Постанова № 55989422, 18.02.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

18 лютого 2016 року Справа № 814/3648/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марича Є.В. за участю секретаря судового засідання Мирко О.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Премьера-Ойл", вул. Фалеєвська, 17, кв. 34,Миколаїв,54030 доДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2,Миколаїв,54030

провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.05.2015р.№ 0003062205, від 22.05.2015р. №000307205, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Премьера-Ойл» (далі-позивач, ТОВ) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва у Миколаївській області (далі-відповідач, ДПІ, податкова) №0003062205 від 22.05.2015 року, №000307205 від 22.05.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкової про порушення позивачем норм діючого законодавства є необґрунтованими, а прийнятті на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення - протиправні.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, мотивуючи свої заперечення тим, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства України.

У судовому засіданні 18.02.2016 року судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши представників сторін, дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

У період з 16.04.2015 р. по 22.04.2015 р. ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «ПРЕМЬЕРА-ОЙЛ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2013, 2014 роки та з податку на додану вартість по взаємовідносинам з платниками податків контрагентами-постачальниками ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «BETEK» за період жовтень, листопад 2013 року, TOB «ОМО» за період листопад 2014 року та контрагентами-покупцями, за результатами якої було складено Акт перевірки №91/14-03-22-08/32612133 від 05.05.2015р. (далі-Акт).

Відповідно до висновків, зазначених у розділі 4 Акту, підприємству донараховано податок на прибуток в розмірі 207127,00 грн., податок на додану вартість в розмірі 218029,00 грн.

За результатами перевірки податковою прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0003062205 від 22.05.2015р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток - 207127 грн., штрафних санкцій - 51781,75 грн., загальна сума - 258908,75 грн.

- №000307205 від 22.05.2015р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість - 218029,00 грн., штрафних санкцій - 54507,25 грн., загальна сума - 272536,25 грн.

Висновки про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на не відповідності первинних документів нормам діючого законодавства.

Так, у своїх запереченнях відповідач зазначив, що у позивача відсутні підстави для віднесення загальної суми ПДВ в розмірі 218028,24 грн. по операціях з придбанням у контрагента-постачальника ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК» до податкового кредиту за відповідні періоді, у зв'язку із встановленням під час перевірки факту невідповідності первинних документів.

Суд надаючи правову оцінку обставинам та відносинам, що виникли між сторонами, виходить з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов'язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пунктом 198.3 статті 198 ПК, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Чинним законодавством України не встановлено обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставною для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній мав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.п. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Одним із контрагентом позивача у перевіряє мий період було ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК».

В ході розгляду справи судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що у періоді, що перевірявся, між позивачем та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК» були укладені договори поставки нафтопродуктів.

Виконання умов договорів поставок підтверджуються податковими накладними, видатковими накладними, рахунками на сплату, платіжними дорученнями товарно-транспортними накладними (т. 1, арк. с. 22-63).

Крім того, позивачем надано документи, що підтверджують подальше зберігання та подальшу реалізацію отриманих нафтопродуктів від ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК» (арк .с . 95-180).

Таким чином, факт отримання нафтопродуктів та подальша їх реалізація підтверджується вищезазначеними документами.

Суд не приймає в якості належного доказу посилання відповідача на висновок експерта №145 від 28.03.2014 р., який на думку податкової підтверджує невідповідність первинних документів, оскільки підписи директора ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК» ОСОБА_1 на самих первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, а саме - на видаткових накладних, актах виконаних робіт, податкових накладних не досліджувались. А факт, що підпис ОСОБА_1 реєстраційній картці на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи від 17.08.2013р. виконаний однією особою, а в протоколі №2 загальних зборів учасників ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК» від 30.07.2013 р., виконаний іншою особою, а також те, що підписи від імені ОСОБА_1 в статуті ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК» за 2013 рік та в протоколі №1 загальних зборів учасників ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК» від 17.06.2013року, виконані різними особами свідчить лише про порушення певних приписів Закону України „Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003р. №755-І\/.

Крім того, суд зазначає, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання як платник податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Зазначена обставина (недобросовісність учасника угоди щодо сплати податків та зборів) не є підставою для позбавлення платника податку права на відображення в складі валових витрат та податкового кредиту понесені витрати на придбання товарів (послуг), якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження понесених витрат та фактичного здійснення господарських операцій».

Допущення ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК» певних порушень законодавства тягнуть негативні наслідки саме для цього підприємства та не впливають на право ТОВ «ПРЕМЬЕРА-ОЙЛ» на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та на формування витрат при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Вищенаведені висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, господарські операції, які були обумовлені з боку позивача діловою метою, мали реальний характер і фактично виконані його контрагентом, який в свою чергу є добросовісним платником податків.

З вищевикладеного випливає, що при здійсненні господарських операцій з контрагентом у перевіряємий період позивач діяв виключно у відповідності до норм діючого законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Отже, відповідачем не доведено наявності мети, за відомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України та є підставами для скасування податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1 Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області №0003062205 від 22.05.2015 року та №000307205 від 22.05.2015 року.

3.Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Премьера-Ойл" сплачений судовий збір в сумі 5314,45 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Є.В. Марич