Рішення № 56005539, 19.02.2016, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/1796/15-ц

19 лютого 2016 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої судді Флоряк Д.В.,

секретаря Буратчук О.В.,

з уч.відповідача ОСОБА_1,

представника відповідача адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Надвірна справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору,-

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство КБ ПриватБанк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 12087,54 дол.США, що в гривневому еквіваленті становить 255288,84 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного договору №036Н від 10.11.2003 року відповідач отримала кредит у розмірі 2600,00 дол.США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 09.11.2005 року. Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат. Відповідач за вказаним кредитним договором зобов'язання належним чином не виконувала, в результаті чого станом на 03.08.2015 року має заборгованість в сумі 12087,54 дол.США, що за курсом 21.12 відповідно до службового розпорядження НБУ від 03.08.2015 року складає 255288,84 грн., і яка складається із заборгованості по процентам за користування кредитом - 1962,73 дол.США, та пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором. В звязку з цим позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 12087,54 дол.США, що за курсом НБУ становить 255288,84 грн. та судові витрати в сумі 2552,89 грн.

Представник позивача в жодне судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд справу розглядати без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, суду пояснила, що дійсно в листопаді 2003 року отримала в ПриватБанку кредитні кошти в доларах США. Однак, ще 25.09.2005 року Надвірнянським районним судом винесено рішення в справі за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк» до неї та ОСОБА_3, яким стягнуто з них в солідарному порядку на користь банку заборгованість по кредитному договору в сумі 18364,43 грн. і дане рішення ними виконано. Не спростовуючи фактично позовні вимоги, просить в задоволенні позову відмовити, застосувавши строки позовної давності, так як за вказаним кредитним договором заборгованість з неї вже стягнута і з того часу банк жодного разу не повідомляв її про наявність заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши пояснення відповідача та дослідивши докази, представлені сторонами на виконання вимог ст.60 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення позовних вимог та зясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено, що 10.11.2003 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 036Н, згідно з умовами якого остання отримала від позивача кредит в розмірі 2600 дол.США зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 18 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 09.11.2005 року (а.с.7).

Позивач свої зобовязання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти, які та використала в своїх цілях, про що в судовому засіданні не оспорює сам відповідач.

Відповідач використав надані йому кредитні кошти, проте, у порушення умов договору, вона не виконувала свої зобовязання належним чином та не повертала використані нею кредитні кошти з відсотками позивачу.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань за даним кредитним договором за позовом позивача Надвірнянським районним судом 28 вересня 2005 року винесено рішення про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ЗАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 18364 грн. 43 коп. (а.с.39-40). Дане рішення суду відповідачами виконано повністю ще в 2008 році, про що свідчать платіжні ордери за 2006-2008 роки (а.с.63-71), а також відсутність заборгованості по тілу кредиту, тобто по тій грошовій сумі, яка була отримана, як кредитні кошти.

Позивачем не наведено доказів про те, що відповідачу надсилалися повідомлення щодо необхідності погашення заборгованості за кредитним договором вже після того як банк звернувся до суду із позовною заявою про дострокове стягнення заборгованості по кредиту.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином та відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно наданого банком розрахунку заборгованості за договором № 036Н від 10.11.2003 р. станом на 03.08.2015 р. за відповідачем рахується заборгованість 12097,54 дол.США, яка складається із: 1952,73 дол.США - заборгованість по процентах за користування кредитом; 10134,81 дол.США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором (а.с.4).

Із наданого розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування пені проводилося банком ще з 2005 року.

Банк має право нараховувати відсотки та пеню з моменту проведення розрахунку заборгованості для подачі позову до суду та до моменту закінчення виконавчого провадження (в серпні 2008 року), оскільки на цей період заборгованість кредиту не поверталась і банк мав всі законні підстави проводити вказані нарахування.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилами ч. 3 та ч. 4 ст. 267 ЦК України - позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач ОСОБА_4 надала суду заяву, в якій просить застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог, таке її клопотання відповідає вимогам ч. 3 та ч. 4 ст. 267 ЦК України. В судовому засіданні відповідач підтримала свою заяву.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність відповідно до вимог ст. 257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. ст. 253 - 255 цього Кодексу (а саме перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок).

Відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу строку позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Оскільки, як вбачається з матеріалів справа, за умовами кредитних правовідносин, які утворились в наслідок укладення між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 кредитного договору, строк договору закінчувався 09.11.2005 року, а тому з дня закінчення строку договору почався перебіг позовної давності, у зв'язку з чим позивачем пропущено строки позовної давності, а позивач звернувся до суду із даною позовною заявою тільки 07.09.2015 року, тому суд на підставі п. 31 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» не вбачає підстав для задоволення позовної заяви.

Таким чином, дослідивши та оцінивши зібрані в сукупності докази, суд приходить до висновку, що по заявлених позивачем позовних вимогах сплинув загальний строк позовної давності, а тому враховуючи, що відповідачем по справі заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності, позивачем поважних причин пропуску цього строку не наведено, та у його поновленні позивач не просив, тому у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі наведеного ст. ст. 256-267,526,530, 598, 599, 625, 610, 1048, 1050, 1054 ЦК України, та керуючись ст.ст. 213 - 215 , 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня його проголошення через Надвірнянський районний суд.

Суддя Флоряк Д.В.

Повний текст рішення виготовлено 22.02.2016 року.