Постанова № 5599775, 11.09.2009, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

№ 2- а- 2852/ 2009

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2009 року Іллічівський районний суд м. Маріуполя у складі судді Іванченко А.М., при секретарі Корольвій Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської Ради Донецької області про визнання неправомірними відмови та стягнення недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2005, 2007,2008 р.р., -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2009 року позивач звернувся з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради про визнання відмови щодо виплати грошової допомоги неправомірною, та стягнення недоотриманих сум разової допомоги, у якій зазначив, що він є інвалідом 2 групи та знаходиться на обліку в Іллічівськом УПСЗН м. Маріуполя. Відповідно до ст.. 48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому передбачено щорічні компенсаційні виплати на оздоровлення у розмірі п»яти мінімальних заробітних плат. Оскільки враховується розмір мінімальної плати на момент здійснення виплати, то йому передбачалась до виплати у 2003 р-898,3 грн., у 2004р.-998,3 грн., у 2005р.-1283,,3 грн., у 2007р.-1880грн, у 2008 р.-2455 грн.. Проте відповідачем за 2003-2005 роки йому було виплачено по 26 грн.70 коп., а за 2007-2008 р.р. по 120 грн., сплатити різницю у розмірі 7469,90 грн. відповідач відмовляється, у зв»язку з чим він звернувся до суду для захисту своїх конституційних прав.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги, та пояснив, що він з 1991 року є інвалідом 2 групи та особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії. Він отримував щорічні компенсаційні виплати на оздоровлення у розмірі 26 грн. 70 коп.. Згідно Закону він має право отримувати ці виплати у розмірі 5- ти мінімальних заробітних плат на час виплати, однак йому фактично за 2003-2005 р.р. сплачували по 26 грн.70 коп., а з 2006 року по 120 грн., хоча мінімальна заробітна платня була значно вищою. За період з 2003 року по 2008 рік йому недоплатили суму у розмірі 7654 грн. 90 коп.. Просить суд визнати дії відповідача неправомірними, зобов»язати їх зробити перерахунок недоотриманної суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2005 р.р., 2007,2008 роки та стягнути її.

Представник відповідача Попова О.Є. позов не визнала та пояснила, що позивач ОСОБА_1 з 1991 року є інвалідом 2 группи внаслідок Чорнобильської катастрофи і згідно ст.48 Закону № 796Х11 має право на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі п»яти мінімальних заробітних плат. Однако на підставі ст. 62 Закону № 796 Х11, роз»яснено, що застосування закону проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов»язковими для виконання місцевими органами влади. Фінансування витрат, пов»язаних з реалізацією цього закону здійснюється за рахунок державного бюджету. Фінансування витрат, пов»язаних з виплатою допомоги на оздоровлення, здійснюється із розрахунку розмірів сум, встановлених для інвалідів 2 групи Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року « Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 26 грн.70 коп. та Постановою Кабінету Міністрів № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 120 грн.. На підставі чого позивачу були перераховані і виплачені суми за період 2003-2005 року по 26 грн.70 коп., за 2006-2008 р.р. по 120 грн. Посилаючись на викладене, представник відповідача просила в позові ОСОБА_1 відмовити.

Суд, вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України від 28 лютого 1991 р. № 796-ХП «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 63 Закону передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 48 спеціального Закону щорічна допомога на оздоровлення сплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання громадянина. Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення. Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та на нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та інвалідом 2 групи , в звязку з чим п еребуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Іллічівського району в м. Маріуполі та користується правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796- ХП.

Статтею 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена щорічна допомога на оздоровлення, зокрема, інвалідам 2 групи п»ять мінімальних заробітних плат, при цьому розмір мінімальної заробітної плати встановлюється на момент виплати.

Фактично відповідачем виплачена позивачу щорічна допомога на оздоровлення:

за 2003 рік - в сумі 26 грн. 70 коп.,

за 2004 рік - в сумі 26 грн. 70 коп.,

за 2005 рік - в сумі 26 грн.70 коп.,

за 2007 рік - в сумі 120 грн,

за 2008 рік в сумі 120 грн.

Розмір сум був визначений на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та з 2005 року - Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Однак з цим погодитись неможна.

Статтею 48 Закону № 796-ХП передбачена щорічна допомога на оздоровлення особам, зокрема, інвалідам 2 групи п»ять мінімальних заробітних плати.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Тобто, нормами спеціального Закону визначений розмір щорічної допомоги як величина, кратна розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на час здійснення виплати.

Всупереч нормам спеціального закону, Постановами Кабінету Міністрів України встановлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.

Згідно ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом № 796 ХП зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема допомоги на оздоровлення. Навпаки, у ч. 1 ст. 67 цього Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст. 48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки, а не вказані Постанови КМУ.

Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 26 грн. 70 коп. за 2003 рік, 26 грн. 70 коп. за 2004 роки, у розмірі 26 грн. 70 коп. за 2005 рік , у розмірі 120 грн. за 2007 рік та 120 грн. за 2008 рік є неправомірними і позов в частині стягнення недоотриманих сум за 2003р. у розмірі 798 гр. 30 коп., за 2004р. у розмірі 998 гр. 30 коп., за 2005 р. у розмірі 1423 гр. 30 коп., за 2007 р. у розмірі 1880 гр., та 2008 р. у розмірі 2455 грн., а всього у розмірі 7654 гр. 90 коп. підлягає задоволенню.

Керуючись Конституцією України, Законом України № 796 ХП «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , ст..ст.2, 6, 7, 8, 9 , 18, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської Ради Донецької області про визнання неправомірними відмови та стягнення недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007,2008 роки - задовольнити .

Визнати неправомірною відмову Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради у виплаті ОСОБА_1 недоотриманої щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки.

Зобов»язати Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської Ради Донецької області зробити перерахунок ОСОБА_1 недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2005, 2007-2008 роки.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської Ради Донецької області за рахунок державного бюджету р/р 35211040001504 в УДК у Донецькій області ОКПО 25968793, МФО 834016, КПК 2501250,КЕКВ 1341 на користь ОСОБА_1 недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007,2008 роки у розмірі 7654 грн. 90 коп.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Іллічівський районний суд м. Маріуполя.

Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст.. 160 КАС України з дня складання в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним надсиланням її копії особою, яка її надає , до суду апеляційної інстанції.

Суддя