Ухвала суду № 55989710, 16.02.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 р.Справа № 820/10665/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.

за участю: секретаря судового засідання - Мороз Є.В.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Гончаренко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2015р. по справі № 820/10665/15

за позовом ОСОБА_1

до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 2743-15 від 28.05.2015 р. про нарахування земельного податку з фізичних осіб на суму 1938,81 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2015 року по справі № 820/10665/15 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст. 120 Земельного кодексу України, п. 286.5, п. 286.6 ст. 286, п. 287.2, п. 287.7, п. 287.8 ст. 287, ст. 289 Податкового кодексу України, ч. 3 ст. 18, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель", що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Протокольною ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2016 року замінено в порядку процесуального правонаступництва згідно ст. 55 КАС України відповідача по справі - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на Центральну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, пояснення представника відповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова винесене податкове повідомлення-рішення від № 28.05.2015 р. № 2743-15 про сплату земельного податку з фізичних осіб на суму 1938,81 грн.. примірник якого позивач отримав поштою 30.06.2015 року.

Позивач не погодився з вище зазначеним рішенням та оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління ДФС у Харківській області № 1336/Л/20-40-10-04-14 від 11.08.2015 р. позивачу відмовлено у задоволені скарги та скасуванні податкового повідомлення-рішення № 2743-15 від 28.05.2015 р.

Рішенням ДФС України від 28.09.2015 р. № 9002/л/99-99-10-01-02-25, позивачу в задоволені скарги було відмовлено, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному будинку сплачує податок за земельну ділянку з дати державної реєстрації прав власності на зазначене нерухоме майно за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 28.05.2015 р. № 2743-15 винесено ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з таких підстав.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК.

Відповідно до підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПК платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв). А в силу вимог підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Таким чином, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України (далі ЗК) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Права власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі Закон №1952-IV).

Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 ЗК і статтею 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

Цими нормами чітко встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

За правилами пункту 286.1 статі 286 ПК підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

При цьому власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пункт 287.8 статті 287 ПК).

Тобто, фізична особа - власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Судом встановлено, що згідно договору про купівлю-продаж нежитлових приміщень від 11.02.2004 р. право власності на нежитлові приміщення підвалу №11-18 в літ. "А-5" загальною площею 74,3 м2, за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1, про що свідчить витяг про реєстрацію прав на нерухоме майно від 03.03.2004 р. № НОМЕР_1.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, обов'язок зі сплати земельного податку виникає, в такому випадку, з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 7 липня 2015року (справа № 21-775а15) та постанові від 02 грудня 2015 року (справа № 826/3130/15).

Згідно з п.287.2 ст.287 ПКУ облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня.

Відповідно до п.286.5 ст.286 ПКУ нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному ст.58 цього Кодексу.

Статтею 289 Податкового кодексу України встановлено, що для визначення розміру податку використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Судом першої інстанції встановлено, що у 2015 році гр. ОСОБА_1 нарахування земельного податку позивачу здійснено відповідно до Рішення 26 сесії Харківської міської ради б скликання від 25.09.2013 р. №1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" згідно з рішенням 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03.07.2013 №1209/13 "Про затвердження "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013", на підставі Земельного кодексу України, Податкового кодексу України, Законів України "Про оренду землі", "Про оцінку земель" та керуючись ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Так, згідно рішення 25 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 03.07.2013 р. 1209/13 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013 p.», базова вартість 1 кв. м. земель м. Харкова становить 291,18 грн.

Методика розрахунку грошової оцінки окремої земельної ділянки для нарахування земельного податку фізичним особам: Цзд = Б * Кі * Км2 * КмЗ_ср. * Кф * PL, де Цзд - грошова оцінка окремої земельної ділянки; Б - базова вартість 1 кв.м. земель м. Харкова; Кі - коефіцієнт індексації, що застосовується кожний рік в порядку, встановленому законодавством України; Км2 - зональний коефіцієнт, доведений у додатку №2 (АДРЕСА_1, розташована в зоні №6326); КмЗ_ср. - середній коефіцієнт сумісного впливу локальних факторів для кожної економіко-планувальної зони району м. Харкова; Кф - коефіцієнт, що характеризує функціональне використання земельної ділянки ; PL - площа земельної ділянки.

З урахуванням методики розрахунку грошової оцінки окремої земельної ділянки для нарахування земельного податку фізичним особам, грошова оцінка земельної ділянки становить: 193880,75 грн.

Виходячи з вищенаведеного, грошова оцінка земельної ділянки площею 74,3 кв.м. на 2015 р. становить: 193880,75 = 291,18 *1,249 * 2,87 * 1 * 2,5 * 74,3

Ставку податку за земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 74,3 кв.м. на 2015р. гр. ОСОБА_1 визначено у сумі 1938,81 грн. (193880,75 * 1%).

Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи, що грошове зобов'язання по земельному податку визначено позивачу, виходячи із загальної площі нежитлового приміщення підвалу № 11-18 в літ. "А-5" за адресою АДРЕСА_1 (74,3 м2), що відповідає матеріалам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий орган діяв в межах повноважень та на підставі норм чинного законодавства, а спірне податкове повідомлення-рішення № 28.05.2015 р. № 2743-15 відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Оскільки основним доводом позивача, в обґрунтування доводів апеляційної скарги в якості підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення, є те, що податковий орган не звертався до територіального органу Держземагентства за місцезнаходженням земельної ділянки і не отримував даних державного земельного кадастру у формі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, при цьому, правомірність обрахування та застосування коефіцієнтів нормативно-грошової оцінки земельної ділянки на підставі рішення 25 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 03.07.2013 р. № 1209/13 позивачем не оспорюється, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2015 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2015р. по справі № 820/10665/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 22.02.2016 р.