Рішення № 55991322, 12.02.2016, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 2/359/617/2016

359/11963/15-Ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.02.2016 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого суддіСаган В.М.

при секретаріСтепаненко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Борисполя Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш АВТО» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягання грошових коштів

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати недійсним договір фінансового лізингу № 000919 від 06.10.2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" та застосувати реституцію і стягнути з ТОВ "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" на її користь 90000,00 грн.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що з 07.10.1973 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_2. 15.12.2015 року їй стало відомо про те, що 06.10.2015 року було укладено договір фінансового лізингу, згідно якого її чоловік зобов'язався сплатити ТОВ "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" лізингові платежі (вартість предмету лізингу становить 28408,7 доларів США, на момент підписання договору гривневий еквівалент вартості в сумі 653400 грн. транспортного засобу " Hyundai IX3»).

Також її чоловік на виконання вказаного договору вніс на рахунок товариства перший лізинговий платіж в сумі 90000 грн.

Позивач вважає, що договір фінансового лізингу необхідно визнати недійсним, оскільки він укладений з порушенням ряду норм чинного законодавства.

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 позовні вимоги позивача підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 до суду не з»явився, від нього надійшла письмова заява в якій він заявлені позовні вимоги позивача визнав в повному обсязі та просив справу слухати без його участі.

Представник відповідача, ТОВ "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" позовні вимоги не визнав, вважаючи їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Обґрунтовуючи свою позицію, він зазначав , що договір укладено відповідно до положень цивільного законодавства, що регулює діяльність у сфері фінансового лізингу та не вбачається достатніх підстав порушення прав та інтересів позивача.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази знаходить, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 07.10.1973 року перебувають у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Жукинською сільською радою Вишгородського району Київської області, актовий запис № 19 ( а.с13).

06 жовтня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" та ОСОБА_2 уклали договір № 000919 фінансового лізингу. ( а.с. 6-11).

Згідно з п. 1.3 укладеного Договору фінансового лізингу лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу (автомобіль марки Hyundai IX35 зазначений у п. 1.1 договору у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених договором. Предмет лізингу є власністю лізингодавця до моменту переоформлення права власності на предмет лізингу на лізингоодержувача, згідно з умовами даного договору (п. 1.6 договору).

Пунктом 1.7 Договору передбачено, що предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: адміністративного платежу, авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу, у разі наявності сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.4 ст. 9 даного договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.6 ст. 9 даного договору або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п.9.6 ст 9 даного Договору.

06.10.2015 року на виконання зазначеного договору ОСОБА_2 сплатив ТОВ "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" 90000,00 грн.( а.с.12)

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу .

Згідно із ч. 2 ст. 16, ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір фінансового лізингу, укладений 06 жовтня 2015 року між ТОВ "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" та ОСОБА_2 за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу від 06 жовтня 2015 року між ТОВ "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" та ОСОБА_2 нотаріально посвідчено не було.

Верховний Суд України у Постанові від 16.12.2015 року при розгляді цивільної справи № 6-2766цс15 виклав правову позицію, за змістом якої вбачається, що договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню, а у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним та зазначив , що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідачем ТОВ "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" не надано суду такої ліцензії для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність у них такого дозволу (ліцензії).

Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ при розгляді справи № 6-4086ск14 від 07.032014 р було викладено правову позицію, із змісту якої слідує що договір фінансового лізингу, за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникли у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку, з урахуванням особливостей, що встановлені цим законом. Тому застосування судами загальних норм ЦК України про лізинг, найм (оренду) транспортних засобів є належним.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 61 Сімейного кодексу України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Один із подружжя, укладаючи той чи інший договір не тільки розпоряджається спільним майном подружжя, а й створює для подружжя додаткові обовязки (ч.2 ст.65 СКУ).

Стаття 65 СК України розповсюджується як на випадки відчуження, так і на випадки придбання майна одним з подружжя.

Такий висновок випливає з аналізу норм цивільного та сімейного законодавства України. Зокрема в ст. 177 ЦК України сказано, що обєктами цивільних прав є речі, в тому числі гроші. Згідно з ч. 1 ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Речі, а також сукупність речей складають поняття «майно», яке визначене в ст. ст. 190 ЦК України.

Таким чином, згідно з цивільним законодавством, гроші це різновид майна. В ст. 65 СК України сказано про розпорядження майном подружжя.

Це право подружжя дублюється статтею 369 ЦК України, зокрема: -«Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Грошові кошти набуті подружжям за час шлюбу , то вони згідно із ст. 60 СК України належать подружжю на праві спільної сумісної власності, тому і розпоряджатися ними, відповідно до ч. 1 ст. 65 СК України, необхідно за взаємною згодою обох із подружжя.

Визначення дрібного побутового правочину, який один з подружжя може вчиняти без згоди іншого встановлено ст. 31 ЦК України.

Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість.

В даному випадку, вартість правочину складала суму 653 400 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України та ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Зважаючи на наведене, у позивачки винило право передбачене ч. 2 ст. 65 СК України на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним, оскільки такий укладений другим із подружжя без її, його згоди і не являється дрібним побутовим.

Пунктами 17.2, 17.3 спірного договору визначено, що підписання цього договору та додатків до нього є свідченням факту ознайомленя, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом договору та додатків до нього. Якщо лізингоодержувач одружений (-а), цим він (вона) заявляє, що має згоду іншого з подружжя на укладення цього договору. Підписанням цього договору та додатків до нього лізингоодержувач, який одружений (-а) визнає, що договір про надання послуг з фінансового лізингу укладений в інтересах сім'ї та товар, який буде придбаний на підставі цього договору, буде використовуватися на потреби сім'ї (а. с.11/

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

З цього можна зробити лише один висновок розпорядження майном подружжя означає і розпорядження спільними грошовими коштами подружжя. Придбання майна це зворотна сторона розпорядження грошовими коштами подружжя. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що подружжя за взаємною згодою мають вирішувати питання щодо розпорядження не лише речами, а й спільними грошовими коштами. Правочини щодо придбання майна, які потребують нотаріального засвідчені, один з подружжя може здійснювати лише з письмової та нотаріально засвідченої згоди другого з подружжя.

Якщо один з подружжя уклав правочин щодо набуття, зокрема, купівлі майна без згоди другого з подружжя, то останній має право звернутися до суду з позовом про визнання правочину недійсним, як такого, що укладений без її, його згоди.

Це можливо на тій підставі, що той з подружжя, хто безпосередньо уклав договір купівлі-продажу, одноособово використав спільні гроші подружжя.

Судом встановлено, що грошові кошти перераховані одноособово ОСОБА_2 в сумі 90000 грн. набуті за час довгострокового шлюбу з позивачкою.

Особливістю правового режиму спільного майна подружжя є те, що здійснення права спільної сумісної власності відбувається за їхньою взаємною згодою. При правовому регулюванні здійснення права на розпорядження спільним майном має бути досягнутий розумний баланс захисту інтересів того з подружжя, який не давав згоду на укладання договору, і добросовісною третьою особою, яка не знала і не могла знати про те, що один з подружжя діє без згоди другого. Частина 2 статті 65 Сімейного кодексу України закріплює презумпцію взаємної згоди подружжя на укладення договорів по розпорядженню спільним майном.

Той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобовязаною стороною (боржником), якщо: а) договір було укладено другим із подружжя в інтересах сімї; б) майно, одержане за договором, використане в інтересах сімї.

Позивачка не знала , що її чоловік 06.10.2015 року уклав договір фінансового лізингу за № 000919 з ТОВ "Лізингова компанія "ВАШ АВТО", а тому в момент підписання договору згоди на його укладення не надавала відповідно до вимог закону. Навпаки, дізнавшись 15.12.2015 року про укладення договору, відразу звернулася до суду за захистом свого права подавши через канцелярію суду 22.12.2015 року відповідну позову заяву.

Позивачка звернулася з даним позовом до суду з метою визнати договір недійсним та припинення зобовязань в т.ч. і на майбутнє , оскільки витрати за даним договором повинні бути використані із спільного бюджету, а з огляду на вік подружжя ОСОБА_2 та дохід лише з пенсії нести витрати по даному договору вони не спроможні, а отже даний договір суперечить інтересам сімї.

Тому, доводи представника відповідача ТОВ "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" щодо не доведення позивачем невигідності договору для подружжя судом не приймаються до уваги.

Чоловік позивачки ОСОБА_2 знав, що підписуючи даний договір діяв недобросовісно, ошукав її, перерахувавши одноособово спільні кошти подружжя, а тому і визнав позовні вимоги в повному обсязі /а.с.25/.

Відповідачі укладаючи спірний договір діяли недобросовісно, зокрема ТОВ "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" знала і за обставинами укладення цього договору не могла не знати про те, що майно ( гроші) належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і той з подружжя який укладав договір не отримав згоди на це другого з подружжя, тому включили до договору пункти17.2, 17.3 / а.с.11/ достовірно знаючи , що ОСОБА_2 є пенсіонер який довгий час одружений, але не дивлячись на це не перевірило походження коштів та доходів сімї , а також не отримали письмової згоди дружини на укладення спірного договору.

Відповідно до закону дружина та чоловік мають право на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним, якщо його було укладено без її, його згоди (ч. 2 ст. 65 СК).

Згідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Враховуючи наведене суд знаходить , що правочин укладений 06.10.2015 р. суперечить ряду чинного законодавства, а тому підлягає визнанню недійсним

Правові наслідки недійсності правочину, встановлені ст.216 ЦК України передбачають, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Виходячи з наведеного, керуючись та ст.ст. ст.ст. 8, 10, 11, 60, 62-64, 212-215 ЦПК України, ст.ст.60,61,63,65 СК України, ст.ст. 12,16,31,177,179,190,203,215,216,220,227,369,799,806 ЦК України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати договір фінансового лізингу №000919 від 06.10.2015 року укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Лізингова компанія»Ваш АВТО» - недійсним.

Застосувати реституцію та стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО»(код ЄДРПОУ 39733392) на користь ОСОБА_1 90000,00 грн.. та 900,00 грн. судових витрат, а всього 90900,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: