Ухвала суду № 55998486, 23.02.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/11031/15-ц Номер провадження 22-ц/775/478/2016

Категорія 55

Головуючий в I інстанції Гусинський М.О.

Доповідач Новосьолова Г.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2016 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Новосьолової Г.Г.,

суддів: Новосядлої В.М., Кішкіної І.В.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Словянського міськрайонного суду Донецької області від 19 січня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 лікувально профілактичної установи «Міська психоневрологічна лікарня м. Горлівки» про стягнення заборгованості по заробітної платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримку розрахунку при звільненні моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

19 січня 2016 року ухвалою Словянського міськрайонного суду закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 лікувально профілактичної установи «Міська психоневрологічна лікарня м. Горлівки» про стягнення заборгованості по заробітної платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримку розрахунку при звільненні моральної шкоди.

Не погодившись з ухвалою суду позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушення судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, суд неповно зясував обставини по справі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що висновки суду першої інстанції про те, що відповідач ОСОБА_2 лікувально профілактична установа «Міська психоневрологічна лікарня м. Горлівки» був ліквідований та не має цивільної правоздатності і дієздатності ґрунтується на припущеннях і нічим не підтверджений, оскільки в матеріалах справи є витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, відповідно до якого відповідач не був ліквідований.

В судове засідання не зявились сторони, про час та місце розгляду справи позивачка ОСОБА_1 була повідомлена належним чином, про що свідчить телефонограма в матеріалах справи, яка зареєстрована у журналі телефонограм за №709 (а.с.53).

У судове засідання апеляційного суду не зявився представник відповідача ОСОБА_2 лікувально профілактичної установи «Міська психоневрологічна лікарня м. Горлівки».

З матеріалів справи вбачається, що в позовній заяві адреса відповідача ОСОБА_2 лікувально профілактичної установи «Міська психоневрологічна лікарня м. Горлівки» зазначені м. Горлівка, Донецької області, але згідно листа ЦПЗ №2 від 3 червня 2015 року №01/3-1620, з 27 листопада 2014 року ЦПЗ №2 не приймає поштові відправлення на територію м. Донецька.

11 лютого 2016 року апеляційним судом Донецької області на сайті судова влада України було розміщено оголошення про розгляд 18 лютого 2016 року о 09 год. 00 хв. справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Словянського міськрайонного суду Донецької області від 19 січня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 лікувально профілактичної установи «Міська психоневрологічна лікарня м. Горлівки» про стягнення заборгованості по заробітної платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримку розрахунку при звільненні моральної шкоди.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з постановленням нової ухвали.

Суд першої інстанції закриваючи провадження у справі виходив з вимог п. 7 ч. 1 ст. 205 ЦПК України та зазначив, що юридична особа, яка була однією із сторін по справі ліквідована. Зазначаючи при цьому, що згідно до п. 8 ст. 8 ЦПК України якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовую закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Також, зазначив, що відповідно до ст. 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є сторони, якими можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Крім цього, суд вказав, що відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VІІ органи, посадові та службові особи ОСОБА_2 -лікувально-профілактичної установи «Міська психоневрологічна лікарня м. Горлівки» та їх діяльність вважається незаконними, КЛПУ «Міська психоневрологічна лікарня м. Горлівки» не може бути стороною по справі, тому провадження по даній справі в силу положень ст. 205 ЦПК України підлягає закриттю.

Але, апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається.

16 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 лікувально профілактичної установи «Міська психоневрологічна лікарня м. Горлівки» про стягнення заборгованості по заробітної платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримку розрахунку при звільненні моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги наступним.

За період з 12 січня 2004 року по 04 серпня 20014 року вона працювала на підприємстві відповідача економістом, а також працювала за сумісництвом. Відповідач порушив строки виплати заробітної плати та після звільнення ним не була виплачена заробітна плата за липень 2014 року за основною посадою у сумі 721,28 грн. та за сумісництвом у сумі 577,02 грн., що підтверджується розрахунковими листами про нарахування за липень 2014 року заробітної плати та випискою по зарплатному картковому рахунку «Укрсиббанка». Довідки про заборгованість по заробітної платі відповідач не надав. Крім цього, відповідач не виплатив заборгованість компенсації за невикористану відпустку, як за основною посадою в сумі 3342,84 грн., так і за сумісництвом 2 864,91 грн. Звертаючись до суду вона просила суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за липень 2014 року у сумі 1298,30 грн., компенсацію за невикористану відпустку при звільненні в сумі 6207,75 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 04 серпня 2014 року до дня звернення до суду із зазначеним позовом, а саме 10 листопада 2015 року, у сумі 31 644,80 грн. та моральну шкоду у сумі 10 000,00 грн.(а.с.1-3).

Частиною 7 ст. 205 ЦПК України передбачені умови закриття провадження у справі у випадку ліквідації юридичної особи, яка була однією із сторін у справі.

Згідно приписів ч. 1 ст. 104 ЦК України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

З зазначеної вище норми матеріального права вбачається, що припинення юридичної особи може здійснюватись в двох формах, а саме у вигляді реорганізації або ліквідації.

У відповідності до вимог п. 7 ст. 205 ЦПК України законодавцем в імперативному порядку визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо ліквідовано юридичну особу, яка була однією із сторін у справі.

Тому, з наведеного вбачається, що законодавець в цивільно-процесуальному законі допускає закриття провадження по справі лише у разі, якщо юридичну особу, що є стороною у справі було припинено у формі ліквідації. При цьому, наявність факту припинення юридичної особи в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення), тобто припинення у формі реорганізації не є підставою для закриття провадження у відповідності до вимог ст. 205 ЦПК України.

Юридична особа згідно вимог ч. 2 ст. 104 ЦК України є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно вимог ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» вбачається, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців містяться відомості про дату та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, а також підставу для його внесення.

Таким чином, з огляду на зазначені вище норми матеріального та процесуального права вбачається, що суд у відповідності до вимог п. 7 ст. 205 ЦПК України закриває провадження по справі за наявності наступних підстав, а саме: 1) юридичну особу, що є стороною у справі було припинено, і про це в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено відповідний запис; 2) юридичну особу, що є стороною у справі було припинено у формі ліквідації.

При цьому, зазначені вище підстави повинні існувати у сукупності, оскільки відсутність хоча б однієї з зазначених підстав унеможливлює застосування п. 7 ст. 205 ЦПК України.

Суд вирішуючи питання щодо вимог ст..205 ЦПК України, повинен встановити наявність чи відсутність вищезазначених підстав, тобто підстав, що свідчать про наявність чи відсутність того, що юридична особа ліквідована і про це в Єдиний державний реєстр внесено відповідний запис.

Крім того, зазначені вище підстави повинні бути підтвердженні належними доказами відповідно до вимог ст.ст. 58, 60 ЦПК України.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців підприємство ОСОБА_2 лікувально профілактичної установа «Міська психоневрологічна лікарня м. Горлівки» не ліквідована, юридична адреса підприємства м. Горлівка Донецької області пр..Леніна, будинок 28 «а». Дані про перебування юридичної особи в процессі провадження у справі про банкрутство, санації, про перебування в процесі припинення, даних про запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстави внесення - відсутні. (а.с.9).

Отже, з огляду на зазначене вбачається, що ОСОБА_2 лікувально профілактична установа «Міська психоневрологічна лікарня м. Горлівки» не припинила свою діяльність у зв'язку з ліквідацією, а тому є належним відповідачем по справі.

Виходячи з встановлених обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону вбачається, що висновки суду першої інстанції щодо закриття провадження по справі у звязку з ліквідацією юридичної особи, що є стороною по справі не знайшли своє підтвердження, а тому ухвала суду підлягає скасуванню і направленню справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Крім цього, апеляційний суд, звертає увагу, що постановляючи ухвалу суду про закриття провадження по справі суд першої інстанції виходив з вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року.

Але, слід зазначити, що відповідно до ст.3 зазначеного Закону тимчасово окупованою територією визначається:

1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;

2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;

3) повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини.

Тобто, цей закон на вказані правовідносини не розповсюджується.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України, підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст. ст. 311, 315 ЦПК України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Словянського міськрайонного суду Донецької області від 19 січня 2016 року скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: