Рішення № 56000032, 19.08.2015, Якимівський районний суд Запорізької області

Якимівський районний суд Запорізької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

2/330/143/2015

Справа № 330/251/15-ц

"19" серпня 2015 р. Якимівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Куценко О.О.

при секретарі Павленко Н.В.

представника позивачів ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду смт. Якимівка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3, яка діє в особистих інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_4, ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Еліна Плюс», третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди внаслідок кримінального правопорушення,

в с т а н о в и в :

09 лютого 2015 року до суду надійшов зазначений позов.

В позові зазначено, що вироком Якимівського районного суду Запорізької області від 26 грудня 2013 року ОСОБА_6 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 137 КК України, а саме в неналежному виконанні службових обовязків щодо охорони життя здоров`я неповнолітньої внаслідок несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_6 перебуваючи на посаді директора дитячого оздоровчого табору «Северянин» ТОВ «Еліна Плюс», неналежно виконуючи свої службові обовязки та порушуючи вимоги ч.2 п.п.6.2, п.6 «Державних санітарних правил і норм улаштування, утримання і організації режиму діяльності дитячих оздоровчих закладів» №23 від 26 квітня 1999 року, надав вказівку про встановлення двохярусних металевих ліжок в спальних кімнатах дитячого табору. 07 червня 2013 року в спальній кімнаті цього дитячого табору на голову малолітній ОСОБА_4 впала металева конструкція двоярусного ліжка. В результаті цього дитина отримала у сукупності тяжке тілесне ушкодження за ознакою незгладимого знівечення обличчя.

Вказаними злочинними діями ОСОБА_6 позивачам спричинена моральна шкода.

Посилаючись на положення ст.ст. 23, 1167,1172 ЦК України, просили суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Еліна Плюс» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду, завдану її малолітній дочці ОСОБА_4 у розмірі 70000 грн., на користь ОСОБА_3, завдану їй моральну шкоду у розмірі 50000 грн., на користь ОСОБА_5, завдану йому моральну шкоду у розмірі 30000 грн.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1 підтримав доводи позову зазначив, що розмір моральної шкоди повністю обґрунтований матеріалами справи в тому числі висновками судово-психологічних експертиз. Просив стягнути з відповідача на користь позивачів моральну шкоду у розмірі, зазначеному в позові. Крім того, просив стягнути на користь позивачів понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 2848 грн.

Представник відповідача ТОВ «Еліна Плюс» ОСОБА_2 позов визнала частково, а саме щодо стягнення моральної шкоди спричиненої малолітній ОСОБА_4 вважає обґрунтованим та справедливим розмір відшкодування 3000 грн. Щодо стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_5 вважає такі вимоги безпідставними, оскільки відсутній причинний зв'язок між діями ОСОБА_6 та спричиненою моральною шкодою батькам малолітньої ОСОБА_4, оскільки трудові обовязки ОСОБА_6 на батьків не поширювались, а тому немає підстав для відповідальності ТОВ «Еліна Плюс» перед вказаними особами, відповідно до ст. 1172 ЦК України.

Крім того, ОСОБА_5 не був визнаний потерпілим в рамках кримінального провадження, а тому він не набув правового статусу цивільного позивача та не має права вимоги.

Також зазначає, що діючим кримінальним кодексом не встановлено такого поняття, як груба необережність, а тому заперечує проти обґрунтування позивачами своїх вимог, щодо спричинення їм моральної шкоди внаслідок грубої необережності з боку ОСОБА_6

Вважає розмір моральної шкоди, заявленої позивачами виходить за межі розумності та справедливості, оскільки на цей час вигляд потерпілої змінився на краще порівняно з тим, який був після спричинення тілесних ушкоджень та позивачами не доведено тривалість негативних наслідків чи істотних змін в їх способі життя тощо.

Від третьої особи ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги, вважає, підлягають частковому задоволенню, а саме, лише в частині стягнення моральної шкоди на користь малолітньої ОСОБА_4 у розмірі 3000 грн.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_6, займаючи посаду директора дитячого закладу оздоровлення та відпочинку «Северянин» ТОВ «Еліна плюс», неналежно виконуючи свої службові обов'язки щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх, внаслідок несумлінного до них ставлення, грубо порушуючи вимоги ч.2 п.п.6.2 п.6 «Державних санітарних правил і норм улаштування, утримання і організація режиму діяльності дитячих оздоровчих закладів" - (ДСанПіН 5.5.5.23-99), затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України № 23 від 26.04.1999 року, згідно яких забороняється обладнання спальних кімнат двоярусними ліжками в приміщеннях дитячих оздоровчих таборів, надав вказівку на обладнання кімнат для проживання дітей на першому та другому поверхах корпусу №3 ДЗОВ «Северянин», розташованому по вул. Коса Пересип, 108 в смт Кирилівка Якимівського району Запорізької області, металевими конструкціями для двоярусних ліжок, внаслідок чого 7 червня 2013 року, приблизно о 17 годині, малолітня ОСОБА_4, знаходячись в кімнаті №22, розташованій на другому поверсі корпусу №3 вказаної установи, отримала травму голови під час падіння на неї ліжка другого ярусу, внаслідок чого їй заподіяні тілесні ушкодження: садно правого ліктьового суглобу, що кваліфікується як легке тілесне ушкодження, черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забійно-скальпована рана лобної області голови, що зажила з виникненням незгладимого рубця, які кваліфікуються як легкі тілесне ушкодження, що спричинили короткочасний, більше 6, але не більше 21 дня розлад здоров'я, а забійно-скальпована рана лобної області голови, що зажила з виникненням незгладимого рубця, кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, за ознакою незгладимого знівечення обличчя, які в сукупності спричинили тяжкі наслідки потерпілій.

Зазначені обставини встановлені вироком Якимівського районного суду Запорізької області від 26 грудня 2013 року, відповідно до якого ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст. 137 КК України, а саме неналежне виконання службових обовязків щодо охорони життя та здоровя неповнолітньої, внаслідок несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки.

Статтею 61 ЦПК України передбачено, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Вироком Якимівського районного суду Запорізької області від 26 грудня 2013 року встановлено факт завдання малолітній ОСОБА_4 тілесних ушкоджень з вини ОСОБА_6, тобто особою, яка вчинила злочин, що тягне за собою право позивачів на відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається із змісту ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Так згідно пункту - 8 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року N 4 із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року N 5 - за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132 - 134 КЗпП).

Згідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним трудових (службових) обов'язків.

Таким чином, оскільки шкода позивачам була завдана з вини ОСОБА_6 під час виконання службових обовязків, як директора дитячого закладу оздоровлення та відпочинку «Северянин» ТОВ «Еліна плюс», вона підлягає відшкодуванню відповідачем - ТОВ «Еліна плюс».

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно п. 1, п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Отже, як потерпіла від злочину малолітня ОСОБА_4 яка безпосередньо переносла фізичну біль та страждання в результаті отриманих тілесних ушкоджень, так і її батьки, як члени сім'ї, мають право на відшкодування моральної шкоди, що прямо зазначено в п. 1,2 ч. 2 ст. 23 ЦК України та спростовує помилкові твердження представника відповідача ОСОБА_2 про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди, спричиненої позивачам ОСОБА_3 та ОСОБА_5 злочинними діями ОСОБА_7 щодо їх дочки.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд враховує п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає в залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Відповідно до висновку акту амбулаторної судово-психологічної експертизи №54-2015, позивач ОСОБА_4, внаслідок падіння на неї 07 червня 2013 року металевої конструкції двоярусного ліжка в спальній кімнаті дитячого оздоровчого табору «Северянин» ТОВ «Еліна Плюс», отримала легкі та тяжкі тілесні ушкодження за ознакою незгладимого знівечення обличчя; вона перенесла виражений стресовий стан, що супроводжувався порушеннями настрою, страхом, тривогою, адаптаційними порушеннями, обумовлені досліджуваною ситуацією, психічний стан з психастеническим типом дезадаптації, формування психічних властивостей особи лабильно-сензитивного типу. Вказані порушення в значному ступені перешкоджали та перешкоджають активному соціальному функціонуванню ОСОБА_4, як особистості. Досліджена ситуація є для ОСОБА_4 психотравмуючою. Сума матеріального еквіваленту моральної шкоди для ОСОБА_4 при грубій необережності дій ОСОБА_6 складає 97440 грн.

Відповідно до висновку акту амбулаторної судово-психологічної експертизи №55-2015, позивачу ОСОБА_3 внаслідок того, що її дочка ОСОБА_4 07 червня 2013 року, із-за падіння на неї металевої конструкції двоярусного ліжка в спальній кімнаті дитячого оздоровчого табору «Северянин» ТОВ «Еліна Плюс» отримала тяжкі тілесні ушкодження за ознакою незгладимого знівечення обличчя, перенесла помірно виражений стресовий стан, який супроводжувався емоційним збудженням, негативними переживаннями, осудом себе, порушеннями сну, погіршенням соматичного стану здоров'я, негативною дією на соціальні контакти, зміною звичного способу життя, порушенням життєвих планів і перспектив. Досліджена ситуація є для ОСОБА_3 психотравмуючою. Сума матеріального еквіваленту моральної шкоди для ОСОБА_3 при грубій необережності дій ОСОБА_6 складає 48720 грн.

Відповідно до висновку акту амбулаторної судово-психологічної експертизи №56-2015, позивачу ОСОБА_5 , внаслідок того, що його дочка ОСОБА_4 07 червня 2013 року, із-за падіння на неї металевої конструкції двоярусного ліжка в спальній кімнаті дитячого оздоровчого табору «Северянин» ТОВ «Еліна Плюс», отримала тяжкі тілесні ушкодження за ознакою незгладимого знівечення обличчя, переніс помірно виражений стресовий стан, який супроводжувався порушенням настрою, порушенням емоційного стану, негативними переживаннями, порушеннями самооцінки, осудом себе, порушеннями сну, негативною дією на соціальні контакти, зміною звичного способу життя, порушенням життєвих планів і перспектив, порушенням працездатності. Досліджена ситуація є для ОСОБА_5 психотравмуючою. Сума матеріального еквіваленту моральної шкоди для ОСОБА_5 при грубій необережності дій ОСОБА_6 складає 36540 грн.

На думку суду, спричинена позивачам моральна шкода, була результатом дій ОСОБА_6, який допустив саме грубу необережність, оскільки останній не дотримався навіть мінімальних вимог обережності, а саме, грубо порушуючи вимоги ч.2 п.п.6.2 п.6 «Державних санітарних правил і норм улаштування, утримання і організація режиму діяльності дитячих оздоровчих закладів" - (ДСанПіН 5.5.5.23-99), затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України № 23 від 26.04.1999 року, згідно яких забороняється обладнання спальних кімнат двоярусними ліжками в приміщеннях дитячих оздоровчих таборів, надав вказівку на обладнання кімнат для проживання дітей металевими конструкціями для двоярусних ліжок.

Таким чином, діями ОСОБА_6 малолітній ОСОБА_4 була заподіяна моральна шкода, оскільки вона перенесла виражений стресовий стан, що супроводжувався порушеннями настрою, страхом, тривогою, адаптаційними порушеннями, обумовлені досліджуваною ситуацією, психічний стан з психастеническим тип дезадаптації, формування психічних властивостей особи лабильно-сензитивного типу, який в значному ступені перешкоджав та перешкоджає активному соціальному функціонуванню ОСОБА_4 як особистості.

Позивач ОСОБА_3, внаслідок того, що її малолітня дочка із-за падіння на неї ліжка другого ярусу, отримала тілесні ушкодження, а саме: садно правого ліктьового суглобу, що кваліфікується як легке тілесне ушкодження, черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забійно-скальпована рана лобної області голови, що зажила з виникненням незгладимого рубця, які кваліфікуються як легкі тілесне ушкодження, що спричинили короткочасний, більше 6, але не більше 21 дня розлад здоров'я, а забійно-скальпована рана лобної області голови, що зажила з виникненням незгладимого рубця, кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, за ознакою незгладимого знівечення обличчя, перенесла помірно виражений стресовий стан, який супроводжувався емоційним збудженням, негативними переживаннями, осудом себе, порушеннями сну, погіршенням соматичного стану здоров'я, негативною дією на соціальні контакти, зміною звичного способу життя, порушенням життєвих планів і перспектив.

Позивач ОСОБА_5, внаслідок того, що його малолітня дочка із-за падіння на неї ліжка другого ярусу, отримала тілесні ушкодження, а саме: садно правого ліктьового суглобу, що кваліфікується як легке тілесне ушкодження; черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забійно-скальпована рана лобної області голови, що зажила з виникненням незгладимого рубця, які кваліфікуються як легкі тілесне ушкодження, що спричинили короткочасний, більше 6, але не більше 21 дня розлад здоров'я, а забійно-скальпована рана лобної області голови, що зажила з виникненням незгладимого рубця, кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, за ознакою незгладимого знівечення обличчя, переніс помірно виражений стресовий стан, який супроводжувався порушенням настрою, порушенням емоційного стану, негативними переживаннями, порушеннями самооцінки, осудом себе, порушеннями сну, негативною дією на соціальні контакти, зміною звичного способу життя, порушенням життєвих планів і перспектив, порушенням працездатності.

Твердження представника відповідача, що позивач ОСОБА_5 не був визнаний потерпілим в рамках кримінального провадження, а тому не набув правового статусу цивільного позивача та не має право вимоги, є необгрунтованими, оскільки останнньому, кримінальним правопорушенням, було спричинено моральну шкоду та ним було предявлено позов в рамках кримінального провадження, який він уточннив та підтримав під час розгляду справи в порядку цивільного судочинства.

При визначенні розміру відшкодування позивачам, суд враховує вимоги розумності і справедливості, стан здоров'я малолітньої ОСОБА_4, якій внаслідок злочину спричинені легкі тілесні та тяжкі тілесні ушкодження, ті обставини, що шкода була спричинена обличчю, а саме незгладиме знівечення обличчя, остання є дитиною, також враховує час та зусилля позивачів для поновлення первісного стану.

Суд вважає, що сума 70000 грн. на відшкодування ОСОБА_3 моральної шкоди, завданої її малолітній дочці ОСОБА_4; сума 50000 грн. на відшкодування ОСОБА_3 завданої їй моральної шкоди; сума 30000 грн. на відшкодування ОСОБА_5 завданої йому моральної шкоди, є розумною та справедливою.

Також, відповідно до положень ч.1 ст.88 ЦПК України, з відповідача ТОВ «Еліна Плюс» на користь позивачів, підлягають стягненню понесені ними судові витрати на правову допомогу у розмірі 2848 грн. 80 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23,1167,1172 ЦК України, ст.ст. 10,11,60, 77,88, ч.3 ст. 209, 212,213-215 ЦПК Україна суд,-

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_3, яка діє в особистих інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_4, ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Еліна Плюс», третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди внаслідок кримінального правопорушення задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Еліна Плюс» (72319, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 24907070) на користь ОСОБА_3 моральну шкоду завдану її малолітній дочці ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 70000 (сімдесят тисяч) грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Еліна Плюс» (72319, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 24907070) на користь ОСОБА_3 завдану їй моральну шкоду у розмірі 50000 (пятдесят тисяч) грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Еліна Плюс» (72319, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 24907070) на користь ОСОБА_5 завдану йому моральну шкоду у розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Еліна Плюс» (72319, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 24907070) на користь позивачів понесені ними судові витрати на правову допомогу у розмірі 2848 (дві тисячі вісімсот сорок вісім) грн. 80 коп..

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Якимівський районний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя: