Ухвала суду № 55989577, 16.02.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 р.Справа № 820/11639/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Григорова А.М. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2015р. по справі № 820/11639/15

за позовом ОСОБА_1

до Східного теріторіального управління Національної Гвардії України треті особи Т.в.о начальника Східного територіального управління полковник Гордійчук Володимир Іванович

про визнання наказу недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

03.12.2015 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. начальника Східного територіального управління полковника Гордійчука В.І. від 15.06.2015 № 130 про продовження дії контракту від 17.06.2010 стосовно ОСОБА_1; зобов'язати Східне територіальне управління вирішити питання про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за закінченням дії строку контракту від 17 червня 2010 року; судові витрати стягнути з відповідача.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2015р. клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволено. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Східного територіального управління Національної Гвардії України, третьої особи: т.в.о. начальника Східного територіального управління полковника Гордійчука Володимира Івановича про визнання наказу недійсним залишено без розгляду.

ОСОБА_1 не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій вказує , що судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач відповідно до положення ч. 3статті 99 КАС України не надав суду доказів поважності пропущення місячного строку звернення до суду з вимогою щодо звільнення, проте апелянт вважає, що судом помилково залишено без розгляду позовну вимогу про визнання протиправним та скасування наказу Т.в.о. начальника Східного територіального управління полковника Гордійчука В.І. від 15.06.2015 № 130 про продовження дії контракту, так як дана вимога стосується закону про захист охоронюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин, тому суд першої інстанції мав постановити ухвалу про залишення адміністративного позову в частині звільнення без розгляду та продовжувати розгляд справи по суті тільки щодо вимог, заявлених в межах шестимісячного строку. Апелянт вважає , що судом при винесенні ухвали було порушено приписи ст.ст. 99 КАС України, що призвело до необґрунтованого залишення адміністративного позову без розгляду в частині скасування наказу. Просить суд апеляційної інстанції змінити ухвалу судді Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2015 року по адміністративній справі № 820/11639/15 залишивши без розгляду лише вимогу про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за закінченням дії строку контракту від 17.06.2010 року, з продовженням розгляду справи по суті щодо вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Т.в.о. начальника Східного територіального управління полковника Гордійчука В.І. від 15.06.2015 № 130 про продовження дії контракту від 17.06.2010 стосовно ОСОБА_1.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив суд апеляційної інстанції залишити без змін ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2015 року.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Приймаючи оскаржувану ухвалу та залишаючи без розгляду позов на підставі ст. 100 КАС України, суд першої інстанції виходив з того , що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо залишення без розгляду позову , виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Після закінчення цього часу особа не втрачає права звернутися з адміністративним позовом, але така позовна заява може бути залишена без розгляду на тій підставі, що пропущено строк звернення.

Пунктом 1 ст. 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 3 ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Матеріали справи свідчать , що 17.06.2010 між позивачем та начальником Академії внутрішніх військ МВС України в особі генерал - лейтенанта Полторак Степана Тимофійовича було укладено контракт про проходження позивачем військової служби у внутрішніх військах МВС України. Відповідно до п. 5 контракту: "Контракт укладено на п'ять років, з 17 червня 2010 року по 17 червня 2015 року".

15.06.2015 р. відповідачем складено наказ за № 130, яким оголошено про продовження строку контракту про проходження військової служби у разі настання особливого періоду відповідно до ч. 8, ст. 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу": капітану ОСОБА_1 (Г - 004136), заступнику командира загону (командира групи спеціального призначення) 3-ї розвідувальної групи спеціального призначення окремого загону розвідки спеціального призначення, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації з 17.06.2015р.

10.09.2015 на підставі клопотання про звільнення капітана ОСОБА_1 у зв'язку із закінченням строку дії контракту начальником юридичної служби підполковником юстиції Кірпічніковим О.М. складено доповідну записку, якою зафіксовано інформацію щодо відсутності підстав для звільнення ОСОБА_1, у зв'язку з закінченням строку дії контракту, яка засвідчена особистим підписом ОСОБА_1 на зворотньому боці доповідної записки (а.с. 12-13).

Як вказує позивач в судовому засіданні суду апеляційної інстанції з 19.06.2015р. по 19.07.2015р. він знаходився у відпустці , про існування оскарженого наказу дізнався після виходу з відпустки та в кінці липня 2015р. був з ним ознайомлений.

Таким чином, перебіг місячного строку на оскарження зазначеного наказу розпочався з 01.08.2015 року.

З позовом до суду про визнання протиправним та скасування наказу т.в.о. начальника Східного територіального управління полковника Гордійчука В.І. від 15.06.2015 № 130 про продовження дії контракту від 17.06.2010 стосовно ОСОБА_1, зобов'язання вирішити питання про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за закінченням дії строку контракту від 17 червня 2010 року позивач звернувся лише 03.12.2015р. , тобто поза межами місячного строку звернення до суду , встановленого ч.3 ст. 99 КАС України.

В обґрунтування поважності пропуску строку звернення з позовом позивач та його представник вказують , що позивач знаходився у відрядженні у зоні АТО на протязі місяця після виходу з відпустки, не був обізнаний про місячний термін оскарження наказу.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення особою відповідних дій.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що строки впливають на права та обов'язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов'язків. Строки - засіб впорядкування суспільних відносин, без якого неможливо уявити діяльність публічної адміністрації, нормативного акта, якою б юридичною силою він не був наділений.

Дотримання строків розгляду адміністративних справ одна з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки результат правозастосовчої діяльності безпосередньо залежить від часових меж їх реалізації. Будь-який вид адміністративного провадження базується на процесуальних принципах, серед яких оперативність і швидкість, що забезпечується чітко регламентованими строками, закріпленими в законах та підзаконних актах.

Причини пропуску строку звернення до суду, зазначені позивачем не можуть бути визнані поважними та об'єктивними.

Ні судом першої інстанції ні судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, які би свідчили про поважність пропущення строку звернення до суду з даним позовом та наявність правових підстав для поновлення строку звернення з даними позовними вимогами.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Частиною 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України).

У справі Bellet v. Fгаnсе суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У справі Delcourt v. Belgium Європейський суд відзначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (Стаббігс та інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).

Відповідно до п.9 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущення встановленого законом строком звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

З урахуванням обставин справи та приписів чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення без розгляду позову у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, є безпідставними та не спростовують висновків суду.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2015р. по справі № 820/11639/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Григоров А.М. Тацій Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 22.02.2016 р.