Постанова № 55995436, 22.02.2016, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/304/16-а

провадження № 2-а/697/18/2016

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.02.2016 р. м. Канів

Суддя Канівського міськрайонного суду Черкаської області Льон О.М., розглянувши у скороченому провадженні в місті Каневі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання відновлення виплати призначеної пенсії за віком,

В С Т А Н О В И В:

11.02.2016 ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з позовом до Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області (далі відповідач) про визнання дій неправомірними та зобов'язання відновлення виплати призначеної пенсії за віком. Свої позовні вимоги мотивує тим, що з 06.07.2010 вона перебуває на обліку в Канівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Черкаської області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про державну службу».

З моменту призначення позивачу пенсії і по даний час вона працює в Канівській державній нотаріальній конторі на посаді державного нотаріуса. Згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат» від 01.10.2008 , дана посада прирівнюється до посад державних службовців, щодо оплати праці та пенсійного забезпечення. З 1 квітня 2015 року відповідачем припинено виплату позивачу пенсії. 02.02.2016 позивач звернувся до Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про відновлення виплати даної пенсії.

Крім цього, станом на 01.02.2016 виплату призначеної їй пенсії без всяких обґрунтувань не встановлено, не зважаючи на те, що державні нотаріуси не відносяться до державних службовців та не підпадають під дії Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України № 911-VІІ від 24.12.2015 .

04.02.2016 відповідачем розглянуто заяву позивача та надано відповідь, в якій зазначено, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213 внесено зміни до ст.37 Закону України «Про державну службу» в частині, що тимчасово у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року в період роботи особи (крім інвалідів І та II груп інвалідності, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України «Про статус народного депутата», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів» пенсії, призначені у відповідності до Закону України «Про державну службу» - не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до Закону «Про державну службу» поновлюється. Оскільки з 01.04.2015 по даний час позивач перебуває на посаді на яку поширюється дія Закону України « Про державну службу», тому призначена їй пенсія не виплачується правомірно, тобто в управлінні відсутні правові підстави для відновлення з 1 червня 2015 року виплати призначеної йому пенсії.

Відтак, вказаним листом від 04.02.2016 за № 27/ш-10 Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області було відмовлено позивачу в відновленні виплати пенсії.

Вважаючи дії відповідача є протиправними, що порушують право не пенсійне забезпечення, позивач звернулась до суду для захисту своїх прав та інтересів.

Ухвалою судді від 11.02.2016 року відкрито скорочене провадження. Копія ухвали направлена сторонам. Відповідачем в установлений строк надано заперечення на позов, згідно якого відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову, мотивуючи тим, що позивач є пенсіонером за віком, працюючим на посаді державного службовця, і у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. до нього застосовуються обмеження, зокрема, тимчасове припинення виплати пенсії за віком у період з 01 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року, а відтак, у Пенсійного фонду відсутні законні підстави для виплати пенсії з 01.06.2015 до 31.12.2015 та поновлення виплати пенсії за віком з 01.01.2016.

Суддя, оцінивши повідомленні позивачем обставини, вважає їх достатніми для прийняття рішення та в порядку, передбаченому ст. 183-2 ч.4 КАС України без виклику сторін в скороченому провадженні.

Судом встановлено, що позивач є пенсіонером за віком, з 06.07.2010 перебуває на обліку в Канівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Черкаської області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат» від 01.10.2008 № 614-VІ, яким передбачено, що державні нотаріуси щодо оплати праці та пенсійного забезпечення прирівнюються до державних служб відповідних категорій та Закону України «Про державну службу», що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 ( а.с. 9).

З 01.04.2015 позивачу припинено виплату пенсії.

Листом № 27/Ш-10 від 04.02.2016 року відповідач відмовив у відновленні виплати пенсії з посиланням на Закон України від 02.03.2015 року №213 та повідомив про відсутність права на отримання пенсії до кінця 2015 року та з початку 2016 року, а саме про неможливість одночасного перебування на державній службі та отримання пенсії.

Вирішуючи питання правомірності припинення виплати пенсії позивачу, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.ст.22, 64 Конституції України право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України (в тому числі і Законом України «Про державну службу») є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 року №5-рп/2005 конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав свобод.

Тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме норми Закону України «Про державну службу», в редакції, що діяла на момент призначення пенсії позивачу.

Принципом верховенства права, який визнається і діє в Україні, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Законом України у межах і відповідно до законів України.

Відмову відповідача щодо виплати пенсії позивачу суд вважає неправомірною, оскільки Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх старості. Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею, є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обовязку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

На підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат» від 01.10.2008 № 614-VІ, державні нотаріуси щодо оплати праці та пенсійного забезпечення прирівнюються до державних служб відповідних категорій.

Відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» (з урахуванням змін, внесених Законом України № 213, які набрали чинності з 1 квітня 2015 року), тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Разом з тим, відповідно до пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII (далі - Закон № 213) у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказаний в пункті 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону №213 закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року не прийнятий, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії/щомісячне довічне грошове утримання за цими Законами не призначаються.

У теперішній час особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу», пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Позбавлення позивача з 01.04.2015року по 31.12.2015 року права на отримання раніше призначеної пенсії державного службовця є звуженням її конституційного права на соціальний захист і порушує її конституційні права на соціальний захист.

Згідно ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Окрім того, статті 58 та 64 Конституції України передбачають, що Закони не мають зворотної дії в часі. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту або обсягу існуючих прав і свобод, а конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Тому суд вважає, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, який скасовує норми щодо пенсійного забезпечення державних службовців та суддів, прийнятий через 13 років після призначення позивачу вказаної пенсії, не може бути підставою для невиплати пенсії позивачу, оскільки обмежує права на соціальне забезпечення, передбачені Конституцією України.

При цьому суд враховує, що законодавцем не виконано вимогу вищевказаного закону про прийняття до 01.06.2015р. закону щодо призначення усіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах.

З 01.06.2015р. особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу», призначаються пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне забезпечення». Але враховуючи, що пенсія державного службовця позивачу призначена та виплачувалася з 06.07.2010 року та зважаючи на те, що відповідно до Конституції України Закони не мають зворотної дії в часі, суд вважає дії відповідача по невиплаті позивачу раніше призначеної пенсії, прирівнюється до державного службовця незаконними. При цьому поновити права позивача іншим шляхом ніж відновлення виплати цієї пенсії неможливо.

За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позову.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить з приписів ст. 94 КАС України, які відповідно, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Тому виходячи з вимог ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі на користь позивача 551 грн. 20 коп. в рахунок повернення сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 69, 71, 86, 99, 159 - 163, 183-2, 186,256 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 до Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання відновлення виплати призначеної пенсії за віком задовольнити.

Визнати протиправними дії Канівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Черкаської області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу», починаючи з 01.06.2015 по 31.12.2015.

Визнати протиправними дії Канівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Черкаської області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу», починаючи з 01.01.2016

Зобов'язати Канівське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Черкаської області відновити з 01.06.2015 по 31.12.2015 ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за віком, раніше призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зобов'язати Канівське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Черкаської області відновити з 01 січня 2016 року ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за віком, раніше призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі Канівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Черкаської області на користь ОСОБА_1 судовий збір сплачений останньою під час розгляду справи у суді в розмірі 551,20 грн.

Постанова суду підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Уразі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя -підпис- О . М . Льон

З оригіналом згідно

Суддя О.М. Льон