Ухвала суду № 55991153, 17.02.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №274/6975/14-ц Головуючий у 1-й інст. Хавронюк О. Л.

Категорія 27 Доповідач Товянська О. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого: судді Товянської О.В.

суддів: Гансецької І.А., Кочетова Л.Г.

при секретарі: Кравчук Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно, виселення

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03 грудня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

В грудні 2014 року Банк звернувся до суду з позовом, уточнивши вимоги, просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №ZRSWGK00000065 від 09.10.2006р. у розмірі 683255,20грн. звернути стягнення на 2-кімнатну квартиру загальною площею 42,00м2, житлова площа 25,10м2 АДРЕСА_1, шляхом набуття Банком права власності на предмет іпотеки; виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 із вказаної квартири. Зазначав, між позивачем і ОСОБА_1 09.10.2006р. був укладений кредитний договір, за яким він отримав 92900грн. кредиту на строк до 08.10.2026р. зі сплатою 14,04% річних. У забезпечення кредитного договору в той же день сторони уклали договір іпотеки спірного житла вартістю 116150грн. У звязку з неналежним виконанням зобовязань, виникла заборгованість по кредиту - 683255,20грн. : 98843,16грн. - заборгованість за кредитом, 201344,16грн. - %, 3530,20грн. - комісія, 379537,68грн. - пеня. В рахунок погашення заборгованості по кредиту заявлено вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі його Банку у власність.

Рішенням Бердичівського міськрайсуду Житомирської області від 03 грудня 2015р. позовзадоволено частково. В рахунок виконання зобовязання щодо сплати заборгованості по кредитному договору № ZRSWGK00000065 від 09.10.2008р. між Банком та ОСОБА_1 в сумі 683255,20грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки кв.12 по вул. Житомирська (Леніна), 4/1 в м. Бердичеві шляхом визнання права власності за ПАТ КБ "Приватбанк"; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку 3654грн. судового збору. В решті вимог відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові. Зазначає, що Банком пропущено без поважних причин строк звернення до суду.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 09.10.2006р. між Банком і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за яким він отримав 92900грн. кредиту на строк до 08.10.2026р. для придбання квартири (а.с.14-15), можливість збільшення % ставки передбачена п.2.3.1 кредитного договору. В забезпечення кредитного договору 09.10.2006р. сторони уклали договір іпотеки кв.12 по вул. Житомирській (Леніна), 4/1 в м. Бердичеві договірною вартістю 116150грн. (а.с.16-19). Проте зобов'язання відповідач належним чином не виконував, заборгованість складає 683255,20грн.

Судом встановлено, що зобовязання відповідачем ОСОБА_1 у повному обсязі не виконуються. Згідно відповідних пунктів договорів іпотеки, укладених з відповідачем, ч.1 ст.33 Закону України „Про іпотеку, ст.589 ЦК України іпотекодержатель Банк вправі задовольнити свої вимоги на погашення суми кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки з його вартості.

Відповідно дост.1054, ч.2 ст.1050 ЦК України, а також умов укладеного договору, банк зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки. Наслідками порушення боржником зобовязання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно зі ст.ст.7,11,33 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з положень ч.2 ст.16 ЦК України, ч.3 ст.33, ст.36, ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку» не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

Згідно принципу диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог (ч.1 ст.11 ЦПК України).

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з ч. ч. 3,4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, оскільки Банк мав перешкоди щодо стягнення боргу з ОСОБА_1 через наявність виконавчого провадження.

Як видно з матеріалів справи, на підставі виконавчого напису від 14.04.2008р. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 09.10.2008р. за період з 08.11.2007р. по 31.03.2008р. в сумі 111622,67грн., нотаріусом звернуто стягнення на квартиру №12 по вул. Житомирська (Леніна), 4/1 в м. Бердичеві (а.с.132). В звязку з кримінальним провадженням в справі №0603/1-21/11 щодо відповідача ОСОБА_1 та інших осіб на спірну квартиру з 17.12.2009р. був накладений арешт, оригінал кредитної справи 25.08.2008р. був вилучений у Банку 25.07.2008р. (а. с. 44-49, 94, 135-144).

Вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05.11.2013р. ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч.3, 190 ч.4, 28 ч.3, 358 ч.2 (в ред. 2001р.); 28 ч.3, 358 ч.3 (в ред. 2001р.) КК України. Арешт, накладений на майно ОСОБА_1, не скасовано. Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 11.12.2014р. міру покарання щодо ОСОБА_1 залишено в силі.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що Банк мав перешкоди щодо стягнення боргу із ОСОБА_1 через наявність кримінального провадження, накладення арешту на майно засудженого, вилучення оригіналів банківських документів, виконання за виконавчим написом не відбулось, строк дії кредитного договору не був змінений.

Таким чином, доводи апелянта щодо пропуску позивачем строку позовної давності є безпідставними.

Апеляційний суд враховує, що ознаками судових доказів є їх достовірність і достатність. Достовірність доказів - це їх якість, точність і правильність відображення обставин, що входять в предмет доказування. А достатність це сукупність доказів, яка дозволяє вирішити справу.

Судове рішення відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Судове рішення в частині вимог про виселення сторони не оскаржували.

Підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.209, 218, 303,304,307,308,313-315,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

РішенняБердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: