Ухвала суду № 55989636, 17.02.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3716/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н.Л.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

17 лютого 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білоуса О.В.

суддів: Совгири Д. І. Курка О. П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.,

представника позивача - ОСОБА_2

третьої особи - ОСОБА_3

третьої особи - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Державної реєстраційної служби Міністерства юстиції України, Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції, державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Хафусової Владислави В'ячеславівни, треті особи на стороні відповідачів - ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання незаконними рішення та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_5 з адміністративним позовом до Державної реєстраційної служби України, Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області; треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.12.2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21.12.2015 року, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

Представник позивача в судовому засідання апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі і за обставин, викладених у ній, просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21.12.2015 року скасувати, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Треті особи - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечили та просили суд залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та третіх осіб, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 24.01.2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір позики грошових коштів, відповідно до умов якого ОСОБА_4 (позикодавець), передав ОСОБА_5 (позичальник), грошові кошти готівкою у сумі 150000 грн., а останній у строк до 24.05.2014 року зобов'язувався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

На забезпечення виконання вказаного договору між тими ж сторонами 24.01.2014 року було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Кривцовим Д.В., предметом якого було нерухоме майно, а саме квартира за АДРЕСА_1 загальною площею 31,6 м.кв.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 на адресу позивача було надіслано вимогу про повернення боргу від 13.03.2015 року, і як встановлено судом першої інстанції отримано позивачем, згідно з даними електронного реєстру відстеження пересилання поштових відправлень.

В подальшому суду першої інстанції не надано доказів виконання позивачем умов договору позики, укладеного 24.01.2014 року.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, зокрема наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до ст. 15 вказаного Закону державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених ст.18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Статтею 19 вказаного Закону визначено, що підставою для проведення державної реєстрація прав є, окрім іншого, договори, укладені у порядку, встановленому законом.

Процедура проведення державної реєстрації прав, перелік документів, необхідних для її проведення визначено Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року за № 868.

Відповідно до вказаного Порядку для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 46 Порядку для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобовязання, вимога про виконання порушеного зобовязання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції разом з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, державному реєстратору заявником були подані договір іпотеки від 24.01.2014 року, укладений між позивачем та ОСОБА_4 та лист вимога від 13.03.2015 року, надісланий на адресу позивача.

Що ж стосується строку дії договору іпотеки, то судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що строк дії вказаного договору подовжений у часі до повного виконання зобов'язань Іпотекодавцем, з огляду на п. 6.1 вказаного договору.

Таким чином, надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню державного реєстратора, суд першої інстанції правомірно та обгрунтовано, керуючись положеннями ч.3 ст.2 КАС України, дійшов висновку, що в контексті зазначеного, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Хафусовою В.В. за № 20991719 від 28 квітня 2015 року, яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 винесено на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією України та законами України.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини та дослідженні матеріали справи, судова колегія, вважає, що на момент прийняття оскаржуваного рішення державним реєстратором в межах наданих йому повноважень було встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства і як наслідок відсутність підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 22 лютого 2016 року.

Головуючий Білоус О.В. Судді Совгира Д. І. Курко О. П.