Вирок № 55997914, 23.02.2016, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/13122/15-к

Провадження № 1кп/263/97/2016

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області

у складі: судді Папаценко П.І.,

при секретарі Масюк М.С.,

за участю прокурора Черноштан В.Є.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі кримінальне провадження внесене 2.05.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015050770001697 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Маріуполя, Донецької області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, не судимого в силу ст.89 КК України, не працюючого, який мешкає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, що обвинувачується за ч.1 ст.122 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

1.05.2015 року, приблизно о 20 годині 45 хвилин, ОСОБА_1, будучі у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи на перехресті бульвару Шевченко та вул. 9-ї Авіадивізії в Жовтневому районі м.Маріуполя, під час конфлікту, що раптово виник на ґрунті особистих неприязних відносин з сусідом ОСОБА_2, діючи умисно, протиправно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, штовхнув останнього в спину, той втратив рівновагу та впав на землю. Далі ОСОБА_1 умисно наніс ОСОБА_2 численні удари кулаками в обличчя і шию, та численні удари ногами в область грудної клітини і кінцівок. Після чого ОСОБА_1, продовжуючи свій злочинний умисел, наніс один удар ступнею ноги згори донизу ОСОБА_2 в область правої голені, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді: рубців, що явилися наслідком загоєння забійних ран нижньої губи та правої щоки, садна тіла, зламів коронок центральних різців на верхній щелепі, закритого перелому нижньої третини великогомілкової кості зі зміщенням, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я на строк понад 21-го дня.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав повністю цивільний позов прокурора про відшкодування коштів, витрачених на лікування ОСОБА_2, свою вину у інкримінованому кримінальному правопорушенні, не оспорює його фактичні обставини, викладені у обвинувальному акті. Особисто зазначив, що потерпілого ОСОБА_2 знає тривалий час, оскільки проживають разом в одному будинку. 1.05.2015 року в обідній час між ними виникли неприязні стосунки з приводу графіку прибирання поверху. В той же день у вечірній час на перехресті бульвару Шевченко та вул. 9-ї Авіадивізії в м.Маріуполі він знов зустрівся з потерпілим, під час сварки завдав йому удари кулаками та ногами, спричинивши тілесні ушкодження. Щиро розкаюється у скоєному, у потерпілого попросив пробачення, відшкодував йому частково матеріальну, моральну шкоду у розмірі 1000 грн.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_1 визнав повністю свою вину у інкримінованому кримінальному правопорушенні, суд вважає його вину повністю доказаною у судовому засіданні, доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими у ході судового розгляду кримінального провадження.

Показами потерпілого ОСОБА_2, за якими 1.05.2015 року в обідній час між ним та ОСОБА_1 виник конфлікт з приводу графіку прибирання поверху. В той же день, у вечірній час, на перехресті бульвару Шевченко та вул. 9-ї Авіадивізії в м.Маріуполі обвинувачений його догнав та завдав численних ударів кулаками та ногами, спричинивши тілесні ушкодження. Обвинувачений ОСОБА_1 частково відшкодував йому матеріальну та майнову шкоду у розмірі 1000 грн., попросив у нього пробачення, яке він прийняв. На його думку обвинуваченому слід призначити покарання без позбавлення волі, щоб він мав можливість працювати та повністю відшкодувати завдану шкоду.

Показами свідка ОСОБА_3, за якими увечері 1.05.2015 року на перехресті бульвару Шевченко та вул. 9-ї Авіадивізії в м.Маріуполі обвинувачений ОСОБА_1 догнав потерпілого ОСОБА_2 та завдав йому численних ударів кулаками, ногами, від яких потерпілий не міг сам звестись та скаржився на біль в нозі. Він особисто відтягнув обвинуваченого від потерпілого. Про вчинене повідомили військових, поліцію.

Окрім зазначеного, вина обвинуваченого ОСОБА_1 підтверджується сукупністю письмових доказів:

Заявою до поліції ОСОБА_2 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1, який 1.05.2015 року спричинив йому тілесні ушкодження.

/т. 2, а.с.6/

Висновками судово-медичної експертизи №689 від 1.09.2015 року, за якими ОСОБА_2 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: рубців, що явилися наслідком загоєння забійних ран нижньої губи та правої щоки, садна тіла, зламів коронок центральних різців на верхній щелепі, закритого перелому нижньої третини великогомілкової кості зі зміщенням, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як тим, що спричинили тривалий розлад здоров'я на строк понад 21-го дня.

/т.2, а.с.41-42/

Протоколом проведення слідчого експерименту від 5.10.2015 року, за яким потерпілий ОСОБА_2 продемонстрував обставини за якими обвинувачений ОСОБА_1 спричинив йому тілесні ушкодження.

/т.2, а.с.51-55/

Протоколом огляду місця події від 5.10.2015 року встановлене місце вчинення кримінального правопорушення відносно потерпілого ОСОБА_2, яким є ділянка місцевості на перехресті бульвару Шевченко та вул. 9-ї Авіадивізії в м.Маріуполі.

/т.2, а.с.56-58/

Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.10.2015 року, згідно якого свідок ОСОБА_3 впізнав ОСОБА_1, котрий 1.05.2015 року спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2

Таким чином, провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд приходить до висновку про те, що діяння кримінального правопорушення мало місце, обвинувачений ОСОБА_1 винний у його вчиненні, його умисні дії слід правильно кваліфікувати за ч.1 ст.122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують, обтяжують його покарання.

Відповідно до ст.12 КК України правопорушення інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_1 відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

Згідно ст.66 КК України, до обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд відносить його щире каяття, часткове відшкодування завданої шкоди.

Згідно до вимог ст. 67 КК України, обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд визнає, вчинення ним злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Суд враховує особу обвинуваченого, який на обліках: у лікаря психіатра, нарколога не перебуває, не судимий в силу ст.89 КК України, за місцем проживання характеризується посередньо.

Згідно зі ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст.50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.

Враховуючи наведені обставини, а також те, що обвинувачений ОСОБА_1 зробив для себе належні висновки, став на шлях виправлення, суд вважає, що йому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті кримінального закону, із застосуванням ст.75 КК України та звільненням від відбування покарання з іспитовим строком, з покладанням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.

При цьому, суд впевнений, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1, цілком відповідати тяжкості вчиненого злочину та особі винній.

Запобіжний захід обраний відносно ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту слід залишити без змін.

У справі заявлений цивільний позов прокурора про відшкодування на користь держави коштів, витрачених на стаціонарне лікування ОСОБА_2 у розмірі 5751 грн. - за перебування на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Маріупольської міської лікарні швидкої медичної допомоги в період часу з 1.05.2015 року по 21.05.2015 року, що підтверджується відповідною довідкою.

Згідно ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

Обвинувачений ОСОБА_1 позовні вимоги про відшкодування на користь держави в особі Маріупольської міської ради коштів, витрачених на стаціонарне лікування ОСОБА_2 у розмірі 5751 грн., визнав повністю.

Таким чином, поданий у відповідності зі ст.128 КПК України позов прокурора підлягає задоволенню.

Речові докази, процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст.373,374, 376 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та призначити йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши два роки іспитового строку, якщо він протягом цього строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до ст.76 КК України, впродовж іспитового строку на засудженого ОСОБА_1 покласти обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Контроль за поведінкою ОСОБА_1 покласти на кримінально-виконавчу інспекцію за місцем проживання засудженого.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Маріупольської міської ради (р/р 31412544700052, код платежу 24060300, ЄДРПОУ 37989721, банк отримувач : ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 834016) грошові кошти за лікування ОСОБА_2 у розмірі 5751 грн.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд міста Маріуполя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя П.І. Папаценко