Ухвала суду № 55989581, 16.02.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 р.Справа № 820/7056/15

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2015р. по справі № 820/7056/15

за позовом Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева"

до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області треті особи ОСОБА_1 , Харківська міська рада

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство "Завод імені В.О. Малишева" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, треті особи: ОСОБА_1, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області поновити в поземельній книзі запис про акт на право постійного користування земельною ділянкою ДП "Завод імені В.О. Малишева", який був виданий виконавчим комітетом Харківської районної Ради депутатів трудящих 26 липня 1958 року і зареєстрований в державному реєстрі землекористувань за №8 28 серпня 1958 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2015р. у задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із постановою, подав апеляційну скаргу, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015р., винести нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що право Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" на земельну ділянку посвідчується Актом на право користування землею, виданим виконавчим комітетом Харківської районної Ради депутатів трудящих 26.07.1958 р. Землекористування записано в державну реєстрацію землекористувань за №8 від 28.08.1958 р.

Відповідно до змісту вказаного Акту на право користування землею та плану до нього, Заводу імені В.О. Малишева відведено в постійне користування 78,75 га землі. Земельна ділянка має складну ламану конфігурацію, розташована частково та межує із землями м. Харкова, а також населеними пунктами Харківського району і по конфігурації нагадує дорогу. Адреса земельної ділянки відсутня.

Як зазначив представник позивача, сторонні особи перешкоджають позивачу у реалізації своїх законних прав та інтересів з приводу користування земельною ділянкою. Зокрема, земельна ділянка по вул. Федоренка, 11, яка відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №289878 передана ОСОБА_1 на підставі рішення ХМР від 24.09.2009 р. №95/09, повністю знаходиться на території, що була виділена ДП "Завод імені В.О. Малишева.

Позивач у позовній заяві посилався на те, що Харківська регіональна філія ДП "Центр Державного земельного кадастру" при Державному комітеті України із земельних ресурсів видало Довідку №4884 від 24.06.2008 р. про відсутність чинних державних актів на право постійного користування та договорів на право тимчасового користування на земельну ділянку по вул. Федоренка, 11. В 2009 році повторно підтвердили відсутність державних актів на право постійного користування та договорів на право тимчасового користування на земельну ділянку у Довідці №3965 від 07.08.2009 р., на підставі чого дана земельна ділянка була передана у приватну власність ОСОБА_1.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи не встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача діями відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державний земельний кадастр" державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно ст. 6 Закону України "Про державний земельний кадастр" ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Адміністратором Державного земельного кадастру є державне підприємство, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного земельного кадастру, відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист відомостей, що містяться у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про державний земельний кадастр" до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, належать: нормативно-правове забезпечення у сфері Державного земельного кадастру; здійснення інших повноважень згідно з цим Законом.

До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належать: ведення та адміністрування Державного земельного кадастру; погодження надання висновків за результатами проведення державної експертизи програм і проектів з питань ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, матеріалів і документації Державного земельного кадастру; здійснення підготовки земельно-кадастрової документації; внесення до Державного земельного кадастру та надання відомостей про землі, розташовані у межах державного кордону України, територій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, сіл, селищ, міст; здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні; ведення поземельних книг та надання витягів із Державного земельного кадастру про земельні ділянки; організація здійснення на відповідній території робіт із землеустрою та оцінки земель, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру; розроблення стандартів і технічних регламентів у сфері Державного земельного кадастру відповідно до закону, а також порядків створення та актуалізації картографічних матеріалів, кадастрових класифікаторів, довідників та баз даних; розроблення форм витягів, інформаційних довідок із Державного земельного кадастру, повідомлень про відмову у наданні відомостей, порядку обліку заяв і запитів про отримання відомостей із Державного земельного кадастру; створення документів Державного земельного кадастру; участь у погодженні матеріалів і документації Державного земельного кадастру та в установленому порядку надання відповідних висновків; затвердження статуту Адміністратора Державного земельного кадастру, здійснення контролю за його діяльністю, призначення його керівника; організація взаємодії з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями з питань ведення Державного земельного кадастру; організація робіт з підготовки та підвищення кваліфікації державних кадастрових реєстраторів; здійснення інших повноважень згідно з цим Законом.

Пунктом 2 прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок.

В період із 01.01.2011 р. - 31.12.2012 р. діяла Постанова КМУ №1021 від 09.09.2009, відповідно до якої повноваженнями по веденню Поземельної книги, Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельні ділянки та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі в паперовому вигляді були наділені територіальні органи Держкомзему за місцем розташування земельної ділянки. Зазначена постанова КМУ втратила чинність згідно з постановою КМУ №1051 від 17.10.2012 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру".

Із 01.01.2013 відбулися зміни у законодавстві стосовно реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема набули чинності Закон України "Про державний земельний кадастр", Постанова КМУ "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру" №1051 від 17.10.2012 р.

Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до вищезазначених нормативно-правових актів, а також вимог статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов'язковій державній реєстрації підлягає право постійного користування земельною ділянкою.

Згідно з положеннями статті 9 Закону України "Про державний земельний кадастр" державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення).

Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництвата житлово-комунального господарства України 03.02.2015 №14, Головне управління Держгеокадастру в області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та йому підпорядковане. Голова місцевої державної адміністрації координує діяльність Головного управління і сприяє йому у виконанні покладених на нього завдань.

Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (п. 3 Положення).

Згідно п. 4 зазначеного Положення, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань:

1) розробляє та подає Голові Держгеокадастру пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Міністерства аграрної політики та продовольства України;

2) подає в установленому порядку Голові Держгеокадастру пропозиції щодо здійснення адаптації національного законодавства до законодавства ЄС з питань, що належать до його компетенції; здійснює в межах повноважень, передбачених законом, заходи щодо імплементації в національне законодавство положень міжнародних договорів, стороною яких є Україна;

3) подає Голові Держгеокадастру пропозиції щодо розроблення:

нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил у сфері земельних відносин в установленому законодавством порядку;

стандартів і технічних регламентів у сфері Державного земельного кадастру відповідно до закону, а також порядків створення та актуалізації картографічних матеріалів, кадастрових класифікаторів, довідників та баз даних;

нормативно-технічних документів з питань геодезії, картографії, геоінформаційних систем;

4) надає адміністративні послуги згідно із законом у відповідній сфері;

5) бере участь у міжнародному співробітництві з питань земельних відносин, виконанні зобов'язань міжнародних документів та угод у межах своєї компетенції;

6) здійснює державний геодезичний нагляд за топографо-геодезичною і картографічною діяльністю;

7) здійснює заходи щодо вдосконалення порядку ведення обліку і підготовки звітності з регулювання земельних відносин, використання та охорони земель;

8) погоджує виконання робіт в охоронних зонах геодезичних пунктів та знесення і перезакладення геодезичних пунктів;

9) здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку;

10) організовує виконання на відповідній території робіт із землеустрою та оцінки земель, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру;

11) веде поземельні книги та видає витяги із Державного земельного кадастру про земельні ділянки;

12) розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України;

13) вносить у встановленому порядку пропозиції щодо розпорядження землями державної та комунальної власності, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища, регулювання земельних відносин;

14) бере участь у розробленні та виконанні галузевих, регіональних та місцевих програм з питань регулювання земельних відносин, раціонального використання земель, їх відтворення та охорони, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища, у проведенні моніторингу земель, територіальному плануванні;

15) забезпечує підготовку та здійснення організаційних, економічних, екологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання та охорону земель, їх захист від шкідливого антропогенного впливу, дотримання режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, інших територій;

16) організовує виконання робіт, пов'язаних з проведенням земельної реформи;

17) готує пропозиції щодо вдосконалення методики та порядку виконання робіт з грошової оцінки земель та вносить їх на розгляд Голові Держгеокадастру;

18) забезпечує науково-експертне, інформаційне та методичне проведення землевпорядних, землеоціночних робіт, вживає організаційних заходів щодо проведення земельних торгів;

19) здійснює землеустрій, у тому числі забезпечує проведення державної інвентаризації земель;

20) вносить до органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування пропозиції щодо використання коштів, які надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва;

21) забезпечує створення, формування і ведення регіонального фонду документації із землеустрою;

22) здійснює державний нагляд у сфері землеустрою;

23) здійснює заходи щодо контролю за додержанням суб'єктами господарювання відповідних ліцензійних умов під час проведення землеоціночних робіт та земельних торгів;

24) проводить відповідно до законодавства моніторинг земель та охорону земель;

25) бере участь у державному регулюванні планування територій;

26) проводить в установленому законодавством порядку державну експертизу програм і проектів з питань землеустрою;

27) здійснює методичне забезпечення та координацію діяльності у сфері державної експертизи землевпорядної документації на територіальному рівні, а також методичне забезпечення діяльності у сфері державної експертизи землевпорядної документації розробників об'єктів державної експертизи;

28) надає роз'яснення з питань, що належать до його компетенції;

29) здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю Держгеокадастру;

30) здійснює інші повноваження, визначені законодавством.

Враховуючи наведені норми закону до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Харківській області не віднесено проведення державної реєстрації, перереєстрації чи скасування державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, в тому числі і прав на земельні ділянки.

Відповідно до статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Тобто, до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Харківській області віднесена передача у власність або користування для всіх потреб земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території області.

Посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на наявність довідок Харківської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру" при Державному комітеті України із земельних ресурсів №4884 від 24.06.2008 р. та №3965 від 07.08.2009 р. про відсутність чинних державних актів на право постійного користування та договорів на право тимчасового користування на земельну ділянку, правомірно не прийнято судом першої інстанції до уваги , оскільки вони не мають жодного відношення до відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, оскільки видані іншою окремою юридичною особою та органом державної влади , а саме Харківською регіональною філією ДП "Центр Державного земельного кадастру" при Державному комітеті України із земельних ресурсів, яка є підрозділом Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру".

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку права та обов'язки не виникають між Державним підприємством "Завод імені В.О. Малишева" та Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, тобто права Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" в спірних правовідносинах не порушуються.

За змістом ч. 8 ст. 3 КАС України позивачем в адміністративній справі є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов.

За приписами ч. 1 ст. 104, ст. 6 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу наведених норм КАС України особа, яка звертається до адміністративного суду з позовом має довести наявність порушення оскаржуваним рішенням суб'єкту владних повноважень саме її прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин, які потребують судового захисту.

Однак, Державним підприємством "Завод імені В.О. Малишева" не доведено ні суду першої інстанції ні суду апеляційної інстанції чим порушено його законні права та інтереси саме відповідачем по справі - Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, в матеріалах даної адміністративної справи взагалі відсутні будь-які докази, які б підтвердили, що підприємство позивача зверталось до відповідача з будь-яким питанням пов'язаним з користуванням належної йому земельної ділянки.

На підставі наведеного , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки не встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача діями відповідача.

Доводи апелянта з посиланням на порушення судом першої інстанції статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України щодо не заміни первинного відповідача належним відповідачем є помилковими , виходячи з наступного.

Статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України визначено право суду допустити заміну первинного відповідача належним відповідачем, що не є обов'язком суду.

В даному конкретному випадку судом першої інстанції правомірно встановлена відсутність правовідносин між позивачем та відповідачем.

Крім того, апеляційна скарга не містить визначень кого саме позивач вважає належним відповідачем та на кого суд першої інстанції повинен був замінити первісного відповідача.

Враховуючи характер спору, зміст позовних вимог та їх обґрунтування , по даній справі відсутня явна помилка при визначення відповідача, а встановлення судом замість позивача належного відповідача в даній конкретній справі призведе до порушення ч. 2 ст. 11 КАС України.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює позов, поданий до суду першої інстанції , містить виключно суб'єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2015р. по справі № 820/7056/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Тацій Л.В. Григоров А.М. Повний текст ухвали виготовлений 22.02.2016 р.