Рішення № 55997369, 16.02.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/18429/15-ц

Провадження №2/761/917/2016

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 лютого 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Рибака М.А.,

при секретарі Сівоха І.А.,

розглянувши у закритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», за участю третіх осіб: публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2015 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (далі по тексту - відповідач, ПАТ «Укргазвидобування»), за участю третьої особи: публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі по тексту - третя особа-1, ПАТ «Дельта Банк», Банк) про стягнення коштів.

В процесі розгляду справи судом було залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - третя особа-2, ФГВФО) та Національний банк України (далі по тексту - третя особа-3) в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.09.2013 року між ПАТ та Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» було укладено Договір кредитної лінії №ВКЛ-2022390/1, предметом якого, в редакції Додаткового договору №4 від 28.11.2014 року є надання відповідачу грошових коштів у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання яке буде здійснюватися окремими Траншами, на умовах визначених цим Договором, в межах не відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 150 000 000.00 грн. зі сплатою плати за користування Кредитом у розмірі 24% річних та кінцевим терміном погашення заборгованості за Кредитом не пізніше «31» грудня 2014 року включно.

При цьому, Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти і розмірі на умовах та у строки визначені Кредитним договором. Пунктом 2.6 Кредитного договору сторони погодили, що нарахування процентів за користування Кредитом (Траншем) здійснюється у валюті Кредиту щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, за фактичну кількість днів користування Кредитом (Траншем) в періоді (28-29-30-31/365). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення Кредиту (Траншу).

28 листопада 2014 року між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки № П 30019775-12 (надалі за текстом - «Договір поруки»), згідно з умовами якого позивач як Поручитель зобов'язався перед Кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування Кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій та пені, у розмірі та у випадках, передбачених Договором кредитної лінії № ВКЛ-2022390/1, що укладений «30» вересня 2013 року між Кредитором та Позичальником за умовами якого Позичальник зобов'язаний повернути Кредитору отриманий кредит у розмірі 150000000,00 грн. зі сплатою процентів у розмірі, у строки (терміни) та на умовах, зазначених у Договорі кредиту та договорах про внесення змін та доповнень до Договору кредиту, що укладені на дату укладання цього Договору та / або можуть бути укладені в майбутньому, з кінцевим терміном повернення кредиту до «31» грудня 2014 року включно або термін, що вказаний в п. 1.1. Договору кредиту, а також сплачувати можливі штрафні санкції у розмірі та у випадках, передбачених Договором кредиту та цим Договором, а також інші витрати на здійснення забезпеченої порукою вимоги. Пунктом 2.2. Договору поруки передбачено, що загальний обсяг відповідальності Поручителя за цим Договором не може перевищувати 46 000 000,00 грн. за курсом НБУ станом па дату виконання Поручителем зобов'язання Позичальника за Договором кредиту. Згідно п.1.3 Договору поруки сторони погодили, то у разі невиконання Позичальником забезпечених порукою зобов'язань, Поручитель доручає Кредитору здійснювати договірне списання грошових коштів з будь-яких рахунків Поручителя (в національній та/або іноземній валюті), відкритих (чи тих, що будуть відкриті) ним у Кредитора в сумах, що підлягають сплаті за Договором кредиту та будь - яким іншим договором укладеним між Позичальником та Кредитором, щодо погашення заборгованості за Кредитом, нарахованими процентами за користування ним, комісій, а також можливих штрафних санкцій та пені. Поручитель доручає Кредитору здійснювати таке договірне списання у сумі, визначеній Кредитором самостійно на підставі Договору кредиту, будь-яку кількість разів протягом строку дії цього Договору до повного виконання будь-яких зобов'язань Поручителя перед Кредитором за цим Договором. При цьому Сторони погодили, що договірне списання з будь-якого поточного рахунку Поручителя є заздалегідь погодженим і не потребує повідомлення Поручителя та/або Позичальника в будь-якій формі.

При цьому з метою здійснення Кредитором права договірного списання, передбаченого у першому абзаці цього пункту Протоколу, Поручителі доручають Кредитору, а Кредитор мас право списувати кошти в сумі та валюті з будь-якого рахунку Поручителів в національній та/або іноземній валюті, відкритого у Кредитора (та з будь-яких інших рахунків, що будуть відкриті Поручителем в майбутньому). У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за Кредитним договором, які передбачені в п. 3.3 даного договору, та з метою погашення заборгованості по відповідному Кредитному договору, 20 лютого 2015 року банком, па підставі вищезазначеного п. 1.3. Договору поруки, було здійснено списання з депозитного рахунку № НОМЕР_1 (у національній валюті) та поточного рахунку НОМЕР_2 (в доларах США) позивача, які відкриті у АТ «Дельта Банк», грошових коштів у сумі, що є еквівалентом 46000000,00 грн.

В зв'язку із вищенаведеним, позивач вважав, що у відповідача з 20.02.2015 року виникли зобов'язання перед ним в межах суми погашеної кредитної заборгованості на суму 46000000,00 грн.

Окрім того, позивач вважав, що відповідач зобов'язаний сплатити йому суму нарахованих відсотків за кредитом в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 4769506,85 грн. відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь нього заборгованість в сумі 46000000,00 грн. та 4769506,85 грн. нарахованих відсотків.

14.01.2016 року через канцелярію суду представником позивача було надано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої він просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість в сумі 46000000,00 грн. та 4769506,85 грн. нарахованих відсотків.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав та просив суд про його задоволення з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та письмових пояснень по справі.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні з підстав, зазначених в запереченнях на позовну заяву. Пояснив, що 30 вересня 2013 року між ПАТ «Укргазвидобування» та ПАТ «Дельта банк» було Укладено Договір кредитної лінії № ВКЛ-2022390/1, відповідно до умов якого кредитор зобов'язався надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти в розмірі на умовах та у строки визначені вищезазначеним кредитним договором. З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 28.11.2014 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки № П І 30019775-12, пунктом 2.2. якого передбачено, що загальний обсяг відповідальності і поручителя за цим договором не може перевищувати 46000000,00 грн., або її еквівалент в гривні за курсом НБУ станом на дату виконання поручителем зобов'язання позичальника за Договором кредиту. У зв'язку з невиконанням Позичальником зобов'язань за Кредитним договором, які і передбачені в п. 3.3 даних договорів, та з метою погашення заборгованості по відповідним кредитним договорам, 20 лютого 2015 року Банком, на підставі п. 1.3. договору поуки, було здійснено списання з депозитного рахунку № НОМЕР_1 (національна валюта) та поточного рахунку НОМЕР_2 (долари США) позивача, який відкритий у АТ «Дельта Банк», грошових коштів у сумі, що є еквівалентом 46000000,00 грн. У зв'язку зі списанням Банком з рахунку позивача грошових коштів в рахунок і погашення заборгованості по Кредитному договору, позивач вважав, що він набув статусу кредитора до позичальника в межах погашеної суми заборгованості по Кредитним і договорам, з 20.02.2015 року у позичальника, на його думку, виникли зобов'язання перед Позивачем на загальну суму 46000000,00 грн. Відповідач не погодився з наведеним у зв'язку із тим, що укладений договір поруки ч. 1 ст. 548 І Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим в силу ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підлягає визнанню недійсним. Звертав увагу суду на те, що такий вид забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором як порука в ньому не був передбачений, а відповідно до п. 1.3. Кредитного договору, забезпечення Позичальником виконання своїх зобов'язань щодо повернення Кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою (іпотекою) вимоги за цим Договором виступає забезпечення, яке не суперечить вимогам Кредитора та діючого законодавства України, про що укладаються відповідні договори, а саме: 1.3.1. договір застави рухомого майна (виробничих запасів), що належить Позичальнику. 1.3.2. договору застави (товарів в обороті), що належить Позичальнику. На виконання зазначеного пункту Кредитного договору, 30.09.2013р. між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Укргазвидобування» було укладено договір застави №ВКЛ- 202239О/1/S1 та договір застави № ВКЛ-2022390/1/S2 (копії додаються).

Зобов'язання Позичальника по Кредитному Договору забезпечені договорами застави рухомого майна (виробничі запаси), договорами застави (товарів в обороті), договорами застави майнових прав на отримання грошових коштів по договорам (контрактам), що належать Позичальнику, що передбачено умовами Кредитних договорів та не потребує іншого забезпечення у формі Договорів поруки, які не передбачені основним договором, а тому суперечать чинному законодавству.

В судовому засіданні представник третьої особи-1 ПАТ «Дельта Банк» позов не визнала та просила суд відмовити у його задоволенні. Пояснила, що 2 березня 2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України за № 150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року за № 51 «Про запроваджені тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк». Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладі» фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» призначене ОСОБА_4. 30.03.015 року ПАТ «Укргазвидобування» звернулося до АТ «Дельта Банк» з листом за вих. № 2/2-01/1800, в якому повідомляється про необізнаність відповідача про наявність договорів поруки з фізичними особами в забезпечення виконання зобов'язані ПАТ «Укргазвидобування» перед АТ «дельта Банк». 29.04.2015 року Протоколом № 1 засідання Комісії АТ «Дельта Банк» з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, створеної згідно наказу № 67 від 11 березня 2015 року (зі змінами, внесеними наказом № 270 від 23 квітня 2015 року) на виконання ст. 38 Закону України «Про гарантування вкладів фізичних осіб» виявлено нікчемний правочин, укладений 28 листопада 2014 року між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 за № П 2022390/1. 07.05.2015 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» повідомлено Поручителя про нікчемність укладеного договору поруки та відповідно нікчемність погашення заборгованості за Договором кредитної лінії № ВКЛ -2022390/1 від 30 вересня 2013 року, шляхом договірного списання грошових коштів у лютому 2015 року з рахунків ОСОБА_1 Про зазначене було повідомлено і ПАТ «Укргазвидобування».18.05.2015 року ПАТ «Укргазвидобування» звернулося до АТ «Дельта Банк» з листом, в якому повторно повідомляється про необізнаність відповідача про наявність договорів поруки з фізичними особами в забезпечення виконання зобов'язань ПАТ «Укргазвидобування». 15.06.2015 року АТ «Дельта Банк» надало ПАТ «Укргазвидобування» повідомлення про нікчемність договорів Поруки. Окрім цього, ПАТ «Укргазвидобування» в березні, квітні, травні, червні 2015 року зверталося до АТ «Дельта Банк» з листами про надання довідки про наявність заборгованості по договору кредитної лінії, а 22 травня 2015 року повідомило про стан майна, що перебуває у заставі. 14.05.2015 року на виконання ст. 216 ЦК України, АТ «Дельта Банк» застосував наслідки нікчемності правочину (Договору поруки № П30019775-12 від 28 листопада 2014 року), а саме: повернув ОСОБА_1 кошти, списані з його рахунку в рахунок погашення заборгованості ПАТ «Укргазвидобування» перед АТ «Дельта Банк».

Представник третьої особи зазначав, що фактично було здійснено перевід прав вимоги від АТ «Дельта Банк» фізичним особам без відома боржника, що в свою чергу суперечить вимогам закону, оскільки відповідач є державним підприємством та потребує особливого порядку надання забезпечення за кредитними зобов'язаннями.

29.04.2015 року Протоколом № 1 засідання Комісії АТ «Дельта Банк» з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями на виконання ст. 38 Закону України «Про гарантування вкладів фізичних осіб» виявлено нікчемним правочин, укладений 28.11.2014 року між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 за № П30019775-12. В свою чергу, як наслідок нікчемності укладеного договору поруки, погашення заборгованості за Договором кредитної лінії № ВКЛ -2022390/1 від 30 вересня 2013 року, шляхом договірного списання грошових коштів у лютому 2015 року з рахунків поручителів згідно умов Договорів поруки, є підставою для виявлення правочину нікчемним, оскільки, відповідно до п. 7 ч. З ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Відповідно до п. 1.5 Наказу АТ «Дельта Банк» № 2650 від 03 листопада 2014 року «Щодо стабілізації діяльності банку»: «..погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями Банку, приймати тільки в грошовій Формі,..». Отже, погашення заборгованості за Договором кредитної лінії № ВКЛ - 2022390/1 від 30 вересня 2013 року, шляхом договірного списання грошових коштів у лютому 2015 року з рахунку Поручителя згідно умов Договорів поруки є прямим порушенням обмежень встановлених Постановою Правління Національного банку України № 692 БТ від ЗО жовтня 2014 РОКУ «ПРО віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму ко

Крім того, підтвердженням нікчемності укладеного договору поруки та як наслідок нікчемності погашення кредитної заборгованості Відповідача є той факт, що права вимоги за Договором кредитної лінії № ВКЛ -2022390/1 від 30.09.2013 року Відповідача передані в заставу Національному Банку України на підставі договору застави майнових прав № 51/64/144/39/86/ЗМП-11 від 08 листопада 2013 року. В укладених кредитних договорах з ПАТ «Укргазвидобування» не передбачено такого виду забезпечення як порука відповідних Фізичних осіб. Окрім того, укладеними договорами поруки керівниками Банку порушено банківську таємницю щодо ПАТ «Укргазвидобування».

Окрім цього у АТ «Дельта Банк» функціонує облікова автоматизована банківська система Б2, відомості до якої були внесені після їх ймовірного укладення. Зазначені обставини підтверджують факт укладення договорів поруки «Заднім числом». Сукупність вказаних обставин підтверджує нікчемність укладених договорів поруки.

Представники третіх осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату час і місце судового засідання повідомлялись належним чином. Представників в судове засідання не направили, письмових пояснень по справі не надавали.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи-1, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.09.2013 ПАТ «Дельта Банк» (за договором - кредитор) та ПАТ «Укргазвидобування» (за договором - позичальник) було укладено договір кредитної лінії № ВКЛ-2022390/1, за умовами якого кредитор зобов'язався надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (пункт 1.1 Кредитного договору); надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, далі за текстом кожна частина окремо - «Транш», а у сукупності - «Транші», на умовах, визначених Кредитним договором, в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 150000000,00 грн., зі сплатою плати за користування кредитом 24% річних та кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 29.09.2014 року (підпункт 1.1.1 пункту 1.1 Кредитного договору) (далі по тексту - Кредитний договір) (а.с. 7-11).

В подальшому до вказаного кредитного договору укладались додаткові угоди № 1 від 17.10.2013 року (а.с. 12), № 2 від 30.09.2013 року (а.с. 13), № 3 від 20.11.2014 року (а.с. 14), № 4 від 28.11.2014 року (а.с. 15), № 5 від 30.09.2013 року (а.с. 16).

28.11.2014 року між Банком (кредитор) і ОСОБА_1 (за договором - поручитель) було укладено договір поруки № П30019775-12, за умовами якого ОСОБА_1 зобов'язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ТОВ «Укргазвидобування» Кредитного договору; загальний обсяг відповідальності не може перевищувати еквівалент 46 000 000 грн. за курсом НБУ станом на дату виконання поручителем зобов'язання позичальника за Кредитним договором (а.с. 17-20).

23.02.2015 року ПАТ «Дельта Банк» листом повідомив ОСОБА_1 про те, що у зв'язку із невиконанням ТОВ «Укргазвидобування» зобов'язань за Кредитним договором, відповідно до п. 1.3. договору поруки в межах процедури договірного списання здійснив списання в рахунок погашення заборгованості, суму еквівалентну 46000000,00 грн. з рахунку позивача НОМЕР_2 (в доларах США).

Із матеріалів справи вбачається, що 16.12.2014 року між Банком та позивачем було укладено договір № 001-9508-161214 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США, відповідно до якого позивач як вкладник розмістив у Банку грошові кошти (вклад) в сумі 1694034,46 доларів США із строком розміщення вкладу до 16.03.2015 року на вкладному рахунку НОМЕР_2 (а.с. 25).

На виконання договору банківського вкладу, 16.12.2014 року позивачем було перераховано суму коштів в розмірі 1694034,46 доларів США на вкладний рахунок НОМЕР_2, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № від 16.12.2014 року (а.с. 26).

Окрім того, 14.07.2014 року між Банком та позивачем було укладено договір № 001-9508-140714 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий» (для своїх) у гривнях, відповідно до якого позивач як вкладник розмістив у Банку грошові кошти (вклад) в сумі 4000000,00 грн. із строком розміщення вкладу до 19.07.2015 року на вкладному рахунку № НОМЕР_1 (а.с. 27).

Згідно із меморіальним ордером № 17487664 від 20.02.2015 року з рахунку позивача № НОМЕР_1 було списано суму коштів в розмірі 4000000,00 грн. на рахунок ПАТ «Укргазвидобування» № 20673202239002 в ПАТ «Дельта Банк» в рахунок погашення заборгованості за Договором кредитної лінії № ВКЛ-2022390/1 від 30.09.2013 року згідно з договором поруки № П30019775-12 від 28.11.2014 року (а.с. 22).

Окрім того, 20.02.2015 року з рахунку НОМЕР_2 позивача в погашення заборгованості за Договором кредитної лінії № ВКЛ-2022390/1 від 30.09.2013 року згідно з договором поруки № П30019775-12 від 28.11.2014 року було списано 1535199,04 доларів США, що підтверджується меморіальними ордерами № 17488373 та 17488827 (а.с. 22, 23), всього загальною сумою 42000000,00 грн.

Вказане також підтверджується випискою по рахунку позивача з 14.07.2014 року по 30.06.2015 року, наданою ПАТ «Дельта Банк» (а.с. 88-91).

Слід зазначити, що в договорі поруки код ЄДРПОУ відповідає дійсному коду ЄДРПОУ ПАТ «Укргазвидобування» та номер кредитного договору також відповідає договору, укладеному відповідачем та третьою особою. Разом із тим, в меморіальних ордерах від 20.02.2015 року, організаційно-правову форму відповідача вказано вірно як ПАТ «Укргазвидобування».

Таким чином, матеріалами справи підтверджується виконання позивачем зобов'язань відповідача за Кредитним договором в сумі 46000000,00 грн.

Слід зазначити, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 року у справі № 910/14423/15, яка набрала законної сили, рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 року № 910/14423/15 у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_4 до ПАТ «Укргазвидобування», за участю третіх осіб: ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та Національного банку України про стягнення заборгованості за Договором кредитної лінії від 30.09.2013 № ВКЛ-2022390/1 - скасовано. Прийнято нове судове рішення в наступній редакції: «У позовних вимогах відмовити повністю».

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, вказаною постановою було встановлено, що з матеріалів даної справи вбачається, що АТ «Дельта Банк» були перераховані кошти на «невідомі рахунки», які жодним чином не стосуються поручителів, а саме 20.02.2015 року списано з депозитного рахунку №26352112000000 (національна валюта) та поточного рахунку НОМЕР_2 (долари США) ОСОБА_1, грошові кошти у сумі, що є еквівалентом 46 000 000,00 грн., але згідно Виписки по особовим рахункам (арк. 241) вбачається, що грошові кошти у сумі 4000000,00 грн. з призначеним платежу «Повернення коштів ОСОБА_1 зг наказу №325 від 325» були перераховані на рахунок НОМЕР_3 та згідно Виписки по особовим рахункам (арк. 242) вбачається, що грошові кошти у сумі 1535199,94 дол. США з призначеним платежу «Повернення коштів ОСОБА_1 зг наказу № 325 від 325» були перераховані на рахунок НОМЕР_2

Отже, спростовується твердження третьої особи у даній справі про те, що Банком було повернуто списану з позивача суму коштів за договором поруки, оскільки господарським судом встановлений факт зарахування коштів на повернення платежів ОСОБА_1 на невідомі рахунки, що не належать позивачу.

Окрім того, господарським судом також встановлено те, що : «нікчемним може бути той правочин, за яким кредитору банку було передано майно або кошти для надання такому кредитору переваг (пільг), які прямо не встановлені законодавством.

Згідно з п.1.1 Договорів поруки, поручителі зобов'язалися перед ПАТ «Дельта Банк» у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ПАТ «Укргазвидобування» зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування ним, комісій, а також можливих штрафів та пені, у розмірі та у випадках передбачених Договором кредитної лінії № ВКЛ-2022390/1 від 29 серпня 2013 року, що кореспондує з положеннями ст. 553 ЦК України.

На виконання умов Договорів поруки від 28.11.2014 №П2022390-5, №П30019775-99, №П30019775-10, №П30019775-12, № П2022390-6 позивачем ПАТ «Дельта-Банк» було списано з рахунків поручителів 150000000,00 грн., якими у повному обсязі було погашено заборгованість ПАТ «Укргазвидобування» перед ПАТ «Дельта Банк» за Кредитним договором № ВКЛ-2022390/1 від 29 серпня 2013 року, що підтверджено Довідкою банка від 06.04.2015 № 05-2933400.

Згідно умов Договорів поруки, ПАТ «Дельта Банк» не передавав поручителю будь-якого майна та не здійснював перерахунку будь-яких коштів, а навпаки, були задоволені вимоги Банку до боржника ПАТ «Укргазвидобування».

Перехід до поручителя права вимоги до ПАТ «Укргазвидобування» є не пільгою, а правом, прямо передбаченим ст. 556 ЦК України для будь-якого поручителя, який виконав забезпечене порукою зобов'язання.

Умови Договорів поруки не передбачали платіж або передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, що свідчить про відсутність підстав для застосування до такого Договору положень п. 7 ч. З статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Оскільки Договори поруки від 28.11.2014 № П2022390-5, № П30019775-99, № П30019775-10, № П30019775-12, № П2022390-6 не відповідають жодному з критеріїв правочину, встановлених ч. 3 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», права встановлювати його нікчемність на підставі будь-яких інших норм ні у позивача, ні у створеної ним Комісії з перевірки правочинів, не має.»

Таким чином, слід дійти висновку про те, що встановленим є той факт (який не потребує доведенню), що укладений між позивачем та банком договір поруки станом на час розгляду справи є дійсним.

Щодо нікчемності договору поруки слід також зазначити наступне.

02.03.2015 року рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 51 у ПАТ «Дельта Банк» було запроваджено тимчасову адміністрацію з 03.03.2015 року по 02.06.2015 року включно та розпочато з 03.03.2015 року процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку (а.с. 67).

08.04.2015 року рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 71 внесено зміни до наказу Фонду від 02.03.2015 року № 51 та продовжено строк запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» до 02.09.2015 року включно (а.с. 69).

Згідно із витягом з протоколу № 1 від 29.04.2015 року засідання Комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями затверджено результати перевірки, якою виявлено наступні правочини (договори поруки), що є нікчемними згідно ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме за договором кредитної лінії № ВКЛ-2022390 від 29.08.2013 року з додатковими угодами, укладеними до нього, серед інших № П30019775-12 від 28.11.2014 року, який був укладений між Банком та фізичною особою ОСОБА_1 (а.с. 70-71).

07.05.2015 року на адресу ПАТ «Укргазвидобування» Банком було надіслано повідомлення № 1661 про нікчемність договорів поруки, серед яких був і договір поруки, укладений із позивачем (а.с. 72-73).

07.05.2015 року на адресу ОСОБА_1 Банком було надіслано повідомлення № 1651 про нікчемність договору поруки № П30019775-12 від 28.11.2014 року (а.с. 74).

Наказом Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.10.2015 року № 181 було розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк» з 05.10.2015 року по 04.10.2017 року включно (а.с. 146).

Таким чином, спірні договори поруки, а також кошти на виконання вимог за Кредитним договором були укладені та списані банком до моменту запровадження тимчасової адміністрації та процедури ліквідації банку.

Згідно з ч. 1 статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Частиною 1 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Згідно з п. 4 та п. 6 ч.2 статті 37 названого Закону уповноважена особа Фонду має право, зокрема: повідомляти сторони за договорами, зазначеними у ч. 2 статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку.

Відповідно до ч. 3 статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду. Згідно зі статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку.

Частиною 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 цієї статті.

Згідно із ч. 3 статті 38 Закону, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або -придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг, тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог в порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки банківську діяльність"; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори, умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Як зазначалось вище, господарським судом було встановлено, що Договір поруки від 28.11.2014 № П30019775-12, не відповідає жодному з критеріїв правочину, встановлених ч. 3 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», права встановлювати його нікчемність на підставі будь-яких інших норм ні у Банку, ні у створеної ним Комісії з перевірки правочинів, немає.

Слід зазначити, що згідно із роз'ясненнями, які містяться в п. 20 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5, з урахуванням статей 553 - 554 ЦК договір поруки укладається кредитором за зобов'язаннями, які забезпечуються порукою, і поручителем. Оскільки позичальник є не стороною договору поруки, а стороною у зобов'язанні, забезпеченому порукою, чинне законодавство України не передбачає обов'язку кредитора чи поручителя отримувати згоду позичальника на укладення договору поруки. Разом із тим це не означає, що за позовом позичальника такий договір поруки не може бути визнано недійсним, якщо буде доведено, що він звужує його права чи розширює обов'язки, зокрема, передбачає оплату послуг поручителя боржником відповідно до вимог статті 558 ЦК, чи доведено зловмисну домовленість кредитора з поручителем тощо.

Таким чином, посилання відповідача та третьої особи щодо відсутності в Кредитному договорі посилання на забезпечення виконання його умов шляхом укладення поруки судом відхиляються, оскільки вимогами закону не передбачається згоди позичальника (ПАТ «Укргазвидобування») на укладення договору поруки.

Разом з тим, відповідачем як позичальником не доведеного того, що укладений договір поруки звужує його права чи розширює обов'язки.

Як і не доведено зловмисну домовленість кредитора з поручителем, оскільки відсутні обґрунтовані дані про це станом на час вирішення даної справи, як і відсутні судові рішення або вироки, що набрали законної сили, які встановлюють вину певних осіб в неправомірному укладенні договору поруки або списанні грошових коштів з поручителя або боржника.

Щодо посилань відповідача та третьої особи на те, що зобов'язання Позичальника по Кредитному Договору забезпечені договорами застави рухомого майна (виробничі запаси), договорами застави (товарів в обороті), договорами застави майнових прав на отримання грошових коштів по договорам (контрактам), що належать Позичальнику, то у випадку стягнення коштів з відповідача, вказане призведе до порушення прав Національного Банку України як заставодержателя, слід зазначити наступне.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 року у справі № 910/14423/15 також встановлено, що: «на підставі Договору застави майнових прав №51/64/144/39/86/ЗМП-11 від 08.11.2013 АТ «Дельта Банк» передано в заставу майнові права, а саме: право вимоги до ПАТ «Укргазвидобування» за Договором кредитної лінії № ВКЛ-2022390/1 від 30.09.2013 року з додатковими договорами до нього, укладеним між АТ «Дельта Банк» та ПАТ Укргазвидобування».

Згідно п. 3.4.2 Договору застави сторони погодили, що Заставодавець зобов'язаний не відчужувати майнові права на користь третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди Заставодержателя.

Проте, Договорами поруки не передбачено відчуження прав вимоги за Кредитним договором, оскільки Договір поруки це один із видів забезпечення виконання зобов'язання (ст. 546 ЦК України). Після списання АТ «Дельта Банк» грошових коштів шляхом перерахування з рахунків Поручителів на позичковий рахунок ПАТ «Укргазвидобування» дія Кредитного договору припинилась у зв'язку з повним та належним виконанням його зобов'язань, тобто повним погашенням заборгованості.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, в будь-якому випадку, у зв'язку з укладенням спірних Договорів поруки та виконання умов і зобов'язань по даним договорам зі сторони Поручителів в частині погашення кредитної заборгованості, відповідне не може відноситись до відчуження прав вимог за відповідним Кредитним договором, так як з моменту перерахування відповідних коштів Кредитний договір припинився шляхом виконання зобов'язань, проведеним належним чином. Після перерахування відповідних коштів та припинення Кредитного договору, між поручителями та ПАТ «Укргазвидобування» виникли правовідносини стосовно відшкодування витрат в порядку регресу, які Поручителі понесли внаслідок виконання зобов'язань по Кредитному договору».

Щодо посилань третьої особи на те, що у Банку функціонує облікова автоматизована банківська система Б2, відомості до якої щодо укладення спірного договору поруки були внесені після їх ймовірного укладення, що факт укладення договорів поруки «Заднім числом», то суд відхиляє заперечення в цій частині, оскільки наведені обставини є неконкретними та не підтверджують дійсних обставин порушення процедури укладення такого договору поруки.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог і заперечень.

Згідно з положеннями ст. 10 ЦПК України позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 46000000,00 грн. на користь позивача.

Щодо вимог в частині стягнення з відповідача 4769506,85 грн. нарахованих відсотків за період з 20.02.2015 року по 20.01.2016 року, то суд вважає позовні вимоги в цій частині недоведеними, оскільки між позивачем та відповідачем відсутні договірні відносини, які регулюють питання нарахування відсотків за користування грошовими коштами.

Так, ч. 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В зв'язку із тим, що кредитний договір було укладено між відповідачем та третьою особою, а позивачем було відшкодовано суму заборгованості в розмірі, який не має перевищувати 46000000,00 грн. (п. 2.2. договору поруки), то вимога про стягнення нарахованих відсотків за користування коштами не може бути визнаною судом обґрунтованою.

За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 46000000,00 грн.

Керуючись ст. 129Конституції України ст. ст. 10, 11, 57 - 60, 88, 169, 179, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», за участю третіх осіб: публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України про стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» на користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 46000000,00 (сорок шість мільйонів) грн.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 3310,73 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ М.А. РИБАК