Постанова № 55989428, 22.02.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 лютого 2016 р. № 820/126/16

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, а саме: податкові повідомлення-рішення від 14.12.2015 року № 0009851702 та № 0009921702, вимогу про сплату боргу від 27.10.2015 року № Ф-0007991702, рішення про застосування штрафних санкцій від 14.12.2015 року № 0009881702, прийняті відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

В судовому засіданні представники позивача за довіреністю ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю Забайрачна С.Ю. проти позову заперечувала, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до Податкового кодексу України позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішень.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що фахівцями Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої 19.11.2015 р. був складений акт за №388/20-23-17-01-07/НОМЕР_4, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- п.177.2, п.177.4, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, внаслідок чого ФОП ОСОБА_1 занизив податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 62100 грн., а саме: в 2012 р. на суму 16557,49 грн., в 2014 р. на суму 45542,61 грн.;

- п.177.5.1 ст.177 Податкового кодексу України, встановлено несвоєчасна сплата авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб;

- п.6.2 ст.6 ІІ р., п.2 ст.7, абз 3 ч.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого донараховано єдиного внеску в розмірі 12526,60 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем стосовно позивача були прийняті наступні рішення:

- податкове повідомлення - рішення від 14.12.2015 року № 0009851702, відповідно до якого позивачеві була визначена сума податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 77625,00 грн. за порушення п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу;

- податкове повідомлення - рішення від 14.12.2015 року № 0009921702, відповідно до якого позивачеві податкова інспекція визначила суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 510 грн. за порушення п.51.1, ст.51, п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27.10.2015 р. №Ф-0007991702, відповідно до якої позивачеві податкова інспекція визначила суму заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 12526 грн. на підставі акта перевірки від 19.10.2015 р. №388/20-23-17-01-07/НОМЕР_4;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 14.12.2015 р. № 0009881702 відповідно до якого податкова інспекція визначила суму штрафних санкцій з єдиного внеску у розмірі 626,33 грн. за порушення ст. 25,11 п.3 Закону України №2464-VI від 08.07.2010 р.

Із зазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факти вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

Так, у вказаному вище акті перевірки податковим органом були зазначені показники доходів позивача: у 2012 році 1 686 425,33 грн., у 2013 році - 1 875 251,98 грн., у 2014 році - 4 448 495,00 грн., такі показники витрат ФОП у 2012 році 1 559 968,62 грн., у 2013 році - 1 871 601,98грн., у 2014 році - 4147 437,50 грн.. За даними Акта перевірки чистий прибуток ФОП склав у 2012 році - 126 456,71 грн., у 2013 році - 3 650,00 грн., у 2014 році - 301 057,50 грн.

При цьому, в акті перевірки не зазначено, на підставі яких первинних документів відповідачем зроблено розрахунки доходів та витрат ФОП ОСОБА_1 та відповідно було розраховано чистий прибуток.

Як свідчать докази у справі, за даними Книги обліку доходів та витрат ФОП ОСОБА_1 та первинним документам, які надані були, як до перевірки та і до суду, наявні такі показники доходів та витрат за перевіряємий період: у 2012 році 1686 425,33 грн., у 2013 році - 1 875 251,98 грн., у 2014 році - 4 448 495,00 грн., такі показники витрат ФОП у 2012 році 1 670 351,46 грн., у 2013 році - 1 871 601,98 грн., у 2014 році - 4 430 402,00 грн., при цьому чистий прибуток ФОП в повному обсязі відповідає задекларованому позивачем згідно декларацій про майновий стан і доходи у 2012 році - 16 073,54 грн., у 2013 році - 3 650,00 грн., у 2014 році - 18 093,00 грн.

При вирішенні даного спору, суд враховує наступні обставини та нормативні положення.

Статтею 177 Податкового кодексу України врегулювано питання оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування. Так, п. 177.2. ст. 177 ПКУ передбачено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

П. 177.3. ст. 177 ПК України встановлює, що для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Зазначеною нормою встановлений перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів.

Згідно п. 177.5. ст. 177 ПКУ фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Згідно п.177.10. ст. 177 ПКУ фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Відповідно до п. 177.11. ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

Статтею 9 Закону України, від 08.07.2010 р. № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено порядок обчислення і сплати єдиного внеску єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

П. 4 Статтею 4 Закону України, від 08.07.2010 р. № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

Судом встановлено, що позивач здійснював облік доходів і витрат та вів Книгу обліку, за формою та у порядку встановленому Наказом Міністерство доходів і зборів України, від 16.09.2013 р. № 481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення". Згідно до вимог чинного законодавства щорічно подавав декларації про майновий стан.

Витрати фізичної особи підприємця підтверджені відповідними первинними документами, які відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, в ході судового розгляду відповідачем не доведено правомірності проведених розрахунків у акті перевірки витрат фізичної особи-підприємця у 2012 та 2014 роках, які не відповідають задекларованим даними та мотивів для винесення спірних рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ФОП ОСОБА_1

А від так, суд не може погодитися, що оскаржувані рішення є законними та обгрунтованими.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржувані рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірними, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачу підлягають поверненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 912,88 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, а саме: податкові повідомлення-рішення від 14.12.2015 року № 0009851702 та № 0009921702, вимогу про сплату боргу від 27.10.2015 року № Ф-0007991702, рішення про застосування штрафних санкцій від 14.12.2015 року № 0009881702, прийняті щодо фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі міста Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_4) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 912,88 (дев'ятсот дванадцять) грн. 88 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено 23.02.2016 року.

Суддя Самойлова В.В.