Рішення № 55992456, 15.02.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/3835/15-ц Головуючий у І інстанції Кравченко М. В.Провадження № 22-ц/780/589/16 Доповідач у 2 інстанції Верланов С. М.Категорія 43 15.02.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

15 лютого 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Воробйової Н.С., Березовенко Р.В.,

при секретарі - Волинець Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Ключове рішення» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 листопада 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ключове рішення» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4, третя особа: орган опіки та піклування Обухівської районної державної адміністрації Київської області про виселення,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Ключове рішення» (далі - ТОВ «Ключове рішення»)звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що на підставі свідоцтва про купівлю майна з аукціону від 03 вересня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області та зареєстрованого в реєстрі за №2611, ТОВ «Ключове рішення» є власником квартири НОМЕР_1, загальною площею 89,6 кв.м., житловою площею 59,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. У вказаній квартирі зареєстровані та проживають відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та неповнолітній ОСОБА_4 Позивачем було направлено на адресу відповідачів вимогу про добровільне звільнення квартири та зняття з реєстраційного обліку, однак дана вимога залишена без виконання і квартиру відповідачі не звільнили.

Ураховуючи наведене, ТОВ «Ключове рішення» просило виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з квартири НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у органах МВС України, до повноваження якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири, без надання іншого жилого приміщення.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 листопада 2015 року у задоволенні позову ТОВ «Ключове рішення» відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Ключове рішення» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення не в повному обсязі відповідає зазначеним вимогам закону.

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «Ключове рішення», суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не наведено належних правових підстав на підтвердженнявиникнення у нього права вимоги щодо виселення відповідачів із житлового приміщення без надання їм іншого житла. Суд зазначив, що спірне жиле приміщення не було придбано за рахунок кредиту банку, а матеріали справи не містять доказів того, що банком здійснювалось звернення стягнення на квартиру на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для виселення відповідачів без надання їм іншого жилого приміщення у порядку ч.ч.2-4 ст.109 ЖК Української РСР. Крім того, суд зазначив, що відповідачі були вселені у спірну квартиру на законних підставах, станом на час набуття позивачем права власності на спірне житлове приміщення відповідачі у ньому вже проживали і були зареєстровані тривалий час, а відтак зміна власника не породжує безпосередніх правових наслідків у виді втрати ними права користування житловим приміщенням.

Однак повністю з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись, оскільки до таких висновків суд дійшов на підставі неповного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, при апеляційному розгляді справи встановлено, що 21 серпня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №KIQ0GA00000014, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 232 400 грн. (на споживчі цілі) зі сплатою 1,67 % на місяць на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення коштів до 21 серпня 2018 року (а.с.101-105).

У рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки від 21 серпня 2008 року, відповідно до якого вона передала в іпотеку банку квартиру НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, загальною площею 89,6 кв.м., житловою площею 59,0 кв.м, яка належить їй на праві власності на підставі свідоцтва про право особистої приватної власності на квартиру від 07 серпня 1997 року, виданого Українською міською радою на підставі рішення виконкому Української міської ради 26 лютого 1996 року, зареєстрованого в Обухівському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № 3 (а.с.9-10).

Таким чином, квартира, яка є предметом іпотеки, набута у власність ОСОБА_2 не за рахунок коштів, які отримані нею за кредитним договором.

Свої грошові зобов'язання ОСОБА_2 належним чином не виконала, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором. Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 27 грудня 2012 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21 серпня 2008 року звернуто стягнення на предмет застави - квартиру НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судовий збір у сумі 3 326 грн. 30 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с.80).

Рішенням апеляційного суду Київської області від 18 березня 2013 року заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 грудня 2012 року змінено в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та викладено його в наступній редакції: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21 серпня 2008 року у розмірі 625 658 грн. 47 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, яка належить на праві особистої власності ОСОБА_2, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, з встановленням початкової ціни нерухомості, відповідно до ціни вказаної в іпотечному договорі, а саме: 350 000 грн. В іншій частині заочне рішення залишено без змін (а.с.11-113).

Згідно із свідоцтвом від 03 вересня 2013 року, приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Київської області відповідно до ст.66 Закону України «Про виконавче провадження» та на підставі Акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, затвердженого 09 липня 2013 року в.о. начальника відділу ДВС Обухівського міськрайонного управління юстиції, посвідчено, що ТОВ «Ключове рішення» належить на праві власності квартира НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 (а.с.5).

14 жовтня 2013 року ТОВ «Ключове рішення» зареєструвало право власності на вказану квартиру, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с.6).

В спірній квартирі зареєстровані та проживають: ОСОБА_2 з 23 червня 1995 року, її дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 14 травня 2003 року та внук ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 12 листопада 2013 року, що підтверджується довідкою житлово-будівельного кооперативу «Енергія» №18 від 11 лютого 2016 року (а.с. 121).

23 липня 2015 року ТОВ «Ключове рішення» надіслало ОСОБА_2 і ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4 письмову вимогу протягом 30 днів добровільно звільнити квартиру із одночасним зняття з реєстраційного обліку (а.с.7-8).

28 липня 2015 року вказану вимогу отримала ОСОБА_2 (а.с.114-115).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.2 ст.109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, ч.2 ст.109 ЖК УРСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Отже, за змістом цих норм, якщо в іпотеку передано жиле приміщення, яке було придбано не за рахунок отриманих кредитних коштів, підстави для виселення мешканців із зазначеного жилого приміщення без надання їй іншого постійного житла відсутні.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 18 березня 2015 року (справа № 6-39цс15) та від 02 вересня 2015 року (справа № 6-1049цс15), яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_2 в іпотеку передано квартиру, яка не була придбана за рахунок отриманих кредитних коштів, колегія суддів приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстави для виселення відповідачів із спірної квартири без надання їм іншого постійного житла.

Оскільки реєстрація місця проживання є похідним правом від права користування житлом, а відтак зняття осіб з реєстрації місця проживання можливе лише за умови втрати ними права користування цим житлом чи у зв'язку з їх виселенням (добровільно чи у примусовому порядку), то колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині зняття відповідачів з реєстрації місця проживання, оскільки судом відмовлено у задоволенні вимоги про їх виселення із вказаної квартири без надання їм іншого постійного житла.

При розгляді справи, суд першої інстанції у порушення ст.ст.212-214 ЦПК України належним чином не врахував норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини та не встановив обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції не може бути залишеним без змін та підлягає скасуванню на підставі ст.309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову в позові ТОВ «Ключове рішення» з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ключове рішення» задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові товариства з обмеженою відповідальністю «Ключове рішення» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4, третя особа: орган опіки та піклування Обухівської районної державної адміністрації Київської області про виселення- відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді