Постанова № 55989789, 16.02.2016, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 166/87/16-а

Провадження №2-а/157/8/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року місто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Гончарука О.Н.,

за участю секретаря - Раковець Р.М.,

представника відповідача - Горщарука Юрія Вікторовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Камені-Каширському справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Ратнівському районі Волинської області про визнання відмови відповідача у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці протиправною, зобов'язання призначити та виплачувати таке грошове утримання

встановив:

У поданому до суду адміністративному позові позивач зазначає, що він з 09 липня 2002 року по 04 січня 2016 року працюв на посаді судді Ратнівського районного суду Волинської області.

З даної посади звільнений у зв'язку з поданням заяви про відставку.

16 січня 2016 року він звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Ратнівському районі (далі - Управління) із заявою про призначення йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

21 січня 2016 року Управління у задоволенні його заяви відмовило посилаючись на п.5 розділу 111 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», яким скасовано призначення довічного грошового утримання.

Дану відмову вважає неправомірною, такою, яка порушує його конституційне право на отримання вказаного грошового утримання.

Просить суд таку відмову визнати протиправною, зобов'язати відповідача призначити та виплачувати йому з 05 січня 2016 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції закону України №192-VІІІ від 12 лютого 2015 року), у розмірі 82% грошового утримання судді, без обмеження його граничного розміру.

Відповідачем подано суду заперечення на позов у якому він зазначає, що у позивача право на призначення щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці, яке врегульовано ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виникло 05 січня 2016 року, однак він з заявою з цього приводу звернувся до Управління 16 січня цього року.

Так як п.5 розділу 111 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213 визначено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з цього дня скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, з вказаного дня пенсії в порядку та на умовах, визначених серед інших Законів України і Законом України «Про судоустрій та статус суддів» не призначаються, раніше призначені пенсії не виплачуються.

Крім цього вказує, що ч.3 ст.141 вказаного Закону із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, який набрав чинності 28 березня 2015 року, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911- VIII встановлено, що максимальний розмір щомісячного грошового утримання судді у відставці з 01 січня по 31 грудня 2016 року не може перевищувати 10740 грн.

Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач до суду не з'явився. Ним подано заяву про розгляд справи у його відсутності та про підтримання позовних вимог.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав, які зазначені у запереченні на позов.

Позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

Згідно довідки Ратнівського районного суду Волинської області №02-30/2/2016 від 22 січня 2016 року (а.с.6), записів, які містяться у трудовій книжці (а.с.18-19), позивач з 09 липня 2002 року по 04 січня 2016 року працював на посаді судді цього суду.

Постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року №788-VIII його звільнено з посади судді у звязку з поданням заяви про відставку (а.с.16).

Відповідно до наказу голови вказаного суду №1/02-04 від 04 січня 2016 року (а.с.17), позивача звільнено з посади судді та відраховано зі штату працівників цього суду 04 січня 2016 року.

Згідно доданого розрахунку того ж суду (а.с.8), з врахуванням строкової військової служби, навчання у вищій школі міліції, роботи на посаді слідчого міліції, стаж судді позивача, який дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 04 січня 2016 року становить 21 рік 08 місяців 06 днів, тобто 21 рік.

16 січня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою про нарахування довічного грошового утримання судді у відставці.

Управління своїм листом від 21 січня 2016 року №251/02/20 (а.с.14-15) відмовило позивачу у призначенні щомісячного грошового утримання судді у відставці з тих же підстав, які ним зазначені у поданому запереченні на позов.

Відповідно до ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ст.8 Конституції України вона має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до її ч. 2 ст. 22, ст.ст.58, 126, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Відповідно до п. 8 ч.4 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI незалежність судді забезпечується, зокрема, його належним матеріальним та соціальним забезпеченням.

Згідно його ч. 3 ст.138 щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI внесено зміни до вказаної норми, згідно з якими щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування судді, який працює на відповідній посаді.

Такі зміни рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3рп/2013 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) у зв'язку з тим, що вони не узгоджуються з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів, а тому суперечать ст.126 Основного Закону України.

За цим рішенням підлягає застосуванню ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI в редакції до змін, внесених Законом від 08 липня 2011 року № 3668-VI.

У вказаному рішенні Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації, як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Таким чином конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсії) чи внаслідок припинення повноважень чи набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання).

Право судді на щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, а також право на його збільшення за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, передбачено і ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в його оновленій Законом України №192-VІІІ від 12 лютого 2015 року редакції, який набрав чинності з 28 березня того ж року.

Викладене відповідає положенням п.6.4 Європейської хартії від 10 листопада 1998 року про закон «Про статус суддів», рекомендаціям Комітету Міністрів Ради Європи від 17 листопада 2010 року №(2010) про те, що «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою захистити їх від дій стимулів, через які можна впливати на їх рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки, догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці» (п.54).

Про гарантування суддям належної оплати праці, щомісячного довічного грошового утримання при виході у відставку прямо говориться у абз.3, 4, 5, 9 п.7, абз.9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005. Суд розтлумачив зміст ст.126 Конституції України та виданих на її підставі законів і зазначив, що їх слід розуміти як таке, «що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних атків, внесення змін до них, скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення (абз.6 п.8 мотивувальної частині рішення).

Тобто гарантії незалежності суддів не можуть бути звужені чи скасовані під час прийняття нових законів і внесення змін до чинних, що фактично було зроблено у п.5 розділу 111 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213, який набрав чинності з 01 квітня, а не 28 березня 2015 року, як зазначає відповідач у поданому запереченні на позов, і яким спочатку щомісячне довічне грошове утримання суддів зменшено до 60% їх грошового утримання, а з 01 червня того ж року скасовано. Таке рішення суперечить ст.ст.8, 126, 164 Конституції України, згаданим Європейській хартії та рекомендіям Комітету Міністрів Ради Європи.

Право на відставку у позивача виникло ще 29 квітня 2014 року при досягненні ним 20-ти річного суддівського стажу (а.с.7).

Заява про відставку ним подана 30 грудня того ж 2014 року.

Право на щомісячне довічне грошове утримання у вищезазначеному розмірі позивач мав як на день подачі заяви про відставку, так і на час набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» в його оновленій Законом України №192-VІІІ від 12 лютого 2015 року редакції.

Те, що у порушення визначених законодавством строків (один місяць) рішення про звільнення його з посади судді у зв'язку з подачею заяви про відставку було прийнято після 01 квітня 2015 року, його вини немає.

Враховуючи встановлені обставини, те, що за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання, та враховуючи те, що позивач має суддівський стаж 21 рік, його щомісячне довічне грошове утримання у звязку з виходом у відставку має складати 82 % від розміру його заробітної плати без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

За встановлених обставин відмову Управління у призначенні та виплаті позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у визначеному ним розмірі слід визнати протиправною та зобов'язати відповідача призначити та виплачувати позивачу зазначене ним утримання.

Згідно п.12 Розділу 1 Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року №3-1, щомісячне довічне грошове утримання призначається з дня, наступного після відрахування судді зі штату суду згідно з наказом, виданим на підставі акта Верховної Ради України або Президента України про звільнення у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Виходячи з цього Порядку та дати відрахування позивача зі штату суду (04 січня 2016 року), довічне грошове утримання має виплачуватись йому з 05 січня 2016 року, як того він просить у позовній заяві.

Керуючись ст.ст. 8-11, 18, 71, 160-162 КАС України, суд

постановив:

Позов задовольнити повністю.

Відмову управління Пенсійного фонду України у Ратнівському районі Волинської області у призначенні ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, визнати протиправною.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Ратнівському районі Волинської області призначити та виплачувати ОСОБА_2 починаючи з 05 січня 2016 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, відповідно до ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції закону України №192-VІІІ від 12 лютого 2015 року), у розмірі 82% заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Управлінню Державного казначейства України в Ратнівському районі із Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунку управління Пенсійного фонду України у Ратнівському районі повернути ОСОБА_2 сплачений ним судовий збір у сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Камінь-Каширський районний суд шляхом подачі апеляційних скарг протягом десяти днів з дня отримання її копії з подачею копій скарг до апеляційної інстанції.

Головуючий: О. Н. Гончарук