент придбання торгового павільйону ПСК «Кедр», правонаступником якого є позивач, спірна будівля знаходилась в тих самих межах і розмірі, що і на даний час. Тому апелянт вважає, що Снятинський районний суд дійшов правильного висновку, з яким погодився також й апеляційний суд, що право ПП «Кедр» жодним чином не могло бути порушене проведеною добудовою, а тому позовні вимоги ПП «Кедр» є безпідставними.

За наведених підстав апелянт просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав з мотивів, викладених у ній.

Представники позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили її відхилити, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Інші особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши доповідача, пояснення представника апелянта, заперечення представників позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.361 ЦПК України, рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.

За змістом п.1 ч.2 ст.361 ЦПК України підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 365 ЦПК за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами суд може скасувати судове рішення, що переглядається, і прийняти нове судове рішення або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення.

Так, оспорюване свідоцтво про право власності на нерухоме майно, копія якого знаходиться на а.с.41, видане 17.03.2009 року виконавчим комітетом Снятинської міської ради на нежитлову будівлю загальною площею 175,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Снятинський район, м.Снятин, вул.Шевченка (вул.Леніна), буд. 65 а, власником якої є ОСОБА_5 (відповідач по справі).

Дане свідоцтво видане на підставі рішення виконавчого комітету Снятинської міської ради від 26.02.2009 року №30, яким, зокрема, вирішено оформити право власності на нежитлове приміщення, що в м.Снятині по вул.Шевченка, 65 "а", за ОСОБА_5 (а.с.21). Ще раніше 22.04.2008 року виконавчий комітет Снятинської міської ради прийняв рішення за №86 про надання дозволу ОСОБА_5 на переоформлення майна приватного підприємства "Україна-бізнес" на себе (а.с.20).

05.06.2009 року на підставі договору дарування ОСОБА_5 подарував вищевказану будівлю ОСОБА_6 (у даній справі третя особа без самостійних вимог) (а.с.31-33).

Рішенням Снятинського районного суду від 08.12.2014 року, яке заявник просив переглянути у зв'язку з нововиявленими обставинами, в задоволенні позову приватного підприємства «Кедр» до ОСОБА_5, Снятинської міської ради, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог ОСОБА_6, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно - відмовлено.

Дане рішення суду першої інстанції залишено без зміни ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2015 року. При цьому, даючи правову оцінку оскаржуваного Свідоцтва, апеляційний суд вказав, що воно видавалося на підставі рішення виконавчого комітету Снятинської міської ради №30 від 26 лютого 2009 року, у відповідності до якого спірне приміщення передавалося ОСОБА_5 у власність у вказаних у Свідоцтві розмірах і інших правовстановлюючих документів з даного приводу в матеріалах справи не має.

Представник приватного підприємства «Кедр» заявив, що при зверненні 04 червня 2015 року представником ОСОБА_6 - ОСОБА_7 до Снятинського РВ УМВС із заявою, в якій стверджувалося, що земельна ділянка ПП «Кедр» набута злочинним шляхом в результаті фальсифікації вихідної документації при виготовленні державного акту на право власності на земельну ділянку, йому стало відомо, що рішенням виконавчого комітету Снятинської міської ради №182 від 05 листопада 1993 року МП «Україна-бізнес» було надано дозвіл на добудову складського приміщення по вул. Шевченка, 65 «а» у м. Снятині, яке і було предметом спору по справі №351/1162/14-ц, а 15 лютого 1996 року, відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного із представництвом РФДМУ, МП «Україна-бізнес» набула спірне приміщення у власність. Однак, а ні назване рішення, а ні договір купівлі-продажу для ознайомлення як позивачу, так і суду не надавалися.

З цього приводу, 15 липня 2015 року представник ПП «Кедр» звернувся з відповідним запитом до Архівного відділу Снятинської РДА та Трудового архіву Снятинського району про виготовлення і видачу копії вищевказаних рішення та договору купівлі-продажу.

21 липня 2015 року представник отримав копію рішення виконавчого комітету Снятинської міської ради народних депутатів №182 від 05 листопада 1993 року, а 30 липня 2015 року він отримав копію договору купівлі-продажу від 15 лютого 1996 року.

Отже обставини, на які посилався заявник, є істотними для справи обставинами, що не були і не могли бути відомі позивачу на час розгляду справи, тому суд правильно вважав, що такі обставини є нововиявленими.

Із копії рішення виконавчого комітету Снятинської міської ради народних депутатів №182 від 05 листопада 1993 року вбачається, що МП «Україна-бізнес» отримало дозвіл на добудову складського приміщення по вул. Шевченка, 65 у м. Снятині з умовою про погодження попередньо добудови з районною архітектурою (а.с.145). Тобто згідно даного рішення МП "Україна-бізнес" повинно було попередньо погодити добудову з районною архітектурою, оформивши проектні документи та дозволи і тільки тоді подати відповідні документи на розгляд та затвердження сесії міської ради.

Із відповіді Снятинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, відділу містобудування, архітектури та містобудівного кадастру від 13.10.2015 року за № 01-5/46 вбачається, що в архіві відсутня проектна документація на проведення МП «Україна-бізнес» або ОСОБА_5 в період з 1993 по 2009 роки добудови, розбудови, перебудови нежитлових приміщень по вул. Шевченка, 65 у м. Снятині (а.с.165).

Отже, ні МП «Україна-бізнес», ні ОСОБА_5 не погодили попередньо добудову з районною архітектурою, як це передбачалось рішенням виконавчого комітету Снятинської міської ради народних депутатів № 182 від 5 листопада 1993 року та діючим законодавством.

Згідно ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Самочинне будівництво не може бути об'єктом права власності, а тому право на нього не підлягає державній реєстрації і не може посвідчуватися шляхом оформлення свідоцтва про право власності.

Оскільки спірне приміщення зводилося без належно виготовленого і затвердженого проекту, без дозволу на початок будівельних робіт, воно має всі ознаки самочинно збудованого.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває право власності на нього.

Оскільки свідоцтво про право власності та рішення міської ради були видані в період 2008-2009 років, тобто на час дії Цивільного кодексу України в редакції 2004 року, тому суд вірно керувався саме нормами уже чинного Цивільного кодексу, в звязку з чим посилання апелянта про невірне застосування судом першої інстанції саме цих норм права є безпідставними.

Із акту земельно-узгоджувальної комісії від 02 липня 2013 року (а.с.30) вбачається, що на земельній ділянці ПСК "Кедр", правонаступником якого є ПП "Кедр", знаходиться частина будівлі, яка була добудована без належного дозволу та належить ОСОБА_6 і розташована за адресою: вул. Шевченка, 65 в м. Снятині, на яку видане оспорюване свідоцтво. Оскільки згідно із державним актом від 06 липня 2010 року (а.с.28) земельна ділянка, на якій розташовано частину самочинної споруди, належить ПП "Кедр" на праві власності, то в даному випадку має місце порушення прав позивача на землю.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи викладене, суд дійшов правильного висновку про задоволення заяви про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, скасувавши рішення і задовольнивши позов ПП "Кедр" про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке добудовано самочинно.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції зясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Косівського районного суду від 11 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: О.Ю. Беркій

ОСОБА_8