Рішення № 55996450, 22.02.2016, Оболонський районний суд міста Києва

22.02.2016 Справа № 756/7866/15-ц

унікальний №756/7866/14-ц

провадження №2/756/427/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2016 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Маринченко М.М.,

при секретарі Приголовкіну В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Таскомбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що 28 липня 2008 року між ВАТ «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт», правонаступником якого є ПАТ «Таскомбанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №КФ 404-08, за умовами якого позичальник отримав кредит на споживчі потреби у сумі 43200 доларів США, з оплатою процентів за користування кредитом в розмірі 15,5% річних, строком до 28 липня 2013 року.

В порядку забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 03 липня 2009 року між банком та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого іпотекодавцями передано банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності відповідачам.

Позичальник належним чином не виконує своїх зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого станом на 02 червня 2015 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 3930,51 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 02 червня 2015 року складає 82874 грн. 36 коп., а саме: заборгованість по тілу кредиту (в тому числі прострочена) - 2186,11 доларів США, що станом на 02 червня 2015 року за курсом НБУ складає 46093,88 грн., заборгованість по відсоткам (в тому числі прострочені) - 780,84 доларів США, що станом на 02 червня 2015 року за курсом НБУ складає 16463,92 грн., пеня за період з 03 червня 2014 року по 02 червня 2015 року - 963,56 доларів США, що станом на 02 червня 2015 року складає 20316,55 грн.

Враховуючи викладене, позивач просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №КФ 404-08 від 28 липня 2008 року у розмірі 3930,51 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 02 червня 2015 року складає 82874 грн. 36 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності відповідачам, шляхом реалізації на прилюдних торгах в рамках виконавчого провадження, за ціною продажу, визначеною суб'єктом оціночної діяльності на дату проведення торгів при примусовому виконанні рішення, а також виселити відповідачів з квартири АДРЕСА_1.

Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні підтримав у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які належним чином повідомлялися про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідачів в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, посилаючись на те, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 21 серпня 2015 року з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ «Таскомбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором №КФ 404-08 від 28 липня 2008 року станом на 17 березня 2015 року в розмірі 3748,68 доларів США, що еквівалентно 83396 грн. 38 коп., тому звернення стягнення на предмет іпотеки буде подвійним стягненням. Відповідачем ОСОБА_1 з банком ведуться постійні перемовини щодо можливості погашення ним боргу та списання пені.

Також вказали, що на даний час діє мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті. У відповідачів у власності немає іншого нерухомого майна, крім квартири, яка перебуває в іпотеці банку та в якій вони проживають. Крім того, зазначили, що банк має списати частину заборгованості, оскільки позичальник ОСОБА_1 поніс збитки у зв'язку з зміною курсу долара США, а банк не повідомляв його про валютні ризики.

Заслухавши представника позивача, відповідача та представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

28 липня 2008 року між ВАТ «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт», правонаступником якого є ПАТ «Таскомбанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №КФ 404-08, за умовами якого позичальник отримав кредит на споживчі потреби (на купівлю автомобіля) у сумі 43200 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 15,5% річних, з кінцевим терміном повернення кредиту - не пізніше 28 липня 2013 року.

Відповідно до умов договору повернення кредиту та сплата відсотків має здійснюватися щомісячними платежами відповідно до Графіку платежів, що є невід'ємним додатком до договору.

Відповідно до п. 6.3 договору при несвоєчасній сплаті позичальником заборгованості по кредиту, відсотків позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі 0,1 % та нараховується щоденно.

Згідно договору про внесення змін та доповнень від 23 липня 2009 року до кредитного договору №КФ 404-08 від 28 липня 2008 року, укладеного між ВАТ «АБ «Бізнес Стандарт» та ОСОБА_1, пункт 3.12 кредитного договору викладено в новій редакції, відповідно до якої забезпеченням виконання зобов'язань за цим договором є застава нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1, загальною площею 27,80 кв.м., житловою площею 12,50 кв.м., заставною вартістю 395403 грн.

Відповідно до іпотечного договору від 23 липня 2009 року, укладеного між ВАТ «АБ «Бізнес Стандарт» та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (іпотекодавці), цей договір забезпечує вимоги банку до ОСОБА_1 за кредитним договором №КФ 404-08 від 28 липня 2008 року. За вказаним договором іпотекодавці передали банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 27,80 кв.м, житловою площею 12,50 кв.м. Згідно з п. 1.4 іпотечного договору сторони оцінюють предмет іпотеки у 395403 грн.

За умовами п. 5.1 іпотечного договору іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію для задоволення своїх вимог у випадку якщо в момент настання строку виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані повністю, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлені відповідно до п.2.2 кредитного договору строки суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті у передбачені кредитним договором строки сум відсотків, сум плати за управління кредитом (у тому числі відсотків за неправомірне користування кредитом); або у випадку порушення строку сплати кредиту, та/або відсотків та/або плати за управління кредитом, та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум неустойки (пені, штрафу), що передбачені кредитним договором.

Згідно з п. 5.2 іпотечного договору за вибором іпотекодержателя звернення стягнення на предмет іпотеки може відбуватися будь-яким із наступних способів: на підставі рішення суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; на підставі переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього договору; на підставі продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього договору.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст.3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 02 червня 2015 року заборгованість позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором становить 3930,51 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 02 червня 2015 року складає 82874 грн. 36 коп., та включає в себе: заборгованість по тілу кредиту (в тому числі прострочена) - 2186,11 доларів США, що станом на 02 червня 2015 року за курсом НБУ складає 46093,88 грн., заборгованість по відсоткам (в тому числі прострочені) - 780,84 доларів США, що станом на 02 червня 2015 року за курсом НБУ складає 16463,92 грн., пеню за період з 03 червня 2014 року по 02 червня 2015 року - 963,56 доларів США, що станом на 02 червня 2015 року складає 20316,55 грн.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 21 серпня 2015 року, яке набрало законної сили, з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ «Таскомбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором №КФ 404-08 від 28 липня 2008 року станом на 17 березня 2015 року в розмірі 3748,68 доларів США, що еквівалентно 83396 грн. 38 коп.

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

07 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Відповідно до ст. 1 Закону протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону цей закон забирає чинності з дня його опублікування та втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає в бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

Згідно ст. 6 Закону дія цього закону не поширюється на осіб, які є суб'єктами Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 отримав кредит в іноземній валюті на споживчі потреби - купівлю автомобіля, вказаний кредит в подальшому був забезпечений іпотекою квартири АДРЕСА_1 загальною площею 27,80 кв.м.

Як вбачається з довідки форми №3 Комунального концерну «Центр комунального сервісу» №67/165/22685 від 13 листопада 2015 року та пояснень відповідачів, відповідачі зареєстровані у АДРЕСА_1 та проживають у ній.

З наявних в матеріалах справи інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що у відповідачів у власності іншого нерухомого житлового майна немає.

Доказів віднесення відповідачів до категорії осіб, які є суб'єктами Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» позивачем не надано.

Таким чином судом встановлено наявність усіх передбачених Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» підстав для неможливості звернення стягнення на предмет іпотеки.

Встановлений вказаним Законом мораторій на звернення стягнення на житло громадян, наданого в іпотеку для забезпечення їх зобов'язань за кредитними договорами в іноземній валюті, не передбачає втрату права кредитора на звернення стягнення на предмет іпотеки, а лише забороняє примусове стягнення в період дії мораторію, а саме: до набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

Таким чином, позивач не позбавлений права звернення до суду із вказаним позовом після закінчення дії мораторію, при цьому перебіг позовної давності для нього зупиняється відповідно до п.2 ч.1 ст. 263 ЦК України у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом.

Враховуючи викладене, з урахуванням наявності всіх визначених Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ознак, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 60, 209, 212-215, 360-7 ЦПК України, ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», суд

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Таскомбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.М.Маринченко