Постанова № 55993786, 16.02.2016, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 16.02.2016 Справа № 554/29/16-а

П О С Т А Н О В А 554/29/16-а

Іменем України 2а/554/2/2016

16 лютого 2016 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави, у складі:

головуючого судді - Антонова С.В.,

секретаря Плаксюк І.Ю.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у приміщенні суду у м. Полтаві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративною позовною заявою до УПФ України Октябрського району в м. Полтаві, прохаючи суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у відновленні виплати раніше призначеної пенсії за віком з 1 червня 2015 року та зобовязати відповідача відновити виплату раніше призначеної пенсії за віком з 1 червня 2015 року.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що з 1982 року по 23 листопада 2015 року включно він працював на посаді судді Апеляційного суду Полтавської області.

У 2011 році йому була призначена пенсія за віком відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» і з цього часу він перебуває на обліку як пенсіонер за віком в УПФ України Октябрського району в м.Полтаві.

З 1 червня 2015 року виплата пенсій за віком йому була припинена на підставі ст. 12 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року, ст. 47 Закону України «Про загальнообовязкове пенсійне страхування». До цього часу пенсія за віком йому нараховувалася і виплачувалася.

Згідно з розпорядженням №803678 від 24.12.2015 року з 26.10.2015 року виплата пенсії йому поновлена відповідачем як інваліду 2 групи.

30 листопада 2015 року він звернувся до УПФ України в Октябрському районі м.Полтави із заявою про відновлення виплати раніше призначеної пенсії з 01.06.2015 року, тобто з дня фактичного припинення виплати раніше призначеної пенсії. Листом за вих.№296/М-04 від 14.12.2015 року, який він отримав 24.12.2015 року, УПФ України в Октябрському районі м.Полтави відмовлено у відновленні виплати пенсії з 01.04.2015 року, хоча виплата пенсії йому продовжувалася ще в квітні та травні 2015 року. Обґрунтовуючи свою відмову, відповідач посилався на Закон України №213-VІІІ від 02.03.2015 року, та підставою припинення виплати пенсії позивачеві зазначив те, що останній працював на посаді судді Апеляційного суду Полтавської області.

Вказані дії відповідача позивач вважає такими, що грубо порушують його конституційні права на пенсійне забезпечення і не відповідають чинному законодавству.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, прохав їх задовольнити, пояснення надав аналогічні змісту позовної заяви. Додатково пояснив, що пенсійні виплати надходять йому на банківську картку двадцять третього числа кожного місяця, на підтвердження чого надав виписку по картці по особовому рахунку. 22 червня 2015 року його було госпіталізовано на стаціонарне лікування до Полтавської обланої клінічної лікарні, де він перебував до 06.07.2015 року, про що надав виписку з історії хвороби. А тому, про порушення відповідачем його права та припинення пенсійних виплат він дізнався лише після 06.07.2015 року, коли був виписаний лікарні. У звязку з цим вважає, що ним не було пропущено встановлений КАС України шестимісячний строк на звернення до адміністративного суду.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні у зв`язку із тим, що для відновлення виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.06.2015 року немає законних підстав, адже відповідно до норм Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року, з 01.04.2015 року було припинено виплату пенсії особам, які працюють на посаді, яка дає право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених, зокрема, Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Заслухавши учасників процесу, зясувавши фактичні обставини у справі та перевіривши їх наданими позивачем доказами, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 до 23 листопада 2015 року працював на посаді судді Апеляційного суду Полтавської області (а.с. 8).

У 2011 році позивачу була призначена пенсія за віком відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» і з цього часу він перебуває на обліку як пенсіонер за віком в УПФ України Октябрського району в м.Полтаві (а.с. 6).

З 1 червня 2015 року виплата пенсій за віком ОСОБА_1 була припинена на підставі ст. 12 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року, ст. 47 Закону України «Про загальнообовязкове пенсійне страхування». До цього часу пенсія за віком йому нараховувалася і виплачувалася, що не заперечувалось жодною із сторін.

Згідно з розпорядженням №803678 від 24.12.2015 року з 26.10.2015 року виплата пенсії позивачу була поновлена відповідачем як інваліду 2 групи (а.с. 12).

У листопаді 2015 року позивач звернувся до УПФ України в Октябрському районі м.Полтави із заявою про відновлення виплати раніше призначеної пенсії з 01.06.2015 року, тобто з дня фактичного припинення виплати раніше призначеної пенсії (а.с. 9).

У письмовій відповіді від 14.12.2015 року за № 296/М-04 на вищевказану заяву, УПФ України Октябрського району в м. Полтаві, відповідачем зазначається, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213 з 01.04.2015 року припинено виплату пенсії особам, які працюють на посаді, яка дає право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів. Оскільки, згідно з копією трудової книжки, ОСОБА_1 працював на посаді судді Апеляційного суду Полтавської області, виплату йому пенсії припинено. На підставі заяви від 20.11.2015 року про поновлення виплати пенсії по віку, як інваліду 2 групи, а також виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією, до довідки серії АВ №1476677, про встановлення 2 групи інвалідності загального захворювання з 26.10.2015 року безтерміново, позивачу поновлено виплату пенсії за віком з 26.10.2015 року в розмірі 7892,89 гривень. Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213, з 1 червня 2015 року пенсії або щомісячне довічне грошове утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів» не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються. Таким чином, поновити виплату пенсії з 01.04.2015 року немає законної підстави (а.с. 10).

Згідно з довідкою УПФ України Октябрського району в м. Полтаві від 30 листопада 2015 року за № 384 про виплату ОСОБА_1 пенсії за віком при повному стажі, у січні 2015 року він отримав пенсію у розмірі 7342 грн. 89 коп., з лютого по травень 2015 року по 7833 грн. 74 коп. щомісяця, з червня 2015 року по листопад 2015 року (включно) ОСОБА_1 пенсію не отримував (а.с. 13).

В обґрунтування того, що строк на звернення до адміністративного суду ним не пропущено, ОСОБА_1 долучив до матеріалів справи виписку по банківській картці (особовому рахунку) про рух грошових коштів, виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 11772 й № 21938 та довідку з Апеляційного суду Полтавської області від 25.01.2016 року за № 07-531/01, що підтверджують доводи позивача про те, що про не нарахування пенсії за червень 2015 року йому стало відомо тільки 8 липня 2015 року, після перевірки банківського рахунку, оскільки він хворів, і з 22 червня 2015 року по 06 липня 2015 року, перебував на стаціонарному лікуванні (а.с. 22-29).

У відповідності до ч. 2 ст.6 ОСОБА_3 України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією ОСОБА_3 межах і відповідно до законів України, визначається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_3 України є нормами прямої дії.

Відповідно до ст. 22 ОСОБА_3 України конституційні права, свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У статті 24 ОСОБА_3 України гарантує рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.

Відповідно до ст. 19 ОСОБА_3 України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений ОСОБА_3 та законами України.

Нормою статті 46 ОСОБА_3 України гарантовано право особи на соціальний захист, що включає і право на забезпечення громадян у старості. Це право гарантується загальнообовязковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ та організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого Законом пенсійного віку.

ОСОБА_1 народився 17.10.1950 року і відповідно до Закону право на призначення пенсії за віком у нього виникло з 17.10.2010 року, однак, з приводу призначення пенсії він звернувся до УПФ України в Октябрському районі м.Полтави лише у 2011 році. Його трудовий стаж склав 45 років, що значно більше, ніж передбачено Законом для призначення пенсії за віком. Продовжуючи працювати на посаді судді, позивач продовжував сплачувати передбачені законом єдиний соціальний внесок, а також прибутковий податок, військовий збір, тобто, всі податки і збори, передбачені чинним законодавством, а отже, він є особою, яка підлягає загальнообовязковому державному пенсійному страхуванню в розумінні ст. 11 Закону.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 2) та в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (стаття 13), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективнийзасіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Таким чином, порушення відповідачем порядку розгляду заяви ОСОБА_1 про поновлення йому пенсійних виплат з 01 червня 2015 року та неприйняття передбаченого Порядком рішення про відмову в поновленні йому виплати пенсії саме з 01 червня 2015 року, на думку суду, не може бути перешкодою для здійснення ефективного судового захисту порушених прав позивача.

Згідно ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія це щомісячні виплати, які здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк.

Відповідно до ст. 45 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається довічно або на період протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону. Враховуючи, що ОСОБА_1 була призначена пенсія за віком, пенсія мала виплачуватися довічно.

Верховною Радою України 17 липня 1997 року прийнято Закону України №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Першого протоколу та протоколів №2.4.7 та 11 Конвенції». У ст.1 Конвенції зазначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожній людині, яка знаходиться під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі 1 цієї Конвенції. Ст.1 Першого протоколу (Париж, 20.11.1952) передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як встановлено абзацом 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування в редакції, яка чинна з 01.04.2015 року, тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: у період роботи особи (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «про статус ветеранів війни, гарантії ї х соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій та статус суддів», пенсії, призначені до цього Закону, не виплачуються.

У період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Разом з тим, відповідно до пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів». «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказаний в пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону №213 закон щодо призначення всіх пенсій. У тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року не прийнятий, у звязку з чим, з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії/щомісячне довічне грошове утримання за цими Законами не призначаються.

На даний час особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу», пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, з 1 червня 2015 року посада, на якій працював позивач, не давала права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», у звязку з чим, передбачені ч. 1 ст. 47, ст. 54 Закону «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» підстави для невиплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, відпали, і з 1 червня 2015 року перешкоди для виплати позивачу вказаної пенсії відсутні.

На підставі статей 6, 8, 19, 22, 46 ОСОБА_3 України; статтей 8, 45, 47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»: розділу ІІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»; керуючись статтями 8, 9, 105, 106, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві щодо відмови і відновленні виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 з 1 червня 2015 року.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Октябрському районі м. Полтави відновити виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за віком з 1 червня 2015 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Октябрський районний суд м. Полтави протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Суддя С.В. Антонов